Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Формування інноваційної продукції та особливості її використання

Формування інноваційної продукції та особливості її використання
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Формування інноваційної продукції та особливості її використання


Аналіз діяльності науково-дослідних установ в останні роки свідчить про нарощування завершених наукових розробок, придатних до широкого практичного застосування в агропромисловій сфері. Так, селекціонерами наукових організацій УААН тільки протягом 2000-2004 років створено і передано на державне сортовипробування понад 800 наукових високоінтенсивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур. До Реєстру сортів рослин України за цей період включено 459 сортів і гібридів зернових, технічних, овочево-баштанних і кормових культур. В системі землеробства науковими установами розроблено і видано в 2004 році “Наукові основи агропромислового виробництва в зонах Степу, Лісостепу, Полісся і Західного регіону”, що максимально враховують природні та соціально-економічні фактори і включають контурно-ландшафтну організацію території в ерозійно небезпечних  агроландшафтах, оптимізацію структури сільськогосподарських угідь завдяки виведенню з інтенсивного обробітку малопродуктивних земель. Це фундаментальна комплексна наукова розробка, у якій зосереджена значна кількість інновацій, застосування яких забезпечить значне підвищення ефективності використання сільськогосподарських угідь. За даними наукових установ при переведенні еродованих схилових земель у кормові угіддя та заліснення у 5-8 разів підвищуються показники родючості середньо- та сильнозмитих грунтів, продуктивність ріллі зростає на 25-30%, значно зменшуються втрати гумусу та біологічних елементів.
Багато інноваційної продукції створено науковим установами в системі обробітку грунту, в якій передбачено оптимальне поєднання поверхневих, полицевих і чизельних розпушувань до 45 см у короткоротаційних сівозмінах, у технологіях виробництва зернових, кукурудзи, сої, гороху, цукрових буряків, картоплі, овочів, кормових культур, плодів тощо. Тільки протягом 2004 року в наукових установах Української академії аграрних наук завершено понад 1000 наукових розробок, з яких 84% пройшли виробничу перевірок. Більша частина (58%) розробок рекомендована регіональним Центрам наукового забезпечення для  широкої перевірки у виробничих умовах (табл. 2.14).
Таблиця 2.14
Розробки наукових установ Української академії аграрних наук
та їх освоєння у виробництві в 2004 році
Відділення    Завер-шено розро-бок    Прове-дено вироб-ничу перевір-ку    Рекомен-довано для перевір-ки в регіональ-них центрах    Рекомен-довано виробни-цтву для освоєння    Освоєно виробни-цтвом
Землеробства    170    146    115    213    115
Рослинництва    369    251    188    234    172
Зоотехнії     190    148    94    224    132
Ветеринарної медицини    61    61    -    61    34
Харчової і переробної промисловості    58    48    15    58    43
Механізації та електрифікації    77    69    27    65    34
Аграрної економіки і земельних відносин    56    10    5    30    11
Регіональних центрів наукового забезпечення АПВ    80    158    63    199    176
Всього     1061    891    517    1084    714

Разом з тим виконано майже 856 патентних досліджень, подано в Патентне відомство України і зарубіжні країни 533 заявок на видачу охоронних документів і одержано 516 таких документів.
Найбільша частина виробленої інноваційної продукції припадає на землеробські, рослинницькі та тваринницькі галузі. Проте слід зауважити, що види інноваційної продукції за формою, змістом, умовами та можливостями реалізації досить різні і мають різне практичне значення, а також різний вплив на виробничо-господарську діяльність організаційно-правових структур.   
Так, у галузі землеробства 20 інновацій являють собою технології і способи обробітку ґрунту та догляду за посівами, 10 – способи землекористування й організації ландшафтів, 3 – нові сівозміни. В селекції інноваційною продукцією є 118 новостворених сортів і гібридів сільськогосподарських культур, виведених, випробуваних і занесених до Реєстру сортів і рослин України, з них – 9 озимих зернових, 13 – ярих зернових, 7 – кукурудзи, 10 – круп’яних і 12 – зернобобових культур, 5 – цукрових буряків, 4 – соняшника, 28 – овочевих та баштанних культур. У тваринницьких галузях до інноваційних досягнень віднесено 9 створених внутріпородних і заводських типів тварин та  8 – технологій виробництва тваринницької продукції. У відділенні ветеринарної медицини розроблено 5 нових лікувально-профілактичних препаратів; у відділенні механізації та електрифікації сільського господарства одержано ряд удосконалених робочих органів та нових пристроїв до технічних засобів для виробництва рослинницької і тваринницької продукції. Наукові установи, які здійснюють дослідження в галузі харчової і переробної промисловості розробили сім нових видів обладнання для переробки м’яса і молока, шість нових видів продукції виноробства та ряд технологічних удосконалень переробки винограду.
До інноваційної продукції належать також розробки з проблем економіки розвитку агропромислового виробництва, зокрема удосконалення організаційно-економічних механізмів управління, рекомендації щодо здійснення розвитку аграрної реформи, проекти Законів України, Указів Президента України, постанов Кабінету міністрів України.
Дані табл. 2.15 свідчать про те, що кількість агроформувань, які здійснювали експериментальне впровадження інновацій, в останні три роки збільшилася на 131 одиницю.
Таблиця 2.15
Експериментальне впровадження та освоєння інновацій регіональними центрами наукового забезпечення агропромислового виробництва
Центри наукового забезпечення агропромислового виробництва
АР Крим та областей    Кількість агроформувань, які здійснювали    Кількість укладених договорів    Залучено позабюджет-них коштів, тис. грн
експеримен-тальне впровадження    освоєння інновацій       
2000    2002    2000    2002    2000    2002    2000    2002
АР Крим    20    17    42    13    12    13    150,0    71,1
Вінницький    17    13    134    86    150    99    265,0    393
Волинський    10    10    26    28    15    48    36,0    54,3
Дніпропетровський    19    19    27    22    60    64    980,0    1037
Донецький    5    16    8    17    25    42    80,0    198,0
Житомирський    15    14    25    10    26    41    80,0    453,5
Закарпатський    14    6    36    9    8    12    28,4    -
Запорізький    26    18    53    25    11    69    386,9    684,7
Івано-Франківський    9    4    34    20    7    19    178,0    206,5
Київський    31    78    65    19    23    28    50,0    708,3
Кіровоградський    6    8    12    3    8    29    205,0    58,5
Луганський    10    9    71    45    26    71    59,1    291,5
Львівський    18    21    18    4    7    4    63,0    10
Миколаївський    12    17    15    10    28    23    48,5    49,8
Одеський    8    46    14    9    9    31    102,0    60
Полтавський    8    8    24    9    11    44    156,2    122,9
Рівненський    6    11    18    9    46    45    60,8    54,8
Сумський    9    8    17    287    26    342    152,0    550,6
Тернопільський    9    12    15    90    15    20    81,0    168
Харківський    18    59    152    67    55    141    124,0    410,1
Херсонський    20    9    28    18    48    48    518,0    330,5
Хмельницький    9    10    18    18    16    24    61,0    99,2
Черкаський    11    18    84    40    32    52    97,0    14,8
Чернівецький    8    16    25    18    22    60    96,0    171,8
Чернігівський    9    11    10    10    10    30    120,0    32
Усього    327    458    971    886    696    1399    4177,9    6270,3
Джерело: [6, c. 542]

Водночас на 85 одиниць зменшилася кількість тих господарських структур, що займалися освоєнням винаходів. Порівняно з 2000 р. у 2002 р. на 703 одиниці збільшилась кількість укладених договорів на застосування інноваційної продукції. Майже у півтора рази  зріс обсяг залучених позабюджетних коштів для здійснення експериментального впровадження й освоєння інновацій регіональними центрами наукового забезпечення агропромислового виробництва. Так, у 2002 р. цей показник становив 6270,3 тис. грн, тоді як у 2000 р. – лише 4177,9 тис. грн.
Аналіз основних наукових розробок у галузі землеробства та агроекології (табл. 2.16) свідчить, що в 2004 р. порівняно з 2001 р. їх кількість зросла в декілька разів.
Таблиця 2.16
Основні наукові досягнення в галузі землеробства та агроекології
в кількісному вимірі
Основні розробки    2001    2004
Способи землекористування й організації ландшафтів    2    10
Технології та способи обробітку ґрунту й догляду за посівами    4    20
Сівозміни    1    3
Технології створення та виробництва біопрепаратів й агрохімікатів    2    11
Пристосування й обладнання для проведення робіт з рекультивації земель, поліпшення рекреаційних властивостей і захисту навколишнього середовища    1    5
Способи й методики проведення агроекологічних і токсикологічних досліджень    3    10
Стандарти й нормативні галузеві документи    2    40
Концепції та програми розвитку галузей і секторів економіки    1    3
Джерело: [6, c. 534], Звіт про діяльність Української академії аграрних наук за 2004 рік. –  К.: Аграрна наука, 2005. – С. 240.

Селекціонери науково-дослідних установ УААН за 2000–2003 рр. вивели та передали на державне сортовипробування 802 нових високоінтенсивних сорти й гібриди сільськогосподарських культур із значно вищими якісними господарськими властивостями. До Державного реєстру сортів рослин України за цей період включено 459 сортів і гібридів сільськогосподарських культур. Однак динаміка сортів і гібридів основних сільськогосподарських культур, занесених до Реєстру, має загальну тенденцію до зменшення (табл. 2.17).
Таблиця 2.17
Coрти й гібриди основних сільськогосподарських культур,
занесені до Рєестру сортів рослин України
Культури (групи культур)    Усього сортів і гібридів основних сільсько- господарських культур, занесених до Реєстру сортів рослин України    Української селекції    Іноземної селекції
кількість    %    з них селекції УААН    кількість    %
кількість    %       
2001    2002    2001    2002    2001    2002    2001    2002    2001    2002    2001    2002    2001    2002
Озимих зернових,    128    145    110    127    85,0    87,6    97    115    88,2    79,3    18    18    15,0    12,4
у тому числі пшениці    71    72    64    64    89,0    88,9    59    55    92,2    76,4    7    8    11,0    11,1
Ярих зернових    345    339    200    199    58,0    58,7    186    174    93,0    51,3    14е    140    42,0    41,3
у тому числі кукурудзи    221    231    113    120    52,0    51,9    97    99    85,8    42,9    108    111    48,0    48,1
ячменю    63    63    45    44    72,0    69,8    42    42    93,1    66,7    18    19    28,0    30,2
Круп’яних,    41    58    35    48    85,0    82,8    31    42    88,5    72,4    6    10    15,0    17,2
у тому числі гречки    19    18    17    16    89,0    88,9    13    12    76,4    66,7    2    2    11,0    11,1
Зернобобових,    76    77    59    62    79,0    80,5    59    50    100,0    64,9    17    15    21,0    19,5
у тому числі гороху    46    45    44    35    79,0    77,8    34    27    100,0    60,0    12    10    24,0    22,2
Олійних,    177    207    109    131    62,0    63,3    109    112    100,0    54,1    68    76    38,0    36,7
у тому числі соняшнику    72    82    28    34    39,0    41,5    28    29    100,0    35,4    44    48    61,0    58,5
Кормових,    376    404    283    326    75,0    80,7    277    310    97,8    76,7    93    78    26,0    19,3
у тому числі люцерни    27    27    23    23    85,0    85,2    23    23    100,0    85,2    4    4    15,0    14,8
конюшини лучної    22    23    18    19    82,0    82,6    18    19    100,0    82,6    4    4    18,0    17,4
Технічних,    112    115    62    69    55,0    60,0    62    64    100,0    55,7    30    46    45,0    40,0
у тому числі цукрових буряків    79    80    V    35    41,0    43,8    32    30    100,0    37,5    47    45    59,0    56,3
Прядивних,    26    24    20    21    77,0    87,5    20    21    100,0    87,5    6    3    23,0    12,5
у тому числі льону довгунцю    17    14    11    II    65,0    78,6    11    11    100,0    78,6    6    3    35,0    21,4
Картоплі    79    96    48    53    53,0    55,2    46        95,8    -    31    43    47,0    44,8
Овочевих,    452    520    191    187    43,0    36,0    191    143    100,0    27,5    261    333    57,0    64,0
у тому числі цибулі    28    47    13    IS    46,0    38,3    13    16    100,0    34,0    15    29    54,0    61,7
капусти білокачанної    48    60    14    15    29,0    25,0    14    15    100,0    25,0    34    45    71,0    75,0
помідорів    75    93    32    33    43,0    35,5    32    7    100,0    7,5    43    60    57,0    64,5
Ягідних    108    -    76    -    70,0    -    76    -    100,0    -    32    -    30,0    -
Плодових    279    384    215    320    77,0    83,3    201    320    93,4    83,3    64    64    23,0    16,7
Винограду    83    117    44    46    53,0    39,3    44    11    100,0    9,4    39    71    47,0    60,7
Баштанних    -    88    -    58    -    65,9    -    -    -    -    -    30    -    34,1
інших    977    -    559    -    57,0    -    391    -    70,0    -    418    -    43,0    -
Усього    3259    2574    2011    1647    62,0    64,0    1918    1362    95,0    52,9    1248    927    38,0    36,0
Джерело: [6, c. 535]

У 2002 р. кількість сортів (гібридів) сільськогосподарських культур, переданих на державне сортовипробування, зменшилась у 1,5 раза, хоча порівняно з 2000 р. вона зросла у 0,9 раза. Ця тенденція переважно характерна для таких груп культур, як озимі та ярі зернові, олійні, овочеві, баштанні тощо. У 2003 р. до Державного реєстру сортів рослин України було занесено 3763 сорти, з яких 300 було надано право інтелектуальної власності, що дало змогу організувати внутрішній ринок сортів. Утворення ринку дало право на експорт сучасних вітчизняних сортів до країн Євросоюзу та СНД, а це дасть можливість одержати очікуваний прибуток у перерахунку на один сорт від 0,5 до 2,5 млн дол. США.
Впровадження нового сорту сприяє одержанню доброго врожаю при порівняно невисокій собівартості виконаних робіт. За даними американських дослідників, сорт на 27% впливає на збільшення врожайності пшениці, проте він забезпечує максимальну ефективність лише за умови, що його генотип підтримує біопотенціал поля. Один і той самий сорт на різних грунтах забезпечить різну врожайність, що зумовлює необхідність удосконалення генетичної природи рослинних організмів шляхом проведення селекційної роботи в заданих напрямах (підвищення врожайності, посухо-, морозостійкість, стійкість до хвороб і шкідників) з метою виведення нових сортів.
У селекційному процесі важливу роль відіграє процес добору та використовуваний вихідний матеріал, адже від нього та його вдалого поєднання залежить майбутній сорт. Свого часу сорти пшениці Українка, Кооператорка, Земка були використані у США та Канаді як вихідний матеріал для виведення нових високопродуктивних сортів.
Результати селекційної роботи в рослинництві зростають (табл. 2.18).
Аналіз структури витрат Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (м. Одеса) – за останні 3 роки свідчить, що максимальну питому вагу мають витрати на оплату праці з нарахуваннями — близько 42%, що дало йому змогу одержати 12 патентів на виробництво й реалізацію нових сортів пшениці, з яких у 2002 р. було вирощено та реалізовано, відповідно, Лади одеської – 4950,6 і 2510,3 т; Ніконії – 3745,8 і 2635,7 т; Лузанівки – 935,3 і 617,6 т.
Таблиця 2.18
Основні наукові досягнення в рослинництві (селекція)
Культури
(групи культур)    Передано на державне сортовипробування сортів (гібридів)    Включено до Державного реєстру сортів рослин України
2000    2001    2004    2000    2001    2004
Озимих зернових,    31    32    17    14    15    9
у тому числі пшениці    23    22    13    8    9    6
Ярих зернових,    9    52    49    18    22    13
у тому числі кукурудзи    12    41    38    5    16    7
ячменю    3    11    7    6    4    4
Круп'яних,    4    8    17    2    2    10
у тому числі гречки    2    1    -    -    1    -
Зернобобових,    2    9    11    2    7    12
у тому числі гороху    2    6    6    1    2    3
Олійних,    4    33    19    14    5    4
у тому числі соняшнику    2    22    9    4    3    4
Кормових    11    13    13    12    9    11
Технічних,    28    26    13    2    10    10
у тому числі цукрових буряків    28    24    10    1    6    5
Прядивних    1    2    -    2    1    -
Картоплі    2    10    8    3    8    5
Овочевих, баштанних    6    37    18    21    15    28
Ефіроолійних і лікарських    -    -    3    -    -    8
Плодово-ягідних    2    34    13    13    8    2
Винограду    1    9    -    -    6    1
Джерело: [6, c. 536], Звіт про діяльність Української академії аграрних наук за 2004 рік. –  К.: Аграрна наука, 2005. – С. 241.

Науково-технічне забезпечення цукробурякової галузі здійснюють два НДІ й один проектний інститут, 7 дослідно-селекційних станцій, 8 дослідних елітних підприємств. Результатом їх діяльності є безперервний процес наукової роботи із створення нових сортів і гібридів цукрових буряків, технологій їх вирощування та переробки. Про значний потенціал наукової сфери в розвитку цукробурякового виробництва України свідчить той факт, що на базі Білоцерківської дослідно-селекційної станції вперше у світовій практиці було виведено сорт однонасінних цукрових буряків, його унікальні технологічні властивості якого сприяли підвищенню культури буряківництва, зростанню продуктивності й технологічності. Нині у світовій практиці цукробурякового виробництва використовують тільки однонасінні сорти й гібриди.
Подальший розвиток наукових досліджень сприяв удосконаленню сортового складу вітчизняного цукробурякового виробництва щодо нарощування потенційної продуктивності та якості, а також стійкості цукрових буряків до хвороб, шкідників і бур'янів. Зокрема, в Україні створено нове покоління сортів і гібридів цукрових буряків підвищеної цукристості з потенціалом урожайності 50–55 т/га і виходом цукру 9–10 т/га. Наукові дослідження здійснюються в напрямі створення гібридів цукрових буряків на чоловічостерильній основі (ЧС) із залученням гермоплазми провідних селекційно-насіннєвих компаній світу (програма "Інтербетакрос"). Велику увагу приділяють технологіям масового вирощування цукрових буряків. Інститут цукрових буряків УААН спільно з Українським державним центром з випробування техніки і технологій та Українським науково-дослідним інститутом сільськогосподарського машинобудування розробили й запропонували до впровадження удосконалений варіант української енергоощадної інтенсивної технології вирощування цукрових буряків, який передбачає застосування кращих попередників, оновлених способів обробітку ґрунту та догляду за посівами з використанням сучасної сільськогосподарської техніки, залучення новітніх схем і препаратів для удобрення й захисту цукрових буряків від шкідників, бур'янів і хвороб. Тривають розробки нових підходів до промислового виробництва цукру із збільшенням частки його вилучення із сировини та поглибленням очищення, а також процес дослідження й обґрунтування перспективних організаційно-економічних схем і методів діяльності цукробурякового виробництва в умовах перехідного періоду та його взаємодії із світовими економічними системами.
Нині бурякосійні господарства відчувають гостру нестачу високоефективної техніки, мінеральних добрив, ефективних засобів захисту рослин, що не дає змоги повністю використовувати потенційні можливості вітчизняних сортів і гібридів. Розроблено високоефективну українську технологію вирощування цукрових буряків, яка не поступається зарубіжним аналогам, але потребує розробки та випуску комплексу високопродуктивних вітчизняних машин і знарядь для галузі.
Сучасний стан тваринницької галузі України характеризується різким зменшенням поголів'я і зниженням продуктивних якостей тварин. Тому державна політика спрямована на збереження та відтворення продуктивного стада й реалізується через Державну цільову програму створення сприятливих умов для стабілізації та розвитку тваринництва на 2005–2010 роки. Програма передбачає нарощування кількості високопродуктивного поголів'я сільськогосподарських тварин за рахунок підвищення їх генетичної якості шляхом залучення до селекційного процесу високоцінних племінних (генетичних) ресурсів вітчизняної та зарубіжної селекції. Враховуючи нинішнє складне фінансове становище держави й суб'єктів племінної справи у тваринництві, зміцнення племінної бази за рахунок традиційних джерел фінансування є проблематичним.
Відповідно до зазначеної вище Державної програми, протягом 2005 – 2010 рр. передбачено збільшити кількість великої рогатої худоби до 10 млн гол., що приблизно на 30% більше від її нинішньої кількості, у тому числі молочних корів – до 5 млн гол.; підвищити середньорічну продуктивність молочних корів до 4000 кг, що майже на 40% більше порівняно з 2003 роком. За розрахунками спеціалістів, для задоволення потреби вітчизняної селекції у використанні світового генофонду порід великої рогатої худоби молочного, комбінованого та м'ясного напрямів продуктивності з метою підвищення її генетичного потенціалу необхідно із зарубіжних країн завезти високоцінні племінні ресурси, які можуть коштувати щонайменше 85–100 млн грн. Крім того, для врівноваження пропозиції й попиту на високоцінні племінні ресурси скотарства, переважно племінний молодняк, на вітчизняному ринку потрібно витратити 65–80 млн грн. Усього для зміцнення племінної бази скотарства щороку слід залучати близько 150–180 млн грн.
Перспективним у степовій зоні України є впровадження спеціалізованих молочних порід великої рогатої худоби: голштинської (максимальна річна продуктивність – 9000–11000 кг/гол.) та червоної степової, поліпшеної голштинською породою (максимальна річна продуктивність – 8000–12000 кг/гол). При схрещуванні місцевих корів червоної степової породи з плідниками голштинської породи було отримано помісі тварин, які вирізняються невибагливістю та пристосованістю до посушливих природно-кліматичних умов Степу, мають високу продуктивність, більшу інтенсивність молоковіддачі на 0,5–0,9 кг/хв, скорочений вік досягнення першого отелення на 2–3 місяці, що зумовлює зниження витрат кормів на виробництво 1 ц молока на 0,2–0,5 ц корм. од.
В племінних господарствах  розводять 7 порід великої рогатої худоби, 5 – свиней, 1 – овець, 5 – коней, 9 порід і кросів птиці, у тому числі високопродуктивні породи великої рогатої худоби – українську червоно- й чорнорябу молочну, українську та полтавську породи м'ясних свиней, українську верхову породу коней. Генетично гарантований рівень продуктивності тварин цих порід становить удій на 305 днів лактації – 5200–6400 кг молока, середньодобовий приріст молодняку свиней – 790–980 г.
Нині визначено державні пріоритетні напрями діяльності та види робіт, спрямованих на поліпшення становища із збереження генетичних ресурсів взагалі та племінної справи; збереження й утримання генофондних стад; придбання племінних тварин; створення й утримання банків генетичних ресурсів поліпшуючих, існуючих, локальних і зникаючих порід тварин; генетичне експертне оцінювання племінних ресурсів; використання племінних ресурсів для поліпшення генетичних якостей тварин сучасних порід і підтримання генеалогічної структури спеціалізованих порід; видання каталогів, держплемкниг тварин генофондних стад.
Поряд із цим на поточний період у племінній справі залишаються актуальними такі проблеми, як необхідність проведення ідентифікації племінних тварин, їх офіційної класифікації (оцінювання) за типом, контролю за достовірністю обліку їх походження й продуктивності; використання для відтворення маточного поголів'я сільськогосподарських тварин племінних ресурсів низької генетичної якості, у деяких випадках – невідомого походження; недосконалість інформаційної бази з племінної справи; недостатнє впровадження у виробництво науково-технічних досягнень з питань генетики й селекції тварин, обмеженість фінансового забезпечення заходів із збереження генофонду існуючих, локальних і зникаючих вітчизняних порід.
Водночас залишилися нечітко окресленими перспективні напрями розвитку племінної справи стосовно пріоритетних порід. Так, фінансування розвитку традиційного скотарства перебуває на досить високому рівні, при цьому основну увагу приділяють збільшенню поголів'я таких порід, як червона степова (велика рогата худоба) та велика біла (свині).
Незважаючи на те, що в Україні існують високопродуктивні породи худоби, в області здебільшого розводять поголів'я, яке, як правило, не може з ними конкурувати, але характеризується  такими надзвичайно цінними особливостями, як висока резистентність до місцевих кліматичних умов, невибагливість до кормів, міцність конституції, тривале продуктивне використання, висока відтворювальна здатність, багатоплідність, скоростиглість, великий вміст жиру та білка в молоці тощо. Тобто, місцеві породи залишаються носіями цінних спадкових якостей і генних комплексів, без яких подальший породоутворювальний процес був би однобічним. Найбільш поширеною місцевою породою великої рогатої худоби є червона степова.
Селекційна робота фінансується лише на третину, отже, необхідним є додаткове фінансування племінної роботи за рахунок власних обігових коштів. Результатом діяльності досліджених сільгосппідприємств у галузі тваринництва є збитки, які становлять від 66,0 до 486,0 тис. грн.
Хоча якісних показників, таких як продуктивність племінного поголів'я, переважно дотримано, але мету, що ставилася в Програмі, повною мірою не досягнуто. Продуктивні якості племінної худоби, за деякими винятками, досягають встановлених стандартів для порід або дещо перевищують їх, але в цілому досягти сталого генетично гарантованого рівня продуктивності порід не вдається.
Однією із складових успішного розвитку племінного тваринництва є наявність повноцінної кормової бази. Низький рівень годівлі худоби стримує прояв генетичних властивостей продуктивності та є передумовою слабкого розвитку потомства. Забезпеченість кормами у племгосподарствах становить від 40 до 90%. Унаслідок нестачі кормової бази у 2003 р. істотно зменшилося поголів'я великої рогатої худоби – від 3 до 30% та свиней – 28 до 65%.
Ще одним важливим напрямом розвитку племінної справи є штучне осіменіння худоби. Останнім часом у цій сфері залишається актуальним питання поширення неякісного генетичного матеріалу, а також впливу на галузь генетичного матеріалу невідомого походження. Згідно із ст. 7 Закону України "Про племінну справу в тваринництві" (1993), суб'єкти племінної справи зобов’язані використовувати для осіменіння та парування маточного поголів'я тільки атестованих у встановленому порядку та допущених до відтворення плідників вищої племінної (генетичної) якості. Відсутність належного моніторингу ринку генетичних ресурсів, поміркованого регульованого ринку  штучного осіменіння тварин супроводжується значним  збільшенням обсягів реалізації генетичних ресурсів невідомого походження та їх  низької якості. Значну частину проблем, пов'язаних із зазначеним питанням, можна вирішити на базі чинного правового поля. Так, ст. 21 Закону України "Про племінну справу в тваринництві" і ст. 107-1 КУпАП передбачено відповідальність за використання для відтворення неатестованих і недопущених до відтворення плідників, але, на жаль, до цього часу на регіональному рівні відсутній орган, який мав би право притягти порушників до відповідальності.
Таким чином, за рахунок бюджетних коштів, спрямованих на селекцію у тваринництві, Міністерство аграрної політики України розпочало системну роботу не тільки із збереження, а й з розвитку племінної бази тваринництва, у результаті чого досягнуто певних позитивних змін у розвитку племінного тваринництва. Проте бюджетне недофінансування в 2001 – 2002 рр. Програми селекції у тваринництві негативно позначилося на продуктивності твариництва та економіці сільськогосподарських підприємств у цілому.
За 2000 – 2003 рр. наукові установи в галузі тваринництва розробили 54 ефективні енерго- й ресурсоощадні технології, 66 способів виробництва та переробки продукції тваринництва, 89 методичних рекомендацій, створили 119 високопродуктивних стад, 29 зразків обладнання. У ветеринарній медицині розроблено 24 нові вакцини, 40 діагностикумів, 29 лікувально-профілактичних препаратів тощо. Основні наукові досягнення у галузі тваринництва наведено в табл. 2.19.
Таблиця 2.19
Наукова діяльність у тваринництві
Розробки    Кількість розробок
2000    2001     2004
Виведено:           
порід с. – г. тварин    1    -    1
внутрішньопородний типів    -    3    1
заводських типів    -    -    7
кросів птиці    -    -    -
порід шовкопряда    -    2    -
сортів шовкопряда    -    2    -
Розроблено:           
державних стандартів    1    4    13
технологій    18    7    8
способів    23    7    15
методичних рекомендацій    26    9    19
рецептів комбікормів, преміксів, БВД    10    8    5
Створено:           
високопродуктивних стад    22    46    23
зразків обладнання    10    3    9
Джерело: [6, c. 538], Звіт про діяльність Української академії аграрних наук за 2004 рік. –  К.: Аграрна наука, 2005. – С. 244.

Завершено низку наукових розробок з проблем ветеринарної медицини (табл. 2.20).
Таблиця 2.20
Основні наукові досягнення з ветеринарної медицини
Розробки    Кількість
2000    2001    2004
Вакцини    5    4    -
Діагностикуми    10    8    3
Лікувально-профілактичні препарати    9    2    5
Дезінфікуючі засоби    2    1    1
Методики та рекомендації    4    5    18
Настанови та інструкції    11    14    7
Технології    1    2    4
Патенти    -    20    96
Джерело: [6, c. 539], Звіт про діяльність Української академії аграрних наук за 2004 рік. –  К.: Аграрна наука, 2005. – С. 245.

У галузі механізації й електрифікації сільського господарства важливими є обґрунтування нових механізованих технологій та обладнання для рослинництва й тваринництва, розробка нових ефективних форм використання техніки, технологій тощо (табл. 2.21). У табл. 2.22 наведено досягнення харчової й переробної галузей промисловості.
У Запорізькій області у 1996 р. було створено Інформаційно-консультаційний центр "Агро-Таврія" (ІКЦ). Таврійської державної агротехнічної академії, на який було покладено забезпечення науково-координаційної діяльності агропромислового виробництва. Серед визначених напрямів слід виділити створення достовірної інформаційно-аналітичної бази даних щодо діяльності сільгосптоваровиробників у ринкових умовах.
До роботи в ІКЦ "Агро-Таврія" було залучено провідних науковців, фахівців управлінь, економістів і юристів-практиків, чия діяльність була спрямована насамперед на роз'яснення положень і нормативних актів, формування й надання науково-практичної допомоги. Серед розроблених в області програм слід виділити такі: "Реформування системи управління АПК в умовах адміністративної реформи із створенням трирівневої системи інформаційно-консультаційного та наукового забезпечення АПК області"; "Підготовка та перепідготовка кадрів і розповсюдження досягнень науки та передового досвіду в Запорізькій області до 2010 року".
Таблиця 2.21
Основні наукові досягнення з механізації та електрифікації сільського господарства
Види розробок    Кількість розробок, од.
для механізації    для агротех-сервісу    для біологічного захисту рослин
рослинництва    тваринництва       
2000    2004    2000    2004    2000    2004    2000    2004
Машини, обладнання    26    10    19    21    9    4    1    4
Нові технології й технологічні пристрої    7    5    2    4    8    1    8    -
Рекомендації    2    2    2    1    3    1    1    5
Нормативні документи    2   
1    1   
2   
-   
2   
-    2
Вихідні вимоги    3    -    2    -    1    -    7    7
Усього    40    18    26    29    21    9    17    21
Джерело: [6, c. 540], Звіт про діяльність Української академії аграрних наук за 2004 рік. –  К.: Аграрна наука, 2005. – С. 245.

Реалізація наведених програм дала змогу організувати роботу курсів підвищення кваліфікації для керівників і спеціалістів сільськогосподарських підприємств (861 чол.), керівників фермерських господарств (451 чол.), провести семінари з районними комісіями з реформування підприємств АПК у 1998 р., а в 1999–2000 рр. – провести предметні семінари з керівниками, головними бухгалтерами та головними економістами сільськогосподарських підприємств (535 чол.). У наступних роках відбулася активізація діяльності Центру щодо виконання замовлень на інформаційно-консультаційне обслуговування, реалізацію проектів організаційно-господарської діяльності.
Глибокий аналіз стану аграрної реформи, соціально-економічний моніторинг ведення сільськогосподарського виробництва та соціальних проблем села, проведений у деяких регіонах України, дав змогу науковцям Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” й Таврійської державної агротехнічної академії скоординувати зусилля та розробити на базі національної науково-технічної програми "Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально орієнтованих ринкових умов в АПК" такі завдання для їх вирішення на регіональному рівні: розробити рекомендації щодо впровадження нових механізмів господарювання, які б забезпечували адаптацію агропромислових підприємств до ринкових умов; забезпечити впровадження комплексної системи наукового та інформаційно-консультаційного забезпечення агропромислового виробництва, а також діяльності органів управління сільського господарства Запорізької області.
Таблиця 2.22
Основні досягнення в галузі харчової й переробної промисловості
Основні розробки    Кількість
2000    2001    2004
Нові види харчових продуктів переробки молока та м'яса    7    20    52
Нові технології переробки молока та м'яса    2    7    3
Нові види обладнання для переробки молока та м'яса    9    9    7
Нормативно-технічна документація з питань переробки молока та м'яса    28    12    63
Нові види продукції виноробства    9    5    6
Нові технології переробки винограду    21    1    7
Нормативно-технічна документація з питань виноградно-виноробної галузі    4    26    14
Машини й обладнання для переробки винограду, плодів, ягід, овочів і картоплі    -    -    5
Джерело: [6, c. 541], Звіт про діяльність Української академії аграрних наук за 2004 рік. –  К.: Аграрна наука, 2005. – С. 246.

На реалізацію цих завдань було спрямовано зусилля науково-педагогічного складу Академії у співпраці з науковцями Національного наукового центру "Інститут аграрної економіки", Інституту соціології НАН України тощо. академія була одним із перших вищих навчальних закладів України, що обґрунтували обласну систему інформаційно-консультаційного забезпечення агропромислового комплексу з розробкою функціональних, організаційних, технологічних та інформаційних аспектів діяльності. Це дало змогу розгорнути практичну інформаційно-консультаційну діяльність у Запорізькій області.
По окремих пропозиціях, які можуть бути прийнятими до виконання, нами накреслено певні заходи, зокрема: теоретичне обґрунтування необхідності формування моніторингу соціально-економічних результатів аграрної реформи; економічне й соціальне оцінювання результатів аграрної реформи та стану розвитку системи її моніторингу; визначення стану правової й програмної бази та організаційно-функціональних проблем побудови системи моніторингу соціально-економічних результатів аграрної реформи в регіоні; обґрунтування створення регіонального центру моніторингу результатів аграрної реформи; обґрунтування розробки рекомендацій щодо створення інфраструктури інформаційної системи та матеріально-технічного забезпечення діяльності регіонального центру моніторингу; обґрунтування та розробка пропозицій щодо адаптації регіонального центру моніторингу до системи управління сільським господарством і продовольством регіону; обґрунтування та розробка рекомендацій щодо опрацювання організаційно-економічних механізмів регіонального регулювання соціально-економічних результатів аграрної реформи.
Науковці інформаційно-консультаційного центру "Агро-Таврія" запропонували: на регіональному рівні через постанови обласних рад визначити розвиток аграрного науково-технічного потенціалу кожної конкретної області; впровадити регіональне замовлення на розробку науково-технічної продукції на світовому рівні розвитку науки й техніки з визначенням кінцевого практичного результату та передачею регіональному замовникові апробованих нових організаційно-економічних і технологічних рішень, технічних засобів, проектів, нових матеріалів, випуску наукоємної продукції; забезпечити впровадження державного замовлення на розробку базових регіональних програм за рахунок коштів Державного бюджету України та позабюджетних органів міністерств і відомств; заснувати в головних управліннях сільськогосподарського виробництва та продовольства облдержадміністрацій регіональні фонди завершених науково-дослідних і проектно-конструкторських розробок в аграрній сфері як інтелектуального надбання регіону, визначити порядок їх формування та використання; для зосередження зусиль усіх наукових організацій і вищих навчальних закладів аграрного профілю регіону незалежно від їх відомчого підпорядкування на розв'язанні актуальних проблем агропромислового комплексу та прискорення науково-технічного прогресу в його галузях надати належним чином акредитованим навчально-науковим закладам і установам функції науково-методичних центрів з координації пошукових і прикладних досліджень, здійснюваних в агропромисловій сфері; вносити пропозиції та затверджувати на сесіях обласних рад регіональні комплексні програми невідкладних заходів щодо ефективного використання науково-технічного потенціалу наукових організацій і вищих навчальних закладів, охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування, визначення перспективних напрямів розвитку агропромислового комплексу регіону, цілеспрямованого здійснення соціально-економічної реформи в сільському господарстві, розробки науково-методичного забезпечення для створення й освоєння ресурсоощадних систем, машинних і біологічних технологій виробництва високоякісних продовольчих і сировинних ресурсів, розвитку селекційного процесу в рослинницьких і тваринницьких галузях. На ці цілі необхідно щорічно передбачати фінансування видатків з обласних бюджетів [245].
Отже для розвитку аграрної науки на даний час необхідне розширення досліджень на пріоритетних напрямах, збільшення наукових розробок, підвищення якісного складу інновацій та їх впливу на результативність інноваційної діяльності.
Аналіз дає підстави для висновків, що організація завершення науково-технічних, науково-технологічних й організаційно-економічних розробок, їх  формування як вид інноваційної продукції; виробничої перевірки та здійснення широкої пропаганди з метою прискорення практичного освоєння досягнень науки потребують значного удосконалення, спрямованого на створення системи інформаційно-інноваційної бази розвитку конкурентоспроможного агропромислового виробництва на ринкових засадах.
Інноваційна продукція створена науковими установами за рахунок коштів Державного бюджету, є власністю держави і як важлива складова матеріально-ресурсного потенціалу має використовуватись у суспільному виробництві з високою віддачею. Це надзвичайно важливий чинник для забезпечення сталого розвитку аграрного сектора економіки, і тому його широке застосування набуває першочергового значення.

1. З метою наукового забезпечення розвитку агропромислового виробництва в Україні протягом тривалого періоду сформована і функціонує потужна мережа науково-дослідних організацій різного відомчого підпорядкування. Переважна більшість наукових установ агропромислового виробництва зосереджено в Українській академії аграрних наук як державні самоврядні системи та в підпорядкуванні Міністерства аграрної політики України.
Наукові та науково-дослідні установи в основному сформовані за галузевим принципом діяльності. В системі Української академії аграрних наук наукові інститути і дослідні станції об’єднані у восьми галузевих відділеннях. З урахуванням сучасних вимог переходу агропромислового виробництва до ринкової економіки, докорінної перебудови соціально-економічних відносин на селі галузева структура зайнятих наукових кадрів в системі Української академії аграрних наук потребує удосконалення в напрямі збільшення чисельності наукових кадрів в сфері аграрної економіки та механізації та електрифікації аграрного виробництва.
2. Аналіз свідчить, що регіональне розміщення наукових і науково-дослідних установ із вимоги щодо поліпшення організації наукового забезпечення агропромислового виробництва в Україні потребують удосконалення науково-технічним прогресом, яке здійснюється УААН, Мінагрополітики та іншими відомствами. Формування і територіальне розміщення науково-дослідних установ в Україні відбувалось під впливом рядку факторів, зокрема природних, економічних, матеріально-технічних, кадрових тощо. Цим зумовлене у багатьох випадках неадекватне розміщення окремих земельних і галузевих інститутів потребам у розробці наукових проблем розвитку аграрного виробництва з урахуванням ґрунтово-кліматичних і економічних особливостей регіонів. Більшість наукових інститутів зосереджена у зоні Лісостепу України. До того ж, значна їх частина має зональний характер. Водночас в зоні Степу явно недостатньо наукових установ, які здійснювали б комплексні дослідження щодо вирішення проблем чітко вираженого ризикованого степового землеробства, розвитку тваринницьких галузей в екстремальних умовах.
3. Українська академія аграрних наук здійснює свою діяльність на принципах самоврядного управління, самостійного формування планів і програм науково-дослідних робіт в сфері агропромислового виробництва. Для підвищення науково-методичного рівня науково-дослідної діяльності в системі академії створені науково-методичні центри, виділені головні наукові установи з виконання науково-технічних програм.
Аналіз діяльності науково-дослідних установ в останні роки свідчить про нарощування завершених наукових розробок, придатних до широкого практичного застосування в агропромисловій сфері.
Найбільша частина виробленої інноваційної продукції припадає на землеробські, рослинницькі та тваринницькі галузі. Проте слід зауважити, що види інноваційної продукції за формою, змістом, умовами та можливостями реалізації досить різні і мають різне практичне значення, а також різний вплив на виробничо-господарську діяльність організаційно-правових структур.   
4. До інноваційної продукції належать також розробки з проблем економіки розвитку агропромислового виробництва, зокрема удосконалення організаційно-економічних механізмів управління, рекомендації щодо здійснення розвитку аграрної реформи, проекти Законів України, Указів Президента України, постанов Кабінету міністрів України.
Аналіз дає підстави для висновків, що організація завершення науково-технічних, науково-технологічних й організаційно-економічних розробок, їх  формування як вид інноваційної продукції; виробничої перевірки та здійснення широкої пропаганди з метою прискорення практичного освоєння досягнень науки потребують значного удосконалення, спрямованого на створення системи інформаційно-інноваційної бази розвитку конкурентоспроможного агропромислового виробництва на ринкових засадах.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить