Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Банківська платіжна картка як інструмент розрахунків і кредитування

Банківська платіжна картка як інструмент розрахунків і кредитування
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Банківська платіжна картка як інструмент розрахунків і кредитування


Пластикові карти, що випускаються емітентами, розрізняються по цілям випуску, за технологією виготовлення і за технологією розрахунків. Коли компанія приймає рішення почати випуск карт, необхідно із самого початку визначити, для чого це потрібно і які це будуть карти. З іншого боку, коли людин хоче одержати картку, він повинний розуміти для чого вона йому потрібна, і, відповідно вибрати придатний вид картки. Це є причиною множинної класифікації пластикових карток, що знаходяться в звертанні, [10, с.13].
Існує багато основ для класифікації карт.
По матеріалі, з якого вони виготовлені:
    паперові (картонні);
    пластикові;
    металеві.
В даний час практично повсюдне поширення одержали пластикові картки. Однак для ідентифікації власника (власника) картки часто використовуються паперові (картонні) картки, запаяні чи запресовані в пластикову плівку. Якщо картка використовується для розрахунків, то з метою підвищення захищеності від підробки застосовують більш зроблену і складну технологію виготовлення карт із пластику.
На відміну від металевих карт пластик легко піддається термічній обробці і тиску (ембосірованию), що дуже важливо для персонализации карти перед видачею її клієнту.
По способі запису інформації на карту:
    графічний запис;
    ембосірование;
    штрих-кодування;
    кодування на магнітній смузі;
    чип (убудований мікропроцесор).
Самою ранньою і простою формою запису інформації на картку було і залишається графічне зображення. Воно дотепер використовується у всіх картах, включаючи самі технологічно зроблені карти. Спочатку на карту наносилися тільки прізвище, ім'я власника карти й інформація про її емітент. Пізніше на універсальних банківських картках був передбачений зразок підпису, а прізвище й ім'я стали ембосіроваться (механічно видавлюватися).
Ембосірование дозволило значно швидше оформляти операцію оплати карткою, роблячи відбиток на сліпі. Інформація, ембосірована на карті, моментально переноситься через копіювальний папір на сліп. З метою боротьби із шахрайством можуть використовуватися сліпи і без копіювального шару, але спосіб переносу ембосірованої на карті інформації, по суті, залишився колишнім – механічний тиск.
Ембосірування не витиснуло цілком графічне зображення. Більш того, з появою систем, заснованих на безпаперовій технології, номер карти й ім'я власника знову стали наноситися на картку графічним способом за допомогою персоналізаторів. Сучасне персонализаційне устаткування протягом декількох хвилин дозволяє також перенести на пластик кольорове фотографічне зображення власника картки і лазерний зразок його підпису.
Штрих-кодування. Запис інформації на картку за допомогою штрих- кодування застосовувалася до винаходу магнітної смуги й у платіжних системах поширення не одержало. Однак картки зі штрихами-кодами, подібними тим, що наносяться на товари, досить популярні в спеціальних карткових програмах, де не вимагаються розрахунки. Це зв'язано з відносно низькою вартістю таких карток і устаткування, що зчитує. При цьому для кращого захисту штрихи-коди покриваються непрозорим для неозброєного ока шаром і зчитуються в інфрачервоному світлі.
Винахід наприкінці 60-х років автоматичних апаратів видачі готівки зробили революцію й у картковому бізнесі. Для того щоб такими апаратами могли користатися власники карток, на зворотну сторону картки стали наклеювати смужку з магнітної плівки [15, с.44].
На магнітній смузі банківських карток звичайно в закодованому виді записується номер картки, термін її дії і персональний ідентифікаційний номер (ПИН) власника картки. У деяких системах на магнітній смузі може записуватися також яка-небудь інша інформація. Магнітний запис є одним із самих розповсюджених на сьогоднішній день способів нанесення інформації на пластикові карти. Особливо популярна вона в платіжних системах. Але по прошествии 15-20 років з'ясувалося, що магнітна смуга вже не забезпечує необхідного рівня захисту інформації від шахрайства і підробок. Оскільки це є критичним моментом у платіжних і банківських системах, заснованих на картках, сталі вишукуватися більш надійні способи запису інформації. Їм виявився чип (від англ. chip – кристал з інтегральною схемою) чи мікросхема [8, с.45].
Мікропроцесорні картки відомі за назвою «smart card». Розміри її аналогічні розмірам інших пластикових карток. Особливістю же мікропроцесорної картки є її здатність надійно зберігати і використовувати великі обсяги інформації. Всі електронні картки мають убудований мікропроцесор і по потужності лише небагато уступають персональним комп'ютерам.
В даний час мікропроцесорна картка являє собою картку розміром зі звичайну кредитну чи платіжну картку, у яку убудовані так називані микрочипи – мікропроцесори (звідси і назва картки – мікропроцесорна). Збільшений у такий спосіб б'ємо пам'яті картки дозволяє зберігати і використовувати інформацію про її власника, банківському рахунку клієнта, а також про близько 200 останніх операціях, зроблених з використанням картки. Мікропроцесорну картку можна використовувати для одержання готівки з рахунка власника картки через банкомат, для оплати товарів і послуг в організаціях роздрібної торгівлі і побутового обслуговування, для одержання позички. Причому ліміт кредитування заздалегідь запрограмований у мікропроцесорі картки, і при кожній новій операції використана сума віднімається з загальної суми «купівельної сили» картки. Картки з чипом також дуже часто називають смарт-картами чи інтелектуальними картами.
По емітентах:
    банківські (універсальні) картки, що випускаються банками і фінансовими компаніями;
    приватні карти, що випускаються комерційними компаніями для розрахунків у торговій і сервісній мережі даної компанії.
Може показатися, що компанія з метою збільшення обсягу і розмаїтості операцій зі своїми картами повинні прагнути зробити їхній більш універсальними, поєднуючи в емитировании з іншими компаніями, а ще краще – з банками. Це справедливо лише почасти. Значна частина карток випускається, і буде випускатися компаніями самостійно.
По категорії клієнтури, на яку орієнтується емітент (у міжнародних платіжних системах це називається видами чи карт продуктами):
    звичайна картка;
    срібна картка (бізнес-карта);
    золота картка;
    електронна картка.
Для простоти і стислості можна сказати, що звичайна картка призначена для рядового клієнта. Це VISA Classic і Eurocard/MasterCard Mass (Standard). VISA Classic – найбільш розповсюджена у світі карта, розрахована на широкі шари користувачів для здійснення особистих платежів. Власник даної картки може одержати наявні в будь-якому банку, де є символіка VISA, чи через банкомати. Eurocard/MasterCard Mass – одна з найбільш розповсюджених у європейських країнах картка для приватних осіб. Власник даної картки може оплачувати товари і послуги в магазинах, ресторанах, готелях і будь-яких торгово-сервісних крапках, де є емблема цієї картки.
Срібна картка називається бізнесом-картою (BusinessCard) і призначена для юридичних осіб і випускається на уповноважених співробітників організації (компанії), що витрачають кошти підприємства в межах установленого ліміту. До них відносяться: VISA Business і Eurocard / MasterCard Corporate.
Золота картка призначена для найбільш заможних, багатих клієнтів. Це VISA Gold і Eurocard/MasterCard Gold. Власникам золотих карт надаються додаткові послуги: безкоштовна заміна карт і термінова видача наявних у надзвичайній ситуації, довідкова служба по медичних і юридичних питаннях і т.д. Золота карта – це виняткова фінансова гнучкість і вагомі привілеї.
Крім того, є картки, що можуть бути використані тільки в банкоматах для одержання готівки й у спеціальних електронних терміналах. Це VISA Electron, Cirrus/Maestro. Вони діють у межах залишку на рахунку, по них, як правило, власнику карти кредит не надається, і тому вони можуть бути видані будь-якому клієнту незалежно від рівня його забезпеченості.
Основними видами пластикових карт є кредитні і дебетові (рис. 1.1) [12, с.24].

Кредитна картка розміром з візитку містить інформацію про платоспроможність клієнта, ім'я власника, номер його банківського рахунка, шифр відділення банку, найменування банку, символи електронної системи платежів, у якій використовуються картки даного виду, голограму, термін дії картки і на зворотній стороні – підпис клієнта. До операцій, які можна здійснити за допомогою кредитних карток, відносяться: покупка товарів, оплата послуг, одержання наявних коштів у виді чи позички авансу від будь-якого банку – члена системи, у якій функціонують картки даного виду.
Кредитні картки випускаються для платоспроможних споживачів. Їхнє використання дозволяє їм мати автоматично поновлюваний кредит без спеціального забезпечення для покупок. Вони можуть також застосовуватися для одержання кредиту у формі готівки в тих фінансових установах, що є членами відповідної системи. До потенційних власників пред'являються досить тверді вимоги у відношенні їхньої кредитоспроможності. При ухваленні рішення про видачу тому чи іншому обличчю кредитної картки банк ретельно перевіряє й аналізує такі дані, як середній річний доход, кредитна історія, житлові умови, рід занять, родинний стан, наявність банківського рахунка і т.д.
Різновидом кредитних карток є:
    банківські кредитні картки;
    картки туризму і розваг.
Банківські кредитні картки призначені для покупки товарів з використанням банківського кредиту, а також для одержання авансів у готівково-грошовій формі. Особливістю цієї картки є відкриття банком кредитної лінії, що використовується автоматично щораз, коли купується чи товар береться кредит у грошовій формі. Вона діє в межах установленого банком ліміту. У деяких платіжних системах банківська кредитна картка може застосовуватися для оплати деяких видів послуг, а також для одержання грошей у банківських автоматах. Картками можуть користатися обличчя, що досягли 18 років, і при цьому не потрібно, щоб на їхнє ім'я був відкритий поточний рахунок у банку. Тому користатися кредитною карткою можуть на рівних правах клієнти, що мають поточні рахунки і заощадження в банках. Перед тим як видати кредитну картку, банк пропонує клієнту заповнити спеціальну форму, що включає ряд питань, що стосуються самого клієнта і його фінансового положення, у тому числі деталі попередніх кредитних операцій. Потім на підставі цих даних банк визначає сальдо коштів на рахунку клієнта і суми можливих надходжень і списань з рахунка. Якщо фінансове положення клієнта задовольнить банк, то йому видається кредитна картка і встановлюється ліміт кредитування.
У свою чергу банківські кредитні картки розділяються на:
    індивідуальні
    корпоративні [12, с.25].
Окремим клієнтам банку видаються індивідуальні картки, що можуть бути стандартними чи золотими. Золоті — призначені для облич з високою кредитоспроможністю і передбачають безліч пільг для користувачів. ДО «золотих карток» відносять VISA Gold, Eurocard/MasterCard Gold свидетельствующие про приналежність до елітних, найбільш заможним шарам суспільства.
Корпоративні картки видаються організаціям (фірмам), що на основі цієї картки можуть видати індивідуальні картки обраним обличчям (коштовним співробітникам). Відповідальність перед банком по корпоративному рахунку несе організація. До корпоративних карток відносять корпоративні карти «срібного класу». Це VISA Business і Eurocard/MasterCard Corporate. Вони оформляються за заявою підприємства і служать для оплати командировочних і представницьких витрат співробітників фірм, а також господарських витрат фірми.
Власник корпоративної карти має право: [12, с.28].
-    мати карту в гривні і використовувати її при розрахунках у будь-якій країні світу;
-    знімати наявні для господарських витрат;
-    заощадити час при оформленні відряджень;
-    безпечно переміщати кошти по Україні і за рубіж;
-    одержати цілодобовий доступ до карткового рахунка підприємства і не залежати від роботи банку;
-    робити контроль витрати засобів співробітників по виписках, наданим банком;
-    «прив'язати» до одного рахунка необмежене число корпоративних карт. Картки туризму і розваг випускаються компаніями, що спеціалізуються на обслуговуванні туризму і розваг. Вони приймаються сотнями тисяч торгових і сервісних підприємств в усьому світі для оплати товарів і послуг, надають власникам пільги по бронюванню авіаквитків, номерів у готелях, страхуванню життя й ін. Відмінність цих карток від банківських кредитних полягає в тім, що немає разового ліміту на покупки, а в обов'язок власника картки входить погашення заборгованості протягом місяця без права пролонгації кредиту. У випадку прострочення платежу з власника картки стягується підвищений відсоток.
Дебетова картка найбільш поширена в нашій країні в силу ряду об'єктивних економічних причин. Її іменують також карткою наявних чи засобів карткою активів. Дебетові картки являють собою потенційну електронну альтернативу готівки, чеків, кредитних карток в установах роздрібної торгівлі.
Дебетові картки використовуються для оплати товарів і послуг шляхом прямого списання сум з банківського рахунка платника. Вони є найпростішим і універсальним замінником готівки. Вони не дозволяють оплачувати покупки при відсутності засобів на рахунку клієнта. Дебетова картка, як і кредитна, має на магнітній смузі прізвище й ім'я власника як клієнта визначеної фінансової установи. На відміну від кредитної, дебетова картка є для її власника зручним засобом проведення платіжних операцій шляхом прямого зменшення розмірів його фінансових активів.
У свою чергу дебетові картки мають свій різновид. Картки, призначені для електронних банківських автоматів (Electronic Banking Machines – EBM чи Automated Teller Machines – ATM), за допомогою яких можна одержати наявні кошти в межах наявних на рахунку клієнта засобів, внести готівка на рахунок, виконати деякі інші операції.
Картки для банківських автоматів дають можливість власнику рахунка одержувати в банку готівка в межах залишку засобів на рахунку через автоматичні пристрої, встановлені в банках, торгових залах, на вокзалах і ін. При наявності картки гроші можна одержати в будь-який час доби й у вихідні дні. В останні роки в багатьох країнах автомати, що належать різним банкам, поєднуються в мережі спільного користування, що охоплюють визначений чи район носять загальнонаціональний характер. Деякі типи автоматів, крім простого зняття грошей з рахунка, виконують більш широке коло операцій. Вони дозволяють, наприклад, вносити гроші на внесок, робити внесок у погашення позички, одержувати виписку про стан банківського рахунка, переказувати гроші з одного рахунка на іншій. Такі картки зв'язані не з кредитною лінією, а з поточним чи ощадним рахунком власника картки в банку, тому в більшості банків система розрахунків по цих картках функціонально відділена від системи банківських карток.
Картки для покупки через термінали в торгових крапках «прив'язані» до чекового чи ощадного рахунка власника карток і не передбачають автоматичного надання кредиту. Фактично картка виконує функції чека, однак, більш надійно, оскільки ідентифікація власника виробляється в момент здійснення операції і гроші перелічуються на банківський рахунок торгового підприємства негайно. Це не вигідно покупцю, тому що тут він не одержує відстрочки платежу.
Чекова гарантійна картка. Ця картка видається власнику поточного рахунка в банку для ідентифікації чекодавця і гарантії платежу по чеку. Перша чекова гарантійна картка була випущена в 1964 р. Картки, використовувані для гарантії чекових платежів (Check Guarantee Cards) видаються банком, де відкритий рахунок клієнта і застосовуються для того, щоб уникнути одержання від несумлінного клієнта незабезпеченого чи чека з підробленим підписом. Картка базується на кредитній лінії, що дозволяє власнику рахунка користатися кредитом по овердрафті, є, виникнення дебетового сальдо при оплаті чека на суму, що перевищує залишок на поточному рахунку клієнта банку. При цьому банк гарантує торговцю одержання грошей по чеку в межах установленого ліміту в тому випадку, якщо на рахунку чекодавця відсутня необхідна сума. Зазначена система дуже приваблива своїми можливостями розширення сфери застосування чекових платежів. На гарантійних картках звичайно мається ідентифікаційний номер, термін їхньої дії і підпис клієнта.
Основні правила користування чекової гарантійної картки зводяться до наступного:
-    підпису на чеку і на картці повинні бути ідентичні;
-    сума чека не повинна перевищувати ліміт, зазначений на картці;
-    якщо сума виплати по чеку перевищить суму засобів на рахунку, із власника стягується комісія за користування кредитної лінії і відсоток по овердрафті [30, с.44].
Розрізняють також пластикові карти по технологічних характеристиках.
Пластикові ідентифікаційні карти. Будучи найпростіші, пластикові картки звичайно містять ім'я виготовлювача і його фірмовий знак, а також ім'я власника і його ідентифікаційний код. Ці дані надруковані чи рельєфне підняті на передній стороні карти. Зворотна сторона карти може мати місце для підпису власника. Такі пластикові картки звичайно використовуються для постійних авіапасажирів і так далі.
Магнітні карти виглядають також, але мають на зворотному боці магнітну смугу, здатну зберігати близько 100 символів (байтів) інформації. Інформація на магнітній смузі збігається з записами на передній стороні карти (ім'я, номер рахунка власника, дата закінчення дії) і може зчитуватися спеціальним пристроєм, що зчитує, на обробних машинах (пристрій може також роздрукувати чек). Магнітні картки з'явилися більш 30 років тому, спочатку для обслуговування подорожуючих бізнесменів. Магнітні карти звичайно використовуються як кредитні картки (типу VISA, MasterCard, Eurocard, American Express і т.д), як банківські дебетові картки, картки для банкоматів.
Карти пам'яті – це найпростіші електронні картки, що володіють лише пам'яттю. Пам'ять мікропроцесорних карт у багато разів більше, ніж магнітних. При цьому її можна зчитувати і перезаписувати багаторазово. Мікросхема карти містить також запам'ятовуючий пристрій. Усі «інтелектуальні» можливості карти підтримуються пристроєм, що зчитує. Хоча карти пам'яті захищені краще, ніж магнітні, але рівень їхнього захисту не дуже високий, тому вони використовуються в прикладних системах, що не вимагають значного рівня захисту інформації, наприклад для оплати телефонних розмов.
Карти оптичної пам'яті. Мають велику ємність, чим карти пам'яті, але дані на них можуть бути записані тільки один раз. Такі карти звичайно використовуються в додатках, де необхідно зберігати великі обсяги даних, не підметів зміні, наприклад, медичні записи.
Смарт-картки зовні схожі на карти пам'яті, однак, мікросхема смарт-картки містить «логіку» (мікропроцесор), що і виділяє ці карти в окрему групу інтелектуальних карт (від англ. smart). Мікросхема смарт-картки являє собою мікрокомп'ютер, здатний виконати розрахунки подібно персональному комп'ютеру. Смарт-карта має більш високу вартість, однак у неї є ряд принципових достоїнств:
-    картка гарантированно захищена від підробок, а значить від фінансових утрат для її власника і банку;
-    уся необхідна інформація про стан рахунка власника картки записана на ній, а виходить, при здійсненні покупки по картці немає необхідності звертатися в банк для підтвердження залишку засобів на рахунку;
-    при обслуговуванні по картці від власника не потрібно посвідчення особи [11, с.8].
Сьогодні клієнти банків, як правило, мають набір карток, що вони можуть використати за призначенням [6, с.32.].


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить