Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Поняття правової норми

Поняття правової норми
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Поняття правової норми

Особливим видом соціальних норм є норми права, що є “елементарною часткою” права, яке об’єктивно знаходить свій вираз як система, сукупність правових норм (юридичне поняття права). В зв’язку з цим для норм права, як частини цілого (права в цілому) притаманні його основні ознаки і властивості. Одночасно норми права, як окремому явищу властиві і свої особливі риси.
Норму права характеризують такі ознаки:
а) норма права – це загальновизнане правило поведінки, яке формується державою і тому має загальнообов’язковий характер. Положення, що містять у собі норми права, повинні сприйматись як безумовне керівництво до дії, що виходить з державних структур і не підлягає обговоренню або оцінки з точок зору їх доцільності, раціональності;
б) норма права – це формально визначене правило поведінки. У нормі права закріплюються права, обов’язки учасників суспільних відносин, а також санкції, що застосовуються у випадках порушень настанов норми. Ці приписи повинні виконуватись саме в тому об’ємі та у випадках, у яких вони знайшли своє формальне закріплення у тексті правової норми;
в) норма права – це правило поведінки характеру. Правило поведінки, що міститься у правовій нормі, адресоване не конкретному суб’єктові, а розповсюджується на всіх, хто стає учасником відношення, яке регламентується даною нормою права. Коло суб’єктів, на яких розповсюджується дія тієї або іншої норми права, може бути різним від всього населення держави, до невеликих його груп, наприклад, професійних, вікових і т.п. Це залежить як від обсягу компетенції органа, що видає норму права, так і від тієї конкретної мети, що ставиться перед нормою права;
г) норма права – це правило поведінки, що набуває якостей нормативності і загальнообов’язковості у чітко встановленому порядку. Норма права стає такою лише тоді, коли вона видається уповноваженим на те органом, в межах його компетенції і в рамках встановленої процедури, тобто з дотриманням встановленого порядку розробки, обговорення, прийняття вступу у дію, зміни та відміни дію і змісту норм права;
д) норма права – це правило, загальнообов’язкове, здійснення якого забезпечується державою.
Забезпечення реалізації норм права може виявлятися, з одного боку, створенням державою реальних умов і засобів, що стримають безперешкодному добровільному здійсненню відповідними суб’єктами сформульованих в правовій нормі зразків поведінки, а з другого, - відповідними засобами заохочення і примусу до бажаної поведінки, а також і можливістю застосування ефективних санкцій у разі невиконання вимог правової норми.
Норму права можна визначити, як обов’язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, що у встановленому порядку приймається, змінюється, відміняється та забезпечується відповідними органами у межах їх компетенції.
У будь-якій державі існує та постійно розвивається значний масив правових норм. Ця обставина робить доцільною і необхідною розділ їх на певні види, тобто класифікацією всієї сукупності норм права відповідно до тієї або іншої ознаки (критерію).
Так за функціональною спрямованістю норми права поділяються на:
а) регулятивні (правоустановчі) – що встановлюють права та обов’язки суб’єктів, що встановлені регулятивними нормами.
За предметом правового регулювання (за галузями права) – на норми державного, адміністративного, цивільного і інших галузей права. Галузеві норми поділяються на:
а) матеріальні – що встановлюють бажане правило поведінки, права та обов’язки суб’єктів;
б) процесуальні – що регламентують порядок, форми і методи реалізації прав і обов’язків, встановлених в нормах права.
За функціональним призначенням норми права поділяються:
•    відправні, що мають найбільш загальний характер, достатньо високу форму абстрагування і містять у собі положення, що закріплюють основні підвалини у суспільних відносинах;
•    відправні норми досить неоднорідні за своїм характером, змістом і цільовим призначенням, і в свою чергу, поділяються:
а) норми начала містять у собі положення, що визначають підвалини суспільного та державного устрою;
б) норми – принципи – закріплюють вихідні принципи права;
в) визначально-установчі норми – містять положення, що визначають цим завдання окремих галузей права, правових інститутів, предмет, форми і засоби правового регулювання;
г) норми – дефінції;
д) норми – права поведінки. На відміну від відправних – це норми, що безпосередньо регулюють поведінку людей, суспільні відносини.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить