Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Загальні проблеми сучасного право розуміння

Загальні проблеми сучасного право розуміння
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Загальні проблеми сучасного право розуміння

Кожна людина володіє право розумінням незалежно від того, знає вона про це чи не знає і як відноситься до нього - цінує його, прислухається до нього чи ні. Щоб вести себе правомірно в юридичних ситуаціях, кожна особистість повинна володіти вільним, зрячим і здоровим праворозумінням, берегти, виховувати і зміцнювати його в собі. Ще І. А. Ільїн справедливо підкреслив, що "нема людини без праворозуміння, але є безліч людей з запущеним, огидним і навіть одичавшим праворозумінням". . .
Праворозуміння являє собою одну з форм чи областей людського розуміння. Теорія держави і права традиційного досліджує такі категорії, як поняття, структура праворозуміння, його функції, відношення з правом і роль в механізмі правового регулювання суспільних відносин, в забезпеченні законності і правопорядка, а також правове виховання населення і юристів професіоналів. Як форма чи область розуміння, праворозуміння відображає правову дійсність в формі юридичних знань і оціночних відносин до права і практики його реалізації, регулюючих поведінку (діяльність) людей в юридичне значимих ситуаціях. Правове розуміння є джерелом правової активності і внутрішнім регулятором юридичне значимої поведінки чи механізмом його існування.
Розуміння з'являється в процесі і результаті діяльності і проявляється в ній. Згідно з теоретичною концепцією основні функції праворозуміння - пізнавальна, оціночна і регулятивна.
Пізнавальній функції відноситься певна сума юридичних знань і ідей, поглядів, уявлень й ту, які є результатом інтелектуальної діяльності і виражає поняття "правова підготовка".
Оціночна функція викликає до життя відносне емоціональне відношення особистості до різних сторін правового життя на основі досвіду і правової практики. Емоціональне відношення виражається у визначені значимості отриманих знань в конкретній ситуації, чи на майбутнє з точки зору особистості, групи, суспільства.
Регулятивна функція праворозуміння синтезує в собі всі інші джерела правової активності. Результатом цієї регуляції є реакція в виді правомірної чи протиправної поведінки. Це дозволяє визначити в цілому роль праворозуміння, як внутрішнього, особистого механізму регулювання поведінки (діяльності) людей в юридичне значимих ситуаціях.
В основі любої діяльності людини лежить мінімальна сума знань про об'єкти і об'єктивні умови цієї діяльності. Це відноситься і до функціонування його в правовій сфері. Однак правова підготовка людей не вичерпується їх формальними юридичними знаннями. Можна володіти знаннями, але не вміти ними користуватися. Необхідно враховувати степінь практичного володіння цими знаннями.
Експериментальні досліди праворозуміння різних груп і прошарків населення показали, що центральним компонентом праворозуміння є цінність відносин до
права в цілому, до окремих його норм І Інститутів, до практики їх використання, до Власної правової поведінки.
Особливе значення в цій сфері має проблема правового нігілізму. В наш час широке розповсюдження в нашому суспільстві, в тому числі і серед юристів, має тотальний правовий нігілізм.
Правовий нігілізм представляє собою напрямок суспільно-політичної ідеї, відміняючи соціальну і особисту цінність права і рахуючи його найменш розвинутим способом регулювання суспільних відносин.
До основних причин розповсюдження правового нігілізму відносять:
1) історичні корні, які є нормальним результатом самодержавства, багатовікового кріпосництва, де люди не мали ні прав ні свобод ні правосуддя;
2) теорію і практику розуміння диктатури пролетаріату, як влади необмеженої законом;
3) правову систему, в якій керували адміністративно-командні методи, секретні і напівсекретні підзаконні-нормативно-правові акти, а конституції і небагаточи-сленні демократичні закони в деякій степені тільки декларували права і свободи особистості;
Висновок: На відміну від населення, якому досить знати принципи (аксіоми) права і найбільш ходові (потрібні) норми права, юристи повинні досконально знати принципи й норми тих інститутів права з якими вони працюють, а також вміти правильно застосовувати право.
Дані поняття представляють вираження більш загальних філософських понять: суспільної психології і суспільної ідеології. Із загальної характеристики даних рівнів можна зрозуміти і зміст правової психології і ідеології, відзначивши в той же час і специфічні особливості.
Суспільне розуміння-це та сторона духовного життя суспільства, від якої залежить майбутнє суспільства, цілеспрямованість, цінності орієнтації і соціальна активність індивідів, громадян по модернізації суспільних відносин. Структурні елементи суспільного розуміння розпізнаються як масова психологія (психологія народних мас), яка виражає закономірності буденного, повсякденного життя людей і ідологія, яка виражає закономірності взаємовідносин, діяльності (політичної, правової і т. д. ) великих соціальних груп, класів, прошарків, їх інтересів, задач і цілей в історичному процесі.
Масова психологія формується як звичайний-стихійний процес. Отже в ній перевищують стереотипи, традиції, звичаї, емоціонально-вольові-відносини до реальності. Правова психологія, володіє тими ж характеристиками, що й суспільна психологія в цілому виділяється і своїми особливими рисами. Правова психологія по змісту представляє собою сукупність відчуттів, емоцій, настрою, рівності у відносинах між індивідумами і державою, між індивідумами і націями. Правова психологія служить джерелом соціальної активності широких народних мас, які проявляються в соціальних революціях, у національно-визвольній боротьбі і т. д. Правові принципи свободи, рівності і братства народилися в революційному русі французького і других народів.
Ідеологія розвивається в результаті теоретичної діяльності представників основних сил суспільного розвитку. Правова ідеологія-це система поглядів, ідей, різного роду соціальних груп, об'єднань, організації і окремих мислителів, які виражали своє відношення до державної влади, правової основи цієї влади, політичної і
правової системи даного суспільства. Вона формується в процесі теоретичної діяльності представників різних соціальних наук: економічних, політичних, юридичних і других наук. Правові відносини, правопорядок в суспільстві рішаються не тільки юридичними методами, оскільки для їх реалізації необхідні і матеріально-економічні умови, і соціально-психологічні предпосилки, і другі моменти.
Правова ідеологія може стати керуючою силою в розвитку суспільства, якщо в неї покладені основні принципи: демократії, гуманізму і соціального прогресса.
Правова ідеологія пробуджає в масовому розумінні потрібність в активному відношенні до дійсності, формує в ньому суб'єктивне правове відношення до других суб'єктів права. Розуміння людиною себе як суб'єкта правовідносин піднімає його розуміння на рівень само розуміння. А це означає, що поняття законності, правопорядку і т. д. стають елементами його само розуміння, його поведінка в суспільстві й відношення до других індивідів
Вважається, що прецедент, звичай вичерпані себе як джерело права, що самим оптимальним джерелом права є закон. В юридичній літературі обов'язковими є слідуючи моменти у визначені пропуску в позитивному праві, а також відповідні їх види пропусків.
1. Пропуск в позитивному праві означає відсутність якого-небудь джерела права взагалі і закон, підзаконний акт, звичай, прецедент.
2. Пропуск в нормативно-правовому урегулюванні означає відсутність норм закону і норм підзаконних актів.
3. Пропуск в законодавстві означає відсутність закону, тобто акту вищого органу влади.
4. Пропуск в законі означає неповне урегулювання питань в даному законі. Неповнота норм у даному акті означає, як пропуск цього акту, так і пропуск права в цілому.
Спостерігаючи за практикою парламентської діяльності по прийняттю закону можна побачити, як депутати в силу певних причин, мотивів, утримуються від прийняття закону, голосують за прийняття чи проти. Відсутність правової норми на основі описаної ситуації неможливо віднести до проблем пропуску позитивного права, оскільки причина знаходиться не в правовій сфері, а зовні.
Поштовхом для діяльності по встановленню пропусків у праві є, по-перше, юридична практика, яка знаходить протиріччя і нерозвиненість системи законодавства. По-друге, пропуски знаходяться в процесі нормативізму, кодифікаційних робіт, коли з'являється об'єктивна проблема в тому, щоб обновити систему права.
Нормативізм - це державна діяльність по формуванню права, формуванню систем норм права. Нормативно-правові акти по відношенню до права представляють юридичну форму вираження його норм. Відповідно, юридична сила, юридична форма необхідна нормам права, щоб вони стали реальними (а не тільки в писаній формі) регуляторами суспільних відносин. Закон-це сила, яка приводиться в рух органами примусу.
Поштовхом, примусом для початку нормативіської діяльності є об'єктивні фактори, діючі в системі суспільних відносин. Зміна в структурі суспільних відносин, початок переходу до ринкових відносин в Україні викликало потребу в нормативізмі в широких масштабах.
Закони приймаються законодавчими органами держави, або в деяких випадках всенародним референдумом. Закон володіє вищою юридичною силою, отже
прийняття закону, чи законодавчий процес являє собою серйозну діяльність, яка поділяється на ряд стадій. Нормативізм не обмежується законодавчою діяльністю парламенту. Нормативно-правові акти створюються також органами виконавчої влади, відомствами, суспільними організаціями.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить