Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Встановлення взаємозв,язку між рухом грошових коштів та прибутком

Встановлення взаємозв,язку між рухом грошових коштів та прибутком
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Встановлення взаємозв,язку між рухом грошових коштів та  прибутком


При проведені комплексного дослідження жіяльності підприємства фінансові показники повинні аналізуватись з урахуванням даних про рух грошових коштів.
Для цього використовують наступні моделі:

d0++d--d = d1                         (1.6)

де:
d0, d1 –залишки грошових коштів підприємства на початок та кінець звітного періоду,
+d  -надходження грошових коштів за період,
-d- вибуття (витрати) грошових коштів за період.
Дана структура руху грошових коштів може бути відображена в наступних моделях:
+d=+потd++інвd++фінd                     (1.7)

-d=-потd+-інвd+-фінd                     (1.8)
де:
+потd, -потd – надходження та витрати грошових коштів підприємства від поточної діяльності,
+інвd, -інвd – надходження та витрачання грошових коштів від інвестиційної діяльності,
+фінd, -фінd – надходження та витрачання грошових коштів від фінансової діяльності.
В ході аналізу слід розглянути структуру надходження грошових коштів за період, визначаємую пропорціями:

(+потd : +d, +інвd : +d, +фінd : +d)             (1.9)

(-потd : -d, -інвd : -d, -фінd : -d)                 (1.10)

Загальні зміни залишку грошових коштів за звітний період також роскладаються на складові зміни, обумовлені поточною, інвестиційною та фінансовою діяльністю:

d1- d0=+d --d-(+потd - -потd) +(+інвd - -інвd)+ (+фінd --фінd)     (1.11)

Відповідно робиться структурний аналіз загальних змін залишку засобів:

(+потd--потd:+d--d,+інвd--інвd:+d--d,+фінd--фінd:+d --d     (1.12)

Після проведення структурного розгляду моделі руху основних коштів необхідно встановити зв,язок  між отриманим підприємством за звітний рік нерозподіленим чистим прибутком  та змінами залишку грошових ресурсів. Це робиться за допомогою використання моделі бухгалтерського балансу:

(F-A) + Z +d + r a = И с + К + R p             (1.13)

де:
F-позаобігові активи (за початковою або відновленою вартістю);   
A-знос амортизуємих позаобігових активів
Z-запаси (у тому числі не взятий до відшкодження ПДВ за придбаними ціностями)
d-грошові кошти
r a-дебіторська заборгованість та короткострокові фінансові вкладення;
И с-капітал та резерви
К- кредити та займи
R p—кредиторська заборгованість та інші пасиви.
Перетворимо балансову модель таким чином, щоб в лівій частині рівняння
залишилися лише грошові кошти:

d= (И с+K+Rp+A) – (F + Z+ r a)                 (1.14)

та розглянемо прирощування залишку грошових коштів за звітний період:

d = ( И с + К +  R p +A)-(F +Z +r a)         (1.15)

Приріст власного капіталу можна представити у вигляді суми чистого нерозподіленого прибутку звітного року та змін власного капіталу за рахунок інших факторів:

 И с = Р ч+ с                     (1.16)

де:
 И с – приріст власного капіталу;
Р ч – чистий енрозподілений прибуток звітного періоду;
 с – інші фактори.
З урахуванням останнього виразу зміни залишку грошових коштів будуть обчислюватись таким чином:

d = Р ч +( с +К +  R p + A) – (F +Z +r a)    (1.17)

Це і є взаємозвязок змін грошових коштів за період та чистим нерозподіленим прибутком.
Із наданої формули можно вивести загальне правил: для того, щоб отримати зміни залишку грошових коштів за період, до чистого прибутку необхідно додати прирощування власного капіталу за рахунок інших причин, прирощування займів та кредитів та віднчти прирощування позаобігових активів (за первісою або відновленою вартістю) , прирощування запасів, прирощування дебіторської заборгованості та короткострокових фінансових вкладень. При цьому слід мати на увазі, що прирощування за звітний період можуть бути як додатнє так і від,ємне; при відніманні вони відповідно змінюють знак на протилежний.
Загальні зміни залишку грошових коштів можна розкласти на часні зміни грошових коштів від поточної, інвестиційної та фінансової діяльності. Для цього потрібні додаткові данні по прибутку від реалізації позаобігових активів та дивидентах та процентах за довгостроковими фінансовими вкладеннями (Р інв), прибутку від реалізації короткострокових цінних паперів (Р фін) , а також дані по рирощуванню за період розміру короткострокових фінансових вкладень d. З допомогою цієї інформвції отримуємо розбиття загальних змін грошових коштів:

потd=+потd-потd=(Р ч-Рінв-+фінd)+( с+Rp+A)–(Z+(ra-d)    (1.18)
інвd=+інвd--інвd=Рінв - F                (1.19)

фінd=+фінd - -фінd= Р фін-d+К             (1.20)

де величина (r a-d)-показує зміну тільки дебіторської заборгованості, без короткострокових фінансових вкладень.
Слід підкреслити, що викладений метод розбиття загальгого прирісту грошових коштів на часні прирощення від поточної, інвестиційною та фінансовою діяльністі носе назву косвеного методу складання звіту про рух грошових коштів підприємства.
Значну питому вагу дебіторської заборгованості у складі поточних активів визначає їх особливе місце в оцінкі обіговості грошових ресурсів. У найбільш загальному вигляді зміни дебіторської заборгованості за рік можуть бути охарактеризовані даними балансу.
Для мети внутрішнього аналізу слід притягнути дані аналітичного обліку: дані журналів-ордерів або відомостей розрахунків з покупцями та замовниками, з постачальниками за авансами виданими, підзвітними особами, іншими дебіторами.
Для узагальнення результатів аналізу складають сводну таблицю, в якій дебіторська заборгованість класифікується за строками утворення.
Аналіз короткострокової заборгованості проводиться на підставі даних аналітичного обліку розрахунків з постачальниками, отриманих кредитів банків, розрахунків з іншими кредиторами.
В ході аналізу робиться вибірка забовязань, строки погашення яких не наступають у звітному періоді, а такожвідстрочених та прострочених забов,язань.
Для оцінки обіговості дебіторської заборгованості використовується наступна група показників.
Обіговість дебіторської заборгованості розраховується як відношення виручки від реалізації до середньої дебіторської заборгованості.
Середня дебіторська заборгованість обчислюється за наступною формулою:
ДЗ сер =                      (1.21)

де:
ДЗ сер- середня дебіторська заборгованість;
ДЗ поч – дебіторська заборгованість на початок періоду;
ДЗ кін – дебіторська заборгованість на кінець періоду.
Звідси отримуємо формулу для розрахунку обіговості дебіторської заборгованості:

Об дз =                       (1.22)

Наступним показником, який характеризує дебіторську заборгованість є період погашення дебіторської заборгованості, який розраховується як відношення аналізуємого періоду до обіговості дебіторської заборгованості.

ПП дз= -                      (1.23)

Існують деякі загальні рекомендації, які дозволяють керувати дебіторською заборгованістю:
-контролювати стан розрахунків з покупцями, по відстроченим та простроченим заборгованостям;
-по можливості орієнтуватись на більшу кількість покупців з метою зменшення ризику несплати одним або декількома крупними покупцями;
-слідкувати за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості: значне підвищення дебіторської заборгованості викликає загрозу фінансовій стійкості підприємства та робить необхідним притягнення додаткових (як правило, висококоштовних) джерел фінінсування.
-використовувати засіб снижок при достроковій сплаті.
Для розрахунку частки дебіторської заборгованості (Чдз) в загальному обсязі поточних активів використовується відношення дебіторської заборгованості до загальної суми усіх поточних активів.

Чдз =                       (1.24)

де :
Чдз-частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі поточних активі;
ПА-поточні активи підприємства;
ДЗ-дебіторська заборгованість.
Оскільки виробничи запаси враховуються за вартістю їх виготовлення (придбання), то для розрахунку коефіцієнту обіговості запасів використовується не виручка від реалізації, а собівартість реалізованої продукції.
Для оцінки швидкості обігу запасів використовується формула:

ОБзп =                     (1.25)

де:
ОБзп поп-обіговістість запасів;
СОБрп-собівартість реалізуємої продукції;
СЕРвз-середня величина запасів.
При цьому середня величина запасів розраховується за наступною формулою:

СЕРвз=                 (1.26)

де:
ОЗпоч-залишки запасів на початок періоду;
ОЗкін-залишок запасів на кінець періоду.
Термін зберігання запасів визначається за формулою:

Тзз=                     (1.27)
де:
Тзз-термін зберігання запасів.
В загальному випадку обіговість коштів, вкладених в майно, може оцінюватись слідуючими основними показниками: швидкість обігу9кількість оборотів, який робить за аналізуємий період капітал підприємства або його складові) та період обігу-середній строк, за який вертаються в господарство вкладені в виробничо-комерційну операцію грошові кошти. Швидкість обігу активів підприємства прийнято розраховувати за формулою:

ОТА=                     (1.28)

Особливо слід зупинитися на ефективності використання грошових ресурсів, так раціональне використаня грошових ресурсів має вплив на основні показники господарчої діяльності підприємства6 на рост обсягу виробництва, зниження собівартості продукції, зростання рентабельності підприємства. Аналіз ефективності використання грошових ресурсів повинен допомогти виявити додаткові резерви та сприяти поліпшнню основних економічних показників роботи підприємства.
Головним синтетичним показником використання грошових ресурсів є: коефіцієнт рентабельності активів (майна)

Ра=                     (1.29)

Норма витрати його чи іншого виду матеріальних ресурсів являє собою гранично допустиму величину витрати на   виготовлення   продукції   в   умовах   конкретного виробництва з урахуванням необхідності застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого гатунку. Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у своїй сукупності утворюють загальну величину витрати -певного виду матеріальних ресурсів на одиницю вироблюваної продукції. Для більшості матеріалів структура норми витрати

(1.30)

де :
Rч - корисна або чиста витрата матеріалу;
Q - технологічні відходи і втрати;
q - інші організаційно-технічні відходи і втрати, що виникають у процесі транспортування, зберігання тощо.
Існує і використовується система показників ефективності діяльності, серед них коефіцієнт рентабельності активів (майна).

(1.31)

Цей коефіцієнт показує, який прибуток одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи.
У аналітичних цілях розраховується, як рентабельність усієї сукупності активів, так і рентабельність поточних активів.

(1.32)

Показник прибутку на вкладений капітал, названий також рентабельністю власного капіталу, визначається по формулі:


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить