Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Охорона праці діяльності ЗАТ „Апогей”

Охорона праці діяльності ЗАТ „Апогей”
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

ОХОРОНА ПРАЦІ діяльності ЗАТ „Апогей”

Закон «Про охорону праці», прийнятий Верховною Радою України 14 жовтня 1992 р., був переглянутий і затверджений Президентом України в новій редакції 21 листопада 2002 р. Він складається з преамбули та 9 розділів. Відзначимо деякі важливі моменти, занотовані в законі. Так, у розділі 1 «Загальні положення» наводяться визначення понять: «охорона праці», «роботодавець», «працівник», який поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб. Основними принципами державної політики в галузі охорони праці (стаття 4) є пріоритет життя та здоров’я людини перед будь-якими результатами виробничої діяльності, її соціальний захист та відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю, повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці шляхом суцільного контролю.
Закон «Про охорону праці» поширюється на всі підприємства, організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності.
Закон визначає основні принципи державної політики в області охорони праці, що очолює роль серед яких належить пріоритету життя і здоров’я працівників стосовно результатів виробничої діяльності підприємств, принципам повної відповідальності власника за створення безпеки і нешкідливих умов праці, повного відшкодування збитку особам, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві чи від профзахворювань.
Закон «Про охорону праці» установлює новий більш високий рівень захисту працівників, причому цей захист починається з моменту прийняття його на роботу. В інтересах працівника введена норма, по якій він має право відмовитися від доручення роботи, якщо створилася виробнича ситуація небезпечна для його життя чи здоров’я для навколишніх його людей, навколишнього природного середовища.
Служба охорони праці підпорядковується роботодавцю, а її керівники та спеціалісти за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Працівники служби мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи, зупиняти роботу виробництва, дільниці, машини або устаткування в разі порушень правил безпеки, що створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих та ін. Ліквідація  служби охорони праці можлива тільки у разі ліквідації підприємства .
Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці та правил надання першої медичної допомоги потерпілим і правил поведінки у разі виникнення аварії .Навчання та перевірка знань повинна здійснюватись один раз на рік для працівників, зайнятих на роботах із підвищеною небезпекою, і один раз на 3 роки для посадових осіб (відповідно до типового положення, затвердженого спеціально уповноваженим центральним органом нагляду за охороною праці).
Значно підвищений захист працівників при нещасних випадках на виробництві. Зокрема, установлена виплата одноразової допомоги потерпілому. У випадку смерті потерпілого розмір одноразової допомоги, що потік, провинний  бути не менш 5-ти річного заробітку робітника, що виплачується його родині, і крім того, не менш річного заробітку на кожного утриманця померлого. 
В законі про «Гарантії прав громадян на охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов’язаний інформувати працівника про умови праці; виплачувати компенсацію за шкідливі умови праці  інформувати працівника про зміни виробничих умов або пільг; забезпечувати спецодягом та засобами індивідуального захисту згідно колективного договору.
В законі про «Організація охорони праці» йдеться про те, що роботодавець створює органи управління охороною праці на підприємстві і забезпечує їх функціонування для виконання керівництвом та досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці.
Служба охорони праці створюється на підприємстві незалежно від форми власності та виду діяльності для виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасних випадків, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.
Для реалізації цілей служба охорони праці вирішує такі завдання:
а) здійснює контроль за безпекою виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;
б) забезпечує працюючих засобами індивідуального та колективного захисту;
в) забезпечує професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників із питань охорони праці;
г) забезпечувати оптимальні режими праці і відпочинку працюючих;
д) вимагати професійного добору виконавців для визначених видів робіт.
Служба охорони праці створюється на підприємстві, із кількістю працюючих 50 і більше осіб. В організаціях із чисельністю до 50 працюючих цю службу може представляти інженер, призначений за сумісництвом. При чисельності до 20 працюючих для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. На підприємстві, де працює 50 осіб і більше, чисельність служби охорони праці визначається згідно Рекомендації щодо структури та чисельності служби охорони праці, що є доповненням до типового положення про службу охорони праці. Працівники служби охорони праці повинні мати вищу спеціальну освіту з охорони праці, а також практичний досвід роботи у відповідній галузі виробництва. По важливості діяльності та оплати праці вони прирівнюються до працівників провідних відділів та служб підприємства або установи. Підпорядковується служба охорони праці безпосередньо власнику.
Система управління охороною праці підприємства (СУОП) включає службу охорони праці та керівництво підприємства і керується у своїй діяльності законодавством України про охорону праці і про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці і Положенням про службу охорони праці.
Основними функціями управління охороною праці, що розробляє і втілює служба охорони праці, є:
1.    Створення ефективної системи управління (СУОП), яка б сприяла удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи.
2.    Здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці.
3.    Розробка разом із структурними підрозділами заходів по забезпеченню норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища або їх підвищення, а також підготовка розділу «Охорона праці» колективного договору.
4.    Розробка змісту та методи проведення інструктажу з питань охорони праці.
5.    Забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами.
6.    Проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам безпеки.
7.    Здійснення оперативного та поточного контролю за станом охорони праці на підприємстві.
8.    Розробка перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та  нешкідливих умов праці.
9.    Забезпечення працюючих колективними та індивідуальними засобами захисту від шкідливих та небезпечних чинників виробництва, лікувально-профілактичним харчуванням, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, надання передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов’язаних із важкими і шкідливими умовами праці.
Служба охорони праці має відповідну інформаційну базу, засоби зв’язку, сучасну оргтехніку, комп’ютерне забезпечення і висококваліфікований інженерний штат працівників. Крім того, служба охорони праці повинна мати засоби впливу на виробничу діяльність підприємства, що передбачається Положенням про службу охорони праці. Так, працівники служби охорони праці мають право видавати роботодавцям, керівникам органам підприємств, установ, організацій та їх підрозділам обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків; вимагати від посадових осіб усунення від роботи працівників, які не пройшли медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань з охорони праці, або не мають допуску до відповідних робіт.
Окрім адміністративних заходів рекомендується принцип матеріального заохочення працівників, які сумлінно ставляться до виконання виробничих обов’язків і беруть активну участь у підвищенні безпеки та поліпшенні умов праці.
Стан освітлення виробничих приміщень відіграє важливу роль і для попередження виробничого травматизму. Багато нещасних випадків на виробництві стається через погане освітлення. Втрати від цього становлять досить значні суми, а, головне, людина може загинути або стати інвалідом. Раціональне освітлення повинно відповідати таким умовам: бути достатнім, рівномірним, не утворювати тіней на робочій поверхні; не засліплювати працюючого; напрямок світлового потоку відповідає зручному виконанню роботи. Залежно від джерела світла виробниче освітлення є трьох видів: природне, штучне, сполучене. Природне освітлення виробничого приміщення може здійснюватися світлом неба або прямим сонячним світлом через світлові прорізи в зовнішніх стінах або через ліхтарі, що встановлені на покрівлях виробничих будівель.
Залежно від призначення промислові будівлі можуть бути одноповерхові, багатоповерхові та різних розмірів і конструкцій. Залежно від цього можуть бути застосовані такі види природного освітлення:
1.    Бокове одностороннє або двостороннє, коли світлові отвори (вікна) знаходяться в одній або в двох зовнішніх стінах.
2.    Верхнє, коли світлові отвори (ліхтарі) знаходяться в покритті або в стінах під ними.
Окрім освітлення дуже велику роль відіграє вибухопожежна небезпека. Класифікація об’єктів за вибухопожежною та пожежною небезпекою здійснюється з урахуванням допустимого рівня їх пожежної небезпеки, а розрахунки критеріїв і показників її оцінки, в тому числі ймовірності пожежі (вибуху), з урахуванням маси горючих і палаючих  речовин та матеріалів, що знаходяться на об’єкті, вибухових та пожежних небезпечних зон, які утворюються при нормальних режимах ведення технологічних процесів і в  аварійних ситуаціях, та можливої шкоди для людей та збитків матеріальних цінностей.
Основою для встановлення нормативних вимог щодо конструктивних та планувальних рішень на промислових об’єктах, а також інших питань забезпечення їхньої вибухопожежної безпеки є визначення категорій приміщень та будівель виробничого, складського та невиробничого призначення за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Може бути небезпечною для усього приміщення або різною в окремих його частинах. Це також стосується надвірних установок і ділянок територій. Приміщення, або їх окремі зони, поділяються на пожежно небезпечні та вибухонебезпечні. Залежно від класу зони здійснюється вибір виконання електроустановок таким чином, щоб під час їх експлуатації виключити можливість виникнення вибуху або пожежі від теплового прояву електроструму. Зони в приміщеннях або за її межами, в яких тверді, рідкі та газоподібні горючі речовини спалюються як паливо, або утилізують ся шляхом спалювання, не належать у частині їх електрообладнання до пожежно небезпечних і вибухонебезпечних зон. До них також не належать зони до 5м по горизонталі та вертикалі від апарата, у якому знаходяться горючі речовини, але технологічний процес ведеться із застосуванням відкритого вогню, розжарених частин, або технологічні апарати мають поверхні, нагріті до температури самозаймання горючої пари, пилу або волокон. Залежно від класу зони наведеної класифікації, згідно з вимогами ПУЄ і ДНАОП 0,00-1,32-01, здійснюється вибір виконання електроустаткування, що є одним із головних напрямків у запобіганні пожежам від теплового прояву електричного струму. Правильний вибір типу виконання електрообладнання забезпечує виключення можливості виникнення пожежі чи вибуху за умови дотримання допустимих режимів його експлуатації.
Усі електричні машини, апарати і прилади, розподільні пристрої, трансформаторні і перетворювальні підстанції, елементи електропроводки, струм оводи, світильники тощо повинні використовуватися у виконанні, яке б відповідало класу зони з пожежно вибухової небезпеки, тобто мати відповідний рівень і вид вибухозахисту або ступінь захисту оболонок згідно ГОСТ 14254, ПУЄ і ДНАОП 0,00-1,32-01.
Електроустаткування, що використовується, повинно мати чітке маркування щодо його вибуховозахисних властивостей і ступеня захисту оболонки згідно з чинними нормативами. При нечіткому маркуванні або його відсутності, експлуатація вищезгаданого обладнання забороняється.
При наявності на підприємстві  визначених економічних можливостей нормативні пільги і компенсації можуть перевищуватися і застосовуватися в більш значимих розмірах на підставі додаткових зобов’язань відповідності з колективним договором (угодою).
Тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин у тиждень. Щорічні відпустки даються всім працівникам керування протягом 28 календарних днів для працюючих повний робочий день. Жінкам даються відпуски в зв’язку з вагітністю та пологами протягом 70 календарних днів до пологів і 56 (у випадку ненормальних пологів чи народженні двох і більше дітей – 70) календарних днів після пологів, які розраховуються сумарно і дають жінкам повністю, незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів і, за їхнім бажанням, частково оплачувані відпуски по відходу за дитиною до досягнення їм віку 3 років з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню.
Крім зазначених відпусток, у випадку, коли дитина має потребу в домашньому нагляді, жінці за її заявою дається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеної в медичному висновку, але не більш, ніж до досягнення дитиною 6-тилітнього віку.
Частково оплачувана відпустка по відходу за дитиною до досягнення їм віку 3 років дається за заявою жінки цілком чи частково в межах установленого терміну й оформляється наказом по відділенню. Час частково оплачуваної відпустки по відходу за дитиною при досягненні їм віку 3 років і додаткової відпустки без збереження заробітної плати, коли дитина вимагає домашнього відходу, зараховується як у загальний так і в безупинний стаж роботи й у стаж роботи з спеціальності . У стаж роботи  для щорічної оплачуваної відпустки час відпусток по відходу за дитиною не зараховується.
Оплата праці  виробляється відповідно до діючого Положенням у системах підприємств України.
При сполученні професій, посад, виконанні робіт з меншою чисельністю виконанні обов’язків тимчасово відсутніх робітників виробляється доплата. Розмір доплат і надбавок встановлюється в відповідності з чинним законодавством і Положенням про охорону праці, затверджений Правлінням підприємств України.
Час початку, закінчення роботи і перерви для відпочинку і харчування установлено наступне:
-    початок роботи  – 7.30
-    перерви   - 12.00-13.00
-    закінчення роботи – 17.30
Працівника, що з’явився на роботі в нетверезому стані, у стан наркотичного чи токсичного сп'яніння, адміністрація не допускає до роботи в даний робітник день.
За порушення трудової дисциплінарної відповідальності проводиться у порядку й у терміни, передбачені ст.148 і 149 КЗОТ України, тобто після одержання від порушника письмового пояснення ( у випадку відмовлення дати пояснення про це складається акт) і в місячний термін із дня виявлення провини. Якщо провина виявлена пізніше 6 місяців із дня його завершення, стягнення не може бути накладено.
Чи одночасно замість притягання до дисциплінарної відповідальності до працівника можуть бути застосовані інші заходи впливу: суспільного (зборами трудового колективу, профспілкової організації) чи матеріального (позбавлення премії, інших заохочувальних виплат).
Державними органами, що здійснюють керування охороною праці в країні, є:
-    Кабінет Міністрів України;
-    Державний комітет України по нагляду за охороною праці;
-    Міністерства й інші центральні органи державної виконавчої влади;
-    Місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.
Законодавством гарантується право громадян на охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності. Для можливості реалізації цих прав в Україні створена система органів, здійснюючих державний нагляд за охороною праці.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить