Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Космічні технології

Космічні технології
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Космічні технології

Використання космосу пов'язане з:
    можливістю забезпечити умови чистоти для проведення експериментів і технологічних процесів (зварювання, синтезу, біотехнологічні процеси й т.п.);
    можливістю забезпечити себе чистими джерелами сонячної енергії з високим ККД;
    можливістю забезпечити передачу даних на більші відстані практично без втрат і т.п.
Основні компоненти технічного забезпечення наземної станції:
    антена СВЧ-діапазону для прийому і ретрансляції сигналів;
    транспондер — приймач-передавач;
    пакетний модем (48 Мбіт/с);
    супутниковий зв'язковий контролер;
    порт-адаптер, що підключається до каналу зв'язку.
Для супутникових систем застосовуються протоколи сімейства Aloha, розроблені на початку 70-х pp.
Наземна станція може почати передачу даних у будь-який момент часу, після чого прослуховує ефір, очікуючи, коли супутник ретранслює передачу.
Якщо ретрансляції не відбувається, то передача повторюється. Ці протоколи працювали на основі множинного доступу аналогічно Ethernet, проте час обробки сигналів на відстанях у десятки тисяч кілометрів набагато більший, ніж у локальних мережах.
У всьому світі спеціалісти в галузі телекомунікацій розробляють проекти створення всесвітньої мережі зв'язку. Основою такої мережі, безперечно, стануть волоконно-оптичні лінії зв'язку і системи супутникового зв'язку.
Одним із найграндіозніших закордонних проектів систем супутникового зв'язку є «Teledesic», запропонований колишнім власником компанії стільникового зв'язку «Макко сельюер» Крейгом Макко, засновником Microsoft Білом Гейтсом і підтриманий аерокосмічною групою «Боїнг». Також «Іридіум», «Глобалстар».
В Україні багато фірм надають доступ до Internet супутниковими каналами зв'язку, для чого пропонується придбати комплект обладнання (супутникова антена з конвертором, плата сполучення антени з комп'ютером, комплект з'єднувальних кабелів і програмне забезпечення), а також оплачувати щомісячний трафік. При цьому забезпечується швидкість отримання інформації близько 400 Кбіт/с.
Перспективи розвитку в Україні космічних технологій і світового співробітництва України в області космосу. На сучасному етапі Україна планує закріпитися на ринку послуг запуску космічних об'єктов, а також закласти стратегічні перспективи з високою комерційною віддачею. Українські представники проводять активний моніторинг настроїв в ЕКА й ЕADS, щоб залучити до співробітництва європейські компанії.
В 2004 р. було запущено сім українських РН: три «Зеніт-3SL» із плавучого комплексу Sea Launch, по одному носію «Зеніт-2», «Циклон-2» й «Дніпро» з космодрому Байконур й один «Циклон-3» з космодрому Плесецьк. З обліком того, що в усім світі в 2004 р. було проведено 55 пусків, частка України склала 12.7%. Треба відзначити, що РН «Циклон-2» й «Дніпро» були зроблені, коли Україна була республікою в складі СРСР (рис.  3.15 ) [94].
Для реалізації державної політики в космічній діяльності в лютому 1992 року було створено Національне космічне агентство України (НКАУ).

а) ІСЗ"Січ-1"                 
б) носій «Дніпро»
в) носій "Циклон-3"    
г) носій "Зенит-3SL"

Головними завданнями НКАУ визначена: розробка концептуальних основ державної політики в області дослідження й використання космічного простору, забезпечення організації й розвитку космічної діяльності в Україні.
Також сприяння підвищенню обороноздатності й національної безпеки держави, організація й розвиток співробітництва України з іншими державами й міжнародними організаціями в космічній сфері.
Космічна діяльність України здійснюється у відповідність із чотирма  Національними космічними програмами [119].
Перша Програма (1993 - 1997 р.) була покликана зберегти науковий і виробничий потенціал космічної галузі на користь національної економіки й безпеки країни, а також сприяти виходу України на міжнародні ринки космічних послуг.
Друга Програма (1998 - 2002 р.) - була спрямована на формування внутрішнього ринку космічних послуг, вихід на міжнародний космічний ринок із власною продукцією й послугами, інтеграцію України в міжнародне космічне співтовариство.
Третя Програма на 2003 - 2007 р., прийнята Верховною Радою України в жовтні 2002 року – є програмою розвитку космічних технологій, що відповідає новим тенденціям космічної діяльності, потребам економічного й науково-технічного розвитку країни.
Четверта Програма строком до 2012 року. Нова космічна програма України буде визначати комплекс заходів, спрямованих на використання космічних засобів в інтересах суспільства, на розвиток високих технологій, на якісно новий рівень міжнародного співробітництва.
Космічна галузь України стала сьогодні однієї із ключових галузей національної економіки. Вона забезпечує розробку й виробництво конкурентноздатної продукції космічного призначення й цивільної продукції з використанням космічних технологій. До складу космічної галузі України входять близько 30 промислових підприємств, конструкторських бюро й науково-дослідних інститутів. Серед них, всесвітньо відомі: дніпропетровські КБ "Південне" й "Південний машинобудівний завод"; харківські "Комунар" й "Хартрон"; Київський радіозавод й "Київприлад"; ЦКБ „Арсенал” і завод „Арсенал”; Чернігівський завод "Чезара"; Евпаторійский Центр керування й випробувань космічних засобів.
На сьогоднішній день у космічній галузі сформований науковий, технологічний і виробничий потенціал, що забезпечується повний життєвий цикл ракетно-космічної техніки. - На трьох закордонних космодромах - Байконур, Плесецьк і Си Лонч - експлуатуються п'ять українських ракетно-космічних комплексів: "Циклон-2", "Циклон-3", "Зеніт-2", "Зеніт-3SL", "Дніпро".
З 1991 року здійснені 90 пусків ракет-носіїв українського виробництва, виведені на орбіту понад 200 супутників різних країн миру.
Для керування космічними апаратами на базі Евпаторійського Центра космічної телекомунікації створений Національний центр керування й випробувань космічних засобів.
Створюється національна система дистанційного зондування Землі з космосу, побудована наземна мережа ретрансляції супутникових каналів телебачення й мережа спостережень за геофізичним станом на території України й за її межами.
Українські вчені беруть участь у ряді міжнародних наукових проектів. Отримано унікальні результати світового значення в проектах ІНТЕРБОЛ, КОРОНАС-Ф, ІНТЕРФЕРОМЕТР.
Розроблено програму спільних російсько-українських наукових досліджень і технологічних експериментів на російському сегменті Міжнародної космічної станції (МКС). Ведеться підготовка до виконання першої черги експериментів.
Україна є членом престижних міжнародних організацій, які координують космічну діяльність. Серед них, Комітет ООН з мирного використання космосу, Всесвітній комітет з космічних дослідженнь, Всесвітня організація по супутникових дослідженнях Землі, Міжнародна астронавтична федерація. Налагоджено двостороннє співробітництво з космічними агентствами й відомствами Росії, Казахстану, США, Бразилії, Аргентини, Ізраїлю, Італії, Туреччини, Індії, Китаю і Європейським космічним агентством.
Українськими підприємствами космічної галузі встановлені партнерські відносини із провідними світовими аерокосмічними компаніями: "Сі Лонч", "Боиг", "Локхид Мартін", "Даза", РКК "Енергія", а також телекомунікаційними компаніями: "Панамсат", "Інтелсат", "Інтерсупутник", "Евталсат", "Инмарсат", "Евметсат".
Розширюється участь України в міжнародних космічних програмах і проектах. Підприємства галузі беруть участь більш ніж в 50-ти комерційних проектах. Найбільш масштабні - «Морський старт», «Наземний старт», «Дніпро», «Циклон-4».


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить