Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы «Літературна вітальня» Зозуля й Півень

«Літературна вітальня» Зозуля й Півень
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

«Літературна вітальня» Зозуля й Півень


І. Крилов, переклад Леоніда Глібова

— Як ти співаєш, Півне, веселенько...
— А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя,
виводиш гарно так і жалібненько,
що іноді аж плачу я...
Як тільки що почнеш співати,
не хочеться й пшениченьки клювати,—
біжиш в садок мерщій...
— Тебе я слухала б довіку, куме мій,
аби б хотів співати…
А ти, голубонько, ти, кралечко моя,
поки співаєш на калині,
то й весело мені, і забуваю я
свою недоленьку, життя своє погане
та безталанне...
А тільки замовчиш
або куди летиш,—
заниє серденько, неначе на чужині...
І їстоньки — не їм, і питоньки — не п’ю,
та виглядаю все Зозуленьку мою.
Як гляну на тебе — така ти невеличка,
моя перепеличко,
а голосочок-то який!
Тонесенький, милесенький такий...
Куди той соловей годиться?
— Спасибі, братику, за добреє слівце.
Як не кохать тебе за се?
І ти виспівуєш, неначе та жар-птиця;
і далебі, що так,— пошлюся я на всіх. —
Де взявся Горобець, послухав трохи їх
та й каже: — Годі вам брехати
та одно другого знічев’я вихваляти! —
Пурхнув — та й був такий.
За що ж,— хто-небудь попитає,—
Зозуля Півня вихваляє?
За те, що Півень годить їй
та потакати добре вміє:
рука, як кажуть, руку миє.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить