Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Палестинський період

Палестинський період
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Палестинський період

Завоювання євреями Палестини мало наслідком зміна усього їхнього способу життя, господарського і суспільного укладу, а разом з тим, звичайно, і їхньої релігії. Євреї поступово перейшли від кочового життя до осілого, від скотарства до землеробства. Вони при цьому змішувалися з місцевим ханаанейским населенням. У період завойовницьких воєн — так звана епоха «суддів» — у них ще зберігалися родоплеменний лад і військова демократія: свої походи проти ворогів вони робили під предводительством виборних суддів — військових вождів. Але цей лад поступово розклався, з'явилися багаті і бідні, раби і вільні; була встановлена царська влада — спочатку з племені веніамінітов (Саул), потім в іудеїв (Давид, Соломон).
Усі ці зміни відбилися в релігії. Змішавши з місцевими жителями, євреї стали, наслідуючи ханаанейцам, почитати місцевих численних божків — ваалов. Культ місцевих ваалов — общинних і міських заступників — був розповсюджений у Сирії і Палестині здавна
Від місцевого палестинського населення євреї засвоїли ряд релігійних свят, зв'язаних із землеробством: маццот — весняне свято опресноков, що злився з древньою скотарською паскою; шеббуот — п'ятидесятниця, свято жнив пшениці; суккот — свято кущей, на честь збору плодів, та ін.
Весь культ знаходився в руках відособленої і спадкоємної групи жерців, що виводили своє походження від племені левітів. У палестинську епоху слово «левіт» взагалі означало жрець.
Але поруч з цим традиційним і спадкоємним жрецтвом уже з VIII ст. до н.е. з’явились засвідчені в євреїв також релігійні діячі зовсім іншого типу: так називані пророки (по-еврейски набіїм), що представляли собою дуже своєрідне і дуже складне явище. Спочатку пророки були, ймовірно, вольнопрактикующими жерцями — ворожками, провісниками. Вони пророкували, приводячи себе в стан несамовитості ударами в бубон, грою на музичних інструментах, танцем, іноді роздягалися при цьому догола, інакше кажучи, у діях пророків позначалися чисто шаманські риси. Але в зв'язку з загостренням класових протиріч в Ізраїльському й Іудейському царствах (після смерті Соломона єврейська держава розділилася на дві частин) пророки почали виступати якоюсь мірою як виразників народного невдоволення.
Цей заклик до морального очищення, заклик до правди і справедливості мав досить визначений класовий зміст: пророки, вихідці з утворених і пануючих шарів суспільства, прагнули відвернути невдоволення і протест пригнобленого народу від прямих винуватців гноблення. Причина зла, причина нещасть народу, відповідно до проповіді пророків, не в соціальній нерівності, не в експлуатації, а в чисто моральній області — у тім, що народ грішний, що він не виконує заповідей бога.
З іншого боку, пророки виступали і як політичні публіцисти. Деякі з них були добре інформовані в міжнародній обстановці, бачили небезпеку, що загрожувала маленьким єврейським державам з боку більш сильних сусідів — Ассирії, Вавілонії; вони застерігали правлячі кола від небезпечного союзу з Єгиптом, пророкували нещастя від ворожих вторгнень. Але вони ж утішали народ надією на те, що зрештою, Ягве звільнить і возвеличить свій народ.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить