Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Романо-германська правова система

Романо-германська правова система
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Романо-германська правова система

Романо-германска правова система континентального права (Франція, ФРН, Італія, Іспанія й інші країни), має тривалу юридичну історію. Вона склалася в Європі в результаті зусиль учених європейських університетів, що виробили і розвили починаючи з XII ст. на базі кодификації імператора Юстиніана загальну для всіх юридичну науку, пристосовану до умов сучасного світу.
Романо-германска правова система є результатом рецепції римського права й у першій доктринальній стадії була винятково продуктом культури, мала незалежний від політики характер. На наступній стадії ця система стала підкорятися загальним закономірним зв'язкам права з економікою і політикою, насамперед з відносинами власності, обміну, переходу від позаекономічного до економічного примусу. Тут на перший план висунуті норми і принципи права, котрі розглядаються, як правила поведінки, що відповідають вимогам моралі, насамперед справедливості.
Юридична наука бачить основну свою задачу в тім, щоб визначити, якими повинні бути ці норми. Починаючи з XIX ст. основним джерелом (формою) права в країнах, де панує розглянута правова система, є закон. Закон утворює, як би кістяк правопорядка, охоплює всі його аспекти, а життя цьому кістяку в значному ступені додають інші фактори. Закон не розглядається вузько і текстуально, а найчастіше залежить від розширювальних методів його тлумачення, у яких виявляється творча роль доктрини і судової практики. Юристи і сам закон  теоретично визнають, що законодавчий порядок може мати пробіли, але ці пробіли практично незначні.
В усіх країнах романо-германскої системи є писані конституції, за нормами яких визнається вища юридична чинність, що виражається як у відповідності законів і підзаконних актів конституції, так і у встановленні більшістю держав судового контролю за конституційністю "звичайних" законів. Конституції розмежовують компетенцію різних державних органів у сфері правотворчості і відповідно до цієї компетенції проводять диференціацію різних джерел права.
У романо-германскій юридичній доктрині й у законодавчій практиці розрізняють три різновиди "звичайного" закону: кодекси, спеціальні закони (поточне законодавство) і зведені тексти норм.
У більшості континентальних країн діють цивільні (або цивільні і торгові), карні, цивідьно-нроцесуальні, карно-процесуальні і деякі інші кодекси.
Система поточного законодавства також дуже різноманітна. Закони регулюють окремі сфери суспільних відносин, наприклад акціонерні закони. Число їх у кожній країні велике. Особливе місце займають зведені тексти податкового законодавства.
Серед джерел романо-германскій правової системи значна (і усе більш зростає) роль підзаконних актів: регламентів, адміністративних циркулярів, декретів міністрів.
У романо-германскій системі досить широко використовуються деякі загальні принципи, що юристи можуть знайти в самому законі, а в разі потреби, і поза законом. Ці принципи показують підпорядкування права велінню справедливості в тім виді, як остання розуміється у визначену епоху і визначений момент. Принципи розкривають характер не тільки законодавства, але і права юристів. Сам законодавець своїм авторитетом закріплює деякі нові формули. Наприклад, ст.2 швейцарського цивільного кодексу встановлює, що здійснення якогось права забороняється, якщо воно явно перевищує межі, установлені доброю совістю, чи добрими словами, чи соціальною й економічною метою права. Основний закон ФРН 1949 р. скасував усі раніше видані закони, що суперечать принципу рівноправності чоловіків і жінок.
Для юридичної концепції цієї системи характерна гнучкість, що виражається в тім, що юристи не схильні погоджуватися з рішенням того чи іншого питання, що у соціальному плані здасться їм несправедливим. Діючи на основі принципів права, вони діють як би на основі делегованих їм повноважень. Здійснюючи пошук права спільно, кожний у своїй сфері і з використанням своїх методів, юристи цієї правової системи прагнуть до загального ідеалу, досягти по кожному питанню рішення, що відповідає загальному почуттю справедливості, на основі сполучення різних інтересів, як часток, так і всього суспільства. Отже, серед важливих джерел права треба бачити загальні принципи, що містяться в законодавстві і випливають з нього.
У наші дні, як і в минулому, у романо-германскій правовій системі доктрина складає дуже життєве джерело права. Вона впливає і на законодавця, і на правозастосовувача. Законодавець часто виражає лише ті тенденції, що встановлені в доктрині, і сприймає нею пропозиції.
Доктрина, що затверджує тотожність права і закону, у минулому зіграла особливо негативну роль, тому що в період німецької окупації, зокрема у Франції, сприяла тенденційної інтерпретації антидемократичних законів і обґрунтовувала необхідність їхнього виконання. В Франції вона знову активізувалася після того, як Конституція 1958 р. розмежувала сфери чинності закону і регламенту. Регламенти відтепер не підлягають контролю з погляду їхньої відповідності закону. Однак Державна рада взяла на себе функцію перевірки їхньої законності й анулювала регламенти, коли вони суперечили "загальним принципам права", закріпленим у преамбулі французької Конституції. Антипозитивістська тенденція характерна і для ФРН, як реакція на те, що роки націонал-соціалізму сприяла його політичним і расовим установкам, тому що бачила в праві лише те, що корисно державі. Складається думка, що визнання важливої ролі законодавця не повинне вести до того, щоб закривати очі на реальні відносини, між ним і доктриною, і затверджувати диктатуру закону.
Доктрина широко використовується і в правозасто-совуючій діяльності, зокрема при тлумаченні закону. Сьогодні усе більш, наприклад у Франції, правозастосовуючій прагне до визнання незалежного характеру процесу тлумачення, до заперечення того, що тлумачення полягає тільки у відшуканні граматичного і логічного змісту термінів, чи закону, намірів законодавця. Він наполягає на необхідності обліку реальних відносин між ним і доктриною. Видавані у Франції, Німеччині й інших державах коментарі здобувають усе більш доктринальний і критичний вид, а підручники звертаються до судової практики і взагалі до юридичної практики. Французький і німецький стилі зближаються.
З розвитком міжнародних зв'язків велике значення для національних правових систем придбало міжнародне право. Конституція ФРН 1949 р. прямо передбачає, що загальні принципи міжнародного права мають пріоритет перед національними законами. Подібна норма в трохи іншій реакції з'явилася й у Конституції Російської Федерації.
У системі джерел романо-германского права своєрідне положення звичаю. Він може діяти не тільки на додаток до закону, але і крім закону. Роль звичаю всупереч законам дуже обмежена, навіть якщо така в принципі не заперечується доктриною. У цілому, за рідкісним винятком, звичай утрачає тут характер самостійного джерела права.
Дуже суперечлива доктрина по питанню про судову практику, як джерело германо-романського права. Однак аналіз реальної дійсності дозволяє зробити висновок про можливість віднесення судової практики до числа допоміжних джерел права. Про це свідчить усе зростаюча кількість друкованих збірників і довідників судової практики, а також значення насамперед касаційного прецеденту. Касаційний суд є вищою судовою інстанцією. Тому судове рішення, засноване, наприклад, на аналогії загальних принципів, залишене в силі Касаційним судом, може сприйматися іншими судами при рішенні подібних справ, як фактичний прецедент. Постанови французького Касаційного суду і Державної ради вивчаються,   як вони впливають у різних франкомовних країнах, сусідніх чи віддалених. Це вірно також у відносинах інших європейських і неєвропейських держав, що входять у романо-германскую правову систему. З огляду на сучасні прагнення юристів усіх країн спиратися на закон, можна говорити про судовий прецедент лише, як про деяке виключення, що не торкається вихідного принципу панування закону. Є принципово важливим, щоб суддя не перетворювався в законодавця, цього намагаються домагатися в країнах германо-романської правової системи.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить