Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Фінансова діяльність суб’єктів господарювання без створення юридичної особи

Фінансова діяльність суб’єктів господарювання без створення юридичної особи
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Фінансова діяльність суб’єктів господарювання без створення юридичної особи

Згідно з положеннями Закону України «Про підприємництво» суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути не тільки юри-дичні, а й фізичні особи — громадяни України, а також громадяни інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатно-сті.
Фізична особа, яка має намір провадити підприємницьку діяль-ність без створення юридичної особи, подає до органу державної ре-єстрації реєстраційну картку за встановленим зразком, яка є одноча-сно заявою про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, та ряд інших документів, передбачених нормативними актами України.
Суб’єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи має право відкрити рахунок у будь-якому банку України та інших державах за згодою цих банків у порядку, встановленому НБУ. Підставою для відкриття рахунка є свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому ор-гані.
Фінансування. Власний капітал приватного підприємця форму-ється виключно за рахунок його приватного майна. Основним дже-релом його збільшення є внутрішнє фінансування, зокрема невикори-станий для споживання прибуток. Кредитні рамки приватного підприємця обмежуються величиною приватного майна, яке він мо-же надати як кредитне забезпечення.
Відповідальність і банкрутство. Приватний підприємець від-повідає за боргами суб’єкта господарювання, власником якого він є, всім своїм майном, окрім майна, на яке згідно з цивільним процесуа-льним законодавством не може бути звернено стягнення. Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи щодо банкрутства підпри-ємця господарський суд приймає рішення про накладення арешту на його майно, яке включається до складу ліквідаційної маси у разі ого-лошення підприємця банкрутом. Загальна вартість майна громадя-нина-підприємця, яка може бути виключена зі складу ліквідаційної маси, не може перевищувати 2 тис. грн. Приватне майно підприємця підлягає реалізації судовим виконавцем на основі виконавчого листа про звернення стягнення на майно та постанови суду про визнання боржника банкрутом. У разі необхідності суд може призначити лік-відатора. Кошти, отримані від реалізації майна, вносяться на депози-тний рахунок відповідної нотаріальної контори. За заявою кредиторів господарський суд може визнати недійсними угоди підприємця, пов’язані з відчуженням його майна заінтересованим особам протя-гом року до порушення справи про банкрутство. У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п’яти років після завершення розрахунків з кредиторами (у разі недо-статності коштів) підприємець не звільняється від подальшого вико-нання вимог кредиторів.
Оподаткування. Законодавством передбачено кілька альтерна-тивних способів оподаткування доходів приватних підприємців:
1)    оподаткування сукупного чистого доходу та сплата інших по-датків, передбачених законодавством України (традиційне оподат-кування);
2)    сплата фіксованого податку з придбанням торгового патенту;
3)    сплата єдиного податку.
1. За традиційного оподаткування такому підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підп-риємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподаткову-ваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і доку-ментально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за спеціально встановленими но-рмами. До складу витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових ви-трат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Зако-ном України «Про оподаткування прибутку підприємств». Доходи приватного підприємця оподатковуються за шкалою ставок, які пе-редбачені законодавством про прибуткове оподаткування громадян.
За традиційного оподаткування у приватного підприємця виника-ють певні накладні витрати: пов’язані із веденням книги обліку дохо-дів і витрат підприємця; обчисленням чистого доходу на підставі до-кументів, що підтверджують витрати; обумовлено за встановленими нормами. Приватні підприємці, які обрали такий спосіб оподаткуван-ня своїх доходів, не звільняються від сплати певних видів податків і зборів (ПДВ, внески у Пенсійний фонд, фонд соціального страхуван-ня тощо).
Переваги традиційної системи оподаткування здебільшого зво¬дяться до такого:
розмір сплачуваних податків залежить від розміру одержаних до-ходів (якщо підприємець за звітний період не отримав доходу від своєї діяльності, то відповідні податки він платити не буде);
на відміну від системи оподаткування за фіксованим податком або за спрощеною системою практично відсутні обмеження щодо виду діяльності.
2. Фіксований податок (патент). Одним із варіантів оподат-кування доходів фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльно-сті є сплата фіксованого розміру прибуткового податку шляхом при-дбання патенту. Обов’язковою умовою придбання патенту на право здійснення підприємницької діяльності є сплата фіксованого податку. Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, слугує підста-вою для видачі податковим органом за місцем проживання підприє-мця патенту. Приватний підприємець може перейти на сплату фіксо-ваного податку у разі одночасного додержання таких умов:
1) здійснення підприємницької діяльності з продажу товарів і надання супутніх такому продажу послуг на ринках з обо¬в’язковою сплатою ринкового збору згідно з чинним законодавст-вом. Доходи такого громадянина, отримані від здійснення інших ви-дів підприємницької діяльності, обкладаються прибутковим податком у загальному порядку;
2) кількість осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким підприємцем, включаючи членів його сім’ї, не повинна перевищувати п’яти;
3) валовий дохід підприємця від самостійного здійснення підприє-мницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приватні підприємці, які обрали спосіб оподаткування доходів за фіксованим податком, не можуть здійснювати торгівлю лікеро-горілчаними і тютюновими виробами.
Ставки фіксованого податку встановлюються місцевими радами (міською, районною). Законодавчо визначено максимальні та міні-мальні розміри фіксованого податку — 20 і 100 грн за календарний місяць (для громадян, які самостійно здійснюють підприємницьку ді-яльність, у межах зазначеного діапазону єдиним критерієм при вста-новленні розміру фіксованого податку є тільки розміщення об’єкта торгівлі).
Патент може також видаватися на здійснення підприємницької діяльності на всій території України. У такому разі ставка фіксовано-го податку не залежить від місцезнаходження торговельного місця і від місцевих органів самоврядування і становить для всієї території України 100 грн за календарний місяць. Якщо підприємницька діяль-ність здійснюється з використанням найманої праці або із залучен-ням до неї членів сім’ї підприємця, розмір фіксованого податку збі-льшується на 50 % за кожну особу.
Доходи фізичної особи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається фіксованим податком, не включаються до складу її сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звіт-ного року. Окрім цього, приватні підприємці — платники фіксованого податку звільнені від обов’язкового ведення обліку доходів і витрат.
3. Єдиний податок. Приватний підприємець може стати плат¬ником єдиного податку і перейти на спрощену систему обліку та звітності, якщо:
1) у трудових відносинах з ним протягом року перебуває не біль-ше 10 осіб, включаючи членів його сім’ї;
2) обсяг виручки від реалізації продукції за рік не перевищує 500 тис. грн;
3) відсутня заборгованість зі сплати всіх установлених податків і обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.
4) приватний підприємець не є суб’єктом особливого порядку оподаткування за допомогою сплати спеціального торговельного па-тенту;
5) приватний підприємець не здійснює торгівлю пально-мастильними матеріалами, а також лікеро-горілчаними і тютюнови-ми виробами (торгівлю іншими підакцизними товарами здійснювати не заборонено).
Ставки єдиного податку встановлюються місцевими органами влади за місцем державної реєстрації суб’єкта підприємницької дія-льності залежно від виду діяльності i не можуть становити менше ніж 20 грн i більше ніж 200 грн за календарний місяць. Якщо приват-ний підприємець здійснює кілька видів діяльності, для яких установ-лено різні ставки єдиного податку, він придбаває одне свідоцтво i сплачує єдиний податок за цими видами діяльності за більшою став-кою. У разі використання підприємцем праці найманих працівників або членів сім’ї (далі — наймані працівники) ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожного працівника.
Відмовитися від застосування цієї системи і повернутися до рані-ше встановленої системи оподаткування підприємець може з почат-ку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі по-дання відповідної заяви до податкового органу не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (ква-рталу).
Платники єдиного податку звільняються від сплати не тільки при-буткового податку, а й ряду інших податків, зборів та обо¬в’язкових платежів, зокрема від зобов’язань нарахування, відрахування i пере-рахування коштів до державних цільових фондів, а також зборів, пов’язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебува-ють з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї. Пла-тники єдиного податку не є платниками податку на додану вартість, тому їм немає необхідності реєструватися як платникам ПДВ, а ра-ніше зареєстровані підприємці зобов’язані подати до податкової ін-спекції заяву щодо зняття їх з обліку як платників ПДВ. Платники єдиного податку, як i інші фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, зобо¬в’язані утримувати прибутковий податок з виплачу-ваних найманим працівникам, включаючи членів їх сімей, доходів i перераховувати його до бюджету.
Завдяки переходу на спрощену систему оподаткування та звітно-сті приватні підприємці мають суттєву економію на накладних ви-тратах, оскільки не є обов’язковим використання електронно-касового апарата (ЕККА), набагато спрощеним є ведення книги об-ліку доходів i витрат та значно скорочено щоквартальний звіт.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить