Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Теорема іррелевантності

Теорема іррелевантності
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Теорема іррелевантності

Класичні ідеї набули подальшого розвитку у працях неокласи-ків. Зберігаючи класичний науковий підхід, який базується на зовні-шньому аналізі та гіпотезі ринкової рівноваги, неокласики свої висно-вки значною мірою формують на суб’єктивних твердженнях. Неокласична теорія управління фінансами підприємств дослі-джує процеси, що відбуваються на ринку капіталів, і побудо-вана на гіпотезі досконалого ринку, який існує за виконання та-ких основних умов:
•    нейтральний вплив оподаткування та інших обмежувальних чинників, зумовлених державним регулюванням економіки;
•    на товарному ринку та ринку капіталів переважає досконала конкуренція;
•    однаковий доступ усіх учасників ринку до інформації про еконо-мічні процеси, які відбуваються на ринку;
•    діяльність усіх учасників ринку є раціональною і спрямована на максимізацію власної вигоди.
На думку неокласиків, вартість фінансових інструментів визнача-ється двома основними параметрами: ризиковістю та рентабельніс-тю. Взаємозв’язки між цими параметрами оцінюються безпосеред-ньо на ринку капіталів. Представники неокласичного напряму фінансової науки відстоюють автономність прийняття рішень щодо фінансування та інвестування. Вони абстрагуються від реального іс-нування таких інституцій, як банківські установи, страхові організації, інші фінансові посередники, а також від інституту банкрутства.
Неокласики не вбачають істотної різниці між використанням різ-них форм фінансування і не пояснюють природу впливу правової фо-рми організації бізнесу на фінансову діяльність суб’єктів господарю-вання. Серед численних концепцій неокласичного напрямку виокремимо основні:
•    теорема іррелевантності;
•    теорія вибору портфеля інвестицій;
•    модель оцінювання дохідності активів (CAPM);
•    теорія арбітражного ціноутворення.
Як вихідний пункт сучасної неокласичної теорії фінансів підпри-ємств можна розглядати дискусії кінця 50-х років навколо такої про-блеми, як оптимізація структури капіталу підприємства. В основі цих дискусій — питання впливу рівня заборгованості на вартість за-лучення фінансових ресурсів (капіталу). На противагу твердженням класичної теорії (згідно з якою оптимальний рівень заборгованості іс-нує, його можна розрахувати і він впливає на ціну залучення фінансо-вих ресурсів) представники неокласичної теорії висунули радикальну гіпотезу «іррелевантності фінансування». Йдеться про обґрунтовану в 1958 р. лауреатами Нобелівської премії з економіки, американсь-кими економістами Ф. Модільяні та М. Міллером теорему, яка ха-рактеризує причинно-наслідкові зв’язки між ринковою вартістю підп-риємства (його корпоративними правами), структурою та вартістю капіталу. В основу теореми Міллера та Модільяні покладено три те-зи :
1. Ринкова вартість підприємства за заданого рівня ризику не залежить від структури його капіталу (джерел фінансування), а визначається лише капіталізованою вартістю його потенційних (очікуваних) доходів. З цього випливає, що за інших рівних умов се-редньозважена вартість капіталу підприємства також не залежить від структури капіталу, тобто від рівня заборгованості. Оптимальної ж структури капіталу не існує взагалі.
2. Вартість залучення власного капіталу є лінійно-зроста¬ючою функцією до рівня заборгованості підприємства. Звідси рентабельність власного капіталу, якої вимагатимуть інвестори, буде дорівнювати ринковій ставці дохідності за корпоративними правами підприємств, які повністю фінансуються за рахунок власного капіта-лу та належать до аналогічного класу операційного ризику і премії за ризик структури капіталу (фінансовий ризик). Ця премія визначаєть-ся рівнем заборгованості та різницею між рентабельністю активів і процентною ставкою за позичками.
3. Рішення щодо фінансування (джерел покриття потреби в капіталі) та інвестицій на підприємстві можуть прийматися автономно (бути сепаратними). Це зумовлено тим, що ринкова процентна ставка, яка порівнюється з прибутковістю вкладень у да-не підприємство і є критерієм прийняття рішень щодо його фінансу-вання, залежить виключно від комерційного ризику (ризику операцій-ної діяльності) і відповідає нормі прибутковості за вкладами з класом ризику, до якого належить підприємство. На основі тези про сепара-тність прийняття рішень в умовах невизначеності Ф. Модільяні та М. Міллер висунули тезу щодо «іррелевант¬ності дивідендної політики».
Першу тезу автори обґрунтовують тим, що інвестори можуть оп-тимізувати свої доходи і ризики шляхом диверсифікації вкладень у корпоративні права та боргові цінні папери одного й того ж об’єкта інвестування . За їх твердженням, оптимізація портфеля цінних паперів інвесторів має такі самі наслідки, як і оптимізація структури капіталу підприємства, що здійснюється його фі-нансовим менеджментом. Тому інвестори будуть іррелевантні до структури капіталу підприємства при прийнятті рішень щодо його фі-нансування. Показник структури враховуватиметься лише при ви-значенні типу цінних паперів, в які будуть вкладатися кошти, — кор-поративні права чи боргові.
Обґрунтовуючи другу і третю тези, Міллер та Модільяні вихо-дять з припущення, що рівень заборгованості не впливає на вар-тість залучення позичкового капіталу, тобто за будь-якого ко-ефіцієнта заборгованості ставка процента за кредитом буде незмінною. Однак на практиці досконалого ринку не існує. Визнача-льними для кредиторів є не стільки прогнозні показники прибутково-сті підприємства, скільки потенційна платоспроможність, яка знач-ною мірою залежить від показників структури капіталу. Критики теореми іррелевантності вважають, що у разі перевищення заборго-ваністю підприємства певного критичного значення вартість позич-кового капіталу, який залучається даним підприємством, зростає на-багато швидше, ніж вартість власного капіталу, тобто існує непропорційна залежність між структурою капіталу та його вартістю (а не лінійна, як випливає зі згаданої теореми). Отже, се-редньозважена вартість капіталу залежить від структури капіталу.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить