Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Курс емісії корпоративних прав

Курс емісії корпоративних прав
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Курс емісії корпоративних прав

Емісія акцій або облігацій підприємств — це сукупність дій емітента щодо здійснення підписки на акції або продажу облі-гацій. Успішна емісія корпоративних прав (акцій, часток), а от-же, збільшення статутного капіталу залежить від багатьох фак-торів, зокрема від стану ринку капіталів, від тенденцій на біржі (для корпоративних прав, які котируються на біржі), очікувань на майбутні прибутки емітента та інвесторів, а також від пара-метрів емісії (обсяг, курс, співвідношення, з яким здійснюється емісія).
Згідно зі схемою, представленою на рис. 3.3, важливим елеме-нтом процедури збільшення статутного капіталу підприємства шляхом додаткової емісії є встановлення курсу емісії, тобто ці-ни, за якою товариство розміщує свої корпоративні права. Курс емісії встановлюється у процентах до номіналу за рішенням від-повідних органів підприємства. З юридичного погляду нижньою межею курсу емісії нових акцій є їх номінальна вартість, оскільки встановлена законодавча заборона на первинне розміщення акцій за ціною, нижчою за їх номінальну вартість; з економічного — но-мінальна вартість плюс витрати на проведення емісії.
До основних витрат на проведення емісії належать:
а) оплата послуг аудиторів;
б) оплата послуг фінансових посередників;
в) витрати на друкування бланків цінних паперів;
г) витрати на оплату державного мита при реєстрації емісії (0,1 % номінальної вартості запланованого обсягу емісії);
д) оплата послуг незалежного реєстратора;
е) витрати на рекламу та друкування інформації про емісію (проспекту) нової емісії.
Витрати, пов’язані з емісією цінних паперів, включаються до складу валових витрат підприємства-емітента.
З метою стимулювання попиту на акції нової емісії їх макси-мальна вартість повинна бути меншою за ринковий курс акцій. Таким чином, верхня межа курсу емісії проходить на рівні рин-кового (біржового) курсу акцій до проведення додаткової емісії. Правильний вибір курсу емісії є вирішальним фактором успіху її розміщення. Чим вищий курс додаткової емісії, тобто чим бі-льше він наближається до біржового курсу акцій, тим значні-ший обсяг ліквідних засобів залучається на підприємство при заданому обсязі збільшення статутного капіталу, тим вищим буде емісійний дохід.
Емісійний дохід, або ажіо, — сума перевищення доходів, отриманих від емісії (випуску) власних акцій та інших корпора-тивних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав). Інакше кажучи, емісійний дохід — це різниця між курсом емісії і номінальним курсом корпоративних прав. Суми одержа-ного підприємством емісійного доходу не включаються до складу валового доходу з метою оподаткування.
Дохід у вигляді ажіо можуть мати не лише акціонерні товари-ства, а й підприємства інших організаційно-правових форм. Так, при збільшенні статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю слід враховувати те, що, викупивши додаткову частку, новий учасник стає співвласником раніше створених під-приємством резервів. Саме тому, окрім номінальної вартості час-тки, учасник повинен сплатити ажіо, яке відповідає належному на цю частку еквіваленту раніше сформованих резервів . Величи-на ажіо як у ТОВ, так і в АТ, може встановлюватися за резуль-татами оцінки вартості підприємства або на основі балансово-го курсу (скоригованого на величину прихованих резервів) корпоративних прав. Якщо курс емісії встановлюється на рівні балансового курсу, то учасники (акціонери), окрім номінальної вартості, сплачують відповідну частину резервів, завдяки чому співвідношення резервів та номінального капіталу в результаті збільшення статутного капіталу не змінюється. Перевищення фактичної ціни продажу частки над її номіналом належить до до-даткового капіталу товариства.
Приймаючи рішення щодо встановлення курсу емісії, слід враховувати такі основні чинники:
•    стартові передумови, за яких проводиться емісія (готовність ринку капіталів освоїти нові корпоративні права);
•    балансову вартість корпоративних прав;
•    ринкову вартість підприємства та перспективи її зростання;
•    податковий аспект;
•    тип обраної підприємством дивідендної політики;
•    досить часто взаємопротилежні інтереси окремих власників і товариства.
В останньому випадку йдеться про можливий конфлікт інте-ресів між підприємством та учасниками (акціонерами) при вста-новленні курсу емісії.
Якщо збільшення статутного капіталу відбувається з метою залучення додаткових інвестиційних ресурсів, то слід керуватися принципом мінімізації витрат при залученні капіталу. Важливим при цьому є встановлення максимального курсу, за якого акції можуть бути розміщені на ринку . З погляду мінімізації вартості капіталу для підприємства-емітента високий курс емісії є вигід-нішим, оскільки в даному разі його власний капітал збільшується переважно за рахунок додаткового капіталу, на який не потрібно нараховувати дивіденди. Окрім цього, ажіо є прийнятнішим дже-релом формування резервів, ніж чистий прибуток, оскільки в першому випадку дохід не оподатковується, натомість резерви, джерелом яких є чистий прибуток, створюються за рахунок при-бутку після оподаткування.
У той же час високий курс емісії може викликати проблеми з розміщенням додаткової емісії. Може скластися ситуація, коли біржовий курс акцій, що вже перебувають в обігу, знизиться ни-жче за рівень емісії нових. У даному випадку ліквідність акцій та підтримка курсу може бути забезпечена шляхом їх масової скупі-влі крупними акціонерами (держателями контрольного пакета) або самим підприємством-емітентом. Однак чим менший курс емісії (чим більше він наближається до номінальної вартості) при заданому обсязі потреби в капіталі, тим значніше необхідно збі-льшувати статутний капітал, а отже, тим вищим буде рівень «ро-змивання» номінального капіталу і ступінь знецінення акцій, що потрібно буде покривати за рахунок переважних прав.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить