Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Загальна характеристика теорій походження держави і права

Загальна характеристика теорій походження держави і права
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Загальна характеристика теорій походження держави і права

Значний час у вітчизняному та східно-європейському правознавстві, юридичній науці деяких інших країн панували уявлення про державу, що походили від ідеї класового устрою суспільства, в світлі якої вона розглядалася "як знаряддя, машина для придушення одного класу іншим", "організація економічно пануючого класу" тощо.
Але говорити, що ці визначення сутності держави, які вважалися класичними і повинні були сприйматися без будь-яких сумнівів, було б невірно. За найдавніх часів розрізнялись дві функції держави - забезпечення загального блага і здійснення організованого примусу. Панування в політичній уяві тієї або іншої з них обумовлювалось конкретними історичними обставинами розвитку суспільства. Тому природно, на стадії розвитку капіталізму, коли суспільство мало яскраво виражену класову структуру, коли в ньому існували антагоністичні класові протиріччя, сформувалося вчення про класову боротьбу, як суті уявлень про державу і право.
За таких умов воно було історично виправданим. Але навряд чи це вчення може бути основою для дослідження і конструювання сучасної держави і права, коли в суспільстві сформувались нові умови.
А саме:
а) у суспільстві немає чітко визначених класів, а існує складні і розгалужена соціальна структура;
б) соціальні протиріччя вже не є антагоністичними, а тому організоване державою насилля по відношенню до великих соціальних груп втрачає свою актуальність;
в) рівень матеріального розвитку суспільства дозволяє забезпечити вже не меншості, а більшості населення рівень життя, що відповідає сучасним уявленням про людську гідність.
Разом з цим, відмова від теорії класового насильства, як панівної, теорії сутності держави і права однозначно не визнає вибір в тій же якості будь-якого іншого вчення. Для цього потрібний аналіз історичних умов, що складалися, тенденцій і динаміки їх розвитку.
Сучасний період розвитку людства характеризується тим, що його метою є розвиток людини, забезпечення умов її життя, прав і свобод. Дійсність просякнута ідеями гуманізму, пріоритету загальнолюдських цінностей.
Все це знаходить своє відображення у сучасних державах найбільш розвинутих країн - правових, демократичних, соціально-орієнтованих.
Держава повністю не співпадає із суспільством, не розчиняється в ньому, вона є організацією, яка певним чином відокремлена, інституалізована у вигляді механізму держави (державної системи), має власні закономірності становлення, функціонування та розвитку, особливі потреби і інтереси. Тому вивчення характеристик держави повинно здійснюватись як з точки зору єдності держави і суспільства, так і їх відокремлення. Методологічним підходом до подібного аналізу поняття сутності та призначення держави є тлумачення держави як особливої форми організації суспільства, форми, яка є його внутрішньою організацією, структурою соціальних відносин, засобом їх упорядкування і забезпечення безперешкодного існування, а в зовнішньому аспекті об'єднує суспільство у вигляді території, фізичних осіб-громадян та їх об'єднань, державних посадових осіб та органів, законів та інших правових документів.
Держава є організацією суспільства, але організацією особливою, яка характеризується тим, що вона:
1) всеохоплююча організація - об'єднує в єдине ціле всіх членів суспільсггва, відображає та забезпечує загальносуспільні інтереси і потреби;
2) територіальна організація - об'єднує членів суспільства (громадян) за територіальним принципом, а територія є матеріальною базою держави;
3) єдина організація, що об'єднує все суспільство як ціле, всі інші соціальні організації (політичні партії, професійні та молодіжні спілки, асоціації підприємців тощо), на відміну від держави, охоплюють лише частини, окремі верстви населення;
4) офіційна організація - репрезентує суспільство, виступає від його імені, і в такій якості визнана іншими суспільствами (державами);
5) універсальна організація, бо об'єднує членів суспільства для вирішення питань, що стосуються різних сфер їх суспільного життя;
6) верховна організація - є вищим за значенням та силою об'єднанням суспільства, всі інші соціальні організації в сфері загальносуспільних інтересів підпорядковані їй;
7) централізована організація - внутрішня побудова держави здійснюється за ієрархією, тобто підпорядкованості нижчих організаційних структур (регіонів, місцевих органів державної влади і управління, державних підприємств і установ) вищим, в кінцевому результаті, – загальнодержавним (парламенту, президенту, міністерствам тощо).
Незважаючи на те, що держава є формою організації загального інтересу, тобто інтересів всіх членів суспільства, вона не об'єднує їх абсолютно в усіх сферах, сторонах їх життя. Поряд з загальносуспільним інтересом існують інтереси особливі та індивідуальні, які відображаються, забезпечуються і охороняються відповідними соціальними об'єднаннями, угрупуваннями або особисто індивідом. Держава не повинна сама втручатися в сферу цих інтересів, але вона покликана забезпечити їх незалежність, гарантувати і охороняти від втручання з боку інших соціальних суб'єктів. Незалежність різних соціальних організацій та індивідів, наявність гарантованих державою сфер їх "самостійного" життя є важливою ознакою цивілізованості держави і громадського суспільства.
Особливості держави, як організації, всього суспільства накладають свій відбиток на форми, процеси об'єднання громадян, упорядкування їх суспільного життя, забезпечення нормальних умов існування та розвитку, що здійснюються за допомогою механізму держави - сукупності державних організацій (органів державної влади і управління, державних підприємства і установ), які концентрують, зосереджують, спрямовують зусилля громадян на здійснення загальносуспільних справ.
Форми державної діяльності різні - управлінські, матеріально-технічні, ідеологічні, охоронні тощо. Проте, притаманною, переважно тільки державі, формою діяльності є правотворчість - встановлення, зміна чи відміна загальнообов'язкових для всього населення правил поведінки у вигляді юридичних нормативних актів.
Існування будь-якого соціального інституту обумовлено тими чи іншими суспільними потребами, тому і його функціонування, реалізація ним свого соціального призначення спрямована на забезпечення цих потреб. Особливість держави полягає в тому, що вона є легітимною формою виявлення та вираження "загального" інтересу всіх членів суспільства держава виступає, як соціальний інструмент виявлення цього інтересу, причому двояким чином:
а) шляхом проведення безпосереднього волевиявлення громадян - референдумів;
б) опосередковано, через діяльність вищих представницьких органів державної влади. При цьому "загальний" інтерес набуває спеціальної форми виразу у вигляді законів - письмових документів, які формують, конкретизують його зміст, роблять загальновідомим, легітимним.
Через закони держави "загальний" інтерес не тільки легітимується, формалізується, але й забезпечується відповідним механізмом здійснення, тобто порядком концентрації, зосередження зусиль суспільства на вирішенні початкових потреб його нормального функціонування і розвитку. Подальша конкретизація, деталізація "загального" інтересу стосовно різних сфер суспільного життя, суспільних справ, життєвих ситуацій, конкретних регіонів і т.д. здійснюється соціальне утворюваним для цього державним апаратом управління. Він складається з державних службовців-громадян, які одержують платню від держави і професійно займаються виробленням конкретних рішень, здійснюючи деталізацію загальносуспільних інтересів, їх координування з особливими інтересами окремих регіонів, місцевостей, галузей суспільного виробництва та індивідуальними інтересами громадян. Наявність цих особливих та індивідуальних інтересів обумовлює необхідність організації відповідних об'єднань державних службовців у різноманітні державні органи, міністерства, комітети, відомства, місцеві органи управління тощо.
Особливістю державного забезпечення "загального" інтересу є те, що поряд з інформаційним, ідеологічними виявленнями, формуванням відображенням його реалізація впроваджується на владній основі, тобто держава забезпечує домінування загальносуспільних інтересів , потреб над окремими особливими та індивідуальними інтересами, у випадках їх протиріч, загальному.
Державна влада характеризується як прояв державної організації суспільства, вбирає в себе особливості держави і характеризується розповеюдженістю, верховністю, легітимністю, незалежністю, повнотою. В найбільш концентрованому вигляді ознаки державної влади виявляються через й суверенність як:
а) верховенство - державна влада є вищою владою в суспільстві;
б) повнота (неподільність) - державна влада належить народу, який є її єдиним витоком;
в) самостійність - державна влада не залежить від волі будь-яких інших суспільних організацій, окремих осіб чи інших суспільств.
Суверенність державної влади обумовлюється її властивостями матеріально, а не тільки ідеологічно, впливати на суспільні відносини. Матеріальність впливу забезпечується особливими державними утворюваннями, способами і засобами їх діяльності (підприємствами, армією, поліцією тощо).




 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить