Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Співвідношення об'єктивного і суб'єктивного права

Співвідношення об'єктивного і суб'єктивного права
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 4
ХудшийЛучший 

Співвідношення об'єктивного і суб'єктивного права

У теорії права під об'єктивним правом розуміється сукупність діючих у країні юридичних норм.
Поняття суб'єктивного права може розглядатися у широкому значенні. Тоді цей термін означає все те, що випливає з правових норм (об'єктивного права) для особи і характеризує її як суб'єкт права. Визнання особи суб'єктом права знаходить вираз у тому, що вона через норми об'єктивного права набуває якості учасника.
Під суб'єктивним правом у вузькому (власному) значенні розуміється право (можливість певної поведінки) особи, що передбачене правовою нормою (наприклад, право на освіту, право на відпочинок і т. д.).
Термін "об'єктивне" по відношенню до права означає, що юридичні норми одержали свою об'єктивізацію в офіційних державних актах і тому стають незалежними від розсуду окремих індивідів. Термін "суб'єктивне" вказує, що мова йде про право, яке належить певному суб'єкту, про його певні юридичні визнані можливості, якими він на свій розсуд може скористатися, або не скористатися.
Суб'єктивне право тісно пов'язане з об'єктивним правом, обумовлене його змістом. Адже ті або інші юридичні права суб'єктів, що власне і становлять сутність суб'єктивного права, формулюються у діючих юридичних нормах, тобто в об'єктивному праві. Таким чином, суб'єктивне право не може виникнути, без об'єктивізації, у нормах права об'єктивного.
З іншого боку, і об'єктивне право невід'ємне від суб'єктивного права. Метою і призначенням існування норм права (об'єктивного) кінець кінцем є правове регулювання суспільних відносин, а також і забезпечення цього регулювання відповідним правовим механізмом. А правове регулювання здійснюється через юридичні права і обов'язки суб'єктів.
У загальному вигляді зміст будь-якого суб'єктивного права можна звести до того, що воно надає уповноваженому суб'єкту такі можливості:
а) поводити себе певним чином (право на свої дії);
б) вимагати певної поведінки від інших суб'єктів (право на чужі дії);
в) звертатись до держави за захистом свого юридичного права (допомоги).
Для реального юридичного забезпечення таких можливостей при закріпленні в об'єктивному праві повноважень одного суб'єкта фіксуються: відповідні обов'язки зобов'язаного суб'єкта. І навпаки, при фіксації конкретних обов'язків одного суб'єкта, закріплюються відповідні права іншого суб'єкта.
Таким чином, суб'єктивному праву (можливій поведінці) одного суб'єкта (уповноваженого) з необхідністю кореспондують юридичні обов'язки (поведінка, що необхідна для забезпечення можливостей, і витікаючи із суб'єктивного права) іншого суб'єкта (зобов'язаного), невиконання цих обов'язків є правопорушенням і тягне за собою застосування засобів державного примусу, зокрема того або іншого виду юридичної відповідальності.
Суб'єктивне право слід розглядати в єдності з інтересами суб'єкта. Суб'єктивне право - міра можливої поведінки уповноваженого. Реалізовувати чи не реалізовувати цю можливість у реальність цілком залежить від волевиявлення самого суб'єкта. Природно, що можлива поведінка буде перетворюватися на реально здійснювану лише тоді, коли вона буде сприяти задоволенню тих або інших потреб уповноваженого, тобто, коли певна поведінка буде відповідати інтересам суб'єкта. Таким чином, інтерес виступає в якості процесу реалізації суб'єктивного права.
При розгляді питання про сутність суб'єктивних прав неможливо обійти питання про їх джерела, а значить - і про потенційні можливості їх (всіх або певної частини) фіксування, зміни змісту або скасування. У літературі вбачається декілька концепцій вирішення цієї проблеми. Найпоширеніші з них обумовлені основними напрямками юридичної науки.
Один з цих підходів - природно-правовий - розглядає суб'єктивні права, як такі, що існують природно, незалежно від чиєїсь волі і виходять з природи самої людини. Тому зміст прав незалежний, ніким не може змінюватись або скасовуватись.
Юридичні закони лише формулюють ці права. При цьому чіткість і повність цих формулювань залежить від глибини розуміння, проникнення у сутність суб'єктивного права.
Другий підхід - позитивістський - розглядає суб'єктивні права, як явища, що цілком і повністю залежать від держави: вона їх формулює, визначає зміст, визначає його, або скасовує повністю. Інакше кажучи, держава у своїх законах творить суб'єктивне право.
На нашу думку, не слід повністю відкидати якийсь один з цих підходів. Суб'єктивне право - це настільки складне явище, що кожна з названих теорій має право на існування. Так, природно-правовий підхід вірний щодо певної частини суб'єктивних прав, а саме тих з них, без яких суб'єкт, людина, громадянин не може нормально жити, працювати, розвиватись. У відповідності з цими природними суб'єктивними правами є право на життя, недоторканість особи, на гідне відношення, працю, охорону здоров'я та інші.
З позицій позитивістської концепції слід підходити до таких суб'єктивних прав, які виникають і реально можуть здійснюватись лише за певних (історичних, економічних і т. п.) умов. Наявність таких умов і здатність держави відповідним чином забезпечувати їх реалізацію, посвідчурться шляхом видання нормативних актів, в яких фіксуються відповідні суб'єктивні права. До таких прав слід відносити, наприклад, право на купівлю автомобіля і на його водіння, права на різні пільги і т. п.
У правовій літературі сформульовані різні погляди щодо підстав виникнення суб'єктивного права. У відповідності з одними - суб'єктивне право виникає на основі об'єктивного права, правоздатності суб'єкта і юридичного факту. При цьому, вважається, що суб'єктивне право є елементом правовідношення.
Інша позиція полягає у тому, що суб'єктивне право може виникнути і здійснюватись поза право відношеннями, а тому для його виникнення досить об'єктивного права (норм права, в яких фіксуються підстави виникнення, суб'єкти, зміст і порядок реалізації певного права) і особи громадянина, який стає носієм певного права.
На нашу думку, більш обґрунтованою є друга позиція. Адже конкретне суб'єктивне право, як юридичне, встановлена можливість поведінки, що спрямована на досягнення певного соціального блага, не може існувати без відповідних норм об'єктивного права, в яких воно знаходить свій юридичний вираз. Після юридичної фіксації суб'єктивне право існує, перш за все, як можлива поведінка, потенційна можливість суб'єкта поводить себе певним чином. І ця можливість, при наявності її закріплення у нормах об'єктивного права і суб'єкта, якому вона належить, існує потенційно, незалежно від того, вступає суб'єкт у правовідносини для реалізації цієї можливості чи ні. Крім того, на наш погляд, суб'єктивне право, як потенційне право на певне соціальне благо, може не тільки існувати, але й реалізовуватись за межами правовідносин.
Щодо проблеми класифікації суб'єктивних прав, тобто їх розподілу за певними видами або групами, то слід зауважити, що різні автори пропонують різноманітні системи класифікації.
Суб'єктивні права з точки зору основних сфер суспільних відносин надають суб'єктам потенційні можливості для одержання від держави і суспільства необхідних засобів існування (соціально-економічні права), для задоволення культурних та духовних потреб (культурні права), на участь в управлінні справами суспільства і держави ( політичні права), а також можливості суб'єкта вільно розпоряджатися собою, свободу від втручання держави у сферу відносин, що знаходяться за межами обов'язків суб'єкта перед державою (особисті права).
Конкретні суб'єктивні права фіксуються у Конституції, регламентуються у поточному законодавстві. У результаті цього суб'єктивне право наповнюється конкретним змістом, під яким слід розуміти конкретні повноваження, якими наділяється суб'єкт, стаючи володарем того або іншого права.
Практична цінність суб'єктивних прав полягає у їх реальності, тобто у можливості реального здійснення повноважень, які виходять із змісту того або іншого конкретного суб'єктивного права. Реальність суб'єктивних прав забезпечується за допомогою гарантій, тобто засобів, способів і умов, спираючись на які, суб'єкт досягає повного і безперешкодного здійснення своїх прав.
Гарантії суб'єктивних прав поділяються: політичні, ідеологічні (загальні) та юридичні (спеціальні).
Економічні гарантії суб'єктивних прав - це сукупність економічних факторів (матеріальні багатства суспільства, ринкова економіка, досконала система економічних відносин і т.д.), які сприяють повній і безперешкодній реалізації суб'єктивних прав.
Політичні гарантії суб'єктивних прав - це сукупність політичних факторів суспільного і державного життя (політична система суспільства, плюралізм та гласність у здійсненні політичного життя, тощо), що забезпечують повну і безперешкодну їх реалізацію.
Ідеологічні гарантії суб'єктивних прав - це сукупність ідеологічних світоглядних принципів, що обумовлюють першочергові цінності і непорушності суб'єктивних прав, її повну і безперешкодну реалізацію.
Юридичні гарантії суб'єктивних прав - це сукупність тих правових інститутів, що забезпечують можливість реалізації суб'єктивних прав, а також захищають і охороняють їх від будь-яких обмежень і порушень.
Суттєве значення для глибокого і різнобічного вивчення суб'єктивного права має ціннісний (аксиологічний) підхід.
Під соціальною цінністю суб'єктивних прав слід розуміти те значення для суспільства і його розвитку, що має наявність і фактичну реалізацію повноважень, що випливають з конкретних суб'єктивних прав. Вбачається, що доцільно назначити і соціальну, і особисту цінність суб'єктивних прав з врахуванням найголовніших сфер суспільних відносин, у яких ці права знаходять свою реалізацію.
Враховуючи викладене, з точки зору економічної, соціальна цінність суб'єктивних прав вбачається у тому, що їх наявність:
а) відбиває можливості держави матеріально забезпечувати реалізацію певних суб'єктивних прав;
б) забезпечує суб'єктам можливість активної участі у економічному житті суспільства і тим самим сприяти зміцненню його матеріального стану.
З точки зору політичної соціальна цінність суб'єктивних прав виявляється у тому, що вони:
а) є мірою досягнутого в суспільстві прогресу у встановленні дійсного демократизму, визнанні і забезпеченні свободи особи;
б) забезпечують громадянам активну участь у всіх сферах суспільного життя і тим самим активізують соціально-політичне життя суспільства;
в) фіксують певні повноваження, стимулюють суспільне корисну поведінку суб'єктів.
З ідеологічної точки зору соціальна цінність суб'єктивних прав вбачається у тому, що вони:
а) виступають втіленням пануючих у суспільстві поглядів на демократію, гуманізм, права особи;
б) виступають дійовим засобом пропаганди досягнень суспільства у гуманітарній сфері;
в) є інструментом викриття перекручень дійсних досягнень суспільства у гуманітарній сфері.
З юридичних позицій соціальна цінність суб'єктивних прав вбачається у тому, що вони:
а) є правовим інструментом розвитку демократії у суспільстві на основі принципів гуманізму і свободи особи;
б) визначають систему взаємних юридичних прав і обов'язків держави і особи;
в) виступають регулятором поведінки громадянина, шляхом фіксації повних еталонів поведінки, які відповідають інтересам суспільства;
г) служать у суспільстві інструментом поєднання порядку і організованості з активністю і самостійністю поведінки громадян.
Під особистою цінністю суб'єктивних прав слід розуміти те значення, що має для громадянина, його розвитку, задоволення інтересів і потреб наявність і реалізація певних повноважень, що виходять з тих або інших суб'єктивних прав.
З точки зору економічної цінність суб'єктивних прав для особи вбачається у тому, що вони надають можливість вимагати від держави відповідного матеріального забезпечення у реалізації повноважень, що випливають з того або іншого суб'єктивного права.
З точки зору політичної цінність суб'єктивних прав особистості виявляється у тому, що вони:
а) дають можливість визначити реальне положення особи як вищої цінності у державі і суспільстві;
б) вказують особистості, в яких сферах і в якому просторі держава розглядає його як вирішальну силу політичних процесів у суспільстві.
З точки зору ідеологічної цінність суб'єктивних прав для особистості вбачається у тому, що вони дають змогу індивіду.
Уявити, в якій мірі в них знаходять свій вираз принципи демократії, гуманізму, справедливості, що мають загально-людські цінності.
З точки зору юридичної, цінність суб'єктивних прав щодо особистості вбачається у тому, що вони:
а) є засобом впорядкування суспльних відносин і дозволяють громадянину планувати свою поведінку прогнозувати поведінку, інших суб'єктів;
б) визначають систему конкретних повноважень громадянина у найважливіших областях суспільних відносин;
в) служать юридичним інструментом набуття громадянином тих чи інших соціальних благ;
г) служить основою системи юридичних та інших засобів, забезпечення йважливіших сферах соціальних відносин.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить