Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Особа, як соціальний суб'єкт державно-правових відносин

Особа, як соціальний суб'єкт державно-правових відносин
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Особа, як соціальний суб'єкт державно-правових відносин

Теорія держави і права вивчає окрему людину, індивіда, особистість, громадянина, розглядає взаємини людини з державою.
Індивід - це конкретна людина.
Сукупність індивідів, об'єднаних природними зв'язками, утворює людське суспільство.
Людина - це розумна істота, що має волю, мислення, здатна виробляти знаряддя праці і може свідомо користуватися ними. У людини, як індивідуума розрізняють біологічні і соціальні якості.
Біологічне в людині складається з її природної основи, що характеризується наявністю тіла, органів чуття природної фізичної сили та інших біологічних якостей.
Соціальна - характеризується концентрованим виразом тих суспільних відносин, які відображають взаємозв'язок людини з зовнішнім світом.
Без біологічного змісту людини не можна охарактеризувати її соціальні якості. Проте тільки біологічне в людині не визначає її як особистість. Особу характеризує поєднання біологічного змісту соціальних якостей.
Найхарактернішим зв'язком особи (людини) з державою є її громадянство.
Це постійний політико-правовий зв'язок індивіда (особистості) з державою, що відображається в їх взаємних правах і обов'язках. Підстава і порядок набуття або втрати громадянства України передбачені законом України "Про громадянство України".
Іноземні громадяни, особи без громадянства та з подвійним громадянством, які перебувають на території України, користуються правами і виконують обов'язки, передбачені законом України, який не повинен суперечити загальновизнаним принципам міжнародного права і Конституції України.
Особа виступає і як суб'єкт права. В правовій системі суспільства її місце і роль характеризується через правовий статус, що дає можливість розглянути фактичне та юридичне становище людини в громадянському суспільстві.
Правовий статус - це юридичне закріплене становище в суспільстві. Розрізняють загальний, спеціальний (родовий) та індивідуальний правовий статус.
Загальний правовий статус включає елементи:
•    відповідні правові норми;
•    правосуб'єктність;
•    загальні для всіх суб'єктивні права, свободи і обов'язки;
•    законні інтереси;
•    громадянство;
•    юридична відповідальність;
•    правові принципи;
•    правовідношення (загального) статусного характеру.
Ядром (серцевиною) загального правового статусу є суб'єктивні права, свободи, законні інтереси і обов'язки особи. Конституція України закріплює основні права і свободи людини та громадянина, що становлять основу будь-яких інших прав і свобод. До них відносять громадянські, політичні, економічні, соціальні, екологічні, сімейні, культурні, особисті права.
Права гарантії та обов'язки особи.
Держава і особа тісно взаємозв'язані. Держава визнає людину, її життя, недоторканність, честь і гідність найвищою соціальною цінністю.
Головний обов'язок держави - забезпечення людині відповідних умов для здійснення прав і свобод виконання обов'язків.
Держава відповідальна перед людиною, суспільством за свою діяльність.
За допомогою права, передусім конституційного держава закріплює відповідний правовий статус людини громадянина, забезпечує кожній особі рівні можливості користуванні своїми суб'єктивними правами і виконань своїх обов'язків.
Особа, як соціальний суб'єкт, державно-правових відносин.
Внутрішні ознаки:
•    верховенство;
•    самостійність;
•    повнота;
•    неподільність влади.
Зовнішні ознаки:
•    незалежність;
•    рівноправність.
Політичні партії - об'єднання громад, прихильників певної програми суспільного розвитку, мають на меті вироблення державної політики, формування органів держави, місцевого і регіонального самоврядування, а також представництво в системі цих органів.
Громадські організації - об'єднання громадян для задоволення і захисту своїх законних соціальним економічних, національно-культурних, творчих, вікових і спортивних та інших спільних інтересів.
Трудові колективи - політико-економічні, об'єднання всіх працівників для спільної трудової діяльності на державних громадських, приватних підприємствах, установах, організаціях та інших кооперативних об'єднаннях.
Політична особа - особа, людина (індивід), що бере активну участь в політичному житті суспільства.
Політичні норми - правила поведінки, ще регулюють політичні відносини суб'єктів політики.
Політичні відносини - вид суспільних відносин, що складаються між суб'єктами політики з приводу здійснення політичної влади.
Політичні функції - основні напрямки політичної діяльності політичних суб'єктів. До них відносяться:
•    політичне ціле визначення;
•    політична інтеграція суспільства;
•    регулювання політичної діяльності;
•    забезпечення цілісного впливу на суспільні процеси.
Політичний процес - сукупна діяльність всіх суб'єктів політичних відносин, що націлена на формування, зміну, перетворення і функціонування політичної системи суспільства, здійснення політичної влади.
Політичний режим - сукупність засобів, прийомів і способів реалізації політичної влади, яка характеризується якісною та кількісною мірою участі народу, націй, їх соціальних груп, інших верств населення, окремих громадян у її здійсненні.
Політична свідомість - ідеї, теорії, погляди, переконання, почуття, настрої, звички, спонукання відносно діючої чи бажаної політичної системи суспільства.
Політична культура - ідеологічні і психологічні характеристики і оцінки людини існуючого політичного буття, вибір варіанта поведінки у відповідності індивідуальними і суспільними інтересами та здійснення правомірних дій чи утримання від неправомірних.
Елементи політичної системи України:
•    народ України;
•    українська держава;
•    українські політичні партії, громадські організації і рухи;
•    трудові колективи підприємств, установ, організацій;
•    українські політичні діячі;
•    політичні норми, відносини, свідомість і культура в Україні;
•    інші політичні явища, які існують в Україні.
Форми взаємодії об'єднань громадян і трудових колективів з державою: правові і організаційні (за юридичними наслідками).
Вплив громадських об'єднань громадян в трудових колективів на державні органи:
•    в процесі формування депутатського корпусу;
•    під час виконання державою деяких функцій (наприклад, під час правоохоронної діяльності: спеціальної дружини, адвокатура та ін.);
•    співпраця представників об'єднань громадян в державних колегіальних органах;
•    прийняття об'єднаннями громадян нормативних і індивідуальних актів з дозволу державі (наприклад, органи місцевого самоврядування);
•    прийняття в, окремих випадках спільних рішень;
•    можливість окремих об'єднань громадян контролювати роботу державних органів і організацій;
•    можливість прийняття заходів громадського впливу за окремі правопорушення.
Вплив органів держави на об'єднання громадян:
•    створення державою і її органами сприятливих умов (юридичного, матеріального і організаційного характеру) для організації і діяльності об'єднань громадян;
•    прийняття необхідних нормативно-правових актів, щодо організації і діяльності об'єднань громадян і трудових колективів;
•    підготовка державними органами або санкціонування типових статутів, положень з метою стимулювання виникнення і організації діяльності деяких об'єднань громадян;
•    реєстрація державними органами об'єднань громадян;
•    нагляд і контроль за законністю діяльності об'єднань громадян;
•    у   разі   порушення   об'єднаннями   громадян   вимог   чинного законодавства держава застосовує до них засоби правового впливу.
Характерні риси громадських організацій:
•    добровільність;
•    самоврядування;
•    самофінансування;
•    самоокупність;
•    мета об’єднання - здійснення прав, свобод і законних інтересів громадян.
Класифікація об'єднань громадян:
1.    За порядком утворення і формами діяльності:
•    політичні партії;
•    громадські організації;
•    органи громадської самодіяльності;
•    громадські рухи, фонди тощо.
2.    За умовами членства:
•    з формально фіксованим членством;
•    з формально нефіксованим членством.
3.    За кількістю членів:
•    масові;
•    елітарні.
4.    За внутрішньою структурою:
•    централізовані;
•    нецентралізовані.
5.    За територією діяльності:
•    місцеві;
•    загальнодержавні;
•    міждержавні;
•    міжнародні.
6.    За соціально-правовим статусом:
•    легальні;
•    нелегальні.
7.    За соціальним призначенням:
•    прогресивні;
•    консервативні;
•    реакційні.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить