Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Стратегічне планування на промисловому підприємстві. Сутність і методи стратегічного планування

Стратегічне планування на промисловому підприємстві. Сутність і методи стратегічного планування
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Стратегічне планування на промисловому підприємстві. Сутність і методи стратегічного планування


Планування - процес визначення цілей, стратегій, а також заходів щодо їхнього досягнення  за певний період часу виходячи із припущень про майбутні ймовірні умови виконання плану.
Стратегічне планування - це одна з функцій управління, що являє собою процес вибору цілей організації й шляхів їхнього досягнення. Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції організації, мотивації й контролю орієнтовані на вироблення стратегічних планів. Проектуючи усе вище написане на реалії обстановки в нашій країні, можна відзначити, що стратегічне планування стає усе більше актуальним для українських підприємств, які вступають у тверду конкуренцію як між собою так і з іноземними корпораціями.
В основу розробки стратегічного плану лягає аналіз перспектив розвитку організації при певних припущеннях про зміну зовнішнього середовища, у якій вона функціонує.
Найважливішим елементом цього аналізу є визначення позицій організації в конкурентній боротьбі за ринки збуту своєї продукції. На основі такого аналізу формуються мети розвитку організації, формуються стратегічні господарські одиниці й вибираються стратегії їхнього досягнення.
Стратегічний план повинен обґрунтовуватися великими дослідженнями й фактичними даними. Стратегічне планування саме по собі не гарантує успіху, і організація, що створює стратегічні плани, може зазнати невдачі через помилки в організації, мотивації й контролі. Проте, формальне планування може створити ряд істотних сприятливих факторів, для організації діяльності підприємства. Процес планування в компанії починається з визначення вихідних цілей її розвитку й діяльності, в основу розробки яких багато компаній кладуть цілі-місії
По суті справи цілі-місії, або головні стратегічні цілі, - це бачення того, що із себе повинна представляти компанія або за що вона повинна боротися. У них повинні бути відбиті інтереси всіх груп впливу (акціонери, менеджери, співробітники й робітники, постачальники, банки, урядові заклади, місцеві органи управління, громадські організації й ін.). Вихідні цілі пропускають через потрійний фільтр: доступні ресурси в країні й за кордоном, навколишнє середовище, а також внутрішні можливості й результати діяльності компанії. На основі цих припущень й оцінок у наступних  розділах плану маркетингу встановлюються мети маркетингової діяльності, вибираються стратегії й розробляються програми маркетингу.
Організаційні цілі (загальвиробничі) - це кінцеві крапки програмної заяви організації, до яких вона прагне.
1. По-перше, мети повинні бути конкретними й вимірними. Виражаючи свої мети в конкретних вимірних формах, керівництво створює чітку базу відліку для наступних рішень й оцінки ходу роботи.
2. Конкретний обрій прогнозування являє собою іншу характеристику ефективних цілей. Мети звичайно встановлюються на тривалі або короткі тимчасові проміжки.
3. Ціль повинна бути досяжної, - щоб служити підвищенню ефективності організації.
4. Щоб бути ефективними, множинні  цілі організації повинні бути взаємно підтримуючими - тобто дії й рішення, необхідні для досягнення однієї мети, не повинні заважати досягненню інших цілей.
Кожен  керівник повинен уявляти собі, як повинне здійснюватися стратегічне планування
Мети  будуть значимою частиною процесу стратегічного управління тільки в тому випадку, якщо вище керівництво правильно їх сформулює, потім ефективно їх впроваджує, інформує про їх і стимулює їхнє здійснення у всій організації.
Після встановлення  своєї  місії  й  цілей   керівництво підприємства  починає  діагностичний етап процесу стратегічного планування.
Аналіз зовнішнього  середовища  допомагає контролювати зовнішні стосовно фірми фактори,  одержати важливі результати  (час для розробки  системи  раннього попередження на випадок можливих погроз,  час для прогнозування  можливостей,  час для складання плану на випадок непередбачених обставин і час на розробку стратегій).
Для цього необхідно з'ясувати, де перебуває організація, де вона повинна перебувати в майбутньому й що для цього повинне зробити керівництво. Погрози й можливості, з якими зіштовхується фірма, можна виділити в сім областей:
1)    Економічні фактори. Деякі фактори в економічному навколишнім середовищі повинні постійно діагностуватися й оцінюватися, тому що стан економіки впливає на меті підприємства. Це темпи інфляції, міжнародний платіжний баланс,  рівні зайнятості й т.д. Кожний з них може представляти або погрозу, або нову можливість для підприємства.
2)    Політичні  фактори. Активна  участь підприємств у політичному процесі  є  вказівкою  на важливість державної  політики  для організації.
3)    Ринкові фактори. Ринкове  середовище являє собою постійну небезпеку  для підприємства. До факторів, що впливають на успіхи  й провали організації, ставляться розподіл доходів населення,  рівень конкуренції в галузі, що змінюються демографічні умови, легкість проникнення на ринок.
4)    Технологічні фактори. Аналіз технологічного середовища може, щонайменше, ураховувати зміни в технології виробництва, застосування ЕОМ у проектуванні й наданні  товарів і послуг або успіхи в технології засобів зв'язку.
5)    Фактори конкуренції. Будь-яка організація повинна досліджувати дії своїх конкурентів: аналіз майбутніх цілей й оцінка поточної стратегії конкурентів,  огляд передумов відносно конкурентів і  галузі,  у якій функціонують дані компанії, поглиблене вивчання сильних і слабких сторін конкурентів.
6)    Фактори  соціального  поводження. Ці фактори включають мінливі відносини, очікування й вдачі суспільства (роль підприємництва, роль жінок і національних меншостей у  суспільстві, рух у захист інтересів споживачів).
7)    Міжнародні фактори. Керівництво фірм, що діють на міжнародному ринку, повинне постійно оцінювати й контролювати зміни в цьому широкому середовищі.
Аналіз  зовнішнього  середовища дозволяє організації створити перелік небезпек і можливостей, з якими вона зіштовхується в цьому середовищі. Для успішного ж планування керівництво повинне мати повне подання не тільки про істотні зовнішні проблеми, але й про внутрішні потенційні можливості й недоліки організації.
Планування на промислових підприємствах ґрунтується на застосуванні наступних видів стратегічного планування (стратегічних планів):
Довгострокове (перспективне) планування. Оскільки при розробці планів ідуть від майбутнього до сьогодення, плани, розраховані на більше короткий строк, стають складовою частиною перспективних. Перспективні плани відбиваються довгострокові цілі й генеральну стратегію дій. Розроблювальні альтернативні стратегії, у план не включається, а відбиваються в спеціальних програмах, що втримуються в додатках. Перспективні плани містять у собі показники й пропозиції, які відбиваються в узагальнених, найчастіше фінансових, показниках. Перспективні плани розробляються на строк від 5 до 10 років.
Середньострокове планування. У їхній основі лежить реальний попит на продукцію організації, зміна її характеристик у найближчому майбутньому, перебудова технології виробництва, фінансові обмеження, кон'юнктура, ризик втрати партнера й ін. Середньострокові плани розробляються на строк від 1 до 5 років.
Короткострокове планування. Таке планування охоплює період у кілька тижнів або місяців. Воно спрямоване на регулювання поточного використання ресурсів і реалізується через складання календарних програм виробництва й контролю за ним, управління матеріальними запасами й отриманими кредитами.
Оперативне планування. У завдання оперативного планування входить контроль за щоденним завантаженням устаткування, послідовність операцій, розміщення працівників й ін.
Виділяють два основних методи планування - балансовий і нормативний.
Балансовий метод  - це сукупність прийомів, способів виявлення й забезпечення пропорцій і зв'язків через розробку взаємозалежних балансів. Цей метод призначений для вв'язування обсягу й структури суспільної потреби з матеріальними, трудовими й фінансовими ресурсами й узгодженням всіх розділів і показників плану як економічного, так і соціального розвитку. Застосування цього методу дозволяє виявити й погодити натурально-речовинні й вартісні пропорції в розвитку економіки.
Нормативний метод заснований на визначенні й застосуванні норм і нормативів. Норми й нормативи для певної сукупності показників взаємозалежні. Норма - це науково обґрунтована міра необхідних витрат ресурсів на виготовлення одиниці продукції заданої якості.
Норматив - це наукове обґрунтоване співвідношення в пропорціях, найбільш просте кількісне вираження соціально-економічних зв'язків, що охоплює дві величини: витрата матеріалів на одиницю продукції й споживані продукції на душу населення. Всі нормативи, застосовувані в плануванні повинні бути прогресивними і реальними, ураховувати досягнення НТП, організаційно-технологічні й соціально-економічні обмеження конкретного періоду. На нормах і нормативах ґрунтуються всі технічні, економічні й балансові розрахунки.
Неодмінною умовою прогресивності норм є їхній перегляд, у зв'язку з мінливими умовами виробництва. Цей метод застосовується при розробці всіх планів соціально-економічного розвитку.
Тому перед розробкою плану, для кожного його розділу повинна бути сформульована своя нормативна база.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить