Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Нормативний правовий акт

Нормативний правовий акт
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Нормативний правовий акт

Нормативний правовий акт - це офіційний письмовий документ, прийнятий компетентними суб'єктами правотворчості, який містить норми права. Нормативні акти поширені практично в усіх правових системах світу, що зумовлено такими їх рисами:
а) вони приймаються тільки уповноваженими суб'єктами правотворчості;
б) найбільш чітко і однаково формулюють зміст правових норм;
в) мають обов'язкову письмову форму, офіційні видання, що дає змогу оперативно доводити їх до відома адресатів;
г) приймаються з додержанням встановленої законом процедури і форми;
д) оперативно реагують на зміни і потреби соціальної практики;
е) підлягають систематизації (упорядкуванню).
Нормативні акти завжди мають правотворче призначення; відзначаються неконкретністю адресатів, тобто адресовані невизначеному колу суб'єктів; діють тривалий або неозначений час і не вичерпуються фактами їх застосування.
Нормативні акти розрізняють:
1) за юридичною силою - закони, тобто акти вищої юридичної сили, та підзаконні акти - акти, які ґрунтуються на законах і їм не суперечать;
2) за суб'єктами прийняття - нормативні акти, прийняті народом (шляхом референдуму), главою держави, органами законодавчої, виконавчої влади, місцевого самоврядування та інше;
3) за обсягом і характером дії - акти загальної дії, які охоплюють усю сукупність відносин певного виду на даній території; акти обмеженої дії(спеціальні), які поширюються на частину території або на певне коло осіб; акти виняткової (надзвичайної) дії, регулятивні можливості яких реалізуються за наявності виняткових обставин (воєнні дії, стихійне лихо тощо);
4) за зовнішньою формою виразу - закони, укази, постанови, рішення, розпорядження, накази тощо.
Нормативні правові акти діють у часі, просторі та щодо кола осіб. Характеризуючи дію нормативно правових актів у часі, слід розрізняти: набрання чинності; припинення дії; зворотну силу дії.
У теорії права розглядають такі варіанти набрання чинності нормативно-правовим актом: після 10 днів від моменту його опублікування; термін уславлюється в самому нормативному чи у спеціально прийнятому акті; якщо нормативний акт не публікується, то з моменту його одержання виконавцем.
Нормативно-правові акти втрачають чинність у наслідок: закінчення терміну давності, що на нього видавався акт; прямого скасування конкретного акта; фактичного скасування акта іншим актом, прийнятим із того самого питання.
Зворотна дія - це така дія на право відношення, де припускається, що новий нормативний акт існував на момент виникнення правопорушення. Загальне правило таке: "Норма права зворотної сили не має". Але бувають винятки, скажемо, у кримінальному, адміністративному законодавстві. Так, якщо нормативний акт, прийнятий після скоєння правопорушення, пом'якшує чи звільняє від юридичної відповідальності, то акт має зворотну силу, а якщо встановлює чи обтяжує, то така норма (чи акт) зворотної сили не має.
Дія нормативних актів у просторі характеризується певною територією: держави в цілому, відповідного регіону, адміністративно-територіальної одиниці, відповідного підприємства, організації. Щодо кола осіб, нормативно-правові акти діють на громадян України, осіб без громадянства, іноземних громадян.
Винятком уважаються окремі іноземні громадяни, які мають імунітет від юрисдикції держави перебування. Це окремі дипломатичні та консульські працівники, питання яких про юридичну відповідальність вирішується на підставі міжнародних угод.
Нормативно-правові акти за юридичною силою поділяються на закони та підзаконні нормативні акти. Юридична сила - це властивість нормативних актів, яка визначає їх співвідношення за змістом з іншими нормативними актами і залежить від компетенції правотворчого органу та його місця в механізмі держави.
Закон - це нормативний правовий акт вищої юридичної сили, який прийнято в особливому порядку вищим представницьким органом держави або безпосередньо народом і який визначає відправні засади правового регулювання суспільних відносин. Ознаки закону:
1) Закон приймається тільки вищим представницьким органом держави (парламентом) або безпосередньо народом (шляхом референдуму). В Україні прийняття законів є виключною компетенцією Верховної Ради України. Народ здійснює законодавчі повноваження через всеукраїнський референдум.
2) Закон містить первинні юридичні норми і тому є базою, основою поточної нормотворчості.
3) Закон регулює найважливіші соціальне значущі суспільні відносини в економічній, політичній, соціальній, культурній, економічній і міжнародній сферах. Так, згідно з Конституцією України (стаття 92) тільки законами визначаються: права, свободи, обов'язки людини і громадянина, правовий режим власності, територіальний устрій, організація і порядок проведення виборів і референдумів, організація і діяльність органів влади, основи місцевого самоврядування, судоустрій, основи цивільно-правової діяльності, діяння, які є злочинами, адміністративними чи дисциплінарними правопорушеннями, і відповідальність за них та інше.
4) Закон має вищу юридичну силу, тобто верховенство в системі нормативних правових актів. Вища юридична сила означає, що всі інші нормативні акти повинні прийматися на основі й у виконання закону; закон підлягає конституційному нагляду.
5) Закон приймається в особливому порядку. Законодавчий процес має декілька стадій - логічно завершених етапів щодо прийняття законопроекту Підзаконні нормативно-правові акти - результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб), уповноважених на те державою громадських об'єднань із установленням, впровадження в дію, зміни і скасування нормативних письмових документів, що розвивають чи деталізують окремі положення законів. Розглядають такі види підзаконних нормативно-правових актів залежно від суб'єктів, що їх видали:
1) нормативні акти Президента України;
2) акти Верховного Суду України, Вищого арбітражного Суду України, Генерального прокурора України, Верховного суду Автономної Республіки Крим;
3) акти Кабінету Міністрів України, Верховної ради України та Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
4) акти міністрів, державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом;
5) нормативні акти державних адміністрацій у районах, містах Києві та Севастополі, районах у цих містах;
6) нормативні акти органів регіонального та місцевого самоврядування;
7) нормативні акти відділів управлінь відповідних центральних органів на місцях;
8) нормативні акти керівників державних підприємств, установ, організацій на місцях;
9) інші підзаконні нормативні акти.
Розділ IV стаття 117 Конституції України говорить: "Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр - міністр України.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. "


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить