Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Удосконалення управління розвитку ринку інноваційної продукції

Удосконалення управління розвитку ринку інноваційної продукції
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Удосконалення управління розвитку ринку інноваційної продукції


Інновації змінюють структуру ринків, інноваційні переваги дають змогу одним підприємствам випереджати в конкурентній боротьбі інші підприємницькі структури, які не спромоглися використати сучасні досягнення науково-технічного прогресу.
Інтенсивність і масштаби проведення  НДДКР сьогодні багато в чому обумовлюють рівень економічного розвитку; у глобальній конкуренції виграють ті країни, що забезпечують сприятливі передумови для широкого розгортання наукових досліджень і прискорення науково-технічного прогресу. Країни, не здатні забезпечити необхідний рівень розвитку науки і якості інформаційного середовища будуть приречені на нееквівалентний зовнішньоекономічний обмін і глибоку залежність від світових фінансових і інформаційних центрів, зберігши за собою, головним чином, функції постачальника природної сировини і робочої сили для транснаціональних корпорацій і розвитку держав, що концентрують глобальний інтелектуальний потенціал.
Українська економіка не зможе досягти високих темпів зростання протягом тривалого часу при сьогоднішньому рівні вкладень у науку, що становить не більше ніж 1% ВВП. Показово, що за витратами на наукові дослідження й розробки Україна далеко відстає від промислово розвинутих країн світу. У США, Франції, Німеччини частка державних витрат на наукові дослідження й розробки становить 2-3%. Євросоюз радить своїм членам довести рівень вкладень у науку до 2,5% ВВП. США постійно і досить масштабно інвестують у НДДКР і можуть почувати себе спокійно на ринку високих технологій.
Японія, наприклад, свідомо інвестує більше, оскільки збирається змагатися зі США в експорті інтелектуальної продукції. Японія – єдина, крім США, країна зі стійко позитивним торговим сальдо по операціях з інтелектуальної власності.
Перевага у виробництві високотехнологічної продукції значною мірою визначається можливістю зосередити кращий у світі науковий потенціал на тому чи іншому напрямі. Оскільки людський капітал має високий ступінь мобільності, тобто провідні країни світу вкладають значні фінансові ресурси, для залучення наукових кадрів з різних країн з менш розвинутою економікою
У тім, що інвестиції в НТП у цілому підвищують ефективність економіки, можна переконатися на прикладі розвитку країн Південно-Східної Азії. Завдяки державній політиці стимулювання витрат на  НДДКР деякі країни Південно-Східної Азії здійснили прорив у низці наукоємних виробництв. У результаті Малайзія стала конкурентоспроможним гравцем на ринку мікропроцесорної бази; Сінгапур – на ринку програмного забезпечення й біотехнологій; Тайвань – у виробництві персональних комп'ютерів; Корея – у побутовій електроніці. У той самий період Україна втратила багато позицій на ринку високих технологій. Так, на ринок країн – колишніх членів РЕВ припадає до третини світових технологічних обмінів. Зараз близько 40% цього ринку належать США, 20% – країнам ЄС, 20% – Японії і лише 0,5% – Росії.
Важливість науково-технічного прогресу пояснює особливу увагу з боку держави до наукової сфери в усіх країнах, що виявляється в значних і різноманітних видах державної підтримки. Існує об'єктивна необхідність у державній підтримці наукових досліджень і передових напрямів розвитку, оскільки приватнопідприємницький сектор має менші порівняно з державою фінансові можливості і здатен забезпечувати розвиток лише окремих, пов'язаних із конкретною підприємницькою діяльністю проектів.
Крім того, держава здатна створювати сприятливі економічні умови для активізації інноваційних процесів, а також визначати системи пріоритетів нових наукових досліджень. Можливі кілька форм стимулювання інновацій державою.
Важливою формою підтримки державою НДДКР є непряме стимулювання наукових розробок приватнопідприємницьким сектором. Для цього держава використовує ряд важелів впливу:
– патентний захист, що забезпечує захист прав на продукт інтелектуальної діяльності;
– податкову й амортизаційну політику, що включає створення системи пільг для виробників нової техніки і її споживачів, а також прискорене нагромадження фінансових засобів для заміни морально застарілої техніки;
– митну політику, що виражається в державній підтримці експортерів інноваційної продукції;
– здійснює пряму фінансову підтримку великим промисловим корпораціям у формі замовлень на НДДКР у галузі озброєнь і військової техніки із наданням можливості корпораціям використовувати подвійні технології, розроблені в ході виконання цих замовлень.
Проведення глибоких і масштабних наукових досліджень передбачає наявність як відповідної матеріальної бази, так і фінансових ресурсів та висококваліфікованих і досвідчених кадрів. Сьогодні говорити про можливість виділення достатніх коштів на наукові дослідження й реалізацію їх у виробництві українськими підприємствами не доводиться. Основна маса підприємств використовує наявні вільні фінансові ресурси на вирішення першочергових проблем, пов'язаних з утриманням виробничо-технологічного потенціалу від розпаду, а не на впровадження новітніх досягнень. Комерційні банки не мають реального інтересу до наукових досліджень і втілення їхніх результатів у виробництво за цілим рядом відомих причин. В умовах фінансової нестабільності багато вітчизняних підприємств і наукових організацій практично відмовилися від широко поширеної раніше практики створення наукового наробку. Тому для поточного моменту характерне проведення наукових досліджень із коротким терміном НДР і можливістю швидкої реалізації їхніх результатів у виробництві.
Однак очевидно, що відмовлення від досліджень, що вимагають великих витрат трудових, фінансових і матеріальних ресурсів приводить до подвійного негативного ефекту:
– до зниження технічного потенціалу (що пов'язано з недостатнім обсягом уведення новітніх наукоємних технологій) і до втрати великих наукових напрямів, роль яких буде зростати у XXI столітті;
– до підвищення залежності вітчизняної економіки від технічно розвинутих країн і перетворення України у сировинний придаток.
До основних факторів, що гальмують розвиток наукової сфери і мають фінансово-економічну природу, необхідно зарахувати оподатковування, фінансово-кредитні питання, труднощі з маркетингом і збутом високотехнологічної продукції за кордоном, проблеми реструктуризації природних монополій, орендні відносини, недосконалість законодавчого забезпечення наукової сфери в цілому й охорони прав на інтелектуальну власність.
З метою забезпечення державної підтримки розвитку науково-технічного прогресу в аграрно-промисловому виробництві необхідно створити пільгові умови оподаткування наукових робіт.
Правове забезпечення системи інноваційної діяльності має ґрунтуватися на законодавчих і нормативних актах з різних напрямів розроблення, функціонування та розвитку цієї системи. Воно має здійснюватися за напрямами функціонування економіки країни (приватизації, розвитку підприємництва, податкової системи, фінансової та кредитної політики, зовнішньоекономічної діяльності тощо).
Важливим питанням є податкове регулювання інноваційної діяльності. Система оподаткування нашої країни, яка пов’язана з інноваційною діяльністю, базується на ряді основних законів. Насамперед, це Закон України "Про систему оподаткування", зі змінами і доповненнями, внесеними в 1991, 1994, 1996-2000 роках [188]. Зокрема стаття 3 “Принципи побудови та призначення системи оподаткування” цього Закону передбачає:
– стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
– стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва.
Другим документом, що забезпечує законодавчі основи функціонування податкової системи України, пов’язаної з інноваційною діяльністю, є Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", із подальшими змінами і доповненнями цього документа і окремих його статей [185].
У пункті 5.4.2 статті 5 “Валові витрати” цього Закону подається перелік, витрат, пов’язаних з інноваційною діяльністю, зокрема:
– витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов’язані з науково-технічним забезпеченням економічної діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарський діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку;
– витрати на придбання науково-технічної літератури і передплату спеціалізованих періодичних видань та оплату участі в наукових семінарах за основною діяльністю платника податку.
В розвинених країнах Заходу важливе місце в системі інноваційної діяльності компаній займають пільгові системи щодо проведення власних НДДКР. Пільги, що надаються, розділяються за двома напрямками. За першим вони надаються, при перевищенні обсягів досліджень, що проводилися у поточному році, порівняно з до минулими роками. Інший напрям полягає в тому, що витрати на НДДКР повністю або частково виключаються з доходу, який підлягає оподаткуванню. В Україні в основному застосовувався другий напрям оподаткування - проведення власними силами НДДКР, підготовка й освоєння нових прогресивних технологій і видів продукції. Проте стабільністю він не відзначався. Постійно вносилися зміни в норми обсягів витрат підприємства на ці цілі, які не підлягали включенню в базу доходу для оподаткування (30%, 50%). Останнім Законом про оподаткування пільги на проведення НДДКР не передбачалися.
Все це свідчить про необхідність подальшого удосконалення системи оподаткування з метою  стимулювання розвитку інноваційної діяльності на всіх її етапах.
В цьому напрямі необхідно постійно здійснювати пошук різноманітних форм з урахуванням існуючого зарубіжного і вітчизняного досвіду. Щодо першого, то серед інструментів державної підтримки інноваційної діяльності використання інструментів системи оподаткування найбільш поширеними є такі: зниження ставки податку на прибуток; податковий кредит на приріст обсягів досліджень та розробок; виключення з прибутку, що оподатковується, поточних видатків на НДДКР; пільговий режим оподаткування видатків на НДДКР при міжфірмовій кооперації; звільнення (зменшення ставки) прибуткового податку; звільнення від деяких відрахувань до бюджету; звільнення від сплати податку на прибуток та капітал власників акцій ризикових інноваційних фірм. Характерними рисами сучасної податкової політики відносно інноваційного процесу є: застосування системи пільг щодо податку на прибуток корпорації чи окремої фірми; галузева диференціація податкових пільг та їх гнучкість залежно від цілей та завдань національної політики технологічних змін; чітка цільова спрямованість податкових пільг та їх обов’язковий характер згідно з чинним законодавством, а не суб’єктивним рішенням чиновників; наявність гнучкої та обов’язкової системи загальнодержавного статистичного обліку використання податкових пільг.
Якщо розглянути і порівняти зазначене з раніше викладеним матеріалом щодо оподаткування, то можна сказати що зовні більшість з наведених рис відображено в нашому законодавстві. Проте воно існує фрагментарно для окремих галузей, виробництв, а не як чітка існуюча система з відповідними механізмами, яка постійно вдосконалюється і швидко реагує на ті чи інші реалії і потреби розвитку суспільства. Щодо останньої з вказаних рис, то досі не існує налагодженої системи статистичного обліку щодо податкових зборів та платежів взагалі і використання податкових пільг, зокрема.
З цього погляду вже зроблені певні позитивні заходи. Так, прийнято Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків “Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, Інститут електрозварювання імені          Є.О. Патона, Інститут монокристалів, “Вуглемаш” [189; 190]. У квітні 2002 року прийнято Закон України “Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу” [191].
На сьогодні правове забезпечення інноваційної діяльності базується на Конституції України і складається з Концепції науково-технічного та інноваційного розвитку, Законів України "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки", "Про державне прогнозування і розробку програм економічного та соціального розвитку країни", "Про інвестиційну діяльність", "Про режим іноземного інвестування", інших.
Важливе значення для розвитку інноваційної діяльності в Україні має прийняття Закону України "Про інноваційну діяльність", підписаного Президентом України 4 липня 2002 року, який набрав чинності після його опублікування 7 серпня 2002 року [174].
Кількість нормативних актів з правового забезпечення інноваційної діяльності України є більш-менш достатньою. Але їх не підкріплено фінансами, методиками та інформацією. У розроблених нормативних актах не проглядається системного підходу.
Слід зауважити, що законодавчі акти, пов'язані з нормативно-правовим регулюванням інноваційної діяльності, не узгоджені між собою і визначають загальні, найбільш принципові положення, проте не регламентують інноваційної діяльності як логічного та послідовного інноваційного процесу, який активізує процеси прискорення економічного розвитку України.
Так, у Законі України “Про інноваційну діяльність” визначено такі особливості в оподаткуванні інноваційної діяльності:
1. Впродовж строку чинності свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту і за умови, що виконання проекту розпочато не пізніше вісімнадцяти місяців від дати його державної реєстрації, оподаткування об'єктів інноваційної діяльності здійснюється у порядку, за яким 50 відсотків податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням інноваційних проектів, і 50 відсотків податку на прибуток, одержаний від виконання цих проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.
2. Визначене частиною першою цієї статті пільгове оподаткування реалізується за умови, що суб'єкт інноваційної діяльності про початок реалізації інноваційного проекту у місячний строк повідомляє відповідний орган Державної податкової адміністрації і по всіх господарських операціях, пов'язаних з виконанням інноваційного проекту, веде окремий бухгалтерський облік.
3. Кошти у розмірі 50 відсотків податку на додану вартість і податку на прибуток, що залишаються у розпорядженні платника податків згідно з положеннями частини першої цієї статті і не використані протягом строку пільгового оподаткування і дванадцяти місяців після нього, підлягають зарахуванню до Державного бюджету України.
У Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22 травня 1997 р. вже була норма, згідно з якою прибуток, отриманий від продажу інноваційного продукту, оподатковується за ставкою 15% (половина діючої ставки 30%). Новий Закон відредагував це положення стосовно цільового використання залишившихся пільгових 50% податку на прибуток. Позитивним є розширення пільги щодо застосування не тільки до прибутку, отриманого від продажу інноваційного продукту, але й до інших видів прибутку, одержаного від виконання інноваційного проекту.
Крім того, інноваційним підприємствам дозволяється прискорена амортизація основних фондів і встановлюється щорічна двадцятивідсоткова норма прискореної амортизації основних фондів групи 3. При цьому амортизація основних фондів групи 3 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.
Однак згідно зі змінами до Закону України в редакції від 22 травні 1997 року № 283/97-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” № 349-IV від 24 грудня 2002 р. основні фонди підлягають поділу на 4 групи. При цьому до третьої групи включають “інші основні фонди, що не входять до груп 1, 2, 4. Якщо взяти до уваги, що до цих груп включено будівлі, споруди, автомобільний транспорт, офісне обладнання, ЕОМ та інші основні засоби, то практично не залишається основних фондів, до яких слід застосовувати прискорену амортизацію у розмірі 20%. А розрахунок амортизаційних відрахувань за балансовою (залишковою) вартістю основних фондів згідно з Законом про прибуток взагалі зводить нанівець суть прискореної амортизації. При застосуванні такої формули балансова вартість групи взагалі не досягне нуля за тієї умови, що вибуття основних фондів не відбудеться (яке ж вибуття, якщо ми плануємо використовувати нові засоби?).
Ми пропонуємо для сільськогосподарських підприємств застосувати податкову знижку від загальної суми інвестицій в активну частку нових основних виробничих фондів. До 40% витрат на придбання обладнання може списуватись за перший рік. При цьому такі витрати повністю слід відносити на валові витрати.
Визначено також, що інноваційні підприємства сплачують земельний податок за ставкою у розмірі 50 відсотків діючої ставки оподаткування.
Статус інноваційних підприємств згідно з чинним законодавством мають інноваційні центри, технопарки, технополіси, інноваційні бізнес-інкубатори тощо. Це підприємство (об'єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг. Такі обмеження взагалі не сприяють розвитку інноваційної діяльності в АПК. Зокрема, створення запропонованих нами агротехнополісів мають багато перешкод не тільки в своїй реєстрації, але й в організації на окремій території.
Отже науково-дослідні організації доцільно звільнити від:
- усіх видів податків, зборів і мита, які здійснюють пріоритетні дослідження, схвалені відповідними урядовими структурами;
- податку на додану вартість виконання науково-дослідних робіт, які фінансуються з державного бюджету;
- оподаткування прибутку, одержаного від продажу за кордон ліцензій та іншої продукції;
- сплати податку на землю і в шляховий фонд.
Науковим установам доцільно надавати пільгові кредити на проведення пріоритетних науково-дослідних робіт та організації впровадження одержаних результатів у виробництво.
Як приклад апробація результатів дослідження, що проводилася на території Вільнянського, Василівського, Пологівського і Запорізького районів Запорізької області дала можливість підтвердити перспективність розвитку інноваційних програм на регіональному рівні на основі комплексності, системності, науковості освоєння й інтеграції інтересів підприємств усіх напрямів діяльності і форм власності.
З 2000 року спільними зусиллями районних адміністрацій, сільськогосподарських і постачальницько-збутових організацій за участю науково-дослідних установ і вузів Запорізької області, зокрема Таврійської державної агротехнічної академії та Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, розробляються й удосконалюються інноваційні програми районів. У рамках Програми реформування системи управління АПК в умовах адміністративної реформи із створенням трирівневої системи інформаційно-консультаційного та наукового забезпечення АПК області; Програми підготовки та перепідготовки кадрів і розповсюдження досягнень науки та передового досвіду в Запорізькій області до 2010 року роботи проводилися за такими напрямами:
- аналіз інноваційного середовища, формування цільових інноваційних програм і розробка бізнес-планів за окремими розділами;
- вибір перспективних стратегій інвестування та прогнозне оцінювання ефективності комплексного впровадження бізнес-планів;
- визначення оптимального співвідношення ринкових механізмів і державного регулювання інтеграції міжгалузевих інтересів підприємств агропромислового і сполучених з ним секторів економіки;
- розробка нормативних документів, відбір економічних інструментів і методів спільного управління інноваційними процесами;
- відпрацювання системи багатоканального фінансування та вибір оптимальної структури джерел інвестицій в умовах сумісної державної і недержавної підтримки освоєння інновацій в агропромисловому виробництві;
- формування інфраструктури інноваційного ринку шляхом залучення відсутніх елементів (підприємств, зацікавлених у розвитку агропромислового виробництва регіону) і відпрацювання системи управління інноваційною діяльністю;
- раціоналізація розміщення й оптимізація процесів виробництва та переробки сільгосппродукції з метою глибокої переробки на місцях як істотний резерв зростання її рентабельності і конкурентосдатності на ринку.
Аналізуючи причини недостатньої ефективності агропромислового виробництва Запорізької області, було визначено, що основні проблеми пов'язані з тим, що на сьогодні сільськогосподарські товаровиробники не мають коштів, достатніх для своєчасного і повного фінансування продуктових і процесних (технологічних) інновацій. Одним із виходів з цієї ситуації для них є використання контрактів з інвесторами, які фінансували б інновації на різних стадіях агропромислового виробництва, а в результаті споживачі одержували б продукцію у великих обсягах і кращої якості.
Іншою проблемою виступає недосконалість загальної політики ціноутворення, що протиставляє інтереси окремих учасників –  аграрних підприємств,  підприємств по  переробленню сільськогосподарських продуктів. З огляду на вже сформовані умови господарювання у рамках вирішення поставлених завдань поетапно відпрацьовувалася технологія застосування елементів механізму управління інноваційною діяльністю в рамках інноваційного пакета в агропромисловому виробництві Запорізької області (рис. 4.3).
З урахуванням комерційної привабливості і ресурсних обмежень на рівні регіону було сформовано інноваційний пакет, розроблено цільові інноваційні проекти, що були структурно об'єднані і вертикально інтегровані в загальний пакета. Пакет включає: вибір раціональної схеми освоєння інновацій; обґрунтування оптимальної ціни і структури джерел залучених інвестицій. Для урахування економічних інтересів усіх учасників пакету і досягнення максимального інтегрального ефекту на рівні агропромислового виробництва регіону вибудовувалися вертикально-інтегровані технологічні ланцюжки. Корпоративні зусилля в рамках цих ланцюжків складалися з таких напрямів:
- підвищення рівня відтворення і збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції;
- збільшення виробництва продуктів харчування з максимальним використанням місцевої сировинної бази;
- розширення ринків збуту пально-мастильних матеріалів з урахуванням потреб сільськогосподарських підприємств.



























Умовні позначення:                        кредитування інноваційних проектів;
повернення кредиту;
облік та контроль економічних показників;
надходження податкових відрахувань.
Рис. 4.3. Механізм управління інноваційною діяльністю в рамках інноваційного пакета в агропромисловому виробництві Запорізької області
З огляду на особливості розвитку агропромислового виробництва у Запорізькій області у реалізованій системі економічних відносин та перше місце ставилися приватні економічні інтереси.
Реалізація приватних інтересів багатогалузевих підприємств, об'єднаних загальним інноваційним пакетом, об'єднала їх у рамках ведення спільної діяльності без утворення юридичної особи процесом виробництва кінцевих ринкових продуктів (молочні та м'ясні продукти). Ступінь зв'язку таких відносин зумовлюється поділом праці між учасниками і загальним економічним інтересом.
Підприємства зацікавлені в інноваціях, але при цьому мають велику кредиторську заборгованість, сільськогосподарські підприємства – податкові боржники Запорізької області (рис. 4.3, модуль 1) – були об'єднані в консолідовану групу (рис. 4.3, модуль 2). Створення в рамках діючого законодавства консолідованої групи платників податків дає змогу шляхом зниження податкового тягаря і значної економії загальновиробничих витрат підвищити інвестиційну привабливість і з більшою мірою ймовірності залучити інвестиції для реалізації інноваційних проектів з високою рентабельністю і соціальною значущістю. Як діловий партнер та інвестор виступило ТОВ “Нова Хортиця” (рис. 4.3,  модуль 4). Як забезпечення застави надавалися основні засоби і продуктивна худоба товаровиробників, а також активи Заставного фонду, створеного при адміністрації Запорізької області. Відносини між учасниками регулювалися договорами в рамках цивільно-правового законодавства України. Як керуюча компанія виступило ПП “Молокозавод-Олком” (рис. 4.3, модуль 3).
Відповідно до затвердженої інноваційним пакетом, протягом 6 років поетапно планувалося залучити в агропромислове виробництво регіону під освоєння комплексних інновацій додаткові кошти в обсязі 102,1 млн грн (табл. 4.6).


Таблиця 4.6
Проектована економічна ефективність інноваційного пакета, млн грн
Роки    Обсяг інвес-тицій    Фінансові результати агропромислових підприємств, які залучали інновації, в цілому    Розрахунковий прибуток з етапів освоєння інноваційно-інвестиційної програми    Чистий прибуток після сплати податків і повернен-ня кредитів
Збиток    Прибу-ток    І    ІІ    ІІІ    Всього   
2000 звіт    -    -22,1    7,13    -    -    -    -    -
2001 проект    2,9    -16,78    11,5    3,3    -    -    3,3    2,1
2002 проект    4,4    -12,3    20,14    7,4    -    -    7,4    4,7
2003 проект    44,7    -9,59    22,09    12,5    22,1    -    34,6    21,8
2004 проект    42,9    -7,76    26,51    13,4    41,3    -    54,7    34,5
2005 проект    7,2    -5,9    30,88    14,1    41,9    8,6    64,6    40,7
Підсу-мок    102,1    -    -    50,7    105,3    8,6    154,6    103,8

Поетапне освоєння проектів було зумовлене необхідністю збалансувати інноваційний пакет за специфікою інновацій, обсягом інвестування і термінами окупності.
Структурно всі проекти були розбиті в таких співвідношеннях за галузями (додаток Б): кормовиробництво (10%), молочне виробництво (20%), збереження і транспортування (5%), тваринництво (30%), рослинництво і підвищення родючості ґрунтів (15%), перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів (5%), інші (15%) – і за термінами реалізації (табл.3.9). Перша черга була намічена до здійснення в 2001–2003 рр. Кількість об'єктів – 7. Обсяг інвестицій першої черги – 10,1 млн грн, у тому числі: на 2001р. – 2,9 млн грн, на 2002 р. – 2,6 млн грн При фінансуванні проектів ставка робиться на залучення зовнішніх інвестицій. Проекти, що швидко окупаються, при цьому становили 63%.
Друга черга намічена до здійснення в 2003–2004рр. Кількість об'єктів – 12. Обсяг інвестицій другої черги: усього – 84,1 млн грн, у тому числі: на 2003р. – 42,1 млн грн, на 2004р. 42,0 млн грн Фінансування на 87% здійснюється за рахунок зовнішніх інвестицій; реінвестування прибутку та бюджетних коштів становить 13%.
Третя черга намічена до здійснення в 2005 році. Кількість об'єктів – 10. Обсяг інвестицій – 7,9 млн грн, у тому числі зовнішні інвестиції – 68%, власні кошти реінвестовані в інновації – 32%.
Прогнозні розрахунки показали, що в результаті комплексного упровадження інновацій у рослинництво, кормовиробництво і молочне скотарство на кінець 2005 року зниження збитків сільськогосподарських підприємств в Запорізькій області має становити 73,3% (з 22,1 млн грн до 5,9 млн грн), а збільшення прибутку має бути в 3,33 раза (з 7,13 млн грн до 30,88 млн грн).
Поставлені завдання вирішувалися за рахунок інтегрування виробничо-технологічних ланцюжків. Розрахунковий приклад ланцюжка руху молока від виробника до споживача у Василівському районі (2001р.) поданий у додатку В. Використовуючи дані додатка В, можна описати структуру виторгу: частка сировини у виторзі від реалізації кінцевої продукції становить 53,8%, виробничі витрати на переробку сирого молока – 40,7%, частка торгових і маркетингових послуг відповідно до договору становитиме 2%.
У такому випадку 3,5% (що залишилися) отриманих від реалізації коштів можуть бути використані для реінвестування інновацій в агропромислове виробництво через спеціально створений Фонд інноваційної підтримки.
У Пологівському районі (2003р.) у єдиний ланцюжок "від підприємства до споживача” включаються постачальники ресурсів (у даному випадку пально-мастильні матеріали), сільськогосподарські підприємства-боржники бюджету, підприємства переробки і торгові агенти. Уся діяльність ланцюжка "ресурси – сільськогосподарська продукція – кінцевий продукт" з боку інвестора координується уповноваженим агентом – ПП “Молокозавод-Олком”, а "живі" гроші одержує спеціально створене підприємство "Хортиця-продукт", що є торговим агентом (рис. 3.8, модуль 5). Материнське підприємство ТОВ "Нова Хортиця" частково під заставу підприємства (60%), частково під гарантії облдержадміністрації (40%) через переробне підприємство надає сільськогосподарському підприємству інвестиції. Надання інвестицій здійснюється  за договорами застави під освоєння інноваційного проекту, у якому попередньо обґрунтовано ефективність освоєння заходів, суму, форму і терміни повернення кредиту, складено графік постачань сільськогосподарської продукції на переробне підприємство. Інвестиції надаються в призначений термін за договорами безвідсоткової позики у формі:
- товарного кредиту (пально-мастильні матеріали, концентровані корми, добрива тощо) за діючими на момент надання кредиту оптовими цінами;
- грошовій формі шляхом оплати наданих товаровиробником відповідно до договору і бізнес-плану рахунків за товари чи послуги.
За запропонованою схемою в 2002 році у виробництво АСФГ “Батьківщина” було інвестовано 2,2 млн грн під освоєння таких інноваційних рішень:
- виробництво кормів у 2002–2003 роки дало змогу вдосконалити систему заготівлі кормів, поліпшивши їх якість, підвищити на 40% рівень годівлі тварин кормами, збалансованими по білку й інших компонентах;
- реконструкція ферми під утримання корів на коротких стійлах до комплектування її доїльними апаратами виробництва Швеції, що дало можливість поліпшити умови утримання худоби, знизити на 15% захворювання тварин на мастит і на 20% підвищити надої;
- перехід на штучне запліднення дав змогу вдосконалити селекційну роботу і створити базу для формування високоефективного племінного ядра.
Результатом освоєння цих новацій стали значні зміни в структурі товарної продукції (табл. 4.7) і структурі витрат (табл. 4.8) АСФГ “Батьківщина”. Так, за рахунок застосування інтенсивних ресурсоощадливих технологій частка в загальному обсязі товарної продукції рослинництва зросте з 23,3% у 2003 році до 34,7% у 2010 році. Уведення збалансованих сівозмін дасть змогу на 15% збільшити орні площі під кормові культури. Виробництво молока в загальній структурі товарної продукції, залишаючись у 2003–2004 рр. на рівні 44–48%, характеризується збільшенням обсягів реалізації на 158%, від 1572, 5 тис.грн у 2003р. до 4057,6 тис.грн у 2004 р.
Таблиця 4.7
Вплив інноваційної діяльності на структуру товарної продукції сільськогосподарського виробництва АСФГ “Батьківщина”
Показники    2003    2004    2006    2008    2010
тис. грн    %    тис.
грн    %    тис.
грн    %    тис.
грн    %    тис.
грн    %
Зернові    193,2    5,9%    562,3    9,8%    732,8    10,5%    774,2    10,0%    1006,2    11,8%
Соняшник за договіром    300    9,1%    719    12,5%    898    12,9%    925    11,9%    956,2    11,2%
Соняшник власний    272    8,3%    664    11,5%    930    13,3%    930    12,0%    1002,5    11,7%
Молоко    1572,5    47,9%    2592,5    45,1    3098    44,5%    3558,2    47,2%    4057,6    47,5%
Вибракування корів    283,2    8,6%    330    5,7%    350    5,0%    362    4,7%    380,3    4,5%
Вибракування ялівок    168,3    5,1%    153    2,7%    160    2,3%    167,5    2,2%    175    2,0%
Телиці до року    5,9    0,2%    56,8    1,0%    65,2    0,9%    68,3    0,9%    72,3    0,8%
Телиці старші за рік    190,4    5,8%    218,7    3,8%    241,8    3,5%    296,8    3,8%    302,8    3,5%
Бички до року    113,9    3,5%    239,4    4,2%    265,4    3,8%    302,8    3,9%    313,7    3,7%
Бички старші за рік    185,6    5,6%    217    3,8%    225    3,2%    269,7    3,5%    274,9    3,2%
Товарна продукція, усього    3285,0    100%    5752,7    100%    6966,5    100%    7754,5    100%    8541,5    100%

Крім того, обсяги виробництва молока зростуть на 60%. Комплексне застосування інноваційних рішень дасть змогу за два роки збільшити рентабельність сільськогосподарського виробництва з 18% до 35% і вже до кінця 2004 року зробити повний розрахунок по кредиту сирим молоком (табл. 4.9). При цьому підприємством щомісяця в рахунок сплати кредиту буде відвантажуватися в середньому близько 50–80% товарного молока, тоді як 10–20% при бажанні може бути реалізоване господарством самостійно на більш вигідних умовах, наприклад, за роздрібною ціною населенню.
Таблиця 4.8
Вплив інноваційної діяльності на структуру витрат сільськогосподарського виробництва АСФГ “Батьківщина”
Показники    2003    2004     2006    2008    2010
тис. грн    %    тис. грн    %    тис. грн    %    тис. грн    %    тис. грн    %
Витрати на насіння , усього    309,8    9,4%    511,9    8,9%    767,5    11,0%    997,7    12,9%    1023,5    13,2%
Витрати на ПММ, усього    239,2    7,3%    322,7    5,6%    451,8    6,5%    530,8    6,8%    636,2    8,2%
Добрива, усього    199,9    6,1%    396,8    6,9%    402,8    5,8%    483,4    6,2%    483,36    6,2%
Витрати у рослинництві, усього    748,9    22,8%    1231,4    21,4%    1622    23,3%    2011,9    25,9%    2143,1    27,6%
Витрати в тваринництві, усього    15,6    0,5%    12,1    0,2%    16,5    0,2%    20,8    0,3%    20,8    0,3%
Винагорода праці, усього    211,1    6,4%    267    4,6%    520,8    7,5%    937,44    12,1%    1686,6    21,7%
Загальнови-робничі та загальногоспо-дарчі витрати    344,4    10,5%    411,1    7,1%    506,7    7,3%    610,8    7,9%    623,5    8,0%
Витрати на ремонт    510    15,5%    561    9,8%    738,1    10,6%    742,5    9,6%    750,8    9,7%
Амортизація    866,7    26,4%    866,7    15,1%    1132,8    16,3%    1112,3    14,3%    1056,9    13,6%

Сільськогосподарська діяльність у 2004 році навіть за умови повного розрахунку по кредитах залишається рентабельною на рівні 5%, знизившись на 13% порівняно з 2003 роком через повернення кредитних ресурсів, що у структурі розподілу валової продукції займають 37,2% і становлять 2142 тис.грн Комплексне застосування інновацій є стабільним резервом одержання і надалі додаткового прибутку, здатного стійко забезпечити підприємству розширене відтворення.
Разом з тим збільшення в 2004 році обсягів товарної продукції на 75% (з 3285,1 тис.грн у 2003 році до 5752,7 тис.грн у 2004 році) при вдосконаленні технології обробітку і заготівлі кормових культур супроводжувалося не тільки збільшенням обсягів виробництва молока, але й споживання пально-мастильних матеріалів на 35% (з 239,2 тис.грн у 2003 році до 322,7 тис.грн у 2004 році).
Таблиця 4.9
Вплив інноваційної діяльності АСФГ “Батьківщина” на прибутковість і рентабельність сільськогосподарського виробництва
Показники    2000    2001    2003    2005    2007
тис.
грн    %    тис.
грн    %    тис.
грн    %    тис.
грн    %    тис.
грн    %
Валовий прибуток    588,3    17,9%    261,3    4,5%    2429,5    34,9%    2318,8    29,9%    2259,8    29,1%
Повернення кредиту    66,5    2,0%    2142,1    37,2%    0    0,0%    0    0,0%    0    0,0%
Валова прдукція усього    3285    100%    5752,7    100%    6966,5    100%    7754,5    100%    8541,5    110%
Рентабельність сільськогос-подарського виробництва    18%    5%    35%    30%    26%

Це означає, що для інвестора зі збільшенням можливостей гарантованого збуту сільськогосподарським підприємствам нафтопродуктів відкриваються значні переваги. Оскільки в середньому по району (110) частка пально-мастильних матеріалів у структурі витрат на виробництво молока становить 7–12%, то стійке збільшення обсягів виробництва і збуту молока спричинило збільшення товарообігу нафтопродуктів. Усе це веде до зміцнення ринкових позицій ТОВ “Нова Хортиця”, чим пояснюється зацікавленість у підтримці агропромислового комплексу та в його подальшому розвитку. Контроль над значною частиною ринку дасть змогу компанії чутко реагувати на попит і ринкову кон'юнктуру, ефективно досягати своїх статутних цілей у рамках стратегії «вакантної ніші». Ця стратегія передбачає захоплення і утримання досить ємної аграрної ніші, здатної з урахуванням перспективи зростання забезпечити необхідний обсяг реалізації нафтопродуктів. Крім того, обрана політика дасть змогу, одержуючи надалі додатковий прибуток і з огляду на інтереси партнерів, стримувати в межах допустимого рівня (20%) відпускні ціни на нафтопродукти, що може позитивно позначитися на подальшому розвитку агропромислового виробництва.
Відкриваються також й інші переваги. При такій схемі відносин сільськогосподарський товаровиробник може не відволікати додаткові кошти на маркетингові дослідження, тому що ТОВ “Нова Хортиця”, відповідно до договору, відповідальне за вивчення потреб, що постійно змінюються. При цьому підприємство "Хортиця-продукт" згідно з договором, для покриття своїх витрат на маркетинг і збут молочної продукції має усього 9% від оптової ціни реалізації молочної продукції на Запорізькому ринку.
Відповідно до описаної схеми, затвердженого графіка і визначеної ціни, повернення сільгосппідприємством кредиту, використаного для впровадження інновацій, здійснюється через молокозавод сирим молоком. Порядок повернення інвестицій у натуральній формі, розподіл обов'язків і результатів діяльності розглянемо на прикладі технологічного ланцюжка молочного напряму.
Підприємства–наймачі направляють молоко, що поставляється за графіком у рахунок сплати кредитів, для подальшої переробки на переробне підприємство (у даному випадку – ПП “Молокозавод-Олком”) за фіксованою у договорі ціною. Молокозавод відповідно до договору приймає сире молоко від сільгосппідприємств для одержання пакетованого молока жирністю 3,2% і молочних продуктів, які направляються на реалізацію на підприємство "Хортиця-продукт". Отримана в рахунок сплати кредитів продукція гарантовано направляється підприємством "Хортиця-продукт" на роздрібний продаж у такі міста, як Дніпропетровськ і Запоріжжя, а також в Запорізьку область.
Необхідно врахувати, що в 2000 році завантаження переробних потужностей становило 28% м'ясної і 35% молочної сировини, тоді як у 1990 році, за даними Запорізького обласного комітету статистики, завантаженість становила близько 70%. До 2002 року, поки на ПП “Молокозавод-Олком” не було лінії фасовки сметани і сиру, обсяги виробництва молочної продукції були в межах 40 т. на добу. У 2002–2003 рр. у рамках реалізації комплексно-цільової інноваційної програми агропромислового виробництва Запорізького району проведено реконструкцію заводу і встановлено нові високотехнологічні лінії, що, відповідно до бізнес-проекту, потребувало інвестицій в обсязі 1,5 млн грн Освоєння нової технології дало змогу збільшити обсяги виробництва вдвічі, підвищити якість і значно розширити асортимент продукції, що випускається. Майже дворазове підвищення прибутковості переробного виробництва на основі  врахуванню ринкових переваг, зниженню витрат на переробку продукції дали можливість підвищити закупівельну ціну сировини і залучити до себе виробників, що раніше вивозили свою продукцію за межі регіону (додаток Г). Таким чином, після реконструкції ПП “Молокозавод-Олком” стало основним переробником молока в регіоні, довівши використання потужностей до 60%.
У цілому по агропромисловому виробництву Запорізького району комплексно-цільове застосування інновацій з використанням багатоканального інвестування та з урахуванням економічної зацікавленості всіх учасників процесу показало високу ефективність застосування запропонованої методики. У іноваційний пакет молочної галузі ввійшли проекти, подані в табл. 4.10. Загальна вартість пакета становить 10 млн грн, розрахованих на 5 років освоєння. Відповідно до пакета через 5 років після його освоєння передбачається одержати додатковий інноваційний дохід у сумі 8950 тис.грн, чи 90%. Це не тільки забезпечує гарантоване повернення кредитних коштів, але й дає змогу цілеспрямовано реінвестувати кошти, що залишилися, в інноваційну сферу агропромислового виробництва.
Розрахунок ефективності комплексного застосування інновацій за ланцюжком товароруху молока в Запорізькому районі поданий у табл. 4.11 і характеризується значним підвищенням ефективності на кожній ланці.
Таблиця 4.10
Одержання додаткового прибутку при просуванні інновацій за ланцюгом інноваційного пакета (5 років), тис. грн
Ланка    Інноваційні проекти    Засвоєні інвестиції    Прибу-ток
Постачальник – інвестор ТОВ “Нова Хортиця”    Застосування економічного механізму товарного кредитування    100    115
Сільськогос-подарські підприємства    Реконструкція молочно-товарної ферми при утриманні корів на коротких стійлах, що обладнані шведськими доїльними апаратами    1830    1700
Організаційно-технічний проект підвищення продуктивності сільгоспугідь (лани, пасовища)    2150    1945
Виробництво кормів    250    400
Застосування високоефективних багатокомпонентних ферментних сполук у складі комбікормів із включенням до них зерен жита (близько 60%) та недолущенного ячменю (близько 70%)    1000    2300
Встановлення системи швидкого охолодження молока    810    1535
Мінікомбікормовий завод (2,5 т/год)    300    1430
Усього    6340    9310
Підприємство переробки ПП “Молокозавод-Олком”    Лінія пакування молока та молочних виробів    1000    3445
Лінія з виробництва морозива    400    2220
Організація виробництва кисломолочного напою на основі пахти та йогуртів    260    1360
Усього    1660    7025
Торгівля “Хортиця - продукт”, мол. продукти    Організація мережі оптової торгівлі    1900    2500
Усього    10000    18950
При цьому найбільше підвищення рентабельності виробництва в 2,6 раза (з 33,3% до 85,7%), мають сільськогосподарські виробники, маючи можливість для упровадження досягнень науки і техніки в традиційно сформоване виробництво.
Технологічне вдосконалення переробного підприємства дало змогу збільшити рентабельність на 11,3 п.п. (з 26,2% до 37,5%). При цьому постачальник пально-мастильних матеріалів ТОВ “Нова Хортиця”, що надає підприємствам агропромислового комплексу інвестиційний кредит і пільгові умови придбання дизельного палива, так само збільшило на 2,3 п.п. свою рентабельність (з 25% до 27,3%).
У цілому за ланцюжком за рахунок додаткового інноваційного доходу відбулося збільшення на 45,4% валового прибутку (з 221 тис.грн до 405 тис.грн), що характеризує комерційну ефективність застосування інновації в агропромисловому виробництві на районному рівні.
Таблиця 4.11
Розрахунок ефективності комплексного застосування інновацій за ланцюжком товарооббігу молока в Запорізькому районі (1 рік)

Ланка    Постачаль-ник-інвестор ТОВ “Нова Хортиця”    Сільськогоспо-дарські підприємства    Підприємство переробки ПП “Молокозавод-Олком”    Торгівля “Хортиця-продукт, мол. продукти    Усього за ланцюжком
продукція    ПММ (дизпальне)    Молоко незбиране    Молочна продукція в асортименті    Молочна продукція в асортименті   
1        2        3        4        5        6        7        8
Без проекту    Собівар-тість, грн    1,2    0,9        4,2    5,3    221
Відпускна ціна за літр, грн    1,5    1,2        5,3    6,05   
Обсяг продажів, т    100    20    100    100   
Валовий прибуток, тис. грн    30        6        110    75   
Рентабель-ність, %    25%    33,3%        26,2%    14,1%   
Продовження табл. 4.11
1        2        3        4        5        6        7        8
За проектом    Собівар-тість, грн    1,1    0,7        4,0    5,5    405
Фактори зниження собівар-тості        Корми
(+ 40%)    - 4,1%    Завантаже-ність потужнос-тей (+25%)    -3%       
Надій (+20%)    -4%    Маркетин-гові послуги (-10%)    -5%       
Отелен-ня (+15%)    -3%               
Транс-портні витрати, марке-тинг (30%)    -3,5%               
Віпускна ціна за літр, грн    1,4        1,3        5,5    6,3   
Фактор збільшення ціни        Якість (+10%)    7%    Якість    1%       
Кіль-кість (20%)    5%    Пакети    3%       
Охоло-дження    10%    Асортимент    4%       
Обсяг продажів, т    150        25        150    150   
Валовий прибуток, тис. грн    45        15        225    120   
Рентабель-ність, %    27,3%        85,7%        37,5%    14,5%   
Воловий інновацій-ний дохід    15        9        115    45    184

Крім комерційної ефективності, ця методика управління інноваційними процесами передбачає бюджетну ефективність, що полягає в одержанні від впровадження в агропромисловому виробництві інновацій додаткових податкових надходжень.
А значне пожвавлення товарного виробництва і застосування законодавчих інновацій дає змогу гарантовано одержувати в бюджет не тільки поточні платежі за податками та зборами, але й повернути безнадійні борги минулих років.
Перспективна схема стимулювання розвитку ринку інноваційної продукції в агропромисловому виробництві на регіональному рівні відображає комплексний характер впливу механізму управління інноваційною діяльністю на поповнення регіонального бюджету (рис. 4.4). Використовуючи у своїй практичній роботі запропоновану схему районні адміністрації підсилюють мотивацію всіх учасників інноваційної діяльності на створення системи багатоканального фінансування інноваційних проектів, у тому числі за рахунок реінвестування в агропромислове виробництво додаткових надходжень.
Розглянута схема передбачає застосування в податковій сфері законодавчих інновацій, що мають на меті поповнення бюджетів усіх рівнів за рахунок підвищення інвестиційної привабливості й інноваційної активності підприємств.
Детальна апробація цього методичного підходу відбувалася в Василівському районі при проведенні експерименту з натуралізації податкових недоїмок, де в рамках розробки й освоєння інноваційної програми поетапно освоювався механізм управління інноваційною діяльністю. На першому етапі в рамках реалізації інноваційного проекту "Саморозвиток агропромислового виробництва Василівського району" за допомогою спеціально сформованої інноваційно-керівної системи, гармонічно об’єднаною з діючою структурою управління агропромислового виробництва району, із застосуванням у виробництві комплексних інновацій освоювався механізм руху підприємств-борговиків зі збиткової області в точку беззбитковості, від підприємств із заборгованістю до платоспроможного й інвестиційно-привабливого підприємства за схемою, що запропонована нами.
За борговими зобов’язаннями здійснювалося вилучення податкових відрахувань у натуральній формі.


















Рис. 4.4. Перспективна схема стимулювання розвитку ринку інноваційної продукції в агропромисловому виробництві на регіональному рівні


Постачання сільськогосподарської продукції в рахунок сплати податків, виходячи з розрахункової величини податкових відрахувань, відбувалося за ринковою оптовою ціною на основі узгодженого і затвердженого графіка постачання.
Молокозавод, відповідно до договору доручення, приймає сире молоко від сільгосппідприємств для одержання пакетованого молока жирністю 3,2% і молочних продуктів. Отримана відповідно до боргових зобов’язань з молокозаводу продукція за рахунок цілеспрямованого розширення маркетингово-збутових заходів систематично направляється на роздрібний продаж у міста Дніпропетровськ, Запоріжжя та в Запорізьку область, а також, відповідно до розпорядження адміністрації, спецспоживачам (дитячі садки, школи, лікарні тощо). Як підтверджують аналітичні дані, наведені в додатку Д, у процесі виконання комплексно-цільового завдання з натуралізації податкових надходжень рентабельність продажів становила 6–26%, а індекс ефективності, що характеризує рівень привабливості розвитку в районі подібної діяльності для адміністрації, становив у середньому 0,2. Це дало змогу не тільки поповнити бюджет району податковими надходженнями, але й за рахунок чистого прибутку поповнити резервний фонд інноваційної підтримки товаровиробників.
Ефективність реалізації такого методичного підходу до управління інноваційними процесами для адміністрації району полягає в тому, що може бути налагоджене стабільне забезпечення спеціальних споживачів продовольством і забезпечений стабільний приплив у бюджет додаткових податкових надходжень, розрахункові дані яких наведені в табл. 4.12.
Аналіз наведених у табл. 3.13 співвідношень показує, що при освоєнні в сільськогосподарському виробництві на комплексній інноваційній основі інвестицій в обсязі 102,1 млн грн (табл. 3.9) через 5 років сільськогосподарські підприємства з урахуванням повернення кредитів і сплати податків одержують сукупний додатковий прибуток (інтегральний інноваційний дохід) у розмірі 103,8 млн грн, а районний бюджет – додаткові податкові надходження в розмірі 16,3 млн грн, що становлять 16% від вкладених у інновації коштів. Крім того, відповідно до проведеного нами розрахунку (табл. 4.13), у рамках проведення експерименту щодо впровадження ринкових інновацій – натуралізація податків – дохідна частина бюджету може бути збільшена на 7–10 млн грн
Таблиця 4.12
Додаткові податкові надходження в бюджети всіх рівнів за інноваційними об'єктами (млн грн)
Роки    Валовий прибуток за інновацій-ними об’єктами    Чистий прибуток або чистий дисконтований дохід NPV    Податкові відрахування податку на прибуток
Разом    у т.ч. відрахування у бюджет
Держав-ний    Регіональ-ний    Районний
2001 звіт    3,3    2,1    1,2    0,4    0,5    0,3
2002 звіт    7,4    4,7    2.7    0,9    1,1    0,7
2003 оцінка    34,6    21,8    12,8    4,3    5,1    3,4
2004 прогноз    54,7    34,5    20,2    6,7    8,0    5,5
2005 прогноз    64,6    40,7    23,9    8,0    9,5    6,4
Разом    164,6    103,8    60,8    20,3    24,2    16,3

За рахунок цих надходжень з'являється можливість формування позабюджетного Фонду інноваційної підтримки товаровиробників.
У процесі впровадження результатів дослідження підтвердилося, що підвищення ролі інноваційних стратегій зумовлює необхідність освоєння специфічних інструментів управління нововведеннями, стимулювання новаторських зусиль, підтримки комунікацій, створення партнерства в системі "наука – виробництво – збут". На перший план виходить необхідність кардинальної зміни підходів до використання кадрів, що передбачає виявлення мотиваційних принципів організаційної культури, підтримку й удосконалення творчої ділової атмосфери, створення дієздатних "команд", пошук і стимулювання творчих людей, активна діяльність яких сприяє якнайшвидшому й активному впровадженню інновацій.
Таблиця 4.13
Фінансові результати від реалізації інновацій в агропромисловому виробництві Запорізької області у 2000–2001 рр.
Найменування підприємств    Виторг    Зміни        Недоїмка на 1.01.2002
2000    2001    2001 до 2000    Нара-ховано    Спла-чено   
СТОВ "Кушугум-ське"    2088    2045    -43    106    23    83
СФГ “ОРРН”    4926    6208    1282    260    -    335,1
СФГ “Топаз”    298    332    34    54    31,6    22,4
АФГ "Славутич"    2863    2019    -884    172    3    178
СТОВ "Степне"    2244    2470    226    100    91,5    8,5
ТОВ “Моліс”    2073    2779    706    7,3    39,7    30,6
ПП "Дніпрогес"    2163    2546    383    94    62    32
ПП "Колос"    393    321    -72    13    -    17
СТОВ “Україна”    58751    71340    12589    4459    4307    152
СТОВ “Україна”    16848    16665    -183    1629    376    1253
СТОВ ім. Чкалова    1174    840    -333    88    28    60
АСФГ ім. Шевченка    2050    2600    550    14    -    14
Разом    95870    110165    14295    6996,3    4961,8    2185,6

У цьому напрямі слід застосувати нетрадиційний підхід до стимулювання інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві. З метою збереження і збільшення потенціалу агропромислового виробництва слід за рахунок додаткових податків у регіональний бюджет, що надходять у результаті застосування на сільськогосподарських підприємствах інноваційних рішень, ввести спеціальні статті витрат: "Доплати керівникам сільськогосподарських підприємств". Доцільно встановити щоквартальні доплати керівникам господарств, які приймають на себе відповідальність за реалізацію інноваційних програм.
Для адекватного відображення результатів господарської діяльності було розроблено методику розрахунку розмірів доплат, в основу якої були покладені такі критерії оцінювання:
- поголів'я худоби;
- розмір посівних площ;
- виторг від реалізації продукції.
Відповідно до методики вводиться бальна шкала оцінювання стану вишеперелічених показників (додаток Е). При цьому 1 бал відповідає стану в базисному періоді. Шляхом підсумовування балів за трьома показниками визначається загальний бал по підприємству. Після чого всі сільськогосподарські підприємства ранжируються за загальним балом і групуються в 4 групи. Кожній групі відповідає певна сума доплат: від 300 до 800 гривнів на місяць.
Введення цього експерименту приведе до того, що із застосуванням інноваційних рішень намітяться позитивні тенденції до відновлення виробничого потенціалу агропромислового виробництва регіону. За даними додатка на 12% підвищилося поголів'я худоби, збільшилася його продуктивність (надої в окремих господарствах на 1 корову на рік перевищили 3000 кг), на 28% знизилась  площа перелогових і непридатних земель, на 23% підвищилася врожайність соняшнику, а також  рівень товарності виробництва і якості виробленої продукції. Це збільшило наповнюваність дохідної частини бюджету і значно зміцнило позиції законодавчих і виконавчих органів районної влади, як регуляційного і напрямного інституту.
Істотною особливістю запропонованої методики є й те, що безпосередня взаємодія товаровиробників з розроблювачами нововведень у процесі їх впровадження дає змогу не тільки оцінити і гарантувати економічну ефективність, але й значно підвищити рівень знань і професійної підготовки керівників і фахівців сільськогосподарських підприємств. Підвищення прибутковості агропромислового виробництва в поєднанні із законодавчими інноваціями дасть можливість підвищити рівень заробітної плати працівників сільськогосподарських підприємств. Перехід аграрної економіки на новий технологічний уклад з одночасним підвищенням доходів населення також дасть можливість вирішити демографічні проблеми на селі. Усе це підсилить сприйнятливість до різних нововведень і підвищить загальний рівень споживання інноваційної продукції, за рахунок чого сформується стійкий попит на цільові науково-технічні розробки і дослідно-конструкторські роботи.
Апробація результатів дослідження підтверджує, що ринкова економічна система, заснована на приватній власності, може бути ефективною формою розвитку агропромислового виробництва, якщо буде містити в собі мотивацію до пошуку найкращого способу використання майна. Разом з тим необхідно, з одного боку, обмеження державного втручання в господарські процеси конкретного підприємства, з іншого боку, посилення його регуляційної ролі на макроекономічні процеси, починаючи з районного рівня.
Взагалі потребує значного удосконалення система визначення економічної ефективності науки. Адже, відомо, що існуючі методики визначення економічної ефективності використання наукових досягнень у сільськогосподарському виробництві застарілі і не відповідають ринковим умовам господарської діяльності. У зв’язку з цим важливо розробити нову методику визначення економічної ефективності застосування інноваційної продукції в агропромисловому виробництві, що слугуватиме важливим засобом посилення економічної заінтересованості товаровиробників у розвитку науково-технічного прогресу.
Слід зауважити, що прямі зв’язки між науковими установами і безпосередніми споживачами інноваційної продукції, як показав світовий досвід, не можуть забезпечити оперативного й високоефективного її застосування. В умовах переходу до ринку доцільно створювати спеціальні ринкові структури, які займатимуть проміжне місце між створювачами наукової продукції та її споживачами. Це можуть бути біржі інноваційної продукції, біржі інтелектуальної праці, аукціони, постійні і тимчасові виставки, банки ідей і банки інформаційних даних тощо. Завданням цих ринкових структур є організація реалізації інноваційної продукції на взаємовигідних умовах для наукових організацій–розробників і сільськогосподарських підприємств–споживачів. Створення і функціонування ринкових структур реалізації наукових розробок сприятиме розширенню можливостей щодо одержання інформації про досягнення науково-технічного прогресу, прискорення їх практичного застосування, підвищенню економічної ефективності виробництва.
Наукові організації в умовах ринку діють на конкурентних засадах, організовуючи свою діяльність на одержання високоефективної конкурентоспроможної інноваційної продукції. Вона може бути створена в результаті реалізації відповідних інноваційних проектів.


1. В дисертаційній роботі інноваційна діяльність досліджується в тісному взаємозв’язку розвитку двох її складових – створення інноваційної продукції в наукових організаціях та її практичної реалізації у виробничій сфері. Важливою сполучною ланкою їх функціонування виступає ринок. Через ринок здійснюється реалізація інновацій в агропромисловому виробництві.
Ринок інноваційної продукції виражає сукупність економічних, фінансових і правових відносин наукових організацій – створювачів цієї продукції та виробничих структур – споживачів її в процесі виробничої діяльності. Формування і функціонування ринку наукової продукції здійснюється за відповідною до ринкових відносин організаційною формою і специфічним економічним механізмом, спрямованими на забезпечення інтересів наукових організацій–розробників інновацій та товаровиробників–споживачів.
2. В дисертації обґрунтовуються види наукової продукції, які на ринку виступають товаром. Форми товару набувають винесені на ринок зразки нових машин, знарядь, обладнання, окремих вузлів, агрегатів, робочих органів машин і знарядь, зразки насіння та садивного матеріалу нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, ягідників, виноградників, окремі особини племінних тварин і птиці, зразки нових видів органічних і мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин і тварин, біологічних та ветеринарних препаратів.
Наукова продукція може бути реалізована у формі організаційно-економічних проектів удосконалення виробництва, створення і функціонування економічних механізмів господарювання, моделей організаційних структур, методик, нормативів.
3. В процесі дослідження доведено, що основними організаційно-економічними   умовами   створення   ринку науково-технічної продукції є: забезпечення умов для постійного відтворення потрібної науково-технічної продукції, вироблюваної на конкурсних засадах науковими організаціями; правове забезпечення колективів наукових установ на вільну реалізацію різних товарних форм інноваційної продукції; формування оптових ринків та ринкової інфраструктури (біржі науково-технічної продукції, біржі інтелектуальної праці, аукціони, банки наукових ідей і даних про наукову та науково-технічну продукцію, виставки); організація  системи  інформації  про інноваційну продукцію, широкої її реклами та пропаганди у виробничій сфері; розробка економічного механізму діяльності ринку (методики визначення цін на наукову продукцію, податкової системи, порядку фінансування та кредитування наукових робіт); створення організаційної системи застосування інноваційної продукції у виробництві, розвиток та поєднання державних і комерційних структур впровадження досягнень науково-технічного прогресу.
4. Дослідженням проблеми створення і функціонування ринку інноваційної продукції доведено, що методика визначення ціни на закінченні, готові до застосування наукові розробки потребує удосконалення, спрямоване на забезпечення прибутковості наукових установ–розробників. В основу визначення ринкових цін на будь-який товар, як відомо,  покладаються відшкодування витрат товаровиробників і забезпечення  на них певного рівня рентабельності. Ускладнення тут виникають здебільшого через недосконалість, а з ряду видів інновацій і  відсутність обмеження собівартості випуску інноваційної продукції. Це стосується насамперед створення нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур, значної частини статистико-економічної інформації, систем управління виробничою сферою та регулювання господарською діяльністю. Отже, розвиток інноваційної діяльності в умовах ринку потребує розробки методичних засад формування витрат при створенні інноваційної продукції, як основи цінового регулювання відносин наукових установ – виробників наукової продукції і сільськогосподарських підприємств – споживачів інновацій.
5. Взагалі потребує значного удосконалення система визначення економічної ефективності науки. Адже, відомо, що існуючі методики визначення економічної ефективності використання наукових досягнень у сільськогосподарському виробництві застарілі і не відповідають ринковим умовам господарської діяльності. У зв’язку з цим важливо розробити нову методику визначення економічної ефективності застосування інноваційної продукції в агропромисловому виробництві, що слугуватиме важливим засобом посилення економічної заінтересованості товаровиробників у розвитку науково-технічного прогресу.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить