Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Поняття правового статусу людини. Громадянство України як один із інститутів конституційного права

Поняття правового статусу людини. Громадянство України як один із інститутів конституційного права
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Поняття правового статусу людини. Громадянство України як один із інститутів конституційного права

Громадянство є одним із визначальних факторів у характеристиці правового становища особи, одним із найважливіших елементів її правового статусу.

Закон України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 р. визначає громадянство як "правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках" (ст. 1). Конституція України (ст. 4, 25, 92, 106) закріпила невід'ємне право людини на громадянство. Згідно з ним:

в Україні, до складу якої входить Автономна Республіка Крим, встановлено єдине громадянство (ст. 4); ніхто не може бути позбавлений громадянства (ч. 1 ст. 25); ніхто не може бути позбавлений права замінити громадянство (ч. 1 ст. 25); громадянин України не може бути виданий іншій державі (ч. 2 ст. 25);

держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за кордоном (ч. З ст. 25); питання громадянства визначаються виключно законом України (ст. 92); Президент України приймає рішення про прийняття громадянства України та припинення громадянства України (ст. 106).

Згідно з 4.2 СТ.4 Конституції, питання набуття та припинення громадянства України передбачені в Законі. Ст. 6 Закону про громадянство України визначає такі підстави набуття громадянства України:

- за народженням;

- за територіальним походженням; внаслідок прийняття громадянства; внаслідок поновлення в громадянстві;

- внаслідок усиновлення; внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

- внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

- у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;внаслідок встановлення батьківства; за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Умовами вступу (прийняття) до громадянства України є:

- визнання та дотримання Конституції України та законів України;

- зобов'язання припинити іноземне громадянство (крім випадків, зазначених у Законі);

- безперервне проживання на законних підставах на території України впродовж останніх п'яти років; отримання дозволу на постійне проживання в Україні;

- володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, котрі мають певні фізичні вади (сліпі, глухі,німі);

- наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

До громадянства України не приймається особа, котра:

- вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

- засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості); вчинила на території іншої держави діяння, що визнані законодавством України тяжким злочином.

Громадянство України припиняється (ст. 19):

- внаслідок виходу з громадянства України; внаслідок втрати громадянства України; за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Громадянство України втрачається, якщо:

1. Громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянство іншої держави.

2. Іноземець набув громадянство України і не подав у порядку, передбаченому законом, документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього.

3. Іноземець набув громадянство України і скористався правом або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство.

4. Особа набула громадянство України иа підставі ст. 9 Закону (прийняття до громадянства) внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.

5. Громадянин України без згоди державних органів України добровільно поступив на військову службу, на роботу в службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади чи органи місцевою самоврядування іншої держави.

Положення пунктів 1,2,3,5 цієї статті не застосовується, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства.

До органів, які беруть участь у розв'язанні питань, пов'язаних із громадянством, належать: Президент України; комісія при Президентові України з питань громадянства; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства (Міністерство внутрішніх справ) і підпорядковані йому органи (стосовно осіб, котрі проживають на території України); Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва і консульські установи України (стосовно осіб, які постійно проживають за кордоном).

Зміст основних положень Закону про набуття і припинення громадянства України грунтується на одному із загальновизнаних принципів міжнародного права - принципі уникнення без громадянства.

Конституція України поряд з низкою найважливіших прав і свобод людини і громадянина, встановлює і конституційні обов'язки як громадян, так і коленого, хто постійно проживає або перебуває на території України. Ці обов'язки закріплені у статтях 65-68 Конституції.

Основний закон України (ст. 65) визначає обов'язки - захист вітчизни, шанування державних символів; (ст. 66) - обов язок берегти природу, культурну спадщину: (ст. 67) - сточувати податки і збори; (ст. 68) - додержуватися Конституції і законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Конституційний статус людини і громадянина

Наука конституційного права під конституційним статусом особи розуміє загальні, основоположні засади, за допомогою яких у Конституції визначаються основні права, свободи і обов'язки людини і громадянина, а також гарантії їх здійснення, тобто можливість мати, володіти, користуватися і розпоряджатися економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями; користуватися свободою дій і поведінки в межах конституції та інших законів.

 

You have no rights to post comments