Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Правосуб’єктність фізичних осіб

Правосуб’єктність фізичних осіб
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Правосуб’єктність фізичних осіб

Правосуб’єктність фізичних осіб (індивідуальних суб’єктів правовідносин) – це передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин.
У міжнародних документах про права людини (ст. 6 Загальної декларації прав людини, ст. 16 Міжнародного пакту про громадські і політичні права) записано, що кожна людина, де б вона не знаходилась, має право на визнання її правосуб’єктності.
В основі визначення природи правосуб’єктності (праводієздатності) фізичної особи лежать два критерії:
•    вікова характеристика (певний вік);
•    зрілість психіки, відсутність психологічних дефектів.
Склад правосуб’єктності фізичної особи:
•    правоздатність;
•    дієздатність;
•    деліктоздатність.
Правоздатність – це передбачена нормами права здатність (можливість) індивіда мати суб’єктивні юридичні права і виконувати суб’єктивні юридичні права і виконувати суб’єктивні юридичні обов’язки. Правоздатність виникає з моменту народження і припиняється зі смертю особи.
Правоздатність – не кількісне вираження прав суб’єкта, а постійний громадянський стан особи, не саме володіння правами, а здатність мати права права, набувати суб’єктивних прав.
Вік, психічний і фізичний стан громадянина не впливають на його правоздатність. Правоздатність є рівною для всіх громадян незалежно від статі, національності, походження, майнового стану, місця проживання, причетності до релігії, незалежності до громадських організацій та ін.
Дієздатність – це передбачена нормами права здатність індивіда самостійно, своїми усвідомленими діями здійснювати (виконувати і використовувати) суб’єктивні юридичні права, обов’язки і нести відповідальність.
Дієздатність, на відміну від правоздатності, залежить від віку, фізичного стану особи, а також інших особистих якостей людини, що з’являються у неї від міру розумового, фізичного, соціального розвитку.
Повна дієздатність настає з моменту громадянського повноліття.
Як правило, у більшості галузей права дієздатність і правоздатність збігаються в одній особі, вони нероздільні, крім цивільного (і частково сімейного) права, де недієздатна людина може бути суб’єктом конкретних правовідносин.
У цивільному праві є градація різних ступенів дієздатності. Повна дієздатність настає з 18 років. Неповна (відносна) дієздатність: 14-18 років (проектується в новому цивільному кодексі України), 15-18 (за чинним законодавством).
Законодавством передбачена можливість оголосити неповнолітнього, який досяг 16 років, повністю дієздатним, якщо він працює за трудовим договором у тому числі за контрактом, чи займається підприємницькою діяльністю. Оголошення неповнолітнього повністю дієздатним (акт емансипації) провадиться за рішенням органу опіки і піклування – за згодою батьків, усиновителів або піклувальника, а в разі відсутності такої згоди – за рішенням суду.
Часткова дієздатність: до 14 років (проектується в новому цивільному кодексі України), до 15 років (за чинним законодавством).
Обмежена дієздатність виражається в такому:
•    обмеження прав і свобод людини і громадянина законом держави передбачено в тій мірі, в якій це необхідно для захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров’я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони і безпеки країни;
•    обмеження прав і свобод людини громадянина можливо за рішенням суду внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами.
Абсолютна недієздатність встановлена для осіб, визнаних недієздатними за рішенням суду внаслідок душевної хвороби чи слабоумства.
Ніхто не може бути обмежений у дієздатності інакше як за рішенням суду і відповідно до закону. Відсутність у дітей і психічно хворих власної дієздатності заміняється дієздатністю інших, спеціально визначених осіб батьків, опікунів або піклувальників. Отже, правосуб’єктність – категорія спеціальна. В галузі цивільного права вона також утворює єдність правоздатності і дієздатності: тут замість правоздатної, але недієздатної особи може виступати її законний представник.
Деліктоздатність – це здатність нести відповідальність за вчинені правопорушення. У деяких випадках деліктоздатність виступає при настанні повної дієздатності. Наприклад, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а за деякі види злочинів вона настає з 14 років (ст. 10 КК України).
Передумовою деліктоздатності є осудність, тобто здатність у момент вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії і керуватися ними.
Правосуб’єктність фізичних осіб може бути:
•    загальною;
•    спеціальною;
•    індивідуальною.
У конкретних правовідносинах суб’єкт може виступати, як носій загальної, спеціальної та індивідуальної правосуб’єктності.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить