Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Оцінка результатів діяльності ЗАТ „Апогей” та шляхи підвищення її ефективності

Оцінка результатів діяльності ЗАТ „Апогей” та шляхи підвищення її ефективності
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Оцінка результатів діяльності ЗАТ „Апогей” та шляхи підвищення її ефективності


3.1. Аналіз оборотного капіталу підприємства

Оборотні кошти – це та сума власних засобів, що обслуговує поточну діяльність підприємства. Її розраховують як різницю між першим розділом пасиву балансу і першим розділом активу балансу. Цю різницю називають власними оборотними коштами. Якщо до цієї суми додати стійкі пасиви, то вийде сума власних і прирівняних до них засобів. Цю суму необхідно зіставити з нормативом оборотних коштів і визначати забезпеченість підприємства власними засобами, тобто встановлюємо їх недолік чи надлишок.

СОС 2005 р. = 256,8 - 310,0 = -53,2 тис. грн.

СОС 2006 р. = 628,9 - 780,8 = -151,9 тис. грн.

Дані свідчать, що підприємству не вистачає власних оборотних коштів як у 2005, так і в 2006 році. Отже, підприємство повинне залучати довгострокові кредити банків або інші позикові засоби шляхом випуску акцій, чи облігацій іншими способами. Якщо в окремих випадках виникає необхідність додаткового придбання оборотних коштів, тоді підприємство залучає короткостроковий кредит.
Далі необхідно проаналізувати зміни складу і динаміки оборотних коштів як найбільш мобільної частини капіталу, від стану яких у значній мірі залежать фінансовий стан підприємства. При цьому варто мати на увазі, що стабільна структура оборотного капіталу свідчить про стабільний, добре налагодженому процесі виробництва і збуту продукції. Істотні її зміни говорять про нестабільну роботу підприємства.
Як видно з табл. 2.8, найбільша питома вага в оборотних активах займають запаси і витрати. На їхню частку на початок року приходилося 80,5%, а на кінець – 77,5% поточних активів. Під кінець року значно збільшилася частка коштів і готової продукції на складах підприємства, а частка короткострокових фінансових вкладень і дебіторської заборгованості трохи знизилася. Незавершене виробництво під кінець року зменшилося до 0. Це свідчить про труднощі збуту продукції і погіршенні фінансового стану.

Таблиця  3.1

Аналіз динаміки і складу оборотних коштів ЗАТ «Апогей» за 2006 – 2006 рр.

Вид коштів    Наявність коштів, тис. грн.    Наявність коштів, %
2005 р.    2006 р.    відхилення    2005 р.    2006 р.    Відхилення
Грошові кошти    29,4    55,0    +25,6    5,5    11,9    + 6,4
Короткострокові фінансові вкладення    13,1    8,0    -5,1    2,5    1,7    -0,8
Дебіторська заборгованість    61,7    40,9    -20,8    11,5    8,9    -2,6
Запаси і витрати    430,3    358,0    -72,3    80,5    77,5    -3,0
у тому числі:                       
Виробничі запаси    391,5    271,9    -119,6    73,2    58,9    -14,4
Незавершене виробництво    15,7    –    -15,7    2,9    –    -2,9
Готова  продукція    23,1    86,1    + 63,0    4,3    18,6    + 14,3
Всього    534,5    462,0    -72,5    100,0    100,0    –
Після цього більш детально вивчаються зміни по кожній статті активу балансу. Великий вплив на виробничі результати і фінансовий стан підприємства робить якість виробничих запасів. З метою нормального ходу виробництва і збуту продукції.
Нагромадження великих запасів свідчить про спад активності підприємства. Великі надпланові запаси приводять до заморожування оборотного капіталу, уповільненню його оборотності, у результаті чого погіршується фінансовий стан підприємства. Крім того, збільшується податок на майно, виникають проблеми з ліквідністю, збільшується псування сировини і матеріалів, ростуть складські витрати, що негативно впливає на кінцеві результати діяльності.
У той же час недолік запасів також негативно позначається на фінансовому положенні, тому що ростуть ціни за терміновість постачань, скорочується виробництво продукції в зв'язку з простоями, зменшується сума прибутку. Тому кожне підприємство повинне прагнути до того, щоб виробництво вчасно й у повному обсязі забезпечувалося необхідними ресурсами й у той же час, щоб вони не залежувалися на складах.
Аналіз стану виробничих запасів необхідно починати з вивчення їхньої динаміки і перевірки відповідності фактичних залишків їхньої планової потреби. На аналізованому підприємстві залишок виробничих запасів зменшився на 14,4%.
Розмір виробничих запасів у вартісному вираженні може змінитися  як  за  рахунок  кількісного,  так  і  вартісного (інфляційного)   факторів.   Розрахунок  впливу  кількісного  і вартісного факторів на зміну суми запасів   по кожнім виді здійснюється способом абсолютних різниць:

АЗк = (Ki  - До) х Цо    (3.1)

АЗц = Ki  х (Щ - Цо)    (3.2)

Дані, приведені в таблиці 2.8 показують, що зменшення суми виробничих запасів відбулося не стільки за рахунок росту їхньої вартості в зв'язку з інфляцією, стільки за рахунок зменшення їхньої кількості.
Період оборотності запасів (сировини і матеріалів) дорівнює часу збереження їх на складі від моменту надходження до передачі у виробництво. Чим менше цей період, тим менше за інших рівних умов виробничо-комерційний цикл.
Він визначається в такий спосіб:


(3.3)

де Опр – середнє сальдо по рахунках виробничих запасів;
Д – дні періоду;
Обк – сума кредитових оборотів по рахунках виробничих запасів.

Уповільнення оборотності запасів може відбутися за рахунок нагромадження зайвих, неходових, залежаних матеріалів, а також за рахунок придбання додаткових запасів у зв'язку з чеканням росту темпів інфляції, страйків і дефіциту.
Для оперативного керування запасами робиться більш детальний аналіз їхньої оборотності по кожнім виді.
На багатьох підприємствах велика питома вага поточних активах займає готова продукція, особливо останнім часом у зв'язку з конкуренцією, утратою ринків збуту, низкою купівельною спроможністю суб'єктів господарювання і населення, високою собівартістю продукції, неритмічністю випуску і відвантаження.
Збільшення залишків готової продукції на складах підприємства приводить також до тривалого заморожування оборотного капіталу, відсутності готівки, потреби в кредитах і сплати відсотків по них, росту кредиторської заборгованості постачальникам, бюджету, працівникам підприємства по оплаті праці. В даний час це одна з основних причин спаду виробництва, зниження його ефективності, низької платоспроможності і банкрутства підприємств.
Тривалість перебування капіталу в готовій продукції (Пг.п.)  дорівнює часу збереження готової продукції на складах з моменту надходження з виробництва до відвантаження покупцям:

(3.4)

де Огп – середнє сальдо по рахунку «Готова продукція»;
Д – дні періоду;
Ок – сума кредитового обороту по рахунку «готова продукція»,

У 2005 р. тривалість перебування капіталу склала



а у 2006 р. –


Розраховані значення свідчать про те, що на підприємстві погано працює служба збуту, тому що дане підприємство працює «під замовлення» і неходової продукції немає.
Значна питома вага в поточних активах на багатьох підприємствах займає незавершене виробництво. Збільшення залишків незавершеного виробництва може свідчити, з одного боку, про розширення виробництва, а з іншого боку - про уповільнення оборотності капіталу в зв'язку зі збільшенням тривалості виробничого циклу.
Тривалість виробничого циклу дорівнює часу, плин якого із сировини виробляються готові товари

(3.5)

де Онзп –- середні залишки незавершеного виробництва;
Д – дні періоду;
с/в  –   собівартість   випущеної  продукції.
У 2005 році показник склав


а у 2006 р.:


На даному підприємстві тривалість перебування засобів у процесі виробництва зменшилася з 14,1 до 12,9 днів. Період виробничого циклу залежить від рівня техніки, технології, організації виробництва, матеріально-технічного постачання й інших факторів. Скорочення його свідчить про підвищення ділової активності підприємства.
Великий вплив на оборотність капіталу, вкладеного в поточні активи, а, отже, і на фінансовий стан підприємства робить збільшення чи зменшення дебіторської заборгованості.
Різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в поточних активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців або про збільшення обсягу продажів, або неплатоспроможності і банкрутстві частини покупців. З іншого боку, підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться.
Отже, ріст дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно. Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність останньої створює фінансові утруднення, тому що підприємство буде почувати недолік фінансових ресурсів для придбання запасів, виплати заробітної плати й ін. крім того, заморожування засобів у дебіторській заборгованості приводить до уповільнення оборотності капіталу.
Кожне підприємство зацікавлене в скорочення термінів погашення належних йому платежів. Прискорити платежі можна шляхом удосконалювання розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових документів, попередньої оплати, застосування вексельної форми розрахунків і т.д.
У процесі аналізу потрібно вивчити динаміку, склад, причини і давність утворення дебіторської заборгованості, установити, немає чи в її складі сум, нереальних для стягнення, чи таких, по яких минають терміни задоволення позову.

Таблиця 3.2

Аналіз складу і давнини утворення дебіторської заборгованості в 2006 р

Вид дебіторської заборгованості    Сума, тис. грн.    В тому числі
На початок року    На кінець року    до 1 міс.    від 1 до 3 міс.    від з до 6 міс.    від 6 до 12 міс.    більше року
З бюджетом    47,8    40,9    –    –    –    –    –
З податкових платежів    13,1    –    –    –    –    –    –
З іншими дебіторами    35,2    19,5    5,9    28,5    0,5    0,3    –
Всього    96,1    60,4    5,9    28,5    0,5    0,3    –

Працівник, що займається керуванням дебіторською заборгованістю, повинний зосередити увагу на найбільш старих боргах і приділяти увагу великим сумам заборгованості.
Оцінюючи стан поточних активів, важливо вивчити якість і ліквідність дебіторської заборгованості. Одним з показників, використовуваних для цієї мети, є період оборотності дебіторської заборгованості, чи період інкасації боргів. Він дорівнює часу між відвантаженням товарів і одержанням за них готівки від клієнтів:


(3.6)

де Одз – середні залишки по рахунках дебіторів;
Д  – дні періоду;
Ок  – сума кредитового обороту по рахунках дебіторів.
За 2005 рік показник склав:



Значення показника у 2006 р. –



Дані свідчать про те, що період оборотності дебіторської заборгованості зменшився на 3 дні, що свідчить про підвищення її якості. Якість дебіторської заборгованості оцінюється також питомою вагою в ній вексельної форми розрахунків, оскільки вексель виступає високоліквідним активом, що може бути реалізований третьому обличчю до настання терміну його погашення. Збільшення питомої ваги отриманих векселів у загальній сумі дебіторської заборгованості свідчить про підвищення її надійності і ліквідності. На даному підприємстві не застосовується вексельна форма розрахунку, це свідчить про зниження якості дебіторської заборгованості.
Керування коштами має таке ж значення, як і керування запасами і дебіторською заборгованістю. Мистецтво керування поточними активами полягає в тому, щоб тримати на рахунках мінімально необхідну суму коштів, що необхідні для поточної оперативної діяльності. Сума повинна бути такою, щоб її вистачило для виробництва всіх першочергових платежів. Наявність великих залишків грошей протягом тривалого часу може бути результатом неправильного використання оборотного капіталу.
Щоб гроші працювали на підприємство, необхідно їхній пускати в обіг з метою одержання прибутку.
Збільшення або зменшення залишків готівки на рахунках у банку обумовлюється рівнем незбалансованості грошових потоків, тобто припливом і відтоком грошей.
У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку залишків готівки на рахунках у банку і період перебування капіталу в даному виді активів:


(3.7)

де Одн – середні залишки вільної готівки;
Д –  дні періоду;
Ок – сума кредитових оборотів по рахунках коштів.
Розрахуємо значення цього показника за аналізований період. У 2005р. він дорівнював


а у 2006 р. –


На підставі приведених даних можна зробити висновок, що за звітний рік період перебування капіталу в готівці збільшився на 2,3 дні, що варто оцінити негативно. Це свідчить про погану організацію надходження і витрати коштів, тобто поганої збалансованості грошових потоків.
Грошові потоки плануються, для чого складається план доходів і витрат на рік з розбивкою по місяцях, а для оперативного керування – по декадах і п'ятиденкам. Якщо прогнозується позитивний залишок коштів протягом досить тривалого часу, то варто передбачити шляху вигідного їхнього використання. В окремі періоди може виникнути недолік готівки. Тоді потрібно спланувати джерела залучення позикових засобів.


3.2. Аналіз оборотності оборотних коштів підприємства


Оскільки оборотність капіталу тісно зв'язана з його рентабельністю і служить один з найважливіших показників, що характеризують інтенсивність використання засобів підприємства і його ділову активність, у процесі аналізу необхідно більш детально вивчити показники оборотності капіталу й установити, на яких стадіях кругообігу відбулося уповільнення чи прискорення руху засобів.
Варто розрізняти оборотність усього сукупного капіталу підприємства, у тому числі основного й оборотного.
Швидкість оборотності капіталу характеризується наступними показниками: коефіцієнтом оборотності (Коб); тривалістю одного обороту (Поб); капіталоємністю (Ке).
Коефіцієнт оборотності розраховується за формулою:

Коб    =    Чистий виторг від реалізації    (3.8)
Середньорічна вартість капіталу   

Зворотний показник коефіцієнту оборотності капіталу називається капіталоємністю. Він розраховується по наступній формулі:

Ке    =    Середньорічна вартість капіталу    (3.9)
Чистий виторг від реалізації   


де Д – кількість календарних днів у періоді.

Розрахуємо ці показники за 2005 і 2006 роки.
У 2005 році:




у 2006 р.:




Оборотність капіталу, з одного боку, залежить від швидкості оборотності основного й оборотного капіталу, а з іншого боку - від його органічної будівлі: чим велику частку займає основний капітал, що обертається повільно, тим нижче коефіцієнт оборотності і вище тривалість обороту всього сукупного капіталу, тобто:


(3.10)


(3.11)

де Коб ск – коефіцієнт оборотності власного сукупного капіталу;
УД ос – питома вага оборотних коштів у загальній сумі активів;
Ко бос – коефіцієнт оборотності оборотних коштів;
П об ск – тривалість обороту сукупного капіталу;
П об ос – тривалість обороту оборотних коштів.

За 2005 рік ці показники становили:



Показники за 2006 р. становлять:



На аналізованому підприємстві (табл.3.3) тривалість обороту сукупного капіталу збільшилася на 867 днів, а коефіцієнт оборотності відповідно зменшився на 0,6.










Таблиця 3.3

Аналіз тривалості обороту капіталу

Показники    2005 р.    2006 р.    Зміна
Чистий виторг від реалізації, тис. грн.    771,7    379,7    -392
Середньорічна вартість функціонуючого капіталу , тис. грн.    844,5    1242,8    +398,3
У тому числі оборотного    550,55    498,25    -52,3
Питома вага оборотних активів у загальній сумі    0, 63    0,37    -0,26
Коефіцієнт оборотності всього капіталу    0,88    0,28    -0,6
У тому числі оборотного    1,4    0,76    -0, 64
Тривалість обороту всього капіталу, дні    408    1275    + 867
У тому числі оборотного    257    472    +215


У процесі наступного аналізу необхідно вивчити зміни оборотності оборотного капіталу на всіх стадіях його кругообігу, що дозволить простежити, на яких стадіях відбулося чи прискорення уповільнення оборотності капіталу. Для цього середні залишки окремих видів оборотних коштів потрібно помножити на кількість днів у періоді і розділити на суму обороту по реалізації.




Таблиця 3.4

Аналіз тривалості обороту оборотних коштів

Показник    2005 р.    2006 р.    Зміна
Загальна сума оборотного капіталу    534,5    462, 0    -72,5
У тому числі в:           
виробничих запасах    391,5    271, 9    -119,6
незавершеному виробництві    15,7    -    -15,7
готової продукції    23,1    . 86, 1    + 63, 0
дебіторської заборгованості    61,7    40, 9    -20,8
Готівки    29,4    55,1    +25,7
Виторг від реалізації, т. грн.    771,7    379,7    -392
Тривалість обороту оборотних коштів, дні    257    1"    472    +215
У тому числі в:           
виробничих запасах    183    278    + 90
незавершеному виробництві    8    -    -8
готової продукції    11    88    + 77
дебіторський заборгованості    30    42    + 12
Готівки    14    56    + 42
інших оборотних активах    6    8    +2


Тривалість перебування капіталу в окремих видах активів можна визначити й іншим способом: помноживши загальну тривалість обороту оборотного капіталу на питому вагу окремих видів активів у загальній середньорічній сумі оборотних коштів.
Дані таблиці показують, на яких стадіях кругообігу відбулося прискорення оборотності капіталу, а на яких уповільнення. Значно збільшилася тривалість перебування капіталу у виробничих запасах і готовій продукції, що свідчить про збільшення виробничого циклу. Також збільшилася тривалість періоду звертання засобів в інших видах оборотних коштів.







Звідси зміна тривалості обороту оборотного капіталу за рахунок:
1)    суми оборотного капіталу



2)    середніх залишків оборотного капіталу



в тому числі за рахунок змін середніх залишків:
–    виробничих запасів – 
–    незавершеного виробництва – 
–    готової продукції – 
–    дебіторської заборгованості – 
–    інших оборотних коштів – 
Економічний ефект в результаті прискорення обігу капіталу виражається у відносному визволенні коштів з обороту, а також у збільшенні суми виручки і суми прибутку.
Сума визволених коштів з обороту в зв’язку з прискоренням (- ) або додатково залучених коштів (+ ) при уповільненні обертання капіталу визначається як добуток одноденного обороту по реалізації на зміну довго тривалості обороту. На даному підприємстві будуть мати місце додатково залучені в оборот кошти:

+
де оборот – сума обороту фактична;
– різниця між тривалістю обороту.



На підприємстві у зв’язку з уповільненням обертання оборотного капіталу на 215 днів відбулося додаткове залучення коштів в оборот в сумі 226,8 тис. грн.
Щоб установити вплив коефіцієнта оборотності на зміну суми виторгу, можна використовувати наступну факторну модель:

Y = KL • Коб    (3.13)

де KL – середньорічна сума оборотного капіталу.
Першим етапом у нормалізації стану оборотних коштів могло б стати визначення оптимальної величини оборотного капіталу підприємства, необхідного для досягнення фінансової рівноваги. Необхідно розрахувати коефіцієнти ліквідності.

Коефіцієнт поточної ліквідності (Кп)    =    Оборотні активи    (3.14)
Поточні зобов’язання     
Якщо:     
Кn  від 1 до 1,5 – це свідчить про те, що підприємство своєчасно погашає борги.
Кn = 1 – це критичне значення коефіцієнту покриття.
Кn > 1 – підприємство має не ліквідний баланс [42, с. 153].
Теоретичне значення коефіцієнту покриття, зазначене в положенні №323, яке дорівнює не менш-ніж 2,0 – 2,5.
У 2005 році коефіцієнт покриття склав відповідно на початок і кінець періоду:

і      .

Коефіцієнт швидкої   ліквідності      =    Оборотні активи  – Запаси      (3.15)
Поточні зобов’язання     
Розрахуємо коефіцієнт швидкої ліквідності для 2005 і 2006 років:

і     .

Нижнє значення цього коефіцієнту, у літературі дорівнює 1. Однак ця оцінка      носить умовний характер. Для більшості галузей, показник менше 1, це є  низький, але у роздрібній торгівлі цей коефіцієнт невеликий, оскільки більша частина грошевих коштів укладена в запаси.

Коефіцієнт абсолютної   ліквідності      =    Грошові кошти та їх еквіваленти    (3.16)
Поточні зобов’язання    

Розрахуємо коефіцієнт абсолютної ліквідності для 2005  – 2006 років:
.
Як орієнтоване значення коефіцієнта абсолютної ліквідності в Положенні №323 наведене його теоретичне значення, яке не повинне бути менш-ніж 0,2–0,25.
Коефіцієнт загальної ліквідності відбиває, чи досить у підприємства засобів, що можуть бути використані їм для погашення своїх короткострокових зобов'язань протягом року. Відповідно до стандартів цей норматив повинний знаходитися в межах між 1 і 2. На аналізованому підприємстві цей коефіцієнт склав у 2005 році - 0,91; а в 2006 р. - 0,75. Це свідчить про те, що оборотні засоби, що знаходяться в підприємства, не дозволяють погасити борги по короткострокових зобов'язаннях.

Таблиця 3.5
Аналіз показників ліквідності
Показники    Нормативне значення    Фактичне значення
2005 р.    2006 р.    Відхилення
Коефіцієнт загальної ліквідності    2    0,91    0,75    -0,16
Коефіцієнт швидкої ліквідності    1    0,177    0,169    -0,008
Коефіцієнт абсолютної ліквідності    0,2    0,05    0,09    0,04

Коефіцієнт швидкої ліквідності повинний бути не менш 0,7. На аналізованому підприємстві він знизився з 0,177 у 2005 році до 0,169 у 2006 році. Це свідчить про те, що для погашення короткострокових боргів ліквідних активів (коштів, дебіторської заборгованості й інших активів) недостатньо.
Найбільш ліквідними статтями оборотних коштів є кошти на рахунках у банку й у касі й у виді цінних паперів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності відбиває відношення коштів до короткострокових зобов'язань. Значення цього коефіцієнта не повинне бути менше 0,2. На аналізованому підприємстві цей коефіцієнт у 2000 р. склав 0,05; а в 2005 р. 0,09. Збільшення коефіцієнта зв'язане зі збільшенням коштів, але їхня величина залишається недостатньої.
Розраховані показники ліквідності свідчать про критичне положення. Підприємство не має коштів для оплати короткострокових зобов'язань.
Коефіцієнти ліквідності підприємства наведені на рис. 3.3.







3.3. Резерви підвищення ефективності виробництва за рахунок удосконалювання використання оборотних коштів


Основними джерелами резервів підвищення ефективності виробництва за рахунок удосконалювання використання оборотних коштів є: збільшення обсягу реалізації продукції, зменшення величини виробничих запасів на складах підприємства, зменшення запасів готової продукції, зменшення залишків готівки в касі і на розрахунковому рахунку підприємства, зменшення величини дебіторської заборгованості. Зменшення цих елементів оборотних коштів повинне відбуватися до визначеної межі - оптимальної величини.
Для розрахунку резервів підвищення ефективності виробництва необхідно зіставити фактичні значення розрахованих коефіцієнтів з нормативними.
Резерв підвищення загальної ліквідності дорівнює 1,25(2,0 - 1,75). Для підвищення цього коефіцієнта необхідно або збільшити величину  оборотних  коштів,  або  зменшити  величину  оборотних коштів, або зменшити короткострокову заборгованість.
Резерв підвищення швидкої ліквідності дорівнює 0,53(0,7 - 0,17). Для підвищення цього коефіцієнта необхідно або збільшити величину коштів, дебіторської заборгованості, або зменшити загальну величину оборотного капіталу.
Резерв  підвищення  абсолютної ліквідності дорівнює  0,11(0,2 0,09). Для підвищення цього показника необхідно або збільшити величину коштів і короткострокових фінансових вкладень. Або зменшити короткострокові зобов'язання підприємства.
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості і готівки не мають нормативних значень. Позитивним є збільшення цих показників.
Резервами підвищення ефективності виробництва також є: скорочення тривалості виробничого циклу, використання новітніх технологій, механізації й автоматизації виробничих процесів, підвищення рівня продуктивності праці, більш повне використання виробничих потужностей підприємства, трудових і матеріальних ресурсів, поліпшення організації матеріально-технічного постачання з метою безперебійного забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами і скорочення часу перебування капіталу в запасах.
До основних напрямків підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання оборотних коштів відносяться керування окремими елементами оборотних коштів: виробничими запасами, запасами готової продукції, незавершеним виробництвом, дебіторською заборгованістю і готівкою.
На стадії створення виробничих запасів необхідне впровадження економічно обґрунтованих норм запасу; наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують виробів; широке використання прямих тривалих зв'язків; розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням; комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.
Визначення необхідного обсягу фінансових засобів, що авансуються у формування запасів товарно-матеріальних цінностей, здійснюється шляхом визначення потреби в окремих видах запасів.
Розрахунок оптимального розміру партії постачання, при якому мінімізуються сукупні поточні витрати по обслуговуванню запасів (тобто T3i + ТЗа = min) здійснюється по наступній формулі (відомої як модель Уілсона):


(3.17)

де ОРпп – оптимальний розмір партії постачання;
ЗГ – необхідний обсяг закупівлі товарів (сировини і матеріалів) у рік;
ТЗ1 – розмір поточних витрат по розміщенню замовлення, доставці товарів і прийманню в розрахунку на одну партію, що поставляється;
Т32 – розмір поточних витрат по збереженню одиниці запасів.
Розрахуємо оптимальний розмір партії постачання, якщо річна потреба в цементі складає 143,293 грн. Розмір поточних витрат по розміщенню замовлення, доставці товарів і їхньому збереженню в розрахунку на одну партію, що поставляється, складає 7000 грн. Розмір поточних витрат по збереженню одиниці запасу складає 250 грн. У рік. Поставляючи ці дані в модель Уілсона, одержуємо:



Отже, протягом року товар повинний доставлятися 14 разів (143293 : 9100) чи кожні 26 днів (30:14) . При таких показниках розміру партії і частоти постачання сукупні поточні витрати по обслуговуванню товарних запасів будуть мінімальними.
Розрахуємо оптимальний розмір партії постачання щебеню, дроту і піску, якщо річна потреба в них складає 79620 грн., 74380, 1920 грн. Відповідно. Розмір поточних витрат по розміщенню замовлення, доставці товарів і їхньому збереженню в розрахунку на одну партію, що поставляється, складає 21494, 5000 і 21 грн. відповідно. Розмір поточних витрат по збереженню одиниці запасу складає 15,13 і 2 грн. відповідно. Підставляючи ці дані в модель Уілсона одержуємо:



Отже, протягом року щебінь повинний доставлятися б раз (79620 : 15000) чи кожні 60 днів.
Для запасів готової продукції задача мінімізації поточних витрат по їхньому обслуговуванню складається у визначенні оптимального розміру партії виробленої продукції. Якщо робити товар дрібними партіями, то витрати по збереженню його запасів у виді готової продукції будуть мінімальними. У той же час зростуть поточні витрати підприємства. Зв'язані з частим переналагодженням устаткування. Підготовкою виробництва. мінімізація сукупного розміру поточних витрат по обслуговуванню запасів готової продукції також може бути здійснена на основі моделі Уілсона. У цьому випадку замість необхідного обсягу закупівлі товарів використовується планований обсяг чи виробництва продажу готової продукції.
Розрахуємо оптимальний розмір партії виробництва тротуарної плитки. Планований обсяг виробництва – 100000 грн. Поточні витрати підприємства – 2500 грн. Витрати по збереженню запасів у виді готової продукції – 350 грн.



Забезпечення своєчасного залучення в господарський оборот зайвих запасів товарно-матеріальних цінностей здійснюється на основі моніторингу поточної фінансової діяльності (зіставлення нормативного і фактичного розміру запасів). Основна мета вивільнення частини фінансових засобів, що “зав’язли” у наднормативних запасах.
Керування дебіторською заборгованістю припускає насамперед контроль за оборотністю засобів у розрахунках. Прискорення оборотності в динаміку розглядається як позитивна тенденція. Велике значення мають добір потенційних покупців і визначення умов оплати товарів, що передбачаються в контрактах.
Добір здійснюється за допомогою неформальних критеріїв: дотримання платіжної дисципліни в минулому, прогнозні фінансові можливості покупця по оплаті запитуваного їм обсягу товарів, рівень поточної платоспроможності, рівень фінансової стійкості, економічні і фінансові умови підприємства-продавця (затовареність, ступінь потреби в готівці.)
З метою прискорення грошового обігу в дебіторській заборгованості застосовується спонтанне фінансування. Спонтанне фінансування являє собою відносно дешевий спосіб одержання засобів; таке кредитування не жадає від клієнта забезпечення і залучення досить тривалими термінами пільгового періоду.
Якщо платник оплачує товар до закінчення терміну, то може скористатися солідною знижкою з ціни. Після цього терміну покупець оплачує товар цілком, якщо укладається в договірної термін платежу. Що вигідніше платнику: оплатити товар до заповітної дати, навіть якщо прийдеться скористатися для цього банківським кредитом, чи дотягти до останнього і втратити знижку? Щоб відповісти на це питання необхідно зіставити «Ціну відмовлення від знижки» з вартістю банківського кредиту.

(3.18)

де Дmах – максимальна тривалість відстрочки платежу, днів;
П – період, протягом якого надається знижка, днів.
Якщо результат перевищить ставку банківського відсотка, то краще звернутися в банк за кредитом і оплатити товар протягом пільгового періоду.
Розрахуємо ціну відмовлення від знижки, якщо підприємство надає мінімальну знижку (1%) при платежі в 15-денний термін при максимальній тривалості відстрочки 30 днів. Рівень банківського відсотка - 20% річних.



Оскільки 24,2% > 20%, їсти зміст скористатися пропозицією постачальника: відмовлення від знижки обійдеться на 4,2% дорожче банківського кредиту.
Розрахуємо ціну відмовлення від знижки, якщо підприємство надає знижку 3% при платежі в 20-денний термін при максимальній тривалості відстрочки 45 днів. Банківський відсоток 40%.



Оскільки 44,5% > 40%, є сенс скористатися пропозицією постачальника: відмовлення від знижки обійдеться на 4,5% дорожче банківського кредиту.
Ефективність керування поточними активами можна також підвищити, розумно використовуючи облік векселів і факторинг із метою перетворення поточних фінансових потреб у негативну величину і прискорення оборотності оборотних коштів.
Підприємству необхідно робити розрахунок ефективності використання знижок, векселів і факторингу в кожнім окремому випадку.
Щоб прискорити одержання грошей за векселем, власнику не обов'язково продавати його банку. Можна неї закласти. Але при цьому, як правило, банк вимагає так називаного авалю, тобто гарантії своєчасного платежу за векселем. Авалістом (гарантом) може виступати третє обличчя, або одне з облич, що підписали вексель.
Основними напрямками підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання фінансів є оптимізація виробничих запасів, запасів готової продукції, готівці і дебіторській заборгованості.
Для оптимізації виробничих запасів були розраховані оптимальні розміри партії постачання основних виробничих запасів: цементу, щебеню, дроту і піску. Середні залишки цих запасів склали 9100, 15000, 7564 і 200 грн. Розрахуємо період оборотності запасів після їхньої оптимізації:



Отже, після запропонованих заходів період оборотність виробничих запасів зменшився з 72 днів до 61 дня, а коефіцієнт оборотності збільшився з 5 до 5,9.
Для розрахунку оптимального рівня коштів на розрахунковому рахунку й у касі були застосовані моделі Баумона і Мілера-Орра. Модель Баумона прийнятна для підприємств, грошові витрати яких стабільні і прогнозовані. Тому особлива увага необхідно приділяти моделі Мілера-Орра. Відповідно до цієї моделі був розрахований оптимальний залишок коштів, що повинний знаходитися в межах від 5500 грн. до 13600 грн. Отже, середній залишок коштів після запропонованих заходів:



Коефіцієнт оборотності в цьому випадку складе:


Отже, період оборотності коштів зменшився з 20,8 днів до 11 днів, а коефіцієнт оборотності збільшився з 17 до 33 разів.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить