Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Напрями розвитку промисловості

Напрями розвитку промисловості
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Напрями розвитку промисловості

Реформування системи управління промисловістю.
Мета реформування системи управління промисловістю полягає в удосконаленні механізмів ринкової самоорганізації та створенні повнофункціональної ієрархічної системи, спроможної забезпечувати ефективне державне регулювання її розвитку на всіх етапах інноваційно-інвестиційного циклу в умовах ринкових відносин.
Основними напрямами реформування системи управління промисловістю є:
застосування нових стратегій управління шляхом переходу від запізнілого виправлення дефектів попереднього розвитку до випереджаючих багатовекторних спрямовуючих дій;
удосконалення механізмів ринкової самоорганізації підприємств на виконання стратегічних напрямів промислового розвитку;
формування повнофункціональної структури системи управління з включенням в неї центральних і регіональних органів;
законодавче розмежування повноважень з формування та реалізації державної і регіональної промислової політики;
перехід на функціонально спрямовану організаційну структуру органів управління з переважною орієнтацією державної промислової політики на створення сприятливих умов функціонування і розвитку промисловості;
поліпшення управління державною промисловою власністю;
створення умов для ринкової самоорганізації великомасштабних інноваційно орієнтованих об’єднань та передачі їм частини управлінських повноважень з реалізації промислової політики;
підготовка менеджерів нової формації для роботи в органах державного управління промисловістю та стимулювання впровадження лідерного менеджменту, сучасних методів бізнес-планування і стандартів інноваційного та інвестиційного проектування на промислових підприємствах;
впровадження комп’ютеризованих систем підтримки управлінських рішень та створення єдиної облікової бази даних.
Орієнтація на нові стратегії управління потребує вдосконалення засобів державного регулювання розвитку промисловості. Їх базовими складовими є програмно-цільові механізми та нормативно-правове забезпечення.
Основою нормативно-правового забезпечення повинен стати Закон України “Про промисловість” та інші вдосконалені закони, що регламентують окремі аспекти і напрями інноваційного розвитку промисловості.
Перехід на інноваційний шлях розвитку забезпечується інституційними перетвореннями промислового комплексу. Передбачається формування інституційного складу, який стимулюватиме підприємницьку активність, прискорення промислового розвитку на засадах структурно-інноваційних перетворень, розвиток сучасної промислової інфраструктури та повноцінного ринкового середовища.
Основними напрямами інституційних перетворень є:
створення макротехнологічних виробництв із замкненими циклами за пріоритетами інноваційного розвитку;
розширення мережі та сфер діяльності малих підприємств, підтримка промислового підприємництва;
створення умов для налагодження ефективної взаємодії великого, середнього та малого бізнесу, насамперед у наукоємних секторах;
оптимізація регіональних промислових комплексів та виробничих потужностей підприємств; створення регіональних промислових кластерів; поліпшення коопераційних зв’язків;
удосконалення системи соціальних гарантій, екологічної безпеки та умов праці робітникам промисловості;
залучення коштів, отриманих від приватизації державного майна, на інноваційне інвестування та модернізацію промислових підприємств;
розвиток промислової інфраструктури, передусім систем транспорту, зв’язку, інформатизації, науково-технічного забезпечення, сервісного обслуговування;
подальша реструктуризація підприємств, утворення транснаціональних компаній, промислово-фінансових груп та холдингових компаній, технополісів, бізнес-інкубаторів, мережних структур.
Підвищення ролі держави у проведенні промислової політики буде забезпечуватися переважно шляхом використання економічних методів регулювання, властивих ринковій економіці, вдосконалення нормативно-правового забезпечення розвитку промисловості.
Стратегія інституційних перетворень в промисловості повинна узгоджуватися з інтеграційними процесами — набуттям Україною членства в ЄС, вступом до СОТ, розвитком економічних відносин в межах країн СНД.
Основою стратегії структурної перебудови промислового комплексу повинен бути прискорений розвиток обробної промисловості та інформаційних технологій.
Розширення обсягів пропонування наукоємних вітчизняних промислових товарів на внутрішньому ринку здійснюватиметься шляхом підвищення рівня збалансованості виробництва, створення замкнених технологічних циклів з виробництва кінцевої продукції, активізації процесів імпортозаміщення, переорієнтації галузей обробної промисловості на задоволення потреб власної міжгалузевої кооперації. Пріоритетним є нарощування обсягів випуску високотехнологічних виробів, передусім технічно складних товарів широкого вжитку, медичної, комп’ютерної техніки, легкових автомобілів тощо, які найбільшою мірою стимулюють внутрішній попит і підвищення особистого кінцевого споживання.
З цією метою передбачається:
провести на діючих підприємствах модернізацію виробництва з впровадження технологій поглибленої переробки;
забезпечити посилення технічного контролю, запровадити сучасні системи якості, сертифікації продукції і виробництва, вдосконалити систему стандартизації та метрології на основі міжнародних норм;
запровадити моніторинг ринкового попиту на промислову продукцію, створити розвинуту дилерську мережу, поширити використання реклами та застосування лізингових схем фінансування.
Зміни у структурі експорту із збільшенням у ньому частки продукції поглибленої переробки з порівняно високим рівнем додаткової вартості здійснюватимуться за рахунок випереджаючих темпів випуску наукоємної продукції.
Цей напрям передбачає:
орієнтування на конкретні вузькі сегменти зовнішнього ринку, де вітчизняні товаровиробники протягом короткого часу зможуть реалізувати конкурентні переваги з урахуванням соціально-економічного становища в країні;
більш повне використання національних науково-технічних розробок, новітніх результатів фундаментальних і прикладних досліджень;
державне стимулювання випереджаючого розвитку переробних галузей, насамперед наукоємних і високотехнологічних виробництв, сприяння розробленню та впровадженню у виробництво нових видів продукції, матеріалів і технологій.
Виходячи з кон’юнктури світового і внутрішнього ринку, Законів України “Про інноваційну діяльність” та “Про приоритетні напрями розвитку науки і техніки в Україні”, до пріоритетних виробництв, які можуть сприяти досить швидкому підвищенню рівня промислово-технологічної переробки та посиленню конкурентоспроможності продукції, віднесено:
у машинобудуванні — виробництво авіаційної і ракетно-космічної техніки, приладобудування, суднобудування, автомобілебудування, виробництво новітнього рухомого складу та іншого обладнання для залізничного транспорту, міських автобусів великої та особливо великої місткості, дорожньобудівельної техніки, комунального машинобудування, енергетичних агрегатів - паливних елементів та техніки на їх основі, верстато-інструментальне, енергетичне і сільськогосподарське машинобудування, окремі виробництва електронної техніки та засобів зв’язку;
у металургійній промисловості — виробництво тонкого автомобільного листа, високоміцних та водо- і газопровідних труб з покриттям, алюмінієвої фольги і губчастого титану, сталевих канатів та арматури;
у хімічній і нафтохімічній промисловості — виробництво мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин, високоефективних коагулянтів і флокулянтів для очищення природних і стічних вод, синтетичного корду, полімерів та виробів з них, магнітних стрічок та рентгенівської плівки на лавсановій основі, товарів побутової хімії, автомобільних шин і гумотехнічних виробів, зокрема важкозаймистих конвеєрних стрічок;
у деревообробній промисловості — виробництво фанери, картону, спеціальних видів паперу, деревностружкових та деревноволокнистих плит, меблів, виробництво сірників;
у промисловості будівельних матеріалів — виробництво високоякісного скла, крейди, фракційного щебеню, тонких облицювальних плит з граніту та бруківки сучасного дизайну, великоформатних керамічних облицювальних плит та плит для підлоги євростандарту, високоякісної керамічної цегли, санітарної кераміки, облицювальних та архітектурно-будівельних виробів із природного каменю, теплоізоляційних базальтових матеріалів та виробів, теплоефективних виробів із пористих бетонів, новітніх матеріалів для будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг;
у легкій промисловості — поглиблена переробка льону, шкірсировини, швейне та трикотажне виробництво;
у харчовій промисловості — виробництво розширеного асортименту харчових продуктів поліпшених поживних та смакових властивостей, лікувально-профілактичних продуктів і препаратів з рослинної сировини, харчових домішок, продуктів термічної обробки та швидкого приготування.
Стосовно багатьох видів промислової продукції підприємства різних галузей вже заявили про себе як конкурентоспроможні суб’єкти на зовнішньому ринку. Однак їх позиції поки що не досить стійкі через внутрішні проблеми, зокрема відсутність інвестиційних ресурсів і коливання кон’юнктури на світовому ринку. Тому на їх підтримку повинні бути спрямовані основні зусилля в проведенні промислової політики.
Виконання поставлених завдань буде здійснюватися через систему галузевих програм розвитку, оптимізацію яких передбачено заходами Держпрограми.
Удосконалення структури промислового комплексу забезпечить підвищення ефективності промислового виробництва, збільшення випуску сучасних конкурентоспроможних видів промислової продукції, що відповідає вимогам світових стандартів, створить основу для формування прогресивної структури експорту і сприятиме розвитку внутрішнього ринку.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить