Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу

Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу

Приймаючи рішення щодо створення нового суб’єкта господарю-вання чи реорганізації існуючого перед власниками і менеджментом постає питання щодо вибору найприйнятнішої з погляду оптимізації фінансової та інвестиційної діяльності органі¬заційно-правової форми ведення бізнесу. Класифікація суб’єктів господарювання за правом власності та організаційно-правовою формою ведення бізнесу в Україні наведена в табл. 2.1.
За правом власності в Україні можуть діяти суб’єкти господарю-вання, що належать до державної та комунальної, колективної та приватної форм власності. Господарська діяльність, реалізація певно-го інвестиційного проекту може здійснюватися зі створенням юриди-чної особи в результаті об’єднання ресурсів згідно з договором про спільну діяльність та на основі підприємницької діяльності без ство-рення юридичної особи. Отже, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:
•    приватні, засновані на власності фізичної особи;
•    колективні, у т. ч. господарські товариства, кооперативи;
•    комунальні, засновані на власності відповідної територіальної громади;
•    державні, засновані на державній власності, в т. ч. казенні;
•    суб’єкти господарювання з іноземними інвестиціями.
Як свідчить статистика , найбільшою групою суб’єк¬тів господарювання в Україні є підприємства колективної форми власно-сті. Право такої власності виникає на підставі:
а) добровільного об’єднання майна громадян та (або) юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших гос-подарських товариств і об’єднань;
б) передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; безоплатної передачі майна державно-го підприємства у власність трудового колективу;
в) перетворення державних підприємств на акціонерні та інші то-вариства; державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян; інших цивільно-правових угод.
Існує тісний зв’язок між організаційною формою підприємництва та структурою капіталу, можливостями його фінансування та вартіс-тю мобілізації фінансових ресурсів, формою організації менеджменту, оподаткуванням, рівнем накладних затрат, можливостями виходу на ринок капіталів тощо. Отже, правильний вибір форми організації біз-несу має для подальшої діяльності суб’єкта господарювання страте-гічне значення. Нижче наведені основні критерії та чинники, які слід проаналізувати, приймаючи рішення щодо вибору форми організації бізнесу.
1. Рівень відповідальності власників та їх кількість. Розріз-няють форми підприємницької діяльності з обмеженою відповідальні-стю власників за зобов’язаннями підприємства, з необмеженою від-повідальністю, а також змішані форми. У сві¬товій практиці спостерігається чітка тенденція до вибору форм організації бізнесу з обмеженою відповідальністю, що пояснюється прагненням власників суб’єктів господарювання обмежити свої ризики величиною вкладів у власний капітал . До таких форм належать насамперед капітальні товариства (ТОВ та АТ). Оскільки для кожного виду організації біз-несу характерна певна кількість власників, важливим чинником, що впливає на вибір форми бізнесової діяльності, є кількість інвесторів, яких планується залучити.
2. Можливості участі в управлінні справами суб’єкта гос-подарювання та контролю за ним. Найважливіша функція влас-ників підприємства полягає в участі в управлінні його діяльністю. За-лежно від того, який обсяг капіталу планує інвестувати потенційний власник у бізнесову діяльність, його бачення свого місця в управлінні бізнесом, обирається та чи інша форма організації підприємницької діяльності.
Реалізувати свої права з управління підприємством власник може безпосередньо або через уповноважені ним органи. Зазначені права можуть бути також делеговані наглядовій раді, виконавчому або ін-шому органу, передбаченому статутом підприємства. У цьому кон-тексті для багатьох інвесторів важливу роль також відіграє можли-вість забезпечення анонімності їх участі у справах підприємства.
Участь в управлінні для власників означає:
•    участь у визначенні основних напрямів діяльності суб’єкта гос-подарювання, затвердження його планів та звітів про їх виконання;
•    обрання та відкликання членів виконавчих і контролюючих ор-ганів (ревізійна комісія);
•    визначення умов оплати праці посадових осіб підприємства;
•    затвердження річних результатів діяльності підприємства, по-рядку розподілу прибутку та покриття збитків;
•    визначення організаційної структури та прийняття рішень щодо зміни статутного капіталу та статуту підприємства.
У капітальних товариствах (АТ, ТОВ), кооперативах виконання функції управління здійснюється через участь власників у загальних зборах товариства. Безпосереднє управління справами товариств по-кладається на виконавчі органи. Можливість участі в управлінні пар-тнерствами залежить від ступеня правової відповідальності учасни-ків. Так, управління справами командитного товариства здійснюють тільки учасники з повною відповідальністю. Як правило, ці самі уча-сники виконують також функції виконавчого органу.
3. Можливості фінансування. Форма організації бізнесу визна-чає також можливості та умови залучення власного і позичкового капіталу. Так, рівень кредитоспроможності підприємства знач¬ною мірою залежить від рівня відповідальності за борги, а також від роз-міру власного капіталу. Можливості використання різних інструмен-тів фінансування залежать також від правових обмежень і рівня дос-тупу суб’єкта господарювання до ринку капіталів, зокрема:
•    відкриті АТ можуть залучати кошти шляхом емісії акцій та об-лігацій;
•    ТОВ можуть залучати лише вклади учасників та шляхом емісії облігацій.
•    Партнерства не можуть залучати кошти шляхом емісії обліга-цій чи акцій.
4. Умови передачі права власності та правонаступництво (порядок та затрати коштів і часу на вихід з числа власників суб’єкта господарювання чи набуття права власності). Якщо корпо-ративні права підприємств мають вільний обіг на фондовій біржі чи іншому організованому ринку капіталів, то процедура передачі права власності є спрощеною. Якщо ж йдеться про під¬приємства із за-мкненим колом можливих власників, то процедура передачі права власності на них є дещо ускладненою і супроводжується підвищени-ми накладними витратами. Приймаючи відповідні рішення, слід та-кож враховувати, що за деяких обставин позбутися права власності на суб’єкт господарювання можна лише у разі його реорганізації чи ліквідації. Останній варіант, як правило, пов’язаний з додатковими затратами.
5. Умови оподаткування суб’єктів господарювання різних форм організації бізнесу. В цілому для всіх видів підприємств встановлені однакові умови оподаткування. Особливості передбачені для приватних підприємців, які здійснюють свою діяльність без ство-рення юридичної особи; для підприємств, які за встановленими кри-теріями належать до малого бізнесу; для підприємств з іноземними інвестиціями (при репатріації доходів). Окрім цього, певні особливості встановлені для оподаткування об’єднань суб’єктів господарювання.
6. Накладні витрати, зумовлені окремими формами органі-зації бізнесу. Для різних форм організації бізнесу характерний різний рівень накладних витрат як при заснуванні, так і при здійсненні пото-чної фінансово-господарської діяльності. Ці витрати пов’я¬зані з особ-ливостями ведення фінансового та податкового обліку, складання звітності, із залученням додаткового капіталу, організацією управлін-ня тощо. Прикладом специфічних накладних витрат можуть бути емісійні витрати, витрати на обов’язкові аудиторські перевірки, обов’язкову публікацію звітності в засобах масової інформації, орга-нізацію зборів власників тощо. Окрім цього, слід враховувати зако-нодавчі вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу для різних форм бізнесової діяльності.
7. Законодавчі вимоги щодо відповідності виду діяльності певним формам організації бізнесу. Наприклад, банки можуть створюватися лише у формі АТ чи ТОВ, страховики — юридичні особи — у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, ломбарди — у формі пов-них товариств. Дозвіл на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів можуть отримати акціонерні товариства, статутний капітал яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, товари-ства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою від-повідальністю, повні та командитні товариства, для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.
Суб’єкти господарювання можуть утворювати різного роду об’єднання. Об’єднання є юридичною особою, може мати самостій-ний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Реєстрація об’єд¬нання про-вадиться в порядку, встановленому законодавством. Об’єднання не відповідає за зобов’язаннями підприємств, які входять до його скла-ду, а підприємства не відповідають за зобов’язаннями об’єднання, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом). До основних видів об’єднань належать асоціації, корпорації, консорціуми, концерни.
Асоціації (від лат. assotiatio — сполучення, з’єднання) — догові-рні об’єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комер-ційну діяльність будь-кого з її учасників.
Корпорації (від. лат. corporatio — спілка) — договірні об’єд¬нання, створені на основі поєднання виробничих, наукових і комерцій-них інтересів, з делегуванням окремих повноважень цент¬ралізованого регулювання діяльності від кожного з учасників. Корпорацію як вид об’єднання не слід плутати з корпоративною формою організації біз-несу. Наприклад, у США і Західній Європі під корпораціями здебіль-шого розуміють підприємства, засновані на частковій участі та з об-меженою відповідальністю (Ltd, limited liability), наприклад акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю.
Консорціуми (від. лат. consortium — спільність) — тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досяг-нення спільної мети, як правило, при здійсненні крупних фінансових операцій чи реалізації спільного інвестиційного проекту. Наприклад, банківські консорціуми створюються з метою зменшення ризику при кредитуванні значних ризикових проектів або при розміщенні великої емісії цінних паперів.
Концерни (від англ. concern — об’єднання) — статутні об’єд¬нання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одно-го або групи підприємств, які перебувають під єдиним контролем.
У наступних підрозділах наводяться найхарактерніші для окремих форм організації бізнесу особливості їх фінансової діяльності відпові-дно до зазначених критеріїв.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить