Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Питний режим і баланс води в організмі

Питний режим і баланс води в організмі
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Питний режим і баланс води в організмі

Функції білків:
•    структурна (клітинні оболонки);
•    рухова (м’язи);
•    захисна (антитіла).
Функції жирів:
•    енергетична;
•    захисна (процеси терморегуляції, механічний захист внутрішніх органів).
Функції вуглеводів:
•    енергетична;
•    структурна;
•    обмін речовин.
Вміст крохмалю в деяких продуктах:
мука — 60–68 %;
крупа манна — 68–73 %;
група гречана — 65 %;
крупа вівсяна — 65 %;
хліб житній — 45–50 %;
хліб білий — 47–53 %;
печиво — 51–56 %;
картопля — 18 %;
гарбузи, банани — 2 %;
капуста, морква — 0,2–0,5 %;
Вплив кількості вітамінів на організм:
•    гіповітаміноз (нестача вітамінів);
•    авітаміноз (відсутність деяких вітамінів);
•    гіпервітаміноз (надлишок вітамінів, отруєння аптечними вітамінами).

Вода
Вода не належить до поживних речовин харчування, але її надлишок або нестача порушують функції організму.

Функції води:
•    розчинник;
•    теплорегуляція;
•    середовище для хімічних реакцій;
•    видалення шкідливих речовин.

Оптимальна кількість води на добу:
•    у прохолодну погоду 1–1,5 літра;
•    у спекотливу погоду 1,5–2 літра.
Під час фізичних навантажень кількість споживаної рідини має бути такою, як
у спекотливу погоду. Не слід пити більш вказаної норми, оскільки велика кількість водних напоїв (більше 2,5 літра) збільшує кількість поту. З потом організм втрачає багато мінеральних речовин, що різко погіршує стан здоров’я (запаморочення).
Під час фізичних навантажень можна вживати негазовану мінеральну воду або зелений несолодкий чай. Дуже шкідливими є газовані солодкі та «енергетичні» напої.

Питний режим і баланс води в організмі

Для нормального самопочуття і для забезпечення життєдіяльності організму необхідне дотримання питного режиму.
Людина надзвичайно гостро відчуває зміни вмісту води в організмі і може прожити без неї всього кілька діб. При втраті води до 2 % ваги тіла (1–1,5 л) з’являється спрага, при втраті 6–8 % наступає напівнепритомний стан, при нестачі 10 % з’являються галюцинації. Втрата понад 20 % води для організму смертельна. Тому важливо дотримуватися питного режиму. Правильний питний режим передбачає збереження фізіологічного водного балансу — це зрівноважування надходження і утворення води з її виділенням.
Якщо в організм потрапляє недостатня кількість води, то знижується вага тіла, збільшується в’язкість крові, частішає пульс і дихання, виникає спрага, нудота, знижується працездатність.
При надмірному вживанні рідини відбувається перевантаження серцево-судинної системи (із-за розрідження крові), порушується травлення (із-за розведення шлункового соку), збільшується навантаження на нирки (із-за посилення вироблення сечі), розвивається виснажливе потовиділення, послаблюється організм. Із потом і сечею інтенсивно виводяться мікроелементи, що порушує сольовий баланс. Це небезпечно тим, що навіть короткочасне перевантаження організму водою може призвести до швидкої стомлюваності м’язів і до судоми. Тому спортсмени під час змагань ніколи не п’ють, а тільки полощуть рот водою.
Отже, роль води для людини величезна, тому кожна людина має створити для себе умови збереження безцінного водного балансу шляхом правильної організації питного режиму.
Здоров’я людини в значній мірі залежить від того, якої якості воду вона п’є. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 80 % усіх захворювань пов’язано із забрудненою питною водою. Вода займає 3/4 поверхні Землі, але лише 3 % її може бути використано для пиття. А у слаборозвинених країнах 60 % населення не має санітарно-технічних зручностей та безпечного для здоров’я водопостачання. Щороку у світі через вживання забрудненої води отримують хвороби близько 500 тис. чоловік.
Але буде помилкою вважати, що для збереження здоров’я слід вживати хімічно чисту (дистильовану) воду. У нормі у воді розчинені десятки речовин, які зумовлюють її смак
і є джерелом мікроелементів для організму. Недостатня кількість мікроелементів, так само як і їх надлишок, можуть бути причиною хвороб. Так, мала концентрація Йоду у воді призводить до захворювання щитовидної залози, а нестача Селену — до захворювання на рак молочної залози. Тому, вживання води з малою мінералізацією (вмістом мікроелементів) повинно компенсуватися додатковим отриманням мікроелементів
з продуктами харчування. Багато Кальцію міститься у молочних продуктах — сирі, молоці; магнієм багаті зелені овочі та сухофрукти; калій міститься у картоплі, абрикосах, сливах; Натрій та Калій міститься у буряку; Селеном та Йодом багаті морепродукти.
Безпека вживання питної води великою мірою залежить від культури її використання. Необхідно пам’ятати, що воду з гарячого крана не можна використовувати для пиття. Адже у гарячу воду додають солі Хрому і речовини, що не дозволяють їй швидко охолоджуватись. Ці сполуки можуть викликати алергію, захворювання печінки, нирок. Отже, після миття посуду гарячою водою, обов’язково споліскуйте його холодною.
Не зливайте у каналізацію отруйні речовини (ртуть із термометра, що розбився, отруту для шкідників, залишки розчинників та фарб) — ця отрута повернеться до вас з водою та продуктами харчування.
Пестициди, що потрапляють у воду з полів, не можна знищити кип’ятінням. Тому, використовуйте для пиття воду, що очищена водоканалом. Якщо ви викопали колодязь — зверніться до СЕС для аналізу води.
Зберігати воду для пиття краще у скляному або емальованому посуді. Бажано, щоб перед приготуванням їжі вода відстоялася хоча б 1,5–2 години. Адже хлорування води,
як засіб дезінфекції, несе певну небезпеку здоров’я.
При централізованому водопостачанні хімічний склад води постійно аналізується
та перевіряється, але слід додатково використовувати побутові фільтри для води.

2. Правила збалансованого харчування

Загальні правила харчування
• дотримання режиму харчування;
• запобігання переїдань;
• вживання різноманітної та збалансованої їжі;
• дотримання норм особистої гігієни та правил поведінки під час їжі;
• дотримання питного режиму;
• дотримання умов теплової обробки продуктів і води;
• споживання тільки якісної їжі.

Найпоширеніші помилки харчування
1.    Надлишок калорій (зайві 90 калорій на добу протягом 5 років збільшують масу тіла на 18 кг).
2.    Надлишок жирів у їжі.
3.    Нестача вітамінів, клітковини, свіжих овочів та фруктів, кисломолочних продуктів, риби.
4.    Надлишок хліба, кондитерських виробів.
5.    Споживання солодких напоїв, особливо газованих.
6.    Порушення режиму харчування.
7.    Погане пережовування їжі.
8.    Споживання їжі перед телевізором.
9.    Незнання особливостей продуктів споживання.
10.    Недодержання правил харчування відповідно до віку.

Причини й ознаки харчових отруєнь
При порушенні правил теплової обробки, вживання неякісної їжі та води виникає отруєння організму.

Ознаки отруєння:
• блювота;
• запаморочення;
• біль у животі;
• пронос.
Перша допомога при отруєнні
1. Виклик «швидкої допомоги» (102 — безкоштовний виклик).
2. Промивання шлунка з блювотою (вода кімнатної температури, бажано кип’ячена).
3. Прийом активованого вугілля (1 таблетка на 10 кг маси та бажано у вигляді порошку з водою).

3. Режим харчування
Режим харчування — це прийом певної кількості їжі у визначені часи.
Для підлітків 10–12 років найкращим є п’ятиразове харчування:
• перший сніданок — 20–25 % добового раціону;
• другий сніданок — 10 %;
• обід — 40 %;
• підвечірок — 5–10 %;
• вечеря — 10–15 %.


Запитання до учнів
—Чи достатній наведений раціон для дівчинки або хлопця? (Для дівчинки достатній, для хлопця потрібні додаткові 200 ккал.)
—Як вплине на організм знижена калорійність їжі? (Зниження маси тіла, затримка всіх складових розвитку.)
— Як вплине на організм збільшення калорійності їжі? (Збільшення маси тіла, порушення обміну речовин)
Узагальнення обговорення: рівень калорійності щоденного харчування має відповідати віку та статі підлітка.

5.8. Диктант-пам’ятка
Їстівні гриби — вбирачі отрут
У результаті забруднення навколишнього середовища відходами промисловості, транспорту, сільського господарства та побуту в Україні склалась несприятлива екологічна ситуація. Вона значно погіршилась після катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції.
Гриби мають здатність вбирати отруйні речовини з навколишнього середовища. Навіть їстівні гриби, що ростуть біля заводів, фабрик, складів з мінеральними добривами та отрутохімікатами, сміттєзвалищ, на узбіччях автомобільних доріг, залізниць, у межах промислових міст, парках та скверах, можуть містити отруйні речовини. Ці гриби стають отрутою для дорослих та дітей. Оскільки їстівні гриби самі по собі є шкідливими для дітей, то накопичені ними отруйні речовини з навколишнього середовища значно підвищують небезпеку їх уживання. Отже, інколи навіть їстівні гриби небезпечно вживати, особливо дітям.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПОЗАКЛАСНОЇ БЕСІДИ
Мухомор червоний
Ранок. Заходиш у березовий гайок — і дух захоплює від краси! То тут, то там блищать у росі червоні красені з білими цяточками. Це червоні мухомори.
Мухомор червоний — красивий гриб. Коли ідуть дощі, білі цяточки змиваються. Тоді їх легко сплутати з червоною сироїжкою.
Гриб хоч і красивий, але отруйний, небезпечний. Його отрута діє миттєво. Навіть маленький шматочок смертельно небезпечний для дітей!
Знаючи, який він шкідливий, так і хочеться зняти з червоного мухомора пишну шапочку палицею чи збити його ногою. Та це бажання нерозумне, навіть шкідливе. Цей гриб вбирає в себе отруйні шкідливі речовини, тим самим оздоровлює навколишнє середовище.
Не потрібно збивати шкідливі червоні мухомори! Залишайте їх сорокам, сойкам, оленям, лосям. Вони лікуються ними від гельмінтів.
Де ростуть червоні мухомори, ліс росте швидше і краще!
Не знищуйте їх!

Гриби двійники — облудники
Закінчилися уроки. Малюки поспішали додому. Тільки Незнайко і Знайко неквапливо йшли осіннім парком і про щось розмовляли. Повз них пробіг їжачок Колючко. На його голочках були нанизані яблучка-кислички.
— Навіщо тобі стільки дичок-кисличок? — спитав Незнайко.
— На зиму запаси роблю,— відповів їжачок.
Пішли друзі далі. Майнула рудим вогником з дерева на дерево прудка білочка з горішками у лапках. Вона теж до зими готувалася. Мишка несла до своєї нірки житній колосок. Зима довга — знадобиться.
Незнайко запропонував Знайкові піти до лісу і теж зробити запаси на зиму. Ліс — такий багатий! Знайко погодився.
І ось друзі у лісі. Не чути щебетання птахів. Не до співів, коли холоди незабаром! Тепло. Пахне грибами. Ось і перший гриб. У нього коричнево-бурувата шапочка на довгастій бульбоподібній ніжці. «Боровик! Білий гриб»! — закричав Незнайко і нагнувся, щоб зрізати його.
— Постривай,— сказав Знайко.— Твоя радість передчасна. Цей гриб — облудник. У літературі він названий жовчний, а грибникам відомий як гірчак.
— Не може бути,— розсердився Незнайко,— дивись, і ніжка, і шапочка однаковісінькі!
— Цей неїстівний двійник дуже схожий на білого гриба формою і коричневою або буруватою шапочкою,— пояснив Знайко.— Але у гірчака колір трубчастого шару — бруднувато-рожевий, а м’якуш на зламі рожевіє. У білого гриба м’якуш і трубочки білі або ледь жовті. Ніжка у боровика біла, а в гірчака — бульбоподібна із сітчастим малюнком.
Ідуть друзі далі. Ось великий пень весь вкритий опеньками. Незнайко кинувся до пня і почав швидко збирати опеньки.
— Що ти робиш? — зупинив свого друга Знайко.— Це ж несправжні опеньки!
Незнайко відмахнувся від Знайка:
— Що ти знаєш? От я стільки знаю про гриби! Як пень, а на ньому гриби,— то це опеньки!
— Звісно, що опеньки, але не їстівні, а найнебезпечніші, несправжні сірчано-жовті опеньки,— відповів Знайко.— Понюхай, який у них неприємний запах. Шапочки жовтувато-сірчаного кольору. Пластинки яскраво-жовті, навіть трохи зеленкуваті. А у справжніх опеньків вони завжди білі або злегка жовті.
Незнайко хотів посперечатися, але його погляд зупинився на яскравих червонувато-жовтих грибах, що росли неподалік.
— Ось тепер я вже точно знаю — це лисички! Бачиш, вони червонувато-оранжеві, шапочка кругленька, з рівними краями,— закричав Незнайко.
— Незнайку, ти знову помилився. Це несправжні лисички. А у справжніх — шапочки жовті, краї вигнуті й гофровані.
Увагу Незнайка привернув гриб із білою шапочкою. Він нагнувся і хотів його зрізати, але його зупинив Знайко.
— Це найнебезпечніший двійник печериці,— смертельно отруйна бліда поганка. Молода — нагадує печерицю. У блідої поганки біля основи ніжки бульбоподібне потовщення. У печериці — ніжка без потовщення. Пластинки навіть у старої блідої поганки білі, а у печериці спочатку блідо-рожеві, а при дозріванні спор — чорнобурі.
Незнайко подякував другові. Тепер він знав: єдиний захист від отруєнь — досконале знання грибів і обережність.
— Отруюється той простак, який кидає гриби в горщик без розбору, просто так,— сказав Знайко.
Незнання грибів — не біда, це легко подолати. Велике зло — безпідставно вважати себе великим знавцем грибів, не маючи відповідного досвіду.

Грибний календар
Грибний календар досить примхливий. Жоден рік не збігається з іншим щодо кількості видів грибів та їх урожайності. Лише черговість появи грибів майже завжди стала.
Грибний сезон починається з початку травня. Протягом літа і осені гриби ростуть нерівномірно. Найінтенсивніше вони з’являються у червні-липні та вересні-жовтні. При достатній кількості тепла й вологи, процеси розвитку грибів прискорюються.
Індикаторами появи грибів є сигнали живої природи.
Парний туман над лісом — пішли гриби.
Біліє черемха — шукайте підберезовики.
З’явилися мухомори — чекай білих грибів.
Заколосилося жито — перший урожай білих грибів.
Плодоносить осика — час збирати підосичники.
Цвіте дрібнолиста липа — другий урожай білих грибів.
Жнива — другий урожай підберезовиків.
Рожевіють пелюстки вересу — час шукати рижиків.
Овес у восковій стиглості — з’явилися осінні опеньки.

Пам’ятка для грибників
(Для бесід з учнями та їхніми батьками)
При збиранні грибів (навіть за наявності певних знань і досвіду) завжди необхідно дотримуватись основних правил: це допоможе уникнути випадкових помилок, що можуть призвести до отруєння. Щоб цього не сталося, слід виконувати такі правила:
1.    Збирайте лише добре знайомі їстівні гриби.
2.    Не беріть грибів, яких ви не знаєте або які викликають певні сумніви.
3.    При збиранні печериць звертайте особливу увагу на колір пластинок. Пластинки мають бути рожевими, а потім коричневіти. У дуже небезпечної блідої поганки, схожої на печериці, пластинки завжди мають білий колір.
4.    Не збирайте і не їжте свинушки: вони містять незначну кількість токсинів, що накопичуються в організмі.
5.    Не беріть тих грибів, у яких біля основи ніжки є бульбоподібне потовщення.
6.    Не їжте сирі гриби.
7.    Не вірте у те, що отруйні гриби викликають потемніння цибулини або срібних предметів, якщо їх помістити в посудину, де варяться гриби. Це неправильне твердження.
8.    Не збирайте гриби в місті, а також біля узбіччя автомобільних доріг та залізниць. Їстівні гриби вбирають отруйні речовини і стають непридатними для вживання.
9.    Чітко дотримуйтесь правил кулінарної обробки грибів.
10.    Якщо ви збираєте гриби для соління (вовнянки, чорнушки, білянки, хрящі-молочники та інші), що містять молокоподібний сік, обов’язково відваріть або вимочіть до повного його видалення, оскільки він подразнює шлунок. Те ж саме потрібно зробити
із сироїжками.
11.    При будь-якому отруєнні грибами, навіть неважкому, викличте лікаря.
Не ризикуйте своїм здоров’ям!


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить