Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Поняття права

Поняття права
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Поняття права

В юридичній літературі право розглядають як загально дозволене явище і як волевиявлення держави (юридичне право).
Як загально дозволене явище право характеризується певною свободою і обгрунтованністю поведінки людей, тобто відповідними можливостями суб'єктів суспільного життя, що об'єктивно зумовлені розвитком суспільства, мають бути загальними і рівними для однойменних суб'єктів. І таких позицій право поділяють на:
а) права людини;
б) права об'єднань, груп, прошарків;
в) права нації, народу;
г) права людства.
Юридичне право – це свобода і обґрунтована поведінка людей у відповідності з діючими нормативно-правовими актами та іншими джерелами права. Юридичне (позитивне) право в свою чергу поділяють на об'єктивне і суб'єктивне.
Об'єктивним юридичним правом називають систему всіх правових приписів, що установлюються, охороняються, захищаються державою, носять загальнообов'язковий характер і є критерієм правомірної та неправомірної поведінки і існують незалежно від індивідуальної свідомості суб'єкта права. Юридичне суб'єктивне право визначається рівними можливостями, мірою свободи, що належить суб'єктові, котрий сам вирішує, використовувати чи не використовувати йому своє право.
До ознак права в його позитивному (нормативному) розумінні, як волевиявлення держави відносять:
1.    система правових норм;
2.    правила поведінки загального характеру;
3.    правила носять загальнообов'язковий характер;
4.    тісно зв'язані між собою, діють в єдності, складаються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права;
5.    формально визначені та закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права;
6.    встановлюються, санкціонуються, гарантуються і забезпечуються державою і її органами;
7.    в своїй сукупності регулюють соціальні відносини між людьми;
8.    змістовно правила поведінки повинні встановлюватися державою з урахуванням принципів правди, справедливості, гуманізму і милосердя.
Право, як волевиявлення держави - це система загальнообов’язкових, формально-визначених, установлених чи санкціонованих державою, гарантованих нею правил поведінки, що тісно між собою зв'язані і регулюють суспільні відносини між людьми в інтересах певної частини (більшої чи меншої) населення в соціально-неоднорідному суспільстві.
Принципи права закріпленні в праві вихідні нормативно-керівні положення, що характеризують його, зміст, основи, закріпленні в ньому закономірності суспільного життя. Принципи права, як керівні юридичні вимоги відображають особливості та специфіку юридичного права, носять нормативний, регулятивний характер, визначають і направляють правомірну поведінку людей. У теорії права існують різні класифікації принципів права, їх поділяють на загальнолюдські, типологічні, конкретно-історичні, галузеві, міжгалузеві і принципи інститутів права.
Загальнолюдські принципи права характеризують юридичні засади, ідеали чи основи, що зумовлені певним рівнем всесвітнього розвитку цивілізації, втілюють в них найкращі, прогресивні здобутки правової історії людства визнані міжнародними нормами права.
До них відносять:
а) закріплення в праві міри свободи людини, забезпечення її основних прав;
б) юридична рівність однойменних суб'єктів у правовідносинах;
в) верховенство закону як акту нормативного волевиявлення вищого представницького органу держави;
г) взаємопов'язаність юридичних прав і обов'язків;
д) регулювання поведінки людей і їх об'єднання загально дозволеним типом правового регулювання “дозволено все, що прямо не заборонено законом”;
е) діяльність органів і службових осіб повинні регулюватися за принципом “дозволено тільки те, що прямо передбачено законом”;
є) чітке закріплення правовими нормами процедур процесуальних механізмів забезпечення (гарантування) прав людини і здійснення нею своїх обов'язків;
ж) правосуддя здійснюється тільки судами і має бути найефективнішою гарантією прав людини;
з) юридична відповідальність людини має бути лише за її винну протиправну поведінку;
и) у суспільстві повинен діяти принци презумпції невинності особи. Типологічні принципи визначаються як керівні засади, ідеї, що властиві усім правовим системам певного історичного типу, відображають його соціальне змістовну сутність.
Характеризуються принципами права різних історичних типів. Рабовласницькому типу права характерні:
а) тісне переплетення норм права з родоплемінними звичаями;
б) вплив релігії на формування права;
в) невизнання рабів суб'єктами права;
г) яскраво виражений класовий характер існуючого права;
д) охорона приватної власності і тяжкі покарання за замах на рабовласницьку власність;
е) відсутність чіткого формування складу злочинів широке свавілля судді та ін.
Феодальний тип права базувався на принципах:
а) це право – привілеїв, що носило нерівний становий характер;
б) відкрите право застосування сили (кулачне право);
в) партикуляризм, тобто роздробленість права;
г) наявність канонічного (церковного) права, що мало юридичну силу;
д) жорстокість і широка можливість судової розправи та ін.
Особливості сучасних перехідних типів правових систем полягають у поступовому втіленні загальнолюдських цінностей, що відображенні в загальнолюдських принципах права.
Конкретно-історичні принципи права визначені як основні засади, що відображають специфіку права певної держави у реальних соціальних умовах. До неї відносять, наприклад, такі:
а) демократизму;
б) законності;
в) гуманізму;
г) рівності всіх перед законом;
д) взаємної відповідальності держави та особи то що;
Галузеві і міжгалузеві принципи характеризуються тим, що охоплюють лише одну чи кілька галузей права певної держави. До них, наприклад, відносять:
а) гласності судочинства;
б) певної матеріальної відповідальності та ін.
Принципи інститутів права - це основні ідеї, які лежать в основі побудови певного інституту права. Наприклад, принцип не сприйняття подвійного громадянства, чи принцип охорони і захисту всіх форм власності.
Сутність і зміст права
Сутність права - головна ідея права, що висловлює його соціальне призначення та цілеспрямованість, яке формулюється об'єктивними умовами життя суспільства, знаходить своє втілення в змісті права.
Зміст права – вся сукупність правових приписів, за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин. Розрізняють два види змісту права:
1.    Соціально-політині - відображує економічну, політичну, класову сутність та націленість права;
2.    Спеціально-юридичний – характеризує право як специфічне інституціональне явище. Зміст права знаходить своє відображення також у функціях права.
Функції, структура і форми права.
Функції права - це основні напрямки його вплину на суспільні відносини. Призначення функцій полягає в тому, щоб визначити активну і багатогранну роль права в громадянському суспільстві з точки зору головних напрямків його впливу на суспільні відносини між людьми. Функції права поділяють на:
а) загально-соціальні;
б) спеціально-юридичні.
До загально-соціальних напрямків впливу права на суспільні відносини включають:
а) гуманістичну - право охороняє і захищає права людства, народу, людини;
б) організаторсько-управлінську - право суб'єктів права на розв'язання певних соціальних проблем;
в) інформаційну (комунікативну) - право інформує людей про волю законодавця;
г) оціночно-орієнтаційну - поведінка людей оцінюється з точки зору законів держави, вказує на безконфліктні, соціально-допустимі шляхи і засоби задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки;
д) ідеологічно-виховну - право формує у людини певний світогляд, виховує в неї зразки правомірної поведінки;
е) гносеологічну (пізнавальну) - право саме виступає як джерело знань та інші функції;


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить