Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Ефективність технологічних процесів

Ефективність технологічних процесів
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

Ефективність технологічних процесів

Під якістю будь-якої продукції, в тому числі окремих технологічних процесів, обладнання, технологічних ліній, продукту, що виробляється розуміють сукупність показників, що обумовлюють придатність об’єкту чи продукції задовольнити певні потреби згідно з її призначенням.
Якщо технологічна лінія, машина, апарат призначена для виконання якої-небудь технологічної операції (відокремлення від домішок, надання певної форми, зміни якостей об'єкту обробки, тощо), то якість машини, апарату визначається мірою виконання заданого призначення (ефективністю).

Технологічний рівень виробництва суттєво впливає на техніко-економічні показники  підприємства.
Техніко-економічні показники — показники, що характеризують рівень використання сировини, матеріалів, виробничих потужностей, енергетичних ресурсів, обладнання, трудових ресурсів (вихід готової продукції з сировини, виробіток продукції на одного працівника). За їх допомогою визначають технічний та економічний стан виробництва на відповідний момент часу.
На техніко-економічні показники підприємства  впливають :
- прогресивність технології;
- вікова структура виробничого апарату, його технічний стан;
- рівень механізації та автоматизації,
- якість виробленої продукції;
- ефективність виробництва,
- рівень кваліфікації кадрів,
- рівень організації виробництва та ін.
Досягнутий техніко-економічний рівень підприємства відображає його можливості щодо випуску продукції, яка відповідає вимогам замовників.
Найважливішим показником досконалості технології є собівартість продукції, яка характеризує не тільки технологію, а й організацію виробництва або управління. Собівартість дуже складний економічний показник і складається з «технологічних» та «організаційних» або управлінських витрат.
Витрати підприємства на виготовлення й збут продукції в грошовому вираженні називаються повною собівартістю, а витрати підприємства, безпосередньо пов'язані з виробництвом, - виробничою собівартістю продукту.
Основні статті витрат, з яких складається виробнича собівартість продукції:
1) сировина, напівпродукти й основні матеріали, що безпосередньо беруть участь у технологічних процесах виробництва;
2) паливо й енергія для технологічних цілей;
3) заробітна платня основних виробничих робітників;
4). амортизація - відрахування на відшкодування зношування основних виробничих фондів: будинків, споруджень, устаткування й ін.;
5) цехові витрати, включаючи витрати на зміст "і поточний ремонт основних виробничих фондів (у тому числі заробітну плату допоміжних і ремонтників, а також заробітну плату адміністративно-господарського персоналу цеху, витрати на охорону праці й техніку безпеки);
6) загальнозаводські витрати.
Із собівартості основного продукту звичайно знімається вартість побічних продуктів, одержуваних з тієї ж сировини. Співвідношення витрат по статтях собівартості по-різному для окремих виробництв. Однак у більшості випадків основні витрати падають на сировину.
Наприклад, собівартість продукції в хімічної промисловості, насамперед, залежить від вартості й повноти використання сировини й від вартості й витрати палива й енергії. Тому ощадливе використання сировини, палива й енергії є основною умовою зниження собівартості продукції.
Із технологічних складових мають велике значення витрати енергії на виробництво продукції. Енергоємність, як показник, має суттєвий  вплив на собівартість продукції.
Окрім перелічених показників, технологічні схеми виробництва будь-якого продукту можуть бути оцінені за такими показниками [32], [58]:
1.    відповідність властивостей готового продукту їхньому цільовому призначенню;
2.    відповідність технології вимогам екології та техніці безпеки;
3.    матеріало- і енергоємність;
4.    ресурсо- та енергозбереження;
5.    інтенсифікації виробництва;
6.    інформаційна забезпеченість і керованність;
7.    принципи оптимального варіанту.
Крім цього, необхідно враховувати і такі показники, що пов'язані з сучасними вимогами до технічних об'єктів:
- гнучкість — тобто можливість протистояти змінюючим умовам функціонування;
- стабілізуємість — властивість системи, що пов'язана із якістю перехідних процесів та сталістю;
- живучість — можливість керувати при непрацездатності окремих елементів;
- надійність — виключення аварійних ситуацій.
Виходячи із сучасних уявлень про оцінку якості технологічних процесів вважають, що економічні характеристики технологічних ліній, обчислені за загально прийнятими методиками, є другорядними характеристиками, які отримані розрахунковими методами на основі першорядних.
Слід зауважити, що в кожній галузі існують спеціальні показники для оцінки якості технологічних процесів. Наприклад, в хімічній технології глибина протікання реакції, від якої залежать ступінь використання сировини й інші показники хіміко-технологічних процесів, може характеризуватися ступенем перетворення й виходом, а для складних реакцій, крім того, - селективностью.
Ступень перетворення - відношення кількості речовини, що вступили в реакцію, до його вихідної кількості.
Аналіз рівня техніки [45] доцільно почати з вивчення вікового складу обладнання, ступеня оновлення і зношення. З цією метою порівнюють результати аналізу стану основних виробничих фондів із середньогалузевими показниками і даними споріднених підприємств.
Ступінь оновлення показує, наскільки інтенсивно діє процес оновлення ("омолодження") техніки.
протікають складні паралельні й послідовні реакції з одержанням декількох продуктів. Деякі із цих продуктів — цільові, інші — побічні.
Наприклад, ресурсозбереження можна оцінити за виходом готової продукції та за витратами допоміжних матеріалів, екологічність — за кількістю і концентрацією викидів і т.д. Можливо оцінювати екологічність встановленням ціни на одиницю маси шкідливих викидів, або їх концентрацією.
Порівняння показників дозволяє зробити висновки, що показники якості технологічних процесів переробних виробництв не завжди відповідають національним та міжнародним стандартам, оскільки за багатьма показниками ці процеси не оцінюються взагалі, а частина показників визначається згідно з методикою, яка не відповідає національним та міжнародним стандартам.
Вважається, що технічний рівень виробів перевищує найбільші світові досягнення, якщо кожен з обраних для порівняння показників перевищує більш ніж на 5% відповідні значення показників кожного аналога. Якщо ж відхилення значень параметрів зразка і аналогів, що оцінюються,  знаходиться в межах +/- 3%, то прийнято вважати, що виріб відповідає найвищому світовому рівню.
Ці загальні положення і визначення регламентовані міжнародними стандартами, стандартами країн СНД (в т.ч. ГОСТами СРСР, ДСТУ, тощо).
При проведенні аналізу рівня технології виробництва, об'єктами аналізу можуть бути:
- технологія виробництва підприємства (об'єднання) в цілому;
- технологія за окремими підрозділами;
- технологія виробництва окремих виробів або груп виробів, агрегатів, вузлів, деталей;
- окремі технологічні процеси.
Вибір об'єкта аналізу залежить від стану виробництва і від конкретних завдань, поставлених перед ним.
Проводити аналіз доцільно у такій послідовності:
1) аналіз основних показників рівня технології з метою визначення ступеня його прогресивності й економічності з урахуванням специфіки даного виробництва;
2) виявлення технічних та організаційних факторів, що зумовили незадовільні показники;
3) розробка основних напрямків удосконалення технології виробництва на найближчі роки і визначення прогресивних показників, яких необхідно досягнути до кінця періоду.
Важливим узагальнювальним показником рівня технології є питома вага продукції, виготовленої за допомогою прогресивних технологічних методів, у загальному обсязі товарної продукції (У ціновому, трудовому або натуральному виразі).
Кожний технологічний процес має свої особливості та властиві для нього показники. Тому питому вагу продукції, виготовленої за допомогою прогресивної технології, визначають відповідно до цехів.
Наприклад, удосконалення технології у металообробних цехах пов'язане також із підвищенням рівня оснащеності пристроями і спеціальними інструментами різних видів.
Для з'ясування рівня технологічного оснащення визначають коефіцієнт технологічного оснащення як співвідношення числа детале-операцій, виконаних із застосуванням пристроїв, до загальної кількості детале-операцій. Цей коефіцієнт також можна визначити за даними технологічних карт [45].
Крім цього, показниками технологічного рівня є співвідношення за різними групами обладнання машинного і допоміжного часу та застосування типових технологічних процесів.
Рівень технології пов'язаний зі станом технологічної дисципліни, її аналіз проводять за допомогою вибіркового методу у таких трьох напрямках:
а) виявляють найтиповіші відхилення від технологічного процесу і причини, що їх зумовили;
б) оцінюють дотримання графіка перевірки обладнання на технологічну точність;
в) аналізують систему перевірки оснащення на технологічну точність.
Про технологічну дисципліну роблять висновок, врахувавши також динаміку таких показників, як втрати через брак і доплати робітникам - відрахування за порушення встановленої технології.
Рівень технології залежить і від ступеня механізації та автоматизації технологічного контролю, застосування прогресивних (наприклад, не руйнування підконтрольних виробів без зупинки обладнання тощо), статистично-математичних, у тому числі вибіркових, методів контролю і т. ін.
Ефективність удосконалення технології проявляється у першу чергу в зниженні трудомісткості і матеріаломісткості продукції.
Для оцінювання рівня технології вивчають також норми часу і коефіцієнти корисного використання матеріалів для виробів деталей і окремих технологічних процесів.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить