Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Поняття техніки і технології. Мета і задачі технології. Основні поняття курсу

Поняття техніки і технології. Мета і задачі технології. Основні поняття курсу
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 4
ХудшийЛучший 

Поняття техніки і технології. Мета і задачі технології. Основні поняття курсу

Технологія як наукова дисципліна відноситься до числа прикладних галузей знання і кожна її галузь відрізняється від інших об'єктом, предметом і завданнями. Представимо найбільш узагальнене визначення технології.
Технологія (технос — мистецтво, ремесло та логос — наука) дослівно з грецької — наука про ремесла, наука про промисловість (виробництво) .
У своєму розвитку технологія, як наука, пройшла чотири періоди [43]:
1. Технологія узагальнювала практичний технологічний досвід без належного наукового обгрунтування. Вибір технологічних операцій та їх послідовність проводились на основі зіставлення різних можливих варіантів.
2. Вибір технологічних операцій без використання проводився на основі якісних аналізів продукції, але без достатнього кількісного обгрунтування отриманих результатів.
3. Вибір технологічних операцій, методів та режимів обробки сировинних матеріалів проводився на основі якісного і кількісного обгрунтування відповідних розрахунків.
4. Вибір технологічних систем всебічно науково обґрунтовується з метою вибору оптимального варіанту, який забезпечує отримання продукції відповідної якості за найменших витрат усіх видів ресурсів та найменшого забруднення навколишнього середовища. Такі вимоги характерні для сучасного періоду розвитку технологічної науки.
В умовах переходу України від планового до ринкового господарювання зростає роль технологій. За цих умов те підприємство витримає конкуренцію, яке швидше замінить технологію виготовлення продукції на економічно доцільну. І при цьому не забуде про охорону довкілля.
Є такі визначення промислових технологій.
Технологією називають науку про отримання сировини та виготовлення з неї певної продукції.
Технологія — це процес послідовної зміни стану, властивостей, структури, форми та інших характеристик предметів праці з метою виготовлення певної продукції. Найбільш емним є наступне визначення.
Технологія - це наука, що вивчає способи і процеси одержання і переробки продуктів природи, сировини, матеріалів і напівфабрикатів в предмети споживання і засоби виробництва [43].
Сучасний рівень виробництва та кон'юнктури ринку вкладають новий зміст у поняття «технологія», розглядаючи її як науку про найбільш економічні способи і процеси виробництва сировини, матеріалів та виробів.
Практичне використання будь-якої технології відбувається через формалізовану доцільну сукупність дій, спрямованих на зміну форми, розмірів, стану, структури, місцерозташування предмета праці, яка являє собою технологічний процес.
В економічно розвинених країнах та все більше науковців і спеціалістів у країнах СНД пов'язують технологію з перетворенням, практичною реалізацією наукових знань та інформації. Це випливає з таких її визначень [18], [19], [29]:
«технологія — науково-технічні, виробничі, управлінські знання та досвід»;
«технологія — це науково-технічні знання (включаючи методи, форми та способи їх використання), що застосовуються при розробці, виробництві та експлуатації товарів, втілені в матеріальні носії чи які існують в інтелекті суб'єктів, і такі, що мають комерційну цінність і багатоцільове використання»;
«технологія — це результат інтелектуальної діяльності, в основу якої покладено технічні знання й інформацію про нові ефективні й економічні виробничі процеси, що дають змогу виробляти матеріальні об'єкти».
Об'єктом технології є окремі операції, лінії та комплексні технологічні процеси виробництва різних виробів: тканин, металу, лугів, кислот, добрив, миючих засобів, борошна, хліба, м'яса, молока, цукерок, вина, консервів тощо.
Предмет технології можна розглядати як систему уявлень, категорій, принципів та законів синтезу (проектування) ефективних технологічних процесів, які склалися в технології в процесі її становлення і розвитку. До предмету технології належить віднести специфічні найменування процесів, продуктів та напівфабрикатів, методи визначення їх якісних та кількісних характеристик, конкретні проявлення законів фундаментальних наук в технології, закономірності технологічних процесів (швидкість, рівновага та ін.), їх моделі (ідеальні об'єкти). Окремі складові предмету технології поняття можуть бути використані і іншими науками, але тільки їх сукупність, зведена в систему, яка має системні, тобто найбільш загальні для технології ознаки з однаковим способом їх вимірювання і є предметом технології [43].
Технологія, як і будь-яка інша прикладна наука, є синтетичною (інтегральною, поліпредметною) і заснована на теоретичних засадах фундаментальних наук, які з'ясовують та описують окремі явища, що проявляються при виконанні технологічних операцій (теплообмін, хімічна реакція, тощо).
Теоретичні основи технології включають параметричні, морфологічні (субстратні) та функціональні описи. Параметричний опис властивостей, ознак та співвідношень не з'ясовує закономірності технологічних процесів, а тільки фіксує їх (графічне чи інше зображення технологічної схеми, машини, апарату, характеристики потоків продукту та робочих агентів і т. ін.) [43].
Морфологічний опис визначає взаємозв'язки властивостей, ознак і їх співвідношень кожної технологічної операції окремо. До морфологічного опису треба віднести статичні, кінетичні та інші закономірності якісного або кількісного характеру, за допомогою яких встановлюють технологічні режими та динамічні властивості окремих стадій виробничого процесу (технологічних операцій), та конструктивні параметри машин та апаратів.
Функціональний опис установлює взаємозв'язки між технологічними операціями (елементами) технологічної лінії та може бути одержано експериментально або аналітично. Це зв'язки структури виробничого процесу. Морфологічні та функціональні описи складають зміст будь-якої технології як науки, формалізують статичні, кінетичні та динамічні закономірності окремих стадій та всієї структури виробничого процесу, складають необхідні передумови для використання методів та законів фундаментальних наук, які описують окремі явища. Ця формалізація неможлива без спрощення (ідеалізації) об'єкту, відкинення неістотних для розв'язання даного завдання характеристик, тобто без побудови ідеальних об'єктів (моделей) технології.
Головна мета технології може бути досягнена тільки при наявності кількісної оцінки довершеності процесу та якості продукту. Одержати ці оцінки можна тільки сукупністю методів з використанням перелічених трьох видів опису, що засновані на різних модельних уявленнях. Таким чином технологія користується двома типами моделей: ідеальні об'єкти фундаментальних наук, на базі яких сформульовано найбільш загальні закони та закономірності природознавчих наук та ідеальні об'єкти власне самої технології, на базі яких складено морфологічні описи окремих стадій (технологічних операцій) та функціональні описи структури технологічних ліній.
Головне завдання технології як науки — це визначення фізичних, хімічних та інших закономірностей з метою використання у виробництві найбільш ефективних технологічних систем [43].
Основним методичним засобом технології як науки є визначення найбільш істотних зв'язків між параметрами окремих технологічних операцій та параметрами структури технологічної лінії (ідеалізація об'єктів), вибір відомих або розробка нових засобів їх кількісної оцінки. Постачають ці методи фундаментальні науки, які створюють ідеальні моделі окремих явищ, що характерні для виробництва будь-якого продукту. Створення ідеальних об'єктів окремих стадій всієї структури технологічної лінії (моделі другого та третього рівня) — суто технологічна задача. Якщо механізм окремих явищ не встановлено або не описано, то відомі описи фундаментальних наук не дозволяють встановити необхідні зв'язки між окремими операціями технологічної лінії та параметрами кожної операції окремо. В такому разі морфологічні і функціональні описи об'єднують емпірично. Створення ідеальних об'єктів технології починають з ідеалізації параметричного опису, а потім морфологічного, який дозволяє встановити найбільш важливі істотні закономірності окремих стадій. При складанні функціонального опису технологічної лінії моделі складають виявленням найбільш істотних зв'язків між окремими стадіями, що впливають на вибрані показники якості технологічної лінії.
Таким чином, з одного боку технологія — це сукупність засобів переробки сировини в готовий продукт, а з іншого — наукова дисципліна, яка розробляє та довершує ці засоби.
Виходячи з наведеного визначення предмета та методів основною найбільш загальною метою технології, як науки  є забезпечення потреб суспільства в одержанні потрібних людині виробів, що забезпечують належні умови життя [43].
Основні загальні завдання технології повинні забезпечити:
1) найбільше вилучення корисної речовини із сировини;
2) відповідні задані або оптимальні властивості (якість) готового продукту;
3) відсутність шкоди довкіллю в процесі виробництва;
4) відповідні (задані) або оптимальні затрати на виготовлення готового продукту;
5) можливість керування технологічними процесами найбільш простими засобами;
6) визначену або оптимальну надійність функціонування технологічних процесів.




Окремими частковими задачами технології можуть бути:
    знаходження нових та найкраще використання існуючих видів сировини для одержання певних продуктів заданої якості;
    розробка найбільш доцільних засобів та спроможностей дій на сировину, що переробляється та напівфабрикати;
    розробки засобів економічного використання енергії, устаткування та виробничих площ;
    вдосконалення існуючих та розробка нових засобів і пристроїв вимірювання, контролю та керування технологічними процесами;
    розробка нових та вдосконалення існуючих методів кількісної оцінки технологічних процесів та апаратів;
    вдосконалення методів моделювання технологічних процесів на основі теорії подібності та фізичних, математичних та інших моделей.
Існують різні класифікаційні ознаки технологій.
У зв'язку з тим, що вперше технологія  виникла з розвитком великої машинної промисловості і  лише потім виросла до самостійної галузі знань, то є необхідність поперше розглянути такий спосіб поділу технологій, як галузеві та міжгалузеві технології.
Галузь промисловості визначається, як сукупність промислових і виробничих об'єднань (підприємств), науково-дослідних і проектно-конструкторських організацій, що виготовляють продукцію, що споріднена за своїм призначенням і сировиною, що застосовують в основному виробництві схожу технологію, і використовує для її виробництва спеціально підготовані кадри працівників [29].
Галузеві технології використовуються в межах окремих галузей промисловості і не використовуються в інших: технології хімічної промисловості (каталіз), нафто-хімічної (крекінг), харчової та ін.
Міжгалузевими технологіями є такі, що використовуються одночасно в декількох галузях промисловості: біотехнологічні; лазерні; плазмові, зварювання та ін.
Технології за своєю функцією в системах технологій діляться на інформаційні та промислові. Промислові за цією ж ознакою діляться на чотири види (рис.1.1.) [29].

Рис. 1.1.  Система промислових технологій

При такій класифікації в промисловості можна виділити наступні основні види технологій:
    видобувні технології — вирішують питання добування корисних копалин;
    технології первинної переробки (технології збагачення) — їх реалізація дає змогу одержати збагачену сировину;
    технології переробки — внаслідок їх реалізації одержують матеріали для обробляючих виробництв;
    технології обробки — дають можливість із матеріалів одержати готову продукцію;
Інформаційні технології — це комплекс методів і процедур, за допомогою яких реалізуються функції збору, передачі, обробки, збагачення та доведення до користувача інформації про стан об'єкта, процесу чи явища з використанням обраного комплексу технічних засобів [17] [29].
Принципова відмінність інформаційної технології від промислової полягає в тому, що вона крім, рутинних операцій, містить елементи творчого характеру, які не піддаються регламентації та формалізації. Метою будь-якої інформаційної технології є виробництво інформації для наступного аналізу і прийняття на його основі певного рішення.
Винахід і модернізація технічних засобів запису і передавання інформації дали змогу суттєво удосконалити як окремі операції, так і весь технологічний процес обробки інформації, підвищити продуктивність управлінської праці.
Така "механізація" інформаційної технології стала базою формування діючих організаційних структур в економіці, системах технологій та інших галузях.
Основу нової інформаційної технології (HIT) становить розподілена комп'ютерна техніка, «дружнє» програмне забезпечення, розвинені комунікації. Користувачеві - непрограмісту надано можливість прямого спілкування з ЕОМ шляхом роботи у діалоговому режимі. При цьому потужні програмно-апаратні засоби (бази даних, експертні системи та бази знань, системи підтримки прийняття рішень тощо) створюють комфорт у роботі, дають змогу не лише автоматизувати процес зміни форми та місцезнаходження інформації, а й змінювати її зміст. Комп'ютери допомагають людині підвищити продуктивність праці завдяки збільшенню обсягів індивідуального виконання робіт.
Поняття "нова інформаційна технологія" має подвійне тлумачення [32]:
1) з практичного погляду — це сукупність автоматизованих процесів циркуляції і переробки інформації, опису цих процесів, пов'язаних з конкретною предметною галуззю і реалізованих за допомогою сучасних техніко-економічних засобів, що виконують заданий перелік функцій.
2) з теоретичного погляду — це науково-технічна дисципліна, в рамках якої досліджуються проблеми розробки та застосування автоматизованих процесів циркуляції і переробки інформації.
Вивчення, систематизація, аналіз, модернізація, ефективна взаємодія промислових технологій та їх заміна в перспективі більш досконалими неможливі без широкого використання інформаційних технологій.
В результаті розвитку технологічні відношення складаються в систему взаємодії «людина – наука – техніка - виробництво». Розвиток і оновлення технологій невід'ємно пов'язані з розвитком техніки, як засобу впливу на природу.
Техніка (др. грец. τεχνικόςвід τέχνη - мистецтво, майстерність, уміння) - це загальна назва різних пристосувань, механізмів і пристроїв, що не існують у природі й виготовлених людиною [66]. Слово «техніка» також означає «спосіб виготовлення чого-небудь» - наприклад, техніка живопису, техніка вирощування картоплі й т.п .
Під технікою розуміється сукупність засобів діяльності людини, які створюються для здійснення виробничих процесів і обслуговування невиробничих потреб громадськості.
Кожна людина може вказати на ті технічні пристрої й знаряддя, які оточують нас у повсякденному житті - удома або на роботі. Фахівці назвуть конкретні приклади такого роду пристроїв з досліджуваних або створюваний ними видів техніки. Але все це - лише предмети технічної діяльності людини, матеріальні результати його технічних зусиль і міркувань. За всім цим - велика сфера технічних знань і заснованих на цих знаннях дій.
Отже, техніка повинна бути визначена:
- як сукупність технічних пристроїв - від окремих найпростіших знарядь до найскладніших технічних систем; - як сукупність різних видів технічної діяльності по створенню цих пристроїв  від науково-технічного дослідження й проектування до їхнього виготовлення на виробництві й експлуатації, від розробки окремих елементів технічних систем до системного дослідження й проектування;
- як сукупність технічних знань - від спеціалізованих рецептурно-технічних до теоретичних науково-технічних і системотехнічних знань.
Сьогодні до сфери техніки ставиться не тільки використання, але й саме виробництво науково-технічних знань.
Крім того, сам процес застосування наукових знань в інженерній практиці не є таким простим, як це часто думали, і зв'язаний не тільки з додатком уже наявних, але й з одержанням нових знань.
В техніці реалізуються знання і досвід, що накопичені людством в ході розвитку виробництва.
Основне призначення техніки  - заміна виробничих функцій людини з метою підвищення продуктивності праці  та його полегшення; рятування людини від виконання фізично важкої або рутинної (одноманітної) роботи, щоб надати йому більше часу для творчих занять, полегшити його повсякденне життя. Різні технічні пристрої дозволяють значно підвищити ефективність і продуктивність праці, більш раціонально використати природні ресурси, а також знизити ймовірність помилки людини при виконанні будь-яких складних операцій [67].
Серед завдань техніки:
    створення матеріальних і культурних цінностей
    виробництво, перетворення й передача різних видів енергії;
    збір, обробка й передача інформації;
    створення й використання різних засобів пересування; та ін.
С Українцев сформулював загальні особливості об'єктивних законів техніки [67].
1.    Цілездійснення – реалізація потреб. «Всі технічні спорудження або пристрої, а також їхні частини, створюються доцільно мети, тобто, таким чином, щоб, функціонуючи, вони виконували роль засобу досягнення мети людини. Тому всі технічні закони по своїй сутності є законами цілездійснення».
2.    Керованість техніки людиною. «Закони (техніки) поєднуються принципом сполучення можливостей техніки з можливостями людини або, інакше кажучи, принципом керованості техніки людиною».
3.    Принцип технологічності. «...нова конструкція повинна бути такою, щоб її можна було виготовити за допомогою існуючих засобів виробництва й на основі наявних навичок виробництва, як вихідних моментів подальшого технічного прогресу».
4.    Ефективне функціонування техніки. «Закони техніки є також законами ефективного функціонування технічних засобів досягнення суспільних й особистих цілей... Якщо суспільна цінність трудових, матеріальних й енергетичних витрат на створення й функціонування техніки перевершує суспільну цінність результатів її застосування в якості штучного матеріального засобу цілездійснення, то дана техніка малоефективна й суспільство має потребу в іншій техніці, що задовольняє вимогам і принципам ефективності техніки».
5.    Відповідність економічним можливостям суспільства. «Закони техніки мають ще один загальний момент, що виражає принципом відповідності техніки економічним можливостям суспільства на даному щаблі його розвитку».
Техніка в цілому не є предметом дослідження технічних дисциплін. Багато природничих наук у зв'язку з посиленням їхнього впливу на природу (у тому числі в глобальному масштабі) змушені брати до уваги техніку й навіть роблять її предметом спеціального дослідження, звичайно, зі своєю особою природно-наукової (наприклад, фізичної) точки зору. Крім того, без технічних пристроїв неможливе проведення сучасних природно-наукових експериментів. У силу проникнення техніки практично в усі сфери життя сучасного суспільства багато суспільних наук, насамперед соціологія й психологія, звертаються до спеціального аналізу технічного розвитку. Історичний розвиток техніки традиційно є предметом вивчення історії техніки як особливої гуманітарної дисципліни. Як правило, однак, історико-технічні дослідження спеціалізовані по окремих галузях або стадіям розвитку й не захоплюють у поле свого аналізу питання про тенденції й перспективи розвитку сучасної техніки.
Таким чином, філософія техніки, по-перше, досліджує феномен техніки в цілому, по-друге, не тільки її іманентний розвиток, але й місце в суспільному розвитку в цілому, а також, по-третє, бере до уваги широку історичну перспективу.
Технічні знання втілюються не тільки через технічну діяльність у різного роду технічних пристроях, але й у статтях, книгах, підручниках і так далі., оскільки без налагодженого механізму продукування, нагромадження й передачі знань ніякий технічний розвиток у нашому сучасному суспільстві було б неможливо. Це чітко розумів уже наприкінці XIX століття німецький інженер Франц Рело, що виступив в 1884 р. у Відні з лекцією "Техніка й культура": "Не речі або винаходи, але супровідні їхні ідеї представляють те, що повинне викликати зміни, нововведення... У нас пробило собі дорогу свідомість, що сили природи при своїх діях підкоряються певним незмінним законам, законам природи, і ніколи, ні за яких умов не буває інакше". Прилучення до технічної цивілізації не дається однією лише покупкою зроблених технічних пристроїв - воно повинне прищеплюватися вихованням, навчанням, передачею технічних знань Доказом цьому служить, на думку Рело, сучасний йому Китай, "де весь відмінний європейський матеріал придбаний покупкою, виявляється, очевидно марним перед правильним нападом..." західних країн. Але це ж ставиться й до промислової сфери. Як тільки Китай відійшов від традиційної схеми "закупівлі" на Заході машин і перейшов до перебудови всієї економічної освітньої й технологічної сфери, відразу ж намітився виразний технічний й економічний ріст [67]


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить