Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Застосування норм права як особлива форма правореалізації

Застосування норм права як особлива форма правореалізації
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Застосування норм права як особлива форма правореалізації

Застосування норм права необхідно тоді, коли розглянутих форм реалізації права недостатню для повної реалізації правових норм й необхідне втручання в цей процес спеціальних компетентних органів.
Застосування норм права - це власна діяльність компетентних державних органів по реалізації правих норм відносно конкретних життєвих випадків та індивідуально визначених осіб.
Характерні ознаки застосування норм права.
По-перше, правозастосовчу діяльність здійснюють лише компетентні державні органи (посадові особи) або громадські структури, які уповноважені державою. Наприклад, мерія, префектура, суд, адміністрація підприємства, командир військової частини, профсоюзний комітет. Окремі
громадяни, які не являються посадовими особами, спеціальних уповноважень не мають, тобто застосувати норми права не можуть.
По-друге, діяльність по застосуванні норм права має державний характер. Така діяльність суду по здісненню право судді або слідчого по здійсненню правосуддя або слідчого по розслідуванню кримінальної справи.
По-третє, зміст правозастосовчої діяльності виражається у виданні на основі норм права індивідуальних правих розпоряджень (актів). Ці акти відносяться до окремих життєвих випадків й адресуються конкретним особам. Наприклад, рішення виконкому про видачу конкретному
громадянину ордера на квартиру, вирок суду особі, яка скоїла злочин та ін.
В-четверте, застосування норм права відбувається в чітко установленому законом порядку. Особливо важливе значення такий порядок має при припиненні норм кримінального та цивільного права, забезпечуючи послідовність проведення законності, глибоке, всебічне розглядання обставин конкретної юридичної справи.
Виходячи з викладеного, застосування норм права - це спрямована на реалізацію норм права і здійснювана на в спеціально встановлених формах державно-владна, творчо-організуюча діяльність державних органів і уповноважених державою громадських органів по прийняттю індивідуально-
конкретних правових приписів з метою вирішення конкретної справи.
Необхідність у застосуванні норм права виникає в таких основних випадках:
а) коли правові відносини можуть виникнути або змінитися лише завдяки рішенню державного органу (наприклад, зарахування на навчання до учбового закладу, призов на службу до збройних сил, тощо);
б) коли правовідносини, що виникають між сторонами, настільки важливі для суспільства, що в кожному випадку їх слід контролювати з точки зору законності та закріплювати спеціальним рішенням компетентного органу (рішення відповідного органу про дозвіл приватизації громадянином
житла, реєстрація нотаріальним органом заповіту, і т. д. );
в) коли для виникнення певних правовідносин потрібне офіційне затвердження наявності або відсутності конкретних факторів (визнання батьківства, визнання померлим тощо);
г) коли виникає спір, який має юридичне значення, з приводу певних фактів або відносин і коли сторони самі не можуть виробити узгоджене рішення (розподіл майна);
д) у випадках, коли слід вдаватися до мір державного примусу (наприклад, конфіскація майна, стягнення штрафу). Адже державний примус у правовій сфері вступає в дію не автоматично. Норми права лише передбачають можливість державного примус у правовій сфері вступає в дію не автоматично. Норми права лише передбачають можливість державного примусу, а реально він застосовується відповідними державними органами.
Таким чином, в процесі застосування норм права уповноважений орган, за допомогою індивідуальних актів, вирішує, два завдання:
а) організації виконання приписів норм права, їх позитивного виконання;
б) забезпечення відповідної реакції на порушення або неналежне виконання норм права.
Застосування норм права буде вірним лише тоді, коли цей процес відповідає таким умовам:
а) він повинен бути законним. Тобто, коли весь
процес застосування конкретної норми права протікає саме в тих межах, які визначені відповідними правовими нормами;
в) він повинен бути обґрунтованим, а саме: застосуватися повинна та норма права, яка передбачена саме для даного конкретного випадку. Обґрунтованість правозастосування передбачає точне і своєчасне виконання
вимог правових норм, виключення випадків свавілля правозастосовувачів, немотивованість правозастотовчих рішень.
Застосування норм права відбувається за стадіями.
Перша стадія - це встановлення та аналіз фактичних обставин справи або ситуації, що потребує врегулювання або вирішення. На цій стадії застосування правових норм належить встановити яка дія, подія відбулась та її мають вони юридичне значення. Всю сукупність обставин, які підлягають встановленню, можна віднести до трьох основних груп:
а) фактичні обставини, з якими нормами права пов'язуються виникненням юридичних наслідків;
б) данні, які характеризують особистість суб'єктів, що мають відношення до розгляду відповідної справи;
в) обставини, що підштовхнули суб'єктів до певної поведінки (правомірної або протиправної).
Друга стадія зводиться до вибору та встановлення аутентичності тексту.
На цій стадії встановлюється, на основі змісту якої конкретної норми права повинна розглядатися дана конкретна ситуація. Правова (юридична) кваліфікація проявляється як оцінка відповідних життєвих фактів з точки зору їх значення для права, тих наслідків, які набудуть на основі відповідних
правових вимог. Інакше кажучи, юридична кваліфікація це встановлення тотожності (подібності) ознак конкретної поведінки суб'єктів тим ознакам,  які зафіксовані у нормі права.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить