Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Нормотворчість Кабінету Міністрів

Нормотворчість Кабінету Міністрів
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

Нормотворчість Кабінету Міністрів

Відповідно до Конституції, уряд у межах своєї компетенції видає постанови. Крім того, уряд є суб'єктом законодавчої ініціативи. Кабінет Міністрів також готує проекти актів Президента.
Нормотворча діяльність уряду є його основною роботою. Відповідно до Регламенту, два з трьох розділів порядку денного уряду безпосередньо стосуються нормотворчості: концептуальні засади реалізації урядової та проекти нормативно-правових актів.
Суб'єктами нормотворчої ініціативи постанов Кабінету Міністрів є:
1) члени Кабінету Міністрів;
2) центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації;
3) робочі групи, утворені Кабінетом Міністрів;
4) Урядовий Секретар.
На стадії нормотворчої ініціативи і підготовки проекту нормативного акта проект Закону "Про нормативно-правові акти" пропонує залучати до нормотворення практично всіх, хто бажає: суб’єкти, які не мають права нормотворчої ініціативи, можуть звертатися з нормотворчими пропозиціями до нормотворчих органів безпосередньо, що тягне за собою обов'язок суб'єкта нормотворення дати відповідь суб'єкту нормотворчої пропозиції про врахування чи неврахування її. На думку автора реферату, це цілком виправдано, оскільки таким чином враховується конституційне право громадян брати участь в управлінні державними справами (стаття 38 Конституції).
Крім того, Регламент уряду, передбачаючи можливість подання пропозицій підприємствами, установами та організаціями, не встановлює обов'язковості прийняття рішення про реагування на таку пропозицію.
Нормотворча діяльність Кабінету Міністрів проводиться відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, щорічної Державної програми економічного і соціального розвитку України, законів України, актів та доручень Президента України.
Засади розроблення нормативно-правової бази реалізації урядової політики визначаються у концепціях, на основі яких "схвалюються проекти актів Кабінету Міністрів, проекти законів України та актів Президента України, спрямовані на вирішення найважливіших питань, що вносяться на розгляд Верховної Ради та Президента України, передбачають значні зміни у законодавстві, матимуть інші соціальне значущі наслідки".
Робота з підготовки поданого проекту постанови для розгляду урядом проводиться структурними підрозділами Секретаріату. Після проведення аналізу та експертизи проек^ постанови Кабінету Міністрів візується відповідними спеціалістами та керівниками структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів, заступником Урядового Секретаря - директором Юридичного і відповідного Департаменту.
Урядовий регламент також передбачає, що певні функції у сфері нормотворчості виконують урядові комітети. Урядові комітети розглядають, врегульовують розбіжності щодо проектів нормативне правових актів, схвалюють ці проекти та інші документи, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів.
Проблемним питанням є набрання чинності постановами уряду. За Регламентом, акти Кабінету Міністрів, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях. Однак, інші акти, в тому числі нормативно-правові - набирають чинності, як правило, з моменту прийняття.
На нашу думку, всі нормативно-правові акти в державі мають набирати чинності не раніше оприлюднення. Адже Конституцією гарантовано кожному знати свої права і обов'язки. Однак, формулювання "стосуються прав і обов'язків громадян", органами виконавчої влади тлумачиться з метою ігнорування прав і обов'язків юридичних осіб.
Конституція вимагає, щоб закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян доводились до відома населення у порядку, встановленому законом. І тому це проблема визначення поняття нормативно-правового акта, яке, як вже зазначалося, має бути закріплено в законі.
І, наприклад, у Законі "Про МДА" вже з'являється додаткова ознака до нормативного-акта, який підлягає спершу оприлюдненню, а вже потім введенню в дію. Це -загальний характер акта. Однак, ця вимога стосується тільки місцевих ОВВ, а не на жаль, усіх норм права.
Щодо участі органів виконавчої влади в прийнятті нормативно-правові актів 1 Президента, необхідно зазначити, що крім обов'язків, є й суттєві права. Згідно зі статтею 106 Конституції, акти Президента України, видані в межах визначених Конституцією повноважень скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання. Крім того, за умов визначених статтею 112 Конституції, прем'єр-міністр України підписує акти глави держави;
Концепція адміністративної реформи2 передбачає спроби посилити роль уряду в законодавчому процесі. Зокрема, планується законодавчо закріпити за ним прав на: проведення експертизи будь-яких проектів законів перед їх розглядом; звернення до Президента України з пропозиціями щодо використання ним права вето стосовно прийнятих Верховною Радою законів;
звернення до Верховної Ради щодо визнання поданих урядом законопроектів першочерговими.
Указ Президента «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» від 22. 07. 98р. N810/98
На сьогодні назріла необхідність законодавчого закріплення принципів нормотворчості органів виконавчої влади, визначення поняття нормативно-правового акта та основних вимог до нормотворчого процесу. Зокрема, необхідно визначити додаткові ознаки до нормативно-правових актів - вимоги про прийняття у визначеній законом формі та за втановленою законом процедурою.
Крім того, давно вже пора на рівні закону визначити повноваження органів виконавчої влади, їхню організацію та порядок діяльності.
У нормотворчій діяльності органів виконавчої влади необхідно створити умови для подання нормотворчих пропозицій всіма бажаючими, і зобов'язати органи виконавчої влади приймати рішення по розгляду такої пропозиції.
Робота колегії центрального органу виконавчої влади має обмежуватися розглядом та обговоренням проекту нормативного акта, а її створенням має займатися не уряд, а державний секретар центрального органу виконавчої влади .
Закон "Про місцеві державні адміністрації" надто розширює підстави іскасування розпоряджень голів місцевих державних адміністрацій. До контитуційних підстав додалися "недоцільність, неекономність, неефективність за очікуваними чи фактичними результатами". Це дозволяє Президентові втручатися у виконавчу гілку влади понад встановлені Конституцією межі.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить