Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Організаційно-економічні особливості формування ринкового середовища в сфері реалізації інноваційної продукції

Організаційно-економічні особливості формування ринкового середовища в сфері реалізації інноваційної продукції
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Організаційно-економічні особливості формування ринкового середовища в сфері реалізації інноваційної продукції


Ринок інноваційної продукції є основною формою її практичної реалізації, важливою ланкою організації застосування у виробництві досягнень науково-технічного прогресу.
В дисертаційній роботі інноваційна діяльність досліджується в тісному взаємозв’язку розвитку двох її складових – створення інноваційної продукції в наукових організаціях та її практичної реалізації у виробничій сфері. Важливою сполучною ланкою їх функціонування виступає ринок. Через ринок здійснюється реалізація інновацій в агропромисловому виробництві.
На нинішньому етапі розвитку суспільного виробництва продукт наукової праці, який має споживні властивості, стає товаром тільки в умовах ринку, тобто при здійсненні акта “купівлі–продажу”. Споживні ж властивості наукової продукції проявляються у новостворених товарах і послугах або в нових способах виробництва товарів і наданні послуг. Ринок інноваційної продукції виражає сукупність економічних, фінансових і правових відносин наукових організацій – створювачів цієї продукції та виробничих структур – споживачів її в процесі виробничої діяльності. Формування і функціонування ринку наукової продукції здійснюється за відповідною до ринкових відносин організаційною формою і специфічним економічним механізмом, спрямованими на забезпечення інтересів наукових організацій–розробників інновацій та товаровиробників–споживачів.
Традиційні методи в агропромисловому виробництві не в змозі забезпечити при цьому належне реагування виробництва на зміни економічних умов господарювання. Рівень вимог до реалізації сучасних інноваційних програм суперечить методам, що формувалися без урахування ринкових особливостей розвитку складних економічних процесів. На практиці це призвело до того, що причини ускладнень залишаються непоміченими, а успіхи від реалізації новацій на одних ділянках господарювання зводяться нанівець негативними результатами на інших і не справляють позитивного впливу на завершення інноваційних програм у цілому. Відсутність на сьогодні чіткого уявлення про завдання ринку інноваційної продукції в агропромисловому виробництві, труднощі одержання вихідних даних, складність і неоднотипність моделей управління призводять до того, що в процесі вибудовування організаційно-економічного механізму формування ринкового середовища в сфері реалізації інноваційної продукції з'являється необхідність комплексного вирішення ряду проблем:
- слабка адаптивність і низька інноваційна активність агропромислових підприємств;
- безсистемність і роздробленість упровадження інновацій;
- відсутність комплексності освоєння інновацій;
- відсутність висококваліфікованих інноваційних менеджерів з досвідом просування інновацій.
Для вирішення названих проблем необхідні розробка й удосконалення основних елементів організаційно-економічних механізмів управління інноваційною діяльністю в агропромисловому виробництві.
Першим кроком є визначення етапів створення такого механізму. При цьому здійснення функцій контролю, доведення рішень до виконавців, інформування вищих органів і інвесторів про поточний стан процесу реалізації інноваційної програми можливі лише за наявності відповідних каналів зв'язку між системою управління і джерелами інформації (виконавцями робіт). Послідовність етапів зі створення організаційно-економічного механізму управління інноваційною діяльністю агропромислового виробництва наведено в табл. 4.1.
Таблиця 4.1
Етапи створення організаційно-економічного механізму управління інноваційною діяльністю агропромислового виробництва
Етапи    Виконавці    Результати
1    2    3
Проведення фінансового та господарського аналізу сільськогосподарських підприємств    Аудиторські підприємства, аудиторський союз, ревізійні групи підприємств    Виявлення внутрішніх ресурсів і джерел інновацій
Проведення аналізу ринкової ситуації, стану інноваційної та інвестиційної діяльності    Маркетингово - збутовий центр, інформаційно- консультаційна служба, підприємства    Виявлення невідкладних проблем, слабких і сильних сторін інноваційної та інвестиційної діяльності в регіоні
Формування комплексно-цільової інноваційної програми агропромислового виробництва регіону    Координаційна рада при адміністрації регіону, підприємства    Створення інформаційно-правового простору для активного впровадження досягнень науково-технічного прогресу в агропромисловому виробництві з урахуванням ринкових умов
Розробка і відбір інноваційних бізнес-проектів    Виконавчий орган координаційної ради, інноваційні менеджери    Комерційна і бюджетна оцінка ефективності інвестування інноваційного проекту
Формування інноваційних і інвестиційних пакетів    Виконавчий орган координаційної ради, інноваційні менеджери    Вибір оптимального варіанта формування пакета з урахуванням інвестиційних можливостей і обмежень, визначення етапів виконання робіт, розробка графіків освоєння проектів
Формування системи управління     Координаційна рада при адміністрації регіону, підприємства, інвестори, вузи, НДІ й інші учасники інноваційної діяльності    Створення системи паритетної економічної взаємодії під загальним керівництвом у рамках єдиного інформаційно-правового простору, укладання договорів, визначення функціональних обов’язків, системи відповідальності та розподіл ризиків
Створення інтегральних цільових структур під реалізацію інвестиційних пакетів    Координаційна рада при адміністрації регіону, підприємства, інвестори, вузи, НДІ й інші учасники інноваційної діяльності    Формування груп реалізації проектів, організацій фінансування, підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації фахівців, орієнтованих на інноваційну діяльність


Продовження табл. 4.1
1    2    3
Реалізація проектів у рамках інноваційних програм    Керуючі компанії (спеціально створені або уповноважені)    Планування заходів, економічний моніторинг стану інноваційної діяльності, контроль за виконанням графіків робіт і відповідністю параметрів системи
Контроль за поверненням залучених коштів    Керуючі компанії (спеціально створені або уповноважені). Координаційна рада при адміністрації регіону    Контроль за використанням, обслуговуванням боргу і термінами повернення залучених коштів
Оцінювання ефективності інвестиційних вкладень, рефінансування, реінвестування інновацій    Виконавчий орган координаційної ради, інноваційні менеджери    Визначення рівня насичення ринку капіталу з метою регулювання потоку інвестицій за якісним і кількісним їх складом

Процес управління інноваційною діяльністю, що оперативно враховує зміни в агропромисловому виробництві, схематично зображений на рис. 4.1 і починається з постановки цілей інноваційної діяльності.
Оцінювання ресурсного потенціалу і можливостей включає аналіз матеріальних, кадрових, фінансових та інших показників, тенденцій їх розвитку для визначення перспективи одержання позитивних ринкових, економічних та інших ефектів від використання додаткових маркетингових зусиль.
Виявлення потреб та економічних можливостей сільськогосподарського виробництва регіону передбачає докладне пророблення всіх основних етапів і сторін інноваційної діяльності відповідно до вимог бізнес-планування.
Проведені в агропромисловому комплексі Запорізької області дослідження засвідчили, що успіхи проведеної тут аграрної реформи будуть залежати від ступеня реалізації конкурентних переваг на рівні адміністративних районів:
- природні ресурси Запорізького регіону здатні забезпечити велику частину внутрішніх потреб виробництва в сировині й енергоносіях;
- адміністративні райони мають дешеву робочу силу в поєднанні з відносно високим рівнем її кваліфікації;



- територія та ємний внутрішній ринок регіону здатні забезпечити різноманітне й ефективне функціонування сільськогосподарських підприємств, які будуть задовольняти ними основні потреби населення;
- розвиток у регіоні на досить високому рівні наукового агропромислового потенціалу, наявність у регіоні власних наукових шкіл, унікальні передові технології дають змогу забезпечити розвиток конкурентноспроможних агропромислових виробництв;
-значні масштаби вільних земель і виробничих ресурсів дають можливість нарощувати виробництво сільськогосподарської продукції з відносно невеликими витратами.
Узгодження цілей по вертикалі здійснюється координаційною радою, що являє собою інституалізоване об'єднання на рівні регіону, яке реалізує інноваційну програму на основі спільних і координованих дій на чотирьох рівнях:
- інститути суспільства (представник регіональної влади, районна адміністрація, міська адміністрація, професійні об’єднання тощо);
- власники чи керівники сільськогосподарських підприємств;
- інноваційні організації (НДІ, КБ, науково-освітні заклади тощо);
- інвестори (представники інвестиційних фірм, керівники підприємств суміжних галузей тощо).
Інноваційна програма агропромислового виробництва регіону має розроблятися і реалізовуватися в умовах звужених часових рамок та орієнтуватися на обмежені інвестиційні ресурси. При цьому виникає завдання оптимального відбору інноваційних проектів у пакети в рамках певної програми для оптимального розміщення інвестицій. Вирішення цього завдання передбачає використання існуючих методик в галузі економіко-математичних досліджень.
При цьому під просторовою оптимізацією управління інноваційними пакетами розуміють вирішення завдання, спрямованого на одержання максимального сумарного приросту капіталу (інноваційного доходу) при комплексній реалізації декількох незалежних (локальних) інноваційних проектів, об'єднаних в одну програму, вартість яких перевищує наявні в інвесторів фінансові ресурси.
Економічна ефективність управління інноваційною діяльністю, як системна категорія, визначається через категорію інноваційного доходу, а остання, у свою чергу, через категорію мети економічної системи. Загальний вид цільової функції, що описує ефективність організаційно-економічного механізму управління інноваційною діяльністю, наведено нижче:
,                     (4.1)
при (tпот.  tзад.)  min, С = const,
де F1 (A) – максимальний обсяг чистого прибутку: інноваційний дохід, який можна одержати в t-му році залежно від матриці А, що складається з
елементів, які описують функціонування процесу інвестування у J-му інноваційному проекті;
–функція чистого прибутку залежно від обсягу інвестицій (с), вкладених у j-тий проект у t-й час функціонування процесу інвестування;
tпот. – реальні тимчасові витрати;
tзад – нормативні тимчасові витрати;
С –обсяг наявних інвестиційних ресурсів під реалізацію пакета інновацій;
N – кількість інвестованих інноваційних проектів, об'єднаних у один пакет.               
Це завдання передбачає різні методи вирішення, залежно від того, можливе дроблення розглянутих проектів чи ні [279].
У тому випадку, коли інноваційний проект не піддається дробленню, а може бути прийнятий тільки в повному обсязі, для визначення оптимальних варіантів здійснюють перегляд сполучень проектів з розрахунком їх сумарного NPV. Комбінація, що забезпечує максимальне значення сумарного NPV, вважається оптимальною.
При можливості дроблення проектів передбачається реалізація ряду з них у повному обсязі їх вартості, а деяких – частково. Для останніх розглядається відповідна частка інвестицій і грошових надходжень. Наведене завдання вирішується таким способом:
1. Для кожного проекту розраховується індекс рентабельності:
(4.2)
де Pn – щорічний чистий доход;
ICt – розміри інвестиційних витрат у періоди t= 1,2, ...n,
– дисконтований множник.
2. Проекти ранжуються за рівнем зменшення показника Р1 (4.2).
3. До реалізації беруть перші N проектів, вартість яких у сумі не перевищує ліміту коштів, призначених на інвестиції.
4. За наявності залишку інвестиційних коштів вони вкладаються в черговий проект, але не в повному обсязі, а лише в тій частині, у якій він може бути профінансований.
Під тимчасовою оптимізацією розуміють завдання, при якому розглядаються найбільш привабливі проекти, об'єднані в пакет у рамках інноваційної програми, однак які в результаті обмеженості ресурсів не можуть бути реалізовані одночасно в заплановому році. Але в наступному році вони самі, або їх частини можуть бути реалізовані. Для коректності опису методики тимчасової оптимізації під категорією "рік" розуміють нормативний період часу. Вирішення завдання зводиться до оптимального розподілу проектів по декількох роках у такій послідовності:
1. За кожним проектом розраховується індекс можливих утрат, що характеризує відносну втрату NPV у випадку, якщо проект буде відстрочений до виконання на рік. Індекс розраховується за такою формулою:
,                     (4.3)
де NPV1 – приведена вартість розглянутого проекту наприкінці року;
NPVО  – дисконтована величина NPV1 по ставці і, тобто
,                     (4.4)
де і – ставка дисконтування (ціна джерел фінансування);
ІС – розмір відкладених на рік інвестицій.
2. Реалізація проектів, що мають найменший індекс можливих утрат, переноситься на наступний рік.
Приклад тимчасової оптимізації з розрахунком індексу можливих втрат наданий у додатку А.
Процес вирішення подібних завдань на різних рівнях потребує проведення детальної експертизи не тільки інноваційних проектів, але й сільськогосподарських підприємств, які підлягають інвестуванню, для того щоб одержати відповіді на такі запитання:
- визначення перспективності нових науково-технічних і організаційних рішень;
- встановлення економічну вигідність освоєння того чи іншого інноваційного проекту у зв’язку із загальною інноваційною програмою і програмою інвестування на рівні агропромислового виробництва регіону;
- визначення його прибутковості як самостійного об'єкта тарівня впливу на ефективність інноваційної програми агропромислового виробництва регіону в цілому.
Ми пропонуємо механізми досягнення стійкого економічного стану агропромислового виробництва за рахунок активізації інноваційної діяльності на рівні регіону. Алгоритм формування процесу поширення локальних завдань у середовищі первинних виробників сільськогосподарської продукції передбачає певну кількість етапів, що послідовно здійснюються на різних стадіях інноваційного процесу. Передбачається, що весь процес формування й освоєння інноваційного пакета розбивається на 10 стадій. На схемі, поданій на рис. 4.2, вони позначаються цифрами 1, 2,……10.






















Рис. 4.2. Послідовність формування й освоєння інноваційного пакета

I. стадія (формування інноваційної програми) зводиться до оцінювання вірогідності інформації, що надходить. На ній відбувається:
- формування загальної мети інноваційної програми;
- визначення концепції управління інноваційною діяльністю;
- розробка стратегічних задумів інвестування інноваційного пакета;
- формування списку завдань, пропонованих до реалізації в масовому застосуванні;
- опис структури інноваційного пакета й організації управління ним; визначення систем, що беруть участь у розробці й освоєнні інноваційних проектів;
- вироблення процедур взаємодії структур і ув'язування інноваційних проектів.
ІІ стадія (дослідження інноваційних можливостей) зводиться до оцінювання факторів, що впливають на масовість упровадження.
На ній здійснюється попередній відбір і вивчення думок керівників і технічних експертів з таких питань:
- відповідність проекту стратегічній меті інноваційної програми в рамках передбачуваного обсягу інвестування;
- наскільки конкретний проект вписується в стратегічні задуми інноваційної програми;
- наскільки обраний проект сприяє здійсненню прийнятої стратегії програми й об'єкта інвестування (технічна оснащеність);
- можливості підприємств щодо наявності необхідної кваліфікації для виконання проектів (кадрова оснащеність, управлінські можливості), та її набуття.
Якщо відносно будь-якого проекту на попередній стадії відбору є сумнів, краще продовжити його аналіз нарівні з тими проектами, які схвалені для подальшого розгляду з можливим коректуванням інноваційної програми.
ІІІ стадія (техніко-економічне обґрунтування запропонованих проектів) зводиться до оцінювання освоєння новацій на практиці і полягає у розробці техніко-економічних обґрунтувань попередньо відібраних інноваційних проектів, що включає:
- проведення повномасштабного маркетингового дослідження попиту та пропозицій, сегментації ринку, ціни, еластичності попиту, основних конкурентів, маркетингової стратегії, програми утримання продукції на ринку тощо;
- підготовка програми випуску продукції;
-підготовка пояснювальної записки, що включає в себе дані попереднього обґрунтування інвестиційних можливостей (бізнес-проект).
IV стадія (відбір інноваційних проектів) передбачає експертизу проектів з урахуванням ризику при остаточному їх відборі.
Найбільш доцільним є послідовне використання декількох методів відбору. Спочатку даються якісні характеристики проектів за мірою відповідності їх кожному з критеріїв установленого переліку. У разі значної кількості альтернативних проектів є можливими використання методів бального оцінювання. Потім обов'язково оцінюється прибутковість проекту й ризик, пов'язаний з його реалізацією.
Для кожного варіанта розраховують чистий дохід з урахуванням ризику і потім знаходять очікуваний обсяг сумарного доходу [287-295] за формулою:
,                  (4.5)
де R – очікуваний обсяг чистого доходу;
Rj – чистий дохід, пов'язаний з j-им варіантом освоєння інноваційного проекту;
PJ – імовірність і-того варіанта;
N – кількість можливих варіантів.
Якщо ризик зв'язаний з багатьма компонентами, необхідне математичне моделювання [3].
V стадія (підготовка контрактної документації за проектами) зводиться до оцінювання комплексності, визначення термінів і обсягів навчання кадрів, підготовки контрактної й вихідно-погоджувальної документації для реалізації відібраних під програму інвестиційних проектів, складання робочих креслень, кошторисів і графіків виконання робіт з окремих проектів, ув'язаних в єдину схему інвестування (нормування часу і коштів):
- підготовка тендерних торгів і підготовка за їх результатами контрактних угод;
- проведення переговорів з інвесторами з метою укладання договорів;
- тендерні торги на подальше проектування об'єкта і розробку технічної документації;
- підготовка проектно-кошторисної документації на стадії робочих креслень;
- визначення виробників і постачальників нестандартного технологічного устаткування.
- складання графіків реалізації проекту.
VI стадія (вивчення персоналу і одержання інвестицій) зводиться до підготовки і перепідготовки кадрів підприємств, одержання інвестиційного кредиту і перерозподілу його між інноваційними проектами інноваційної програми відповідно до сіткових графіків робіт з освоєння новацій.
VII стадія (здійснення будівельно-монтажних робіт) включає:
- нормування і планування робіт, складання графіків;
- налагодження устаткування;
- навчання персоналу;
- підготовка контрактної документації на постачання сировини, комплектуючих виробів і енергоносіїв;
- підготовка контрактів на постачання продукції;
- випуск дослідної партії продукції;
- поточний моніторинг основних показників ефективності, коректування графіків.
VIII стадія (експлуатація об'єкта) включає таке:
- сертифікація і маркування продукції;
- створення дилерської мережі;
- створення центрів сервісного обслуговування і ремонту;
- поточний моніторинг економічних показників створеного підприємства, виробництва, об'єкта та коректування графіків реалізації проектів;
- контроль і аналіз виконання робіт з наступним коректуванням процесу інвестування.
ІХ стадія (визначення інноваційного доходу) зводиться до оцінювання ефекту від упровадження інновацій, що визначається обсягом інноваційного доходу, отриманого від реалізації інноваційного проекту.
Х стадія (саморозвиток інноваційної сфери регіону) передбачає подальший розвиток інноваційної діяльності агропромислового виробництва, що розширює інноваційну сферу регіону.
Ми пропонуємо висунути такі вимоги до структури інноваційного пакета:
- до його складу має бути включено мінімум 50–60% інновацій, впроваджених у виробництві на інших підприємствах, і 15–25% інновацій, що не пройшли апробацію;
- серед інновацій, що не пройшли апробацію, структура пакета має передбачати використання на еволюційних 70–80% інновацій (усунення наявних недоліків і ліквідацію „вузьких місць” усередині виробничої системи), а на 10–20% вони можуть мати революційний характер, кардинально змінюючи традиційно сформовану систему агропромислового виробництва;
- до його складу мають входити максимум 50 інноваційних проектів, що охоплюють 10–15 підприємств.
На сьогодні інвестори не вкладають коштів у проекти із термінами окупності більше як 2 роки. Для нівелювання зазначеної тенденції ми рекомендуємо об'єднати в один пакет інноваційні проекти з різними термінами окупності в такому співвідношенні (табл. 4.2).
Таблиця 4.2
Структурування інноваційно-інвестиційного пакета за терміном окупності
Найменування        Термін окупності    %
З коротким терміном окупності    1 рік    55-70

З середнім терміном окупності    2 роки    30-40
З довгим терміном окупності    від 3 до 5 років    до 5

Формування інноваційного пакета починається з управління розробкою і реалізацією інноваційної програми, яка складається з таких процесів, розбитих на 2 етапи:
I етап – підготовчий, який включає:
-збирання, уточнення й обробку інформації;
- складання первинного плану проведення робіт з реалізації інноваційної програми.
ІІ етап – упровадження, що включає:
- контроль за ходом виконання робіт;
- інформування координуючого органу, вищих організацій і інвесторів про стан і перспективи реалізації інноваційних проектів;
- прийняття рішень про зміну первинного плану і доведення його до виконавців.
Для виконання цих функцій на I етапі система управління інноваційною програмою передбачає уведення виконавчої дирекції (координаційної ради) та групи підтримки (див. рис. 4.1). У процесі збирання, уточнення й обробки інформації цією групою має бути розроблено конкретну програму реалізації пакета.
Структурування інноваційного пакета наведене у табл. 4.3.
Таблиця 4.3
Структурування інноваційного пакета за обсягом інвестицій в проекти, що входять до його складу
Найменування    Обсяг інвестицій за проектом    %
Малобюджетні    до 100 тис. грн    50-70
Середньобюджетні    до 1 млн грн    25-40
Капіталомісткі    понад 1 млн грн    до 10

При заданих умовах для досягнення кінцевих цілей процес реалізації програми на II етапі передбачає створення фонду інновацій для розробки, ранжирування і відбору проектів. До заданих умов належать: порівняння техніко-економічних характеристик інновацій з існуючим аналогом; термін окупності; алгоритм досягнення мети і параметри ефективності інновацій. Нами запропоновано оптимальне співвідношення в пакеті інноваційних проектів, що відрізняються за обсягом інвестицій.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить