Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Зовнішня форма. Джерела права

Зовнішня форма. Джерела права
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Зовнішня форма. Джерела права

Способом юридичного нормоутворення відповідають властиві їм форми відображення юридичних норм і односторонньому волевиявленню органів держави - юридичний нормативний акт, дво або багатосторонньому волевиявленню суб'єктів права на паритетних засадах - юридична нормативна умова, санкціонування - правовий звичай, визнання прецеденту судовий прецедент і т.д.
У правознавстві і юридичній практиці термін "джерело права" розуміється багатозначно, а іноді вживається як тотожний до терміна "форма права". Для юристів-практиків важливо вміти чітко розрізняти ці терміни для правильного використання в правозастосуванні саме форм права. Зміст цих понять буде різним залежно від того, в якому контексті вони вживаються - чи по відношенню до права як цілого, чи по відношенню до окремої норми, групи норм. Право має внутрішню і зовнішню форму, під якими традиційно розуміється, у першому випадку, внутрішня будова права, його структура, подія на галузі та інституту. Зовнішня форма права - це система законодавства.
Внутрішньою формою правової норми є її структура, поділ на гіпотезу, диспозицію, санкцію, а зовнішньою - стаття нормативного акта чи група статей, в яких відображена правова норма. Крім цього, під формою права іноді розуміють засоби встановлення правових норм (нормативний акт, нормативна умова, судовий прецедент, правовий звичай).
Для значення цього явища використовується також термін "джерело права". Цей термін часто використовується в двох аспектах: соціальне (матеріальне) джерело права чи юридичне.
Якщо під джерелом розуміти те, що породжує право чи правові норми, а саме у цьому розумінні звичайно і використовується цей термін, то слід зазначити, що для суб'єктів, які їх застосовують, джерела права різні. Так, у першому випадку джерелом є юридичний мотив, суспільні відносини, які мають правову природу, тобто ті, які можуть і повинні бути врегульовані правовими нормами, типові види правомірної поведінки, конкретні фактичні правовідносини, правові принципи, закони, міжнародно-правові умови, загальнолюдські цінності, досягнутий рівень правової культури і правосвідомість. Класифікуючи їх, можна виділити:
1)    соціально-правові джерела, в т.ч. об'єктивні і суб'єктивні (матеріальні і ідеальні);
2)    юридичні джерела (офіційні чи неофіційні) .
Соціально-правові джерела - це, насамперед, суспільні відносини, які мають правову природу, правосвідомість і т.д. Юридичні - це нормативні постанови, юридична практика, юридична наука, тощо.
Біологічно джерелом права вважати те, що породжує суспільні відносини, а не відтворює чи формулює, бо право може встановлюватися і поза офіційною формою - законодавства, поняття форми права розкриває те, як право, правові норми встановлюються і відображаються зовні. З цієї точки зору форми встановлення права - це засоби (види) юридичного нормо встановлення (правотворчості) , тобто юридизація права органами державної влади і управління шляхом делегованого чи санкціонованого нормо встановлення, визнання судового прецеденту і т.д.
Важливість поділу форм встановлення і відображення ще й у тому, що всі акти нормо встановлення у широкому розумінні містять і відображують норми права. Наприклад, акти визнання судового прецеденту чи санкціонування звичаю не містять юридичних норм, вони лише надають їм юридичної сили загальнообов'язковості. Тому ці акти не породжують право, а лише визнають його - юридизують. Для суб'єкта. який застосовує і реалізує юридизоване право, всі інші джерела не мають значення, бо тільки офіційно виданий юридичний документ є джерелом його права і обов'язків за відповідних умов, знову-таки офіційно встановлених (юридичні факти).
Нині у правознавстві домінує точка зору, що основною формою встановлення правових норм є юридичні нормативні акти органів держави. Другою за значущістю формою є юридичні нормативні договори. Правовий звичай має обмежене застосування, а судовий прецедент не використовується в Україні взагалі.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить