Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Аналіз емісійної і еквайрингової діяльності банку

Аналіз емісійної і еквайрингової діяльності банку
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Аналіз емісійної і еквайрингової діяльності банку


Операції по банківських картках відносяться до числа найбільш дохідних видів банківської діяльності. У середньому доход на одиницю витрат у картковому бізнесі вище, ніж по інших видах операцій. У теж час у даному сегменті банківських послуг уже сьогодні спостерігається серйозна конкуренція банків, тим більше що даний бізнес вимагає великих фінансових інвестицій. Таким чином, створення конкурентноздатної й ефективної системи електронних платежів з використанням пластикових карток припускає проведення банком серйозного економічного аналізу можливих результатів її застосування.
Доходи учасників системи і витрати по її розвитку цілком визначаються числом власників карток у системі і їхній активності у використанні карток. Збільшення числа власників і їхньої активності спричиняє необхідність збільшення продуктивності устаткування в банках і процесінгових центрах, а також збільшення числа пристроїв і крапок обслуговування. Нерозривність цих грошових потоків вимагає розробки кожним учасником окремо і платіжної системи в цілому моделей розвитку для прогнозування динаміки показників витрати і доходу.
З цією метою необхідне узагальнення, систематизація, відстеження й оцінка основних параметрів, що характеризують функціонування платіжної системи з погляду економічної вигоди для банку.
При проведенні аналізу економічної ефективності платіжних систем виділяють прямі і непрямі доходи і витрати банку.
До прямих доходів і витрат відносяться ті, котрі банк чи одержує платить у вигляді відсотка від грошового обігу, комісії від покупки в магазині, від зняття клієнтом наявних через банкомат, за конвертацію засобів, платежі за процесінг і т.д. Іншими словами, це витрати і доходи, що мають пряме відношення до платіжної системи і відбиваються на спеціальних субрахунках доходів і витрат.
Непрямими доходами вважаються ті, котрі отримані в результаті опосередкованих операцій банку, у яких бере участь (робить свій внесок) платіжна система. Кошти власника пластикової картки, що знаходяться у виді залишку на картрахунку, використовується банками в ресурсній базі для одержання прибутку при проведенні активних операцій.
Розрахунок оцінної величини можливої вигоди банку від використання залишків засобів клієнтів у його ресурсній базі відноситься до категорії самих складних економічних задач, зв'язаних з керуванням ресурсами усього банку, коли приходиться враховувати безліч ключових факторів, що дозволяють одержати обґрунтовану оцінку.
Одним з головних є питання про правильний розрахунок рентабельності участі банку в платіжній системі. По суті, якщо не брати до уваги політичних аспектів роботи, рівень рентабельності – це і є економічна ефективність.
Під рентабельністю в нашому випадку варто розуміти відношення прибутку від використання пластикових карт до усіх витрат некапітального характеру, що отримані і зроблені за одиницю часу.

R =     D –  P     (3.1)
 P   

де     R     –    рівень рентабельності (економічна ефективність),
 D    –    сума всіх доходів від використання пластикових карт,
 P     –    сума всіх некапітальних витрат.
Будь-якому керівнику зрозуміло, що, знаючи рівень рентабельності чи операції програми, можна легко вирішувати багато управлінських задач, робити розрахунки строків окупності, бачити перспективи подальшого розвитку. Керівник відділу пластикових карт повинний мати відповідь на саме головне питання: скільки це коштує і коли окупиться?
Отже, щоб розрахувати рентабельність розрахунків із застосуванням пластикових карт необхідно:
•    розрахувати усі виникаючі доходи (прямі і непрямі), тобто

 D = D прямі + D непрямі                     (3.2)

•    виділити і розраховувати усі витрати, що мають некапітальний характер.
До витрат некапітального характеру відносяться витрати, що лягають на собівартість платіжної системи, тобто прямі і непрямі витрати, що виникають при її щоденній експлуатації. Саме вони визначають рівень витрат на зміст організації і визначають конкретну суму витрат за визначений часовий період.

 P = P прямі +P непрямі                     (3.3)

Часто в ході проведення економічних розрахунків мають місце спроби включення в собівартість витрат капітального характеру. Ця помилка є наслідком нерозуміння суті економічних процесів, тому що відношення величини капітальних витрат до рівня рентабельності показує строк окупності всього проекту, устаткування й інших капітальних вкладень.
При проведенні аналізу економічної ефективності використання пластикових карток у Радомишльський АППБ «Аваль» виділені окремо:
•    емісійні і еквайрингові операції з пластиковими картками міжнародних систем VISA, Europay International;
•    зарплатні пластикові картки і проекти;
•    використання банкоматів Радомишльський АППБ «Аваль» [31, с.38].
Аналіз проведений за період 2002 року. Стабільний курс гривні в цей період дозволяє всі розрахунки привести в українській валюті. У зв'язку з тим, що на ринку банківських послуг існує дуже тверда конкуренція, а зведення про кількість і суми операцій являють собою комерційну таємницю банку, а також тим, що розподіл накладних витрат по видах банківських послуг здійснюється на основі усереднених показників витрат трудових ресурсів, аналіз проведений на підставі ряду оцінних цифр (що анітрошки не знижує точності і важливості відповідних висновків).
З метою визначення прибутку від використання міжнародних платіжних карт необхідно виділити прямі доходи і витрати банку при проведенні емісійних і еквайрингових операцій (мал.8) [14, с. 96].

D прямі = D емісії + D еквайринг,                     (3.4)
P прямі = P емісії + P еквайринг                     (3.5)







за випуск і річне обслуговування карти   
виготовлення карт   
дисконт по торгових рахунках   
комісія за інтерчендж

відсотки по карткових кредитах   
амортизація устаткування    
доход від продажу й оренди устаткування   
витрати по процесингу

комісія за інтерчендж   
виплата заробітної плати співробітникам               


експлуатаційні витрати               

Рис. 3.1. Прямі доходи і витрати по операціях із пластиковими картками
Загалом, виді доходи Радомишльський АППБ «Аваль» від емісійної діяльності можна представити формулою [33, с.67]

Dемисіи = D1 + D2 + D3                    (3.6)

де     D1   –  плата за випуск і річне обслуговування пластикової картки;
D2   –  процентні платежі по карткових кредитах;
D3   –  комісія за інтерчендж.
Плата за випуск і річне обслуговування пластикової картки встановлено банком у виді тарифів, що протягом 2003 року в основному не мінялися.
Доход від випуску і річного обслуговування пластикової картки D1 у 2003 році розраховується шляхом підсумовування відповідних показників по картках, емітованим у 2003 році, і карткам, емітованим до 2003 року, але перевипущеним цього року (у зв'язку з тим, що термін дії картки – 1 рік) [31, 55].

З вищевикладеної таблиці видно, що доход від емісії і плати за річне обслуговування в 2003 році склав 331,1 тис. грн., а доход від перевипуск пластикових карт, емітованих до 2003 року, і плати за річне обслуговування цих карт перевищив 187,3 тис. грн. Відповідно, сукупний доход Радомишльського АППБ “Аваль” від емісії й обслуговування пластикових карток міжнародних платіжних систем VISA і Europay International D1 у 2003 році склав 518,4 тис. грн. чи 16,2 грн. на одну картку.
Банківська кредитна картка служить не тільки інструментом розрахунків, але і відкриває доступ до кредитних ресурсів банку-емітента. Дана можливість надається лише власникам пластикових карт Радомишльський АППБ «Аваль» типу Gold, Platinum. Процентні платежі по карткових кредитах D2 стягуються з власників карток тільки при пролонгації кредиту за межі пільгового періоду. Тому, щоб застосувати річну процентну ставку, її потрібно спочатку помножити на частку портфеля, по якій сплачується відсоток (так називана ролловерная ставка).
У 2003 році 90 % усіх користувачів погашали свій борг у плині пільгового періоду, інші 10 % продовжували кредит зі сплатою відсотків. У середньому період погашення пролонгованих кредитів складав 1,5 місяця, середньомісячний залишок непогашених кредитів – 120 тис. грн., а середньорічна процентна ставка – 35 %. Відповідно,

D2 = 120010*1,5*(1+ 0,35/12)*0,1 = 18540 грн.

Третій елемент доходів D3 – комісія за интерчендж, що являє собою плату банка-еквайра емітенту для покриття його витрат на авторизацію і визначається як визначений відсоток з кожного долара покупок, здійснених власником пластикової картки Радомишльський АППБ «Аваль».
У 2003 році ця комісія дорівнювала 1,5 % від суми продажів по картках. Усього ж обсяг операцій (покупок), здійснених власниками пластикових карт Радомишльський АППБ «Аваль» у підприємствах торгової мережі, що не є клієнтами Радомишльського АППБ «Аваль», у 2003 році оцінюється фахівцями банку в розмірі 2,5 млн. грн. Відповідно, доход банку від комісії за интерчендж D3 у 2003 році склав 37,5 тис. грн.
Підставляючи отримані значення у формулу (6), одержуємо величину доходу Радомишльського АППБ «Аваль» від емісійної діяльності в 2003 році в розмірі 574,4 тис. грн.
Емісійна діяльність поряд з одержанням доходів припускає і визначені витрати. Як уже згадувалося вище при визначенні рентабельності й економічної ефективності варто враховувати витрати некапітального характеру (рис. 3.2). Відповідно,

Р емісія = Р1 + Р2 + Р3 + Р4                (3.7)

де     Р1 –     виготовлення самих карт;
Р2  –     амортизація устаткування емісійного, еквайрингового і процесінгового центрів;
Р3  –     виплата заробітної плати співробітникам;
Р4 – загальні експлуатаційні витрати.
Витрати на виготовлення карт, у першу чергу, залежать від трьох факторів: тип карти (магнітна чи чипова), вимоги до її зовнішнього вигляду, тираж. Найбільш дешеві карти - карти з магнітною смугою, карти з чипом значно дорожче. Безумовно, найбільш складне питання - вартість карти з мікросхемою. Що стосується зовнішнього вигляду карт, то на ціну впливають сам факт типографської заводської печатки (на порівняно невеликих партіях), кількість квітів, метод печатки (офсет або шелкографія), наявність візуальних засобів захисту від підробки, наприклад, голограми. Треба відзначити також, що ціни на карти міжнародних платіжних систем вище, ніж на звичайні карти. Це визначається додатковими спеціальними організаційними мірами безпеки при виготовленні і доставці карт споживачу.
Середня собівартість виробництва однієї картки в Радомишльського АППБ «Аваль» у 2003 році складала 8,1 грн., загальне число емісії склало 32098 карт, тобто
Р1 = 8,1*32098 = 260,0 тис. грн.

Наступний елемент - обчислювальна техніка й інше устаткування емісійно-еквайринго-процесінгового центра. Багато в чому, вибір тієї чи іншої конфігурації обчислювального комплексу - наслідок упроваджуваної системи і використовуваного програмного забезпечення. Вибір того чи іншого персоналізаційного устаткування також наслідком прийнятих технічних рішень. Зовнішня (візуальна) персоналізація карт може містити наступні основні технологічні елементи:
•    ембосірування (печатка - видавлювання опуклих алфавітно-цифрових символів і спеціальних символів безпеки),
•    звичайна текстова печатка,
•    монохромна і кольорова графічна печатка,
•    печатка чорно-білих і кольорових фотографій,
•    підпис клієнта на спеціальній чи смузі її печатка [18, с.58].
Величина витрат на амортизацію устаткування емісіонно-еквайринго-процесінгового центра визначається, виходячи з технологічного терміну служби устаткування, прогнозованого терміну й інтенсивності його експлуатації (норми амортизації). Дані витрати розраховуються бухгалтерією Радомишльським АППБ «Аваль» і включаються у валові витрати банку. У 2003 році вони склали (показник Р2) 135 тис. грн.
Зразковий штатний розклад для обслуговування системи розрахунків з використанням пластикових карт повинне містити адміністрацію, юриста, співробітника, відповідального за рекламу, невелику бухгалтерію, групу програмістів, групу технічної підтримки (інженери-електронщики, інженери-механіки), операционістів для роботи з клієнтами, службу безпеки (інкасація банкоматів і ін.). У Радомишльському АППБ «Аваль» вищевказані функції покладені на фахівців відділу пластикових карток і індивідуального бізнесу, бухгалтерії, служби безпеки і служби забезпечення. Річний фонд оплати праці зазначених фахівців (показник Р3) у 2003 році складав порядку 120 тис. грн.
До загальних експлуатаційних витрат варто віднести такі як: витрати на транспорт, комунікації (трафик), оренда приміщень і комунальні платежі, витрати на рекламу, проведення конференцій і ін.
Існують різні методи розрахунку даного показника. Приміром, можна застосувати методику розрахунку величини накладних витрат на один середньостатистичного співробітника і приведення показника до числа співробітників банку, що обслуговують платіжну систему. Очевидно, що зниження показника експлуатаційних витрат відбувається в зв'язку з введенням в експлуатацію більшого числа «робочих крапок» без істотного збільшення штатної чисельності обслуговуючого персоналу, тому що основні накладні витрати лягають головним чином на фонд заробітної плати.
Загальні експлуатаційні витрати діяльності Радомишльському АППБ «Аваль» враховуються в бухгалтерському обліку банку, а виділення відповідних витрат (на середньостатистичного співробітника) по функціонуванню платіжної системи пластикових карт дало в 2002 році суму (показник Р4) 35 тис. грн.
Таким чином, підставляючи отримані дані у формулу (7), одержуємо величину прямих витрат Радомишльського АППБ «Аваль» на здійснення емісійних операцій пластикових карт, що у 2003 році склали 550 тис.грн. [7, с.9]

Як видно з приведеної таблиці, у структурі доходів від емісійних операцій значну частку (90,3%) займає плата за випуск і річне обслуговування пластикових карт. Деякі банки з метою розширення клієнтської бази демпингуют, занижуючи плату за випуск і обслуговування пластикових карт. Відповідно, пластикові картки Радомишльського АППБ «Аваль» у порівнянні з аналогічними картками інших банків трохи дорожче. 
У структурі витрат значну питому вагу займають амортизація устаткування і заробітна плата співробітників (разом – 46,3%). Це обумовлено політикою банку, спрямованої на  придбання й обслуговування тільки високоякісної техніки й устаткування, а також досить високу оплату праці працівникам банку. Як результат, Радомишльський АППБ «Аваль» пропонує сама висока якість і безпечне обслуговування своїх клієнтів, а також проводить додаткові дисконтні і сервісні програми.
Доход Радомишльського АППБ «Аваль» від еквайрингової діяльності можна виразити в такий спосіб: [24, с.35]

D еквайринг = D4 + D5                    (3.8)

де     D4 – дисконт по торгових рахунках;
D5 – доход від продажу й оренди устаткування.
Основним джерелом доходів банку від еквайрингової діяльності є одержання дисконту, що сплачується торговцем при депонуванні торгових рахунків у Радомишльського АППБ «Аваль».
Щоб успішно конкурувати на ринку банківських послуг з іншими банками, що приймають кредитні картки того ж типу, відділення банку повинне надавати усім своїм торговцям і розрахункові послуги. Торговець, приймаючи кредитні картки, може уникнути продажу товарів у кредит неплатоспроможним клієнтам, а також підробки, що виникають при оплаті покупок чеками. Для цього використовується визначена схема проходження платежів. Перевівши гроші на рахунок торговця, його банк зв'язується з банком власника картки, що знімає відповідну суму з рахунка власника картки і переводить її в банк торговця. За це банк торговця виплачує банку власника картки комісійні, котрі можна розглядати як плату, за внесок установи, що видали картку, у здійснення покупки.
Доход по цій статті дорівнює добутку середньої ставки дисконту на суму продажів по пластиковій картці. Ці показники Радомишльського АППБ «Аваль» у 2002 році дорівнювали 2% і 2,7 млн. грн., відповідно. Отже, дисконт по торгових рахунках склав 54 тис. грн. Слід зазначити, що конкуренція між банками за операції еквайринга привела до зниження ставки дисконту (у 2001 році була 3%), що у свою чергу, привело до скорочення доходів по цій статті.
Ще одне джерело доходів еквайра – надходження від продажу і здачі торговцю в оренду устаткування для імпринтинга (перенесення даних картки в торговий рахунок) і електронних терміналів. У 2003 році Радомишльський АППБ «Аваль» одержав доход по цій статті в сумі 22 тис. грн.
Відповідно, прямі доходи Радомишльського АППБ «Аваль» у 2003 році від еквайрингової діяльності склали 76 тис. грн.
Основна стаття витрат банка-еквайра – це комісія за інформаційний обмін (інтерчендж). Вона, як уже говорилося вище, сплачується банку-емітенту у визначеному відсотку від суми торгових рахунків. Середня величина даного відсотка по банках Криму складала 2%, оборот по торгових крапках – 2,5 млн. грн., відповідно, комісія за інтерчендж затратила в Радомишльський АППБ «Аваль» у 2003 році 50 тис. грн.
Витрати на процесінг Радомишльського АППБ «Аваль» у 2003 році склали 15 тис. грн., відповідно прямі витрати від проведення еквайрингових операцій склали  65 тис. грн.
Підставляючи отримані дані у формули (4), (5) одержуємо значення прямих доходів і витрат Радомишльський АППБ «Аваль», отримані в 2003 році (табл. 3.3) [11, с.104].

Розрахунок оцінної величини можливої додаткової вигоди для банку від використання залишків засобів клієнтів у його ресурсній базі відноситься до категорії самих складних економічних задач, зв'язаних з керуванням ресурсами усього банку, коли приходиться враховувати безліч ключових факторів, що дозволяють одержати обґрунтовану оцінку.
Розрахунок непрямих доходів, отриманих банком від використання залишків засобів на картрахунках клієнтів, здійснюється методами розрахунку прибутковості гривні  й іноземної валюти в ході економічного аналізу ефективності роботи усього банку за визначений період. Дані розрахунки, як правило, проводяться фахівцями аналітичних служб по власних внутрішніх методиках. Визначається, який доход мав банк на 1 грн. (на 1 дол. США) вкладених коштів за період розрахунку економічної ефективності системи. Одночасно за засоби на картрахунках банк несе витрати у вигляді нарахованих відсотків на залишки цих засобів, що також повинні враховуватися в розрахунках. До непрямих доходів можуть відноситися різні види схованого кредитування, наприклад при використанні часу проходження платежів і одержання сліпів, коли покупка клієнтом уже зроблена, а його засобу в банку ще не списані. У непрямих витратах, наприклад, повинні враховуватися обсяги відволікання готівки для заправлення банкоматів, що не беруть участь у його ресурсній базі, і ін. Важливе значення для банків мають розрахунки «економіки політичних аспектів», коли послуги великим клієнтам по пластикових картках надаються безкоштовно, але при цьому скрупульозно і досконально прораховуються інші опосередковані доходи в банку від роботи з цими клієнтами.
Як правило, розрахунки здійснюються в такій послідовності.
Проводиться аналіз середньохронологічних чи середньостатистичних залишків на лицьових, розрахункових і поточних рахунках за визначений період. З отриманої величини залишків необхідно відняти частку залишків на відволікання засобів у непрацюючі активи:
•    у фонд обов'язкових резервів у Національному банку України;
•    у касу банку;
•    на кореспондентський рахунок банку в НБУ;
•    на страхування (хеджирование) банківських ризиків;
•    на коррахунка банків-учасників клірингу по міжбанківських розрахунках, у тому числі в платіжній системі, і інші непрацюючі активи [5, с.11].
Після цього необхідно врахувати накладні витрати банку, що лягають на кожну гривню його ресурсної бази:
•    на забезпечення резерву під позичкову заборгованість і знецінення цінних паперів;
•    на членські внески в різних асоціаціях, платіжних системах, а також інших організаціях для роботи на фінансових ринках;
•    на неповернення засобів при проведенні активних операцій;
•    на витрати по фондах банку при проведенні різних програм, упровадженні нових технологій, на капітальне будівництво і т.д., що також скорочує його ресурсну базу [15, с.44].
На заключному етапі проводиться розрахунок і аналіз чистої процентної маржі (спреда), що враховує накладні витрати банку, а також відсотки, що нараховуються по залишках на картрахунках клієнтів.
Середньорічні залишки на лицьових, розрахункових і поточних рахунках власників пластикових карток і торгових підприємств оцінюється в 8 млн. грн. Радомишльський АППБ «Аваль» змушено відволікати частину цих фінансових ресурсів на забезпечення обов'язкових і страхових резервів і ін. Величина цих ресурсів оцінюється в 2 млн. грн.  (25% від залишків) протягом усього року. Відповідно, банк має можливість використовувати вільні фінансові ресурси в розмірі 6 млн. грн. у своїй активній кредитно-інвестиційній діяльності.
Оскільки карткові рахунки є рахунками до запитання, витрати по нарахуванню на них відсотків украй незначні (5-10% річних). Але при цьому банк має можливість розміщення 75% від суми фактично сформованого незнижуваного залишку по ринковій вартості цих ресурсів (30-40% річних). При цьому маржа банку від таких операцій складає в середньому 25% річних.
Відповідно, додатковий доход, отриманий банком у 2002 році від використання засобів на картрахунках клієнтів склав

D непрямий = 6*0,25 = 1,5 млн. грн.

При цьому, варто мати через, що обсяг прибутку буде рости насамперед у тому випадку, якщо будуть наращиваться залишки на карткових рахунках і, навпроти, будуть знижуватися витрати на впровадження й обслуговування пластикових карт.
Крім цього, як підтверджується практикою, у банку обов'язково маються збитки, зв'язані із шахрайськими діями при використанні пластикових карт. У 2002 році збитки, що приводяться в звітах асоціацій MasterCard і VISA як результат шахрайських операцій з банківськими картками, у США досягли 198 млн. доларів. Причому платіжні системи включають у цю статистику тільки випадки шахрайства, що наносять збиток іміджу, їхньої технології й організації, тобто збитки від випадків підробки карт, платіжних документів, збитки від загублених чи неодержаних карт і ін. Однак такі втрати банку, як «овердрафт», шахрайське використання карт, дотепер не розглядаються в статистику системи і відносяться до категорії «кредитних ризиків банку». По деяким даної таких кредитних ризики по картках у США складають порядку 15 мільярдів доларів.
У цьому зв'язку забезпечення безпеки використання пластикових технологій є одним з найбільш важливих факторів по запобіганню нанесення банку і клієнтам матеріального збитку.
Слід зазначити, що платіжні системи додають усі зусилля для того, щоб допомогти фінансовим інститутам відшукати найбільш ефективні методи запобігання шахрайства з банківськими картками. Цими організаціями розробляються різні процедури для припинення шахрайських дій у тих випадках, коли профілактичні міри не спрацювали. Для цих цілей постійно створюються і відпрацьовуються нові технології, що полегшують здійснення подібних заходів і процедур.
Суть шахрайських операцій із платіжними картками складається в з'ясуванні номерів рахунків, виготовленні фальшивих карт, перекачуванні грошей з їх допомогою з рахунків щирих власників на рахунки підставних чи фірм фізичних осіб.
Виходячи з цього, для зменшення розміру збитку банки застосовують різні міри захисту (організаційні, програмно-технічні й ін.).
Винятково велике значення має конфіденційність інформації, тобто властивість інформації бути відомої тільки допущеним і минулої перевірку (авторизированим) суб'єктам системи (користувачам, програмам, процесам і т.д.). Для інших суб'єктів системи ця інформація не існує.
Ключовим превентивним елементом у боротьбі із шахрайством є навчання персоналу і клієнтів.
Найважливішу роль у досягненні максимальної безпеки системи пластикових розрахунків покликана грати служба безпеки банку, що здійснює контроль за проведенням розрахунків у пластиковій платіжній системі і запобігає спроби нанесення банку економічного збитку.
Невід'ємною частиною системи інформаційної безпеки платіжної системи є системне і прикладне програмне забезпечення автоматизації робіт із пластиковими картками.
В усіх технологічно складних системах виникають позаштатні ситуації, зв'язані з чи збоями відмовленнями технічних засобів. Потенційно існують погрози того, що зловмисники зможуть скористатися побічними результатами цих позаштатних ситуацій (втратами або перекручуваннями стоп-аркушів, розкриттям секретних кодів і т.д.). Зокрема, у Радомишльський АППБ «Аваль» з метою виключення цього не допускається використовувати не ліцензоване системне програмне забезпечення, забороняється також використовувати не атестоване програмне забезпечення. Причому атестоване програмне забезпечення дозволяється використовувати при відповідності вимогам по інформаційній безпеці, після обчислення контрольних значень, із занесенням до протоколу атестації.
По оцінках фахівців, показник шахрайства з платіжними картками і утрат від безповоротних кредитам по них, практично всіх банків-емітентів України, у 2002 році досяг 40 млн. грн. Якщо припустити, що рівень шахрайства однаковий по всім 2 млн. карткам, емітованим в Україні, виходить, що на одну картку приходилося 20 грн. утрат. Відповідно, при емісії в Радомишльському АППБ «Аваль» 32 тис. пластикових карт шахраї відбирають 640 тис. грн.
Обчисливши показники сукупних доходів і витрат (формули 3.2, 3.3) одержуємо, що:

D = 2150,4 млн. грн.,
 P = 1255,0 млн. грн.

Таким чином, загальний прибуток від використання пластикових карт Радомишльський АППБ «Аваль» у 2003 році склав 895,4 тис. грн. чи з розрахунку 28 грн. на одну картку.
Рівень рентабельності (економічна ефективність) R від використання пластикових карток у Радомишльський АППБ «Аваль» у 2002 році склав 71%, що є дуже високим показником.
Грамотний менеджмент, маркетинг, информатизационная й інноваційна політика керівництва банку дозволили досягти високого рівня рентабельності «карткового бізнесу» у банку, що створює позитивні передумови для подальшого його розвитку і підвищення загального рівня прибутковості Радомишльський АППБ «Аваль».


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить