Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Протиправна поведінка (правопорушення)

Протиправна поведінка (правопорушення)
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Протиправна поведінка (правопорушення)

Протиправна поведінка, як вид правової поведінки, є антиподом правомірної поведінки. Насамперед, слід зазначити, що протиправна поведінка здійснюється у сфері права, але, на відміну від правомірної поведінки, вона є не формою свободи, а формою несвободи чи свавілля. Протиправна поведінка, оскільки вона має антиправову природу, входить до механізму правового регулювання тільки, як юридичний факт, тобто як конкретна обставина, що є однією з причин виникнення охоронних правовідносин.
З точки зору теорії юридичних фактів протиправна поведінка відноситься до суспільно шкідливих (небезпечних) життєвих обставин, їх шкідливість виявляється в тому, що вони спроможні здійснити такі зміни в функціонуванні суспільних відносин, які не відповідають соціальному прогресу, нормальним умовам існування людини і суспільства. На відміну від юридичних фактів-подій, юридичні факти-правопорушення характеризуються свідомо-вольовим характером і здійснюються тільки дієздатними суб'єктами.
Шкідливість юридичних фактів - подій і правопорушень, вимірюється кількістю суспільних зв'язків, що ними порушуються, та ступенем можливості їх відновлення. Причому можливі три варіанти:
1) один юридичний факт негативно впливає на велику кількість зв'язків між людьми;
2) юридичний факт вносить незначні зміни в стан спілкування людей, але загальна кількість подібних фактів, здійснюваних у певний проміжок часу, унеможливлює нормальне функціонування суспільства;
3) юридичний акт заподіює невідновлювані збитки суспільству чи людині.
Відомо, що право може впливати тільки на ті юридичні факти, що мають свідомо-вольовий характер, тобто протиправну поведінку суб'єктів. Крім цього, подібні юридичні факти повинні бути не випадковими, а зумовлюватись певними причинами і тому повторюватись у часі.
Важливою юридичною ознакою правопорушення є його протиправність. З формально-юридичного аспекту протиправність - це порушення вимог норм права, невиконання юридичних обов'язків, закріплених у нормативно-правових документах. Сутністю правопорушення є свавілля суб'єкта, тобто таке зовнішнє виявлення його волі, що не відповідає закономірностям розвитку суспільства, зазіхає на свободу інших суб'єктів. Правопорушення характеризується невиконанням забороняючих норм у формі дій чи бездіяльності. Не вважається правопорушенням невикористання суб'єктивного права, тому що можливість його реалізації залежить від власного розсуду суб'єкта.
Разом з тим не всі об'єктивно протиправні вчинки можуть вважатися правопорушеннями. Для останніх обов'язковою ознакою є наявність вини -внутрішнього негативного ставлення суб'єкта до інтересів людей, суспільства. Провина відокремлює правопорушення від тих видів протиправної поведінки, що спільно шкідливі, свідомо-вольові, порушують норми права, але не відображують негативного ставлення суб'єкта до вимог правових приписів (наприклад, необхідна оборона). Наявність вини передбачає іншу ознаку правопорушення - можливість покарання, тобто застосування до правопорушника заходів юридичної відповідальності у вигляді втрат особистого, організаційного чи матеріального характеру. Суб'єкти, що вчинили об'єктивні правопорушення (без вини), зобов'язуються, і то не завжди, лише до відновлення порушених прав.
Отже, правопорушення - це суспільне шкідливий, протиправний вчинок, здійснення якого передбачає юридичну відповідальність. До особливостей складу правопорушення слід віднести:
а) суб'єктом його є деліктоздатна особа, тобто така, що спроможна нести юридичну відповідальність;
б) необхідною ознакою суб 'єктивної сторони є вина в формі умислу чи необережності. При умислі суб'єкт усвідомлює протиправність свого вчинку, передбачає і бажає настання його негативних наслідків (прямий умисел) чи свідомо допускає їх (непрямий умисел). При необережності особа передбачала можливість негативних наслідків вчинку, але легковажно розрахувала їх відвернути (самовпевненість) чи не передбачала можливості настання цих наслідків, хоча могла і повинна була це зробити (недбалість);
в) об 'єктивна сторона правопорушення відповідає на запитання, яким саме чином скоєно правопорушення. Якою була діяльність (бездіяльність) суб'єкта правопорушення, в чому саме поведінка правопорушника відрізняється за результатом - суспільно-шкідливий результат правопорушення;
г) об'єкт правопорушення той самий, що і в складі правомірної поведінки, - суспільні відносини, соціальні цінності.
Правопорушення кваліфікуються за:
а) ступенем суспільної небезпеки - на злочини і провини;
б) незалежністю норм права, які порушуються, до відповідних галузей права: кримінальні, цивільні, адміністративні і т. ін.;
в) колом осіб - особові і колективні;
г) за характером правових приписів - нормативно-правові і дисциплінарні.
Найбільш поширеною класифікацією правопорушень є їх поділ за ступенем соціальної небезпеки, коли правопорушення поділяються на злочини і провини. Злочинами визнаються правопорушення, з якими пов'язана найбільша небезпека для суспільства і особи, вони посягають на суспільний лад, власність, економічні, політичні, культурні і особисті права людини. Юридичним виразом особливої суспільної небезпеки злочинів є їх заборона кримінальним законом і застосування за їх скоєння кримінального покарання. У кримінальному законодавстві наведено вичерпний перелік злочинів.
Правопорушення. Що не настільки небезпечні, як злочини, і відповідальність за які не передбачено кримінальним законодавством, належать до провини - цивільної, адміністративної, дисциплінарної.
Цивільні провини - це суспільне небезпечні порушення майнових і пов'язаних з ними особистих відносин, які регулюються нормами цивільного, трудового, сімейного, фінансового, аграрного права. На відміну від злочинів, цивільні провини не мають вичерпного переліку у законодавстві, а їх юридичні наслідки тягнуть за собою значною мірою правовідновлюючі заходи.
Адміністративні провини - це суспільне небезпечні вчинки, які посягають на громадський або державний порядок, суспільні відносини в сфері державного управління, права і законні інтереси громадян, що регулюються нормами адміністративного, фінансового, аграрного та інших галузей права.
Дисциплінарні провини - це суспільне небезпечні вчинки, які заподіюють шкоду внутрішньому порядку діяльності підприємств, установ, організацій і тягнуть за собою дисциплінарну відповідальність.
Правопорушництво, як система правопорушень детерміновано:
а) чинниками суб'єктивного характеру - низьким рівнем правосвідомості, правовим нігілізмом, деформаціями в ціннісних орієнтаціях людей;
б) конкретними протиріччями, що існують у суспільстві;
в) недоліками в правовому регулюванні, неефективною діяльністю правоохоронних органів тощо.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить