Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Організація роботи облікового апарату ТОВ « Домінант Інвест»

Організація роботи облікового апарату ТОВ « Домінант Інвест»
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Організація роботи  облікового апарату ТОВ « Домінант Інвест»


Аудит готової продукції можна поділити на два етапи: - аудит обліку готової продукції, аудит обліку реалізації готової продукції. Розглянемо більш детально кожен з цих етапів. [38]
При аудиту обліку випуску готової продукції існує шість основних способів оцінки готової продукції:
1. По фактичній виробничій собівартості. Цей спосіб використовується порівняно рідко, в основному на підприємствах індивідуального виробництва, що випускають велике унікальне устаткування і транспортні засоби. Може застосовуватися на підприємствах з обмеженої номенклатурної масової продукції.
2. По неповній (скороченій) виробничий собівартості продукції. У цьому випадку собівартість продукції визначається по фактичних витратах без загальногосподарських витрат.
3. За оптовими цінами реалізації. Оптові ціни застосовуються як  облікові ціни. Відхилення фактичної собівартості продукції враховуються на окремому аналітичному рахунку. При стійких оптових цінах цей варіант оцінки продукції є найпоширенішим, оскільки він дозволяє зіставляти оцінку продукції в поточному обліку і звітності, що важливо для контролю за правильним визначенням товарного випуску. При значному коливанні рівня оптових цін даний спосіб утрачає свої переваги.
4. По плановій (нормативній) виробничій собівартості, що виступає в якості твердої облікової ціни. При цьому способі обумовлюється необхідність окремого обліку відхилень фактичної виробничої собівартості продукції від планової чи нормативної. Достоїнство даного способу оцінки готової продукції полягає в забезпеченні єдності оцінки в плануванні обліку. Однак якщо планова чи нормативна собівартість продукції змінюється часто, то оцінка залишків готової продукції ускладнюється. Варіантом цього способу оцінки готової продукції є оцінка по скороченій плановій виробничій собівартості.
5. По вільних відпускних цінах і тарифам, збільшеним на суму податку на додану вартість. Цей спосіб використовується при виконанні одиничних замовлень і робіт.
6. По вільних ринкових цінах. Цей варіант оцінки застосовується для обліку товарів, реалізованих через роздрібну мережу. [32]
Аудитор  перевіряє:
- правильність і своєчасність оформлення документів на здачу продукції з виробництва на склад;
- правильність відображення в бухгалтерському обліку операцій, зв'язаних з випуском готової продукції;
- правильність визначення виробничої собівартості готової продукції по видах видань і замовленням;
- правильність розрахунків і списання сум відхилень фактичної собівартості від планової;
- правильність складання бухгалтерських проводок по обліку випуску готової продукції (робіт, послуг);
- відповідність записів аналітичного і синтетичного обліку по балансових записах рахунку 26 "Готова продукція" записам у головній книзі і балансі;
-  правильність оцінки готової продукції.
Аудит обліку реалізації готової продукції, може проводитися за наступними цінами: по вільних відпускних цінах і тарифам, збільшеним на суму ПДВ; по державних регульованих оптових цінах і тарифам, збільшеним на суму ПДВ; по державним регульованим роздрібним цінам і тарифам, що включають ПДВ. [38]
Аудитор перевіряє:
- чи укладені договори на постачання готової продукції і правильність їхнього оформлення;
-  чи правильно оформлені документи на відвантаження продукції;
-  чи правильно оформлені ціни на відвантажену продукцію;
-  чи правильно установлені відпускні ціни з урахуванням оплати витрат по доставці продукції від постачальника до покупця відповідно до укладеного договору постачання;
-  чи вчасно пред'являлися в банк платіжні вимоги-доручення за відвантажену продукцію;
-  чи правильно оформлені документи по відпуску продукції, якщо продукція відпускається безпосередньо із складу постачальника;
-  чи правильно організований складський облік готової продукції;
- чи правильно ведеться аналітичний і синтетичний облік відвантаження і реалізації продукції. [32]
Аудиторська перевірка, будучи власне кажучи документальною, зобов'язує супроводжувати перевірку обов'язковим документуванням, тобто відбивати отриману інформацію в робочій документації аудита, до якої відносяться:
-  плани і програми проведення аудиту;
- пояснення і заяви працівників підрозділу з питань, що випливають із ходу перевірки;
- копії первинних документів підрозділу, що свідчать про господарські операції, фотографію об'єктів, акти, довідки, протоколи, інвентаризаційні описи й інші документи, складені разом із працівниками підрозділу й інших працівників, залученими для участі в перевірці, що служать доказом записів в акті перевірки;
-  регістри бухгалтерського обліку;
-  результати інвентаризацій;
-  бухгалтерська звітність;
-  записи про вивчення й оцінку систем оперативного і складського обліку, запитальники, схеми документообігу й інші;
-  виробничо-фінансовий аналіз фактичних показників підрозділу;
- матеріали, що свідчать про роботу виконану не аудитором, але під його контролем;
- документи зустрічних перевірок і пояснення осіб, що не є працівниками даного підрозділу;
-  копії бухгалтерської, оперативної внутрішньогосподарської звітності.
Перелік робочої документації аудиту, яка прикладається до актів аудиторської перевірки, визначає аудитор, що проводить перевірку. Головна вимога до цієї документації - її переконливість і вагомість при доказі висновків і пропозицій, що випливають з матеріалів перевірки. Тому обмежень по підборі доказів не встановлюється.
Методика є важливим інструментом роботи аудитора. Перед проведенням аудиторської перевірки необхідно скласти на ряду з планом аудиту методику проведення майбутньої перевірки в якій мають бути визначені всі контрольні точки процесу аудиту (додаток П).
Аудитор повинний ретельно планувати свою діяльність по трьох основних причинах: це дає аудитору можливість одержати достатню кількість свідчень про положення справ клієнта, допоможе удержати в розумних межах витрати на аудиту і дозволить уникнути непорозумінь із клієнтом. [16]
Задачі планування аудиту:
-  встановлення етапів і термінів роботи з клієнтом;
-  визначення витрат;
-  раціональне використання робочого часу фахівця;
-  підготовка адекватної робочої групи фахівців для роботи з клієнтом;
-  визначення розділів аудиту, що мають найбільше значення для формування аудиторської думки;
-  створення умов для здійснення послідовного контролю за аудитом;
- забезпечення взаємодій з бухгалтерією аудиторської фірми з питань фінансового планування.
Планування аудиту складається з шість основних етапів:
1. Попереднє планування.
2. Збір загальної інформації.
3. Збір інформації про правові обов'язки клієнта.
4. Оцінка істотності аудиторського ризику.
5. Ознайомлення із системою внутрішньогосподарського контролю й оцінка ризику контролю.
6. Розробка загального плану аудиту і програми аудиту.
Попереднє планування здійснюється на початковій фазі аудиторської роботи; містить у собі ухвалення рішення про згоду  почати чи продовження аудиту для клієнта, установлення причин, по яких клієнт обґрунтовує своє замовлення на аудиту, підбор персоналу для виконання аудиторських обов'язків (формування штатів), укладання договору з клієнтом, складання письмового зобов'язання перед клієнтом. [32]
Збір загальної інформації - загальна інформація про підприємство, необхідна від того, щоб надалі  зробити обґрунтований висновок про вірогідність звітності. Основними джерелами інформації про підприємство є:
- обговорення з працівниками керування, зустрічі з вищим керівництвом і виконавчим персоналом, незв'язаним з веденням обліку, що дозволить одержати інформацію "з перших рук";
- відвідування й огляд основних ділянок, виробничих одиниць, складів, що надають можливість переконатися в наявності і збереженні активів, скласти уявлення про умови виробництва;
- зовнішні і внутрішні звіти і публікації. Зовнішні: ділова преса, газети, аналітичні звіти по галузях, порівняння з основними конкурентами і середньо галузеві показники, державне податкове законодавство. Внутрішні: фінансові звіти, стан фінансів підприємства, протоколи, засідання ради директорів, правління, акціонерів, внутрішні звіти аудиторів і консультантів.
Варто ознайомитися з історією розвитку підприємства, видами діяльності, тобто важливо мати представлення про галузь клієнта. Важливо одержати інформацію про політику підприємства в різних областях (кредитна політика, облікова політика), довідатися ступінь відповідальності і прав керівників різних рівнів, визначити коло осіб, що мають право змінювати політику підприємства. На основі отриманої інформації аудитор повинний вирішити питання про необхідність залучення для консультацій окремих фахівців (юристів, податківців). [40]
Збір інформації про правові обов'язки клієнта. Із самого початку роботи аудитору варто ознайомитися з юридичними документами клієнта: Статутом, документами реєстрації, протоколами засідань ради директорів і зборів акціонерів, у яких може міститися інформація про розподіл отриманого прибутку, оголошення дивідендів, виплата винагород, підписання контрактів і угод, рішення про участь в інших підприємствах, про придбання власності, наданні довгострокових позик. [40]
Оцінка істотності аудиторського ризику. Істотність і ризик дуже важливо враховувати при плануванні аудиту. Під істотністю (матеріальністю) в аудиті розуміють гранично припустимий рівень можливого перекручування окремої  статті чи фінансового показника в звітності, фінансових резервів у цілому чи максимально припустимий розмір помилковості суми, що може бути показана в публікаціях фінансових звітів і розгляді як несуттєва, тобто не вводить користувачів в оману. Для оцінки істотності аудитор повинний мати представлення про можливих користувачів інформації і про можливі рішення, що можуть прийматися на його основі для того, щоб визначити співвідношення неправильності звіту і прийняття цих рішень. Судження аудитора про ступінь істотності досить суб'єктивно і жадає від його значного професіоналізму, досвіду роботи, знання специфіки діяльності клієнта, особливостей економічного і соціального середовища. На початку перевірки аудитор повинний вирішити (на основі внутріфірмових стандартів), яку загальну суму помилки можна вважати істотної. Існує ряд факторів, від яких залежить попередньо встановлюваний рівень істотності:
- розмір підприємства;
- величина чистого прибутку до оподатковування;
- вартість поточних активів;
- загальна вартість активів;
- обсяг поточних зобов'язань;
- величина капіталу.
Загальний план повинний служити керівництвом у здійсненні програми аудиту. У процесі аудиту в аудиторської організації можуть виникнути підстави для перегляду окремих положень загального плану. Внесені в план зміни, а також причини змін аудитору варто докладно документувати. [38]
У загальному плані аудиторська організація повинна передбачити терміни проведення аудиту і скласти графік проведення аудиту, підготовки звіту (письмової інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку. У процесі планування витрат часу аудитору необхідно врахувати:
а) реальні трудові затрати;
б) розрахунок витрат часу в попередньому періоді (у випадку проведення повторного аудиту) і його зв'язок з поточним розрахунком;
в) рівень істотності;
г) проведені оцінки ризиків аудиту.
У загальному плані аудиторська організація визначає спосіб проведення аудиту на підставі результатів попереднього аналізу, оцінки надійності системи внутрішнього контролю, оцінки ризиків аудиту. У випадку рішення провести вибірковий аудит аудитор формує аудиторську вибірку відповідно до  правила (стандарту) аудиторської діяльності "Аудиторська вибірка". [40]
Складовою частиною загального плану є положення по плануванню керування і контролю якості виконуваного аудиту. У загальному плані рекомендується передбачити:
а) формування аудиторської групи, чисельність і кваліфікацію аудиторів, залучених до проведення аудиту;
б) розподіл аудиторів відповідно до  їхніх професійних якостей і посадових рівнів по конкретних ділянках аудиту;
в) інструктування всіх членів команди про їхні обов'язки, ознайомлення їх з фінансово - господарською діяльністю економічного суб'єкта, а також з положеннями загального плану аудиту;
г) контроль керівника за виконанням плану і якістю роботи асистентів аудитора, за веденням ними робочої документації і належним оформленням результатів аудиту;
д) роз'яснення керівником аудиторської групи методичних питань, зв'язаних із практичною реалізацією аудиторських процедур;
е) документальне оформлення особливої думки члена аудиторської групи (виконавця) при виникненні розбіжностей в оцінці того чи іншого факту між керівником аудиторської групи і її рядовим членом.
Аудиторська організація визначає в загальному плані роль внутрішнього аудиту, а також необхідність залучення експертів у процесі проведення аудиту.
Програма аудиту є розвитком загального плану аудиту і являє собою детальний перелік змісту аудиторських процедур, необхідних для практичної реалізації плану аудиту. Програма служить докладною інструкцією асистентам аудитора й одночасно є для керівників аудиторської організації й аудиторської групи засобом контролю якості роботи. [32]
Аудитору варто документально оформити програму аудиту, позначити  номером чи кодом кожну проведену аудиторську процедуру, щоб аудитор у процесі роботи мав можливість робити посилання на них у своїх робочих документах. 
Аудиторську програму варто складати у виді програми тестів засобів контролю й у виді програми аудиторських процедур.
Програма тестів засобів контролю являє собою перелік сукупності дій, призначених для збору інформації про функціонування системи внутрішнього контролю й обліку. Призначення тестів засобів контролю в тім, що вони допомагають виявити істотні недоліки засобів контролю економічного суб'єкта.
Аудиторські процедури власне кажучи містять у собі детальну перевірку вірності відображення в бухгалтерському обліку оборотів і сальдо по рахунках. Програма аудиторських процедур являє собою перелік дій аудитора для таких детальних конкретних перевірок. Для процедур аудитору варто визначити, які саме розділи бухгалтерського обліку він буде перевіряти, і скласти програму аудиту по кожнім розділі бухгалтерського обліку.
У залежності від змін умов проведення аудиту і результатів аудиторських процедур програма аудиту може переглядатися. Причини і результати змін варто документувати.
Висновки аудитора по кожному розділу аудиторської програми, документально відбиті в робочих документах, є фактичним матеріалом для складання аудиторського звіту (письмової інформації керівництву економічного суб'єкта) і аудиторського висновку, а також підставою для формування об'єктивної думки аудитора про бухгалтерську звітність економічного суб'єкта. [38]
По закінченні процесу планування аудиту загальний план і програма аудиту повинні бути оформлені документально і завізовані у встановленому порядку. 
За результатами аудиторської перевірки складається звітний документ, що може мати різні документальні форми - аудиторська довідка, аудиторський висновок, довідка про експертизу, доповідна записка, звіт про перевірку й інші. Сама форма цього документа визначається в наказі про призначення аудиторської перевірки. Звіт повинний бути складений на основі письмової інформації аудитора, у якій повинні міститися зведення про усі виявлені недоліки і порушення в обліку й звітності, а також виділятися ті помилки і виправлення які можуть уплинути  на вірогідність звітності з посиланнями на законодавчі і нормативні документи. Письмова інформація заповнюється в двох екземплярах, один із яких передається головному бухгалтеру і керівнику для ознайомлення виявлення можливих розбіжностей і врегулювання спірних положень, а інший використовується для написання звіту, після чого він передається в архів. У письмовій інформації повинні міститися: ПІП аудитора чи склад групи аудиторів, реквізити перевіряємого підрозділу, перелік посадових відповідальних за ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, період часу до якого відноситься перевірена документація, інформація про методику перевірки (які напрямки бухгалтерського обліку підлягали перевірці, яка бухгалтерська документація була перевірена суцільним методом, а яка вибірково, на основі яких принципів проводилася перевірка), інформація про усі виявлені недоліки і порушення, інформація про найбільші істотні порушеннях в обліку, які значно спотворюють звітність, рекомендації з поліпшення податкового планування з метою оптимізації оподатковування.
При наступних перевірках повинні бути дані аналіз і оцінка  виконання чи виправлення зауважень по фактах попередніх перевірок. Письмова інформація підписується всіма аудиторами, хто проводив перевірку. На підставі письмової інформації складається звіт, що за структурою в основному повторює письмову інформацію. [40]
Відповідно до  аудиторського стандарту аудиторський звіт повинний складатися з вступної, аналітичної і підсумкової частин.
Вступна частина аудиторського висновку містить: назву документа в цілому, дату і місце складання, підстава проведення перевірки (наказ керівника підприємства, протокол рішення засновників), проведення перевірки, прізвища, імена і по батькові осіб, що приймали участь в перевірці, прізвищі, імена і по батькові посадових осіб, відповідальних за діяльність підрозділу, період перевірки, які питання були піддані документальної і фактичній перевірці.
Аналітична частина адресується посадовій особі, що призначила перевірку і повинна включати:  найменування підрозділу, об'єкти аудита, виклад результатів перевірки, загальну оцінку дотримання законодавства і встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, оцінку оформлення господарських операцій і їхнє відображення в бухгалтерському й оперативному обліку, істотні порушення конкретних нормативно-правових актів, арифметичні, логічні, документальні і речовинні докази встановлених порушень; прізвища, імена, по батькові і посади осіб, що допустили порушення, грошовий і кількісний вираз негативних наслідків порушень.
Підсумкова частина аудиторського документа містить оцінку аудитора виробничо-фінансової діяльності підрозділу і ведення бухгалтерського обліку, а також пропозиції по усуненню виявлених порушень, рекомендації підрозділу по усуненню недоліків до ухвалення рішення  по перевірці посадовою особою, що призначила перевірку. [32]
При викладі своєї думки аудитор повинний дотримувати строгої об'єктивності, не допускати необгрунтованих тверджень, висновків і оцінок діяльності окремих  осіб чи перевіряємого підрозділу і записувати обвинувальні формулювання. Зауваження про недоліки і порушення, отримані з усних чи письмових заяв окремих облич, у звіт включати не можна. Кожен відбитий у ньому факт повинний бути всебічно перевірений аудитором. Якщо керівник  підрозділу чи інша посадова особа підрозділу має заперечення чи зауваження за матеріалами проведеної перевірки, вона повинна підписати документ про перевірку й одночасно прикласти до нього свої письмові заперечення чи зауваження.  У тих випадках, коли необхідно прийняти термінові міри до усунення виявлених порушень, складаються проміжні аудиторські звітні документи, що направляються керівникам, що назначили перевірку, з наступним включенням них у загальний документ про перевірку. [40]
Проміжні звітні документи аудитора складаються безпосередньо в ході аудиторської перевірки на тих ділянках роботи підприємства, де розкриті найбільш значимі порушення, що вимагають негайного вживання заходів.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить