Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Сучасний стан та проблеми розвитку фермерства в Україні

Сучасний стан та проблеми розвитку фермерства в Україні
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

Сучасний стан та проблеми розвитку фермерства в Україні

З видачею сертифікатів розпочався завершальний етап земельних реформ – реструктуризація колективних та становлення нових сільськогосподарських підприємств, які б базувалися на приватній власності їх засновників. Але процес відбувається дуже уповільнено.
У світовій практиці фермерство -  один із шляхів до відродження підприємницької діяльності сільських товаровиробників до високоефективного ведення сільськогосподарського виробництва та вважається найпоширенішою формою ведення сільськогосподарських робіт. Розвитку фермерства як нової для нашої країни форми господарювання треба приділити особливу увагу, дати можливість проявити себе в ринковій економіці за належних конкурентних механізмів між різними економічними укладами. Фермерство як вид діяльності має свої особливості, які визначають переваги цієї форми господарювання. До таких особливостей можна віднести: стимули до високопродуктивної праці, дотримання вимог технології виробництва, господарське ставлення до землі, поєднання функцій власності, праця та управління в одній особі, відповідальність за результати своєї діяльності, гнучкість і пристосованість до функціонування в ринкових умовах.[]
На Миколаївщині,  де висока землезабезпеченність,  є широкі можливості для розвитку селянських фермерських господарств. Для виявлення тенденції становлення та розвитку  селянських фермерських господарств,  здійснення економічної оцінки їх виробничо-потенційної  діяльності та обгрунтування основних напрямків подальшого їх розвитку було проведено окремі дослідження.На кінець 2002- початок 2003 року на Миколаївщині функціонувало 4373 фермерських господарств, господарюючи на 184540,6 га сільськогосподарських угідь області. Збільшення землі  в обробітку фермерських господарств стало можливим завдяки розвитку в області орендно-земельних відносин.
Проведений аналіз кількості та розмірів землекористування фермерських господарств Миколаївської області показав, що станом на 2003 рік найбільшою кількість фермерських господарств була в Баштанському районі, а найменшою – в Очаківському, Кривоозерському, Березанському та Первомайському районах. Тобто можна стверджувати, що в цілому простежується зворотна закономірність: чим більша кількість таких господарств, тим меншими вони є за своїми розмірами

Слід визначити, що земельні наділи фермерів більшості районів є невеликими. При цьому особливо малі вони в Баштанському районі – 7,7га. Далі за величиною цього показника йдуть Вознесенський (18,3 га) ,Жовтневий( 21,4 га) та Очаківський (23,2 га) райони. Найбільші ж площі земельних угідь в розрахунку на одне господарство припада-ють у Первомайському (128,9 га) і Кривоозерському (105,9 га) адміністративних районах. Необхідно зауважити,що такі великі площі були досягнуті за рахунок широкого розвптку оренди.
Однак, більшість фермерських господарств області, не дивлячись на нові умови, що дозволяють збільшувати земельні площі в обробітку селянських фермерських господарств, не мають оптимальних розмірів.
До того ж слід мати на увазі, що фермери дуже часто в постійне користування для ведення власного господарства одержують гірші за родючістю землі, розміщені на ділянках, які знаходяться на великій відстані від їхньої садиби, що значно ускладнює господарювання.
Щодо оренди, необхідно відмітити, що вона дозволяє об’єднати значну кількість паїв у порівняно великі виробничі підрозділи, створені на засадах фермерських господарств. Спрощуючи процес розширення земельних ділянок, орендні відносини забезпечують умови для гнучкого регулювання розмірів землекористування, організаційної структури, під’йому та ефективного розвитку виробництва. Тому не дивно, що кількість орендованих земель фермерськими господарствами що-року збільшується. Таким чином фермери прагнуть довести розмір власного господарства до оптимального.
У більшості (56%) фермерські господарства засновані на базі однієї сім’ї, 38% -2-3 сімей, 6% - більше трьох сімей. Серед голів фермерських господарств переважають чоловіки 83% віком близько 45 років. Аналіз оцінки фермерів за рівнем освіти свідчить , що 36,8% мають вищу або незакінчену вищу освіту, 21% - середню спеціальну, 31,6% - середню школу або ПТУ, 10,6% - незакінчену середню.
 Основним заняттям свого життя 84% фермерів вважають  фермерство, 16% займаються за сумісництвом. Для 95% фермерів фермерство є основним джерелом доходів.
 Фермерські господарства Миколаївщини в основному мають рослинницьку спеціалізацію. Основними культурами є озима пшениця, ячмінь, горох, кукурудза, соняшник, жито та овочі. Причому у 2003 році в структурі посівних площ зернові культури займали 53% , соняшник – 32% , інші культури – 15%.
Фермерських господарств, які б спеціалізувались на виробництві продукцїї тваринництва, в області дуже мало. Серед тваринницьких ферм по області у 2003 році тільки 0,2% фермерських господарств мали велику рогату худобу, в тому числі 0,35 – корів, 0,5% - свиней та зовсім не мали овець.
Переваги вузькоспеціалізованих (із однією культурою) та мало-галузевих (з двома – чотирма культурами) фермерських господарств в тому, що в них створюються сприятливі умови для ефективного використання праці, машин, обладнання, капітальних вкладень та оборот-них засобів; у фермера є можливість зосередити свій час та здібності на вирощуванні невеликої кількості культур та тим самим вдосконалюватись.
Слабкою є матеріально-технічна забезпеченість фермерських господарств. У 2003 році 76% фермерів з загального числа не мали своїх зернозбиральних комбайнів, вантажних автомобілів, більше половини – тракторів, через їх високу вартість. До того ж, сільськогосподарська техніка фермерських господарств зношена, середній термін її використання становить 15-17 років. Крім власної техніки фермери орендують її у підприємств, одержують по лізингу, або ж позичають у сусідів-підприємців на безоплатній основі. Виходячи з демографічної ситуації в сільській місцевості України, можна прогнозувати, що чисельність зайнятих у сільськогосподарському виробництві зменшуватиметься, в результаті зростатиме землезабезпеченість і, як наслідок, надалі збільшуватимуться розмірі фермерських господарств. Нині їх розміри формуються стихійно, без відповідних економічних розрахунків. Основна частина господарств біля 65% має земельні ділянки від 30 до 65 га. Дрібні господарства складають 15%            

У результаті реформування власності колективних і державних сільськогосподарських підприємств у незалежній Україні створе6ні нові організаційно – правові форми підприємств, які здійснюють свою діяльність на основі приватної власності на землю й майно. Найбільшого поширення набули такі організаційні форми приватних підприємств як товариства з обмеженою відповідальністю, відкриті та закриті акціонерні товариства, селянські фермерські господарства, виробничі колективи та ін. Нові форми господарювання на селі знаходять усяку підтримку з боку держави. В останні роки в Україні здійснено ряд заходів, спрямованих на формування земельних відносин ринкового типу. Так, введення в дію Земельного Кодексу України дозволило більш ефективно регулювати земельні відносини з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави. Верховна Рада та Уряд України спрямовують свої зусилля на вирішення основного завдання – закріплення приватної власності на селі в усіх елементах підприємницької діяльності.
У світовій практиці одним з дієвих шляхів відродження підприємницької діяльності сільських товаровиробників для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва є фермерство. Саме розвитку цієї нової для України форми господарювання, слід приділити особливу увагу. Підтвердженням встановлення фермерства на Україні є прийняття Верховною Радою Закону Про селянське фермерське господарство, Постанова Кабінету Міністрів від 31 травня 1995 року Про додаткові заходи щодо підтримки розвитку особистих підсобних господарств і селянських фермерських господарств та інші постанови Верховної Ради  та рішень місцевих органів влади. Відшукуються шляхи створення нових умов для рівноправного ведення фермерських господарств поряд із кооперативними, державними, акціонерними господарствами. Для стимулювання розвитку фермерських господарств їм надаються пільгові умови кредитування, оподаткування, страхування, матеріально – технічного забезпечення на період

Саме цей факт дозволяє фермеру бути вільним у своїх діях та відповідати  лише перед законом.
Таким чином, селянські фермерські господарства, що виникли в період економічної реформи, отримали новий імпульс до свого розвитку як одна з рівноправних форм господарювання. Організаційно – економічні відносини селянських фермерських господарств ґрунтуються на приватній власності на засоби виробництва, майно, продукцію тощо. Очолює та керує господарством його голова. Діяльність з іншими юридичними особами або окремими громадянами здійснюється на договірній основі. В результаті своєї виробничо – економічної діяльності фермер складає і подає до державної служби статистичну звітність. Розрахункові операції проводяться як на готівковій, так і на безготівковій основі.

1.2 Розмір селянських фермерських господарств та їх спеціалізація

Поряд зі спільними закономірностями розвитку фермерського виробництва в окремих розвинутих країнах в Україні існують суттєві відмінності, пов’язані з характером використання праці, умовами землекористування, рівнем індустріалізації сільськогосподарського виробництва, його спеціалізацією.
Як правило, розвиток науково – технічного прогресу супроводжується концентрацією виробництва, що приводить до збільшення розмірів земельних угідь фермерських господарств. За даними Держкомстату України, станом на 1 січня 2004 року фермерський сектор України включає 42,2 тис. господарств, що працюють на 2,3  млн.га  власних і
орендованих  земель, які становлять 46% [11]. Середній розмір землекористування одного фермерського господарства зріс із 18,9 га сільгоспугідь і 14,6 га ріллі у 1992 році до 55,4 та 52,2 га відповідно в 2003 році. Отже, діє тенденція укрупнення розмірів фермерських господарств та підвищення питомої ваги ріллі в угіддях.
У розмірах фермерських господарств різних країн спостерігаються значні відмінності. Наприклад, у США на одну ферму в середньому припадає близько 180 га  оброблюваної землі, у Великобританії – 65, в Швеції, Данії, Німеччині і Франції – 27-30, у Нідерландах, Фінляндії – 13-17 га.
Розміри земельних ділянок мають великий1 вплив на ефективність виробництва. Необхідно, щоб фермерські господарства були раціональними в організаційно – економічному відношенні. Порівнюючи середні розміри господарств в Україні з розмірами фермерських господарств у європейських державах, можна зробити висновок, що вони достатні для ведення ефективного сільськогосподарського виробництва[11].
Досягти оптимальних розмірів селянських фермерських господарств можна двома шляхами:
- надати фермерським сімям потрібний наділ. Проте законом передбачено виділяти до 50 га ріллі і 100 га сільськогосподарських угідь[9], а в середньому по Україні фактично надано близько 56 га. Спираючись на законодавство  України, фермерам можна орендувати землю у держави як із земельного запасу, так і з резервного фонду, або у членів колективних сільськогосподарських  підприємств. Слід підкреслити, що важливим резервом оренди є земельні частки (паї) громадян[3];
-  у зв’язку з тим, що розміри фермерських господарств, які функціонують в Україні, тільки наближуються до раціональних, фермери можуть покращити умови і результати діяльності своїх господарств шляхом кооперування коштів і сил  на добровільній основі .Кооперативи можуть створюватись фермерами для виробництва, зберігання, переробки, збуту сільськогосподарської продукції, закупівлі потрібних матеріально – технічних засобів, проведення кредитних та страхових операцій, інженерного обладнання території, будівництва шляхів і надання інших послуг[5]
Розміри селянських фермерських господарств повинні забезпечувати оптимальні обсяги виробництва продукції  для досягнення високої ефективності окремих галузей, раціонального використання трудових ресурсів, основних виробничих фондів, зниження собівартості продукції та підвищення продуктивності праці. Потрібно створити такі умови виробництва, за яких фермерські господарства були б конкурентноспроможними на ринку продовольства.
Напрями сприяння розвитку фермерства визначено Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки від 3 грудня 1999 року, яким врегульовуються:
- вільний викуп земельних ділянок, що надані їм у користування (понад норму площі, яка приватизовується безкоштовно), за ціною не нижче визначеної в установленому порядку грошової оцінки землі;
- оренда земельних ділянок і земельних часток (паїв) в одного чи групи власників і виділення земельних ділянок одним масивом;
- спрощення порядку реєстрації договорів оренди[3].


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить