Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Норматворча діяльність Верховної Ради України

Норматворча діяльність Верховної Ради України
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Норматворча діяльність Верховної Ради України

Одним з повноважень Верховної Ради України є прийняття законів (розділ IV стаття 85 Конституції України).
Порядок прийняття законів в Україні регулюється Конституцією України і Верховною Радою України. Він передбачає:
а) законодавчу ініціативу - звернення суб'єктів, визначених Конституцією, до Верховної Ради з пропозицією щодо прийняття нового закону або зміни чинного законодавства; право законодавчої ініціативи згідно зі статтею 93 Конституції України мають Президент України, народні депутати, Кабінет Міністрів України і Національний банк України;
б) підготовку проекту закону до розгляду його Верховною Радою України;
в) розгляд і обговорення проекту закону Верховною Радою України. Закон розглядається на пленарних засіданнях Верховної Ради України, як правило, в першому, другому, третьому читаннях. За результатами розгляду і обговорення приймаються такі рішення: повернути проект закону для доопрацювання з визначенням головних зауважень і строку доопрацювання і надіслати проекти закону на додаткову експертизу; відхилити проект закону із зазначенням причин відхилення; схвалити текст закону в цілому і винести його на всенародний референдум; прийняти закон та визначити порядок надання йому чинності;
г) прийняття закону Верховною Радою України. Закони приймаються в цілому або постатейно за результатами другого і третього читання на відкритому пленарному засіданні шляхом голосування простого або кваліфікованого більшістю голосів народних депутатів України залежно від характеру закону. Прийнятий Верховною Радою закон підписує Голова Верховної Ради України;
д) введення закону в дію. Одночасно з прийняттям закону Верховна Рада вирішує питання щодо умов його введення в дію. Надання закону сили визначається в прикінцевих або перехідних положеннях закону чи окремими законами.
Прийнятий і підписаний Головою Верховної Ради закон України подається на підпис Президентові України. Президент підписує закон протягом 15 днів після його отримання й офіційно оприлюднює його або в цей же строк застосовує своє право вето щодо прийнятого закону і повертає його зі своїми умотивованими пропозиціями для повторного розгляду Верховною Радою. Якщо при повторному розгляді закон буде прийнятий у тій же редакції не менш як 2/3 конституційного складу Верховної Ради України, Президент зобов'язаний підписати його протягом 10 днів з дня повторного прийняття. Закон України не пізніше як у 15 денний строк після його прийняття і підписання підлягає оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях: "Офіційному віснику України", "Відомостях Верховної Ради України". Закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування в офіційному друкованому виданні.
Основним Законом є Конституція держави, яка має найвищу юридичну силу і втілює принцип верховенства права. Це акт установчого характеру, який закріплює засади громадянського суспільства і держави, основи правової системи, правового статусу громадян, держано-територіального устрою, організації органів державної влади і місцевого самоврядування. Конституція - це акт виключної властивості, вона ґрунтується на загальнолюдських цінностях, є гарантом демократії, свободи, справедливості, це стабільний правовий акт тривалої і постійної чинності. Норми Конституції є нормами прямої дії. Всі органи, посадові особи і громадяни при розв'язанні правових справ і конкретних справ можуть посилатися на норми Конституції. Допускається постановляння судових рішень на основі безпосереднього застосування норм Конституції, якщо таке рішення не може бути обгрунтовано нормами поточного законодавства. Охорона Конституції забезпечується Конституційним Судом.
Закони поділяються на конституційні і звичайні. Конституційний закон вносить зміни та доповнення до Конституції і приймається 2/3 голосів конституційного складу представницького органу. Звичайний закон встановлює відправні засади правового регулювання в певній сфері суспільних відносин і приймається більшістю (1/2) конституційного складу парламенту. Розрізняють також кодифіковані закони, у яких узагальнюються і систематизуються норми права, що регулюють певну групу суспільних відносин (приймаються у формі кодексів, основ законодавства); тимчасові закони, прийняті на визначений за часом строк; допоміжні закони, які затверджують, змінюють, скасовують, денонсують інші нормативні акти або мають допоміжне значення для їх застосування та інше.
Усі інші нормативні правові акти приймаються на основі й у виконання законів і не повинні їм суперечити. Такі акти називають підзаконними.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить