Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Правосвідомість і правова культура: поняття, структура, види

Правосвідомість і правова культура: поняття, структура, види
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Правосвідомість і правова культура: поняття, структура, види

Правосвідомість - це одна з форм цивільної свідомості. Свідомість людини, виражає об'єктивні потреби суспільного розвитку, являється передумовою та регулятором поведінки людини. Свідомість дає ціленаправлений характер людської діяльності. Свідомість, як система, включає різні форми відображення суспільних відносин: політичні, правові, етичні, філософські, релігійні. Усі форми суспільної свідомості взаємопов'язані та взаємовпливають один на одного.
Правосвідомість є відносно самостійна сфера свідомості, а саме: суспільного, групового, індивідуального.
Правосвідомість – це система ідей, поняття, емоцій та почуття, висловле¬них відносин індівида, групи, суспільства к дійсному, минулому, бажа¬ному праву, та також до діяльності пов'язаної з правом, в структурі правосвідомості суспільства виділяють наступні елементи:
Правова психологія. Правова ідеологія. Правова поведінка. Правова психологія-сукупність почуттів та емоцій, які висловлює індівид, групи, суспільства до права. Правовим явищам це неусвідомлене, до кінця продумане відношення до права, правовим явищам, тобто правова психологія неосмислена теоретично, неупорядочена логічно. У ній ведучим елементом являються емоції, а не понятійні форми відображення правової дійсності.
Правові почуття, настрої, переживання, знання, уяви припускають звичні традиції погляди, самооцінку, тобто уміння  критично оцінювати свою поведінку з точки зору його відповідності праву.
Правова ідеологія – система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, які відображають теоретичне (наукове) осмислення право¬вої дійсності, осмислення проникнення в дійсність правових явищ.
Інтелект – являється ведучим елементом правової ідеології. Сучасна правова ідеологія основується на системі теорій, ідей та принципів: теорія соціальної правової держави, принцип розділу вла¬ди, теорія ще народного суверенітету, визнання пріоритету загально¬людських цінностей понад класовими, принцип верховенства права, перевага загальнопризнаних норм, міжнародного права над нормами національного права та інше.
Правова ідеологія, ідеї, поняття, принципи теорії, утвердження правові категорії
Правова поведінка - волевий бік правосвідомості, яка являє собою процес перехіду правових норм в реальну правову поведінку.
Правова поведінка, мотиви правового регулювання,  всесторонне осмислення, небачений процес розщеплення свідомість на правомірне та протиправне. По суб'єктам правосвідомість розділяють:
1) індивідуальне – сукупність правових поглядів, почуттів, настрою та переконувань конкретного індивіду;
2) групове – виражає відношення до права, правових явищ, їх оцінка з боку соціальних груп, формальних та неформальних колективів, відображає їх загальний інтерес та потрібність, відношення їх з інтересами суспільства;
3) суспільне - виражає відношення до права усього суспільства, вира¬жає його інтереси.
По глибині відображення правової дійсності правосвідомість може бути:
1) обидене, непрофесійне – є собою життейських, іноді поверхневі судження, що до права людини, з'єднуюче із правом у повсякденному трудовому, сімейному, суспільній, та інших сферах життя. Воно скла¬дається, наперед за все, як результат того юридичного виховання, яке він одержує, будучи членом упорядоченого суспільства;
2) професійне – спеціалізовані правові знання, використовані у праці професійниками-юристами(прокурор-обвинувачує, адвокат – захищає та ін. Воно включає:
а) научна (теоретична) правосвідомість вчених, викладачів вузів;
б) практична правосвідомість суддів, юристконсу-льтів, адвокатів, прокурорів та ін.
Правосвідомість юриста пропонує високий рівень правового мишлення, у більшому детерміновано діючим правом.
Правова культура. Види правової культури.
Культура-загальний засіб існування людини, його діяльності та об'єктивіруваний результат цієї діяльності. Продуктами культури є уяви про добро та зло, звичаї, знаряддя праці, засоби комунікацій та ін. Право як мораль та релігія, є інститутом культури, визначається її змістом. Усі юридичні норми є нормами культури, однак не усі норми культури стають юридичними нормами. Суспільство робить відбір культурних норм з установкою на включення їх у право. В кількість відібраних попадають ті культурні норми, які мають найбільшу зна¬чимість для усьго суспільства, для виконання загальносоціальних задач держави. Не можуть бути правом ті правила поведінки, які не були нормою культури.
Право – частина соціальної культури, яке визначає один із її видів-правової культури.
Правова культура тісно пов'язана із загальною культурою народу, базується на її початках, служить відбиттям рівня її розвитку. Формування правової культури не є обособленим процесом від роз¬витку інших видів культури: політичної, моральної, естетичної.
Правова культура є складеною частиною та важливим поча¬тком демократії. В залежності від носія правової культури відрізняють три її види:
1) правова культура суспільства;
2) правова культура особистості;
3) правова культура професійної групи;
Правова культура суспільства-різновид загальної культури, предста¬вляє собою систему цінностей, досягнутих людством в області права та відносимих до правової реальності даного суспільства. Систему цінностей в області права, які знаходяться в реальному функціонуванні в суспільстві, називають правовою реальністю, яка в структурному відношенні співпадає з поняттям "правова система".
Правова культура відбиває такі зрізи правової реальності (правової системи):
Структурно-функциональний зріз дає можливість відкрити статику (структурний аспект) та динаміку (функціональний аспект) правової культури, характеризує її склад, внутрішню будову, функціональне (динаміка) виникнення, розвиток та взаємодіяльність елементів правової культури між собою та із іншими соціальними явищами, перш  за все моральної, політичної та інших культур.
Аксеологічний (оціночний або цінностей) зріз розкриває систему цінностей, створений в ході розвитку суспільства та набутих в області права, тобто усе те, що відноситься до правового прогресу. Кожне суспільство виробляє свою модель правової культури. Структура правової культури суспільства:
1) культура правосвідомості, високий рівень право-свідомості, який включає оцінку закона з позиції справедливості, прав людини;
2) культура правової поведінки, правова активність громадян, вира¬жена в правомірній поведінці;
3) культура юридичної практики, ефективна діяльність законодавчих, судових, правозастосовних, правоохоронних органів. Правова культура особистості – це обумовлена правовою культурою суспільства ступень та характер прогресивно-правового розвитку особистості, забеспечення її правомірної діяльності. Правова культура особистості-характеризує рівень правової соціалі¬зації членів суспільства, ступінь засвоєння та використання їм право¬вих початків державного та соціального життя. Правова культура особистості означає не тільки знання та поняття права, але і правові судження про нього, як про соціальну цінність, та головне-активну працю по його здійсненню, по укріпленню законності та правопоряд¬ку.
Правова культура професійної групи-одна з форм правової культури суспільства, властива тій спільності людей, яка професійно займає¬ться юридичною діяльністю, вимагаючи спеціальної освіти і практи¬чного підготування. Як, правило, це культура робітничої групи, члени якої є службовими особами і носіями службової правової культури.
Правова культура складається з ряду взаємопов'язаних елемен¬тів:
1) рівень правосвідомості і правової активності громадян, виражається в ступіні засвоєння (виявлення знання та розуміння) права гро¬мадянами, націленості на виконання заборонів, використання прав, виконання зобов'язанностей. Кожен суб'єкт призваний: осмислити, що право являє собою величезну цінність у сфері суспільних відносин: знати право, розуміти його сенс, вміти розтлумачити те чи інше положення закону і так далі.
В наявності такий феномен правової культури, як презумпція знання закону, що означає передбачення про знання особисто закону, прий¬няте для нормального функціонування усієї правової системи та виступаює в якості неодмінного вимагання правової культури.
2) стан юридичної практики:
а) рівень правотворчої діяльності та стан законодавства-відрізняється у досконалості змісту і форми нормативно-правових актів, в їх якості , продуманості, узгодження, культурі юридичних текстів. У юридичній техніці підготовки, прийняття та опублікування нормативно-правових актів, рішення процедурних законодавчих питань. Усе це разом взяти показник рівня правотворчої культури, в тому числі законодавчої;
б) рівень судової, правоохоронної діяльності і стан правозастосовної практики, відрізняється в роботі правозастосовних, судових, правоохоронних та інших органів, що є показником правореалізуючої культури посадових осіб, їх професійного знання, законодавства, чітко налагодженій праці по перегляду правових, питинь та доведенню їх до повного юридичного вирішення.
3) режим законності та правопорядку, стан фактичної упорядкованості суспільних відносин, врегульованих за допомогою правових засобів, змістом яких є сукупність правомірних діянь суб'єктів права.
Міснисть правопорядку залежить від стану законності, без якої не¬можлива правова культура. Переконанність у необхідності додержування правових приписів та їх додержування-це основа ре¬жиму законності та правопорядку.
Всі перераховані елементи правової культури являються юридичними явищами, які входять до правової системи суспільства.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить