Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни «Організація діяльності державного службовця» на тему: "Поняття «посадова особа», «кадрова політика» і «державна кадрова політика"»

КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисципліни «Організація діяльності державного службовця» на тему: "Поняття «посадова особа», «кадрова політика» і «державна кадрова політика"»
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

 

Міністерство освіти і науки України

Херсонський національний технічний університет

Кафедра державного управління та місцевого самоврядування

Контрольна робота

з дисципліни «Організація діяльності державного службовця»

на тему: "Поняття «посадова особа», «кадрова політика» і «державна кадрова політика"»

Виконав:

слухач магістратури

державної служби,
групи 5зДСм

Перевірив:

кандидат наук з держ. упр.,

д. держ. упр., доцент

Херсон

1. Розкрийте зміст поняття "посадова особа".

Якщо наведеним у Законі України “Про державну службу” поняттям посади можна досить успішно користуватися в законотворчій і правозастосовчій практиці, то цього не можна сказати про наведене в Законі (частина друга ст. 2) поняття посадових осіб. Це керівники і заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій.

Чітке визначення посадової особи має дуже велике значення. Тому наведене вище тлумачення не може задовольнити правову теорію і практику з принципових мотивів. По-перше, воно є непослідовним, оскільки в ньому говориться про державних службовців, на яких законом та іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій, а в преамбулі Закону встановлено, що він визначає статус державних службовців, які працюють у державних органах та їх апараті.

По-друге, у наведеному визначенні говориться про осіб, наділених консультативно-дорадчими функціями. Проте цими функціями можуть бути наділені не тільки посадові, а й інші особи, як практично це і буває. Якщо консультант або радник не наділений організаційно-розпорядчими (точніше, владно-розпорядчими) функціями, то він не може бути віднесений до посадових осіб.

Позаяк поняття посадової особи широко застосовується в кримінальному законодавстві, законодавстві про адміністративну відповідальність, в усіх галузях та сферах управлінської діяльності, то залишається нагальним завдання обгрунтувати і законодавчо закріпити досконаліший варіант визначення даного поняття з урахуванням необхідності уточнення його співвідношення з нововведеним в Конституції України та деяких наступних законодавчих актах поняттям “службова особа”.

2. Розкрийте поняття "кадрова політика" і "державна кадрова

полі­тика".

Реалізація цілей і завдань управління персоналом здійснюється через кадрову політику. Кадрова політика – це сукупність принципів, методів, форм організаційного механізму з формування, відтворення, розвитку та використання персоналу, створення оптимальних умов праці, її мотивація та стимулювання.

Кадрова політика визначає генеральну лінію і принципові настанови в роботі з персоналом на довготривалу перспективу. Розвиток суспільства, організації значною мірою визначається його кадровою політикою.

На будь-якому, особливо переломному етапі функціонування суспільства одним із найважливіших факторів його розвитку та прогресивного поступу була і залишається кадрова політика, яка визначає основний зміст і характер усіх видів соціального управління в державі і на підприємстві.

Розробка, прийняття і реалізація державної кадрової політики у сучасній Україні обумовлені необхідністю суттєвої активізації та підвищення ефективності здійснення соціально-економічних, політичних і інших реформ Українського суспільства, значного вдосконалення механізму його управління.

Кадрова політика формується державою, керівними партіями та керівництвом підприємств і знаходить конкретне вираження у вигляді адміністративних і моральних норм поведінки людей у суспільстві, організації. В ринковій економіці істотно змінюється суть і принципи кадрової політики. Вона е усвідомленою цілеспрямованою на створення високопрофесійного трудового колективу, який би сприяв розвитку організації та особистості.

Кадрова політика являє собою розраховану на тривалий строк лінію розвитку людських ресурсів, вдосконалення кадрів, певну перспективу економічного, політичного та культурного росту суспільства.

Кадрова політикаодин з головних напрямків діяльності держави, який охоплює розробку організаційних принципів роботи з людьми, формування та раціональне використання людських ресурсів, забезпечення ефективного розвитку кадрового потенціалу. Це – одна з базових сфер загальнодержавної соціально-економічної політики, оскільки безпосередньо пов’язано з активізацією людського фактора, реалізацію економічних, політичних та соціальних програм.

Кадрова політика – це система теоретичних поглядів, ідей, вимог, принципів, які визначають основні напрямки роботи з персоналом. Вона спрямована на вирішення виробничих, соціальних і особистих проблем людей на різних рівнях відповідальності.

Термін “ кадрова політика” може мати широке та вузьке значення.

В широкому значенні – це система усвідомлених та певним чином сформульованих та закріплених правил, норм, які приводять людський ресурс у відповідність із довгостроковою стратегією фірми.

Нерідко при широкому розумінні кадрової політики необхідно звертати увагу на особливості реалізації власних повноважень та стиля керівництва. Не на пряму це знаходить своє відображення в філософії організації, колективному договорі та правилах внутрішнього розпорядку. Звідси бачимо, що всі заходи по роботі з кадрами – вибір, складання штатного розкладу, атестація, навчання, просування – можуть плануватися раніше та узгоджуватися зі стратегічними цілями та поточними задачами організації.

В вузькому розуміння цього словаце набір конкретних правил, привітань та заборон, які реалізуються, як в процесі безпосередніх взаємодій між співробітниками, також і у взаємовідносинах між робітниками та організацією в цілому.

В цьому розумінні, наприклад, слова “кадрова політика нашої фірми в тому, щоб брати на роботу людей тільки з вищою освітою”, можуть використовуватись в якості аргументу при вирішенні конкретного кадрового питання.

Поняття "державна кадрова полі­тика".

Під державною кадровою  політикою розуміють державну стратегію, що виражає волю народу, політичний курс роботи з кадрами на загальнодержавному рівні, стратегії формування, розвитку та раціонального використання кадрів, всіх людських ресурсів держави.

Тільки на загальнодержавному рівні кадрова політика, як частина державної політики в цілому, є інтегральним відображенням групових, місцевих, корпоративних та інших інтересів, стає власне політичною стратегією.

У структурно-змістовному значенні державна кадрова політика – це система офіційно визнаних цілей, завдань, пріоритетів та принципів діяльності  держави з організації та регулюванні кадрових процесів і відносин. Ці принципи, в свою чергу, визначають і головні критерії оцінки кадрів, шляхи удосконалення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації персоналу, раціонального використання кадрового потенціалу держави.

Кадрова політика як наука покликана на основі ідей, принципів, критеріїв відображати виявлені закономірності розвитку реальних кадрових процесів, стійкі зв’язки та відносини, що надають їм певну якісну характеристику, визначають основні риси і принципи кадрової роботи.

Водночас державна кадрова політика суб’єктивна за формами, механізмами, технологіями реалізації, що в основному визначається суб’єктивними діями окремих осіб – лідерів, керівників державних структур. Державна кадрова політика та діяльність щодо її реалізації – це процес, що свідомо регулюється цілеспрямованим і високо організованим інструментом влади (правовими актами), одним із найважливіших управлінських важелів.

Державна кадрова політика пов’язує у єдине ціле різні організаційні заходи і дії стосовно підбору та розстановки керівних кадрів із соціально-економічними, політичними, управлінськими, культурно-духовними підсистемами українського суспільства, з традиціями та стереотипами, що історично склалися в масовому усвідомленні. У цьому значенні кадрова політика держави є сукупністю різноманітних соціальних функцій; визначає шляхи і засоби кадрового забезпечення реформ, професіоналізм їх здійснення; є важливим фактором збереження та зміцнення цілісності держави, соціально-політичної стабільності суспільства і виступає елементом регулювання життєдіяльності населення.

Об’єктом свого впливу держава вважає весь кадровий потенціал суспільства, всі людські ресурси. Разом з тим, об’єктом безпосереднього державного управління є кадри державної служби, які становлять основу апаратів органів державної влади. Механізми управління державними службовцями на відміну від процесів організації кадрового потенціалу виробничих, підприємницьких, фінансово-банківських структур мають свої особливості і жорстко регламентуються системою нормативно-правових актів держави, що обумовлює необхідність побудови чіткої схеми супроводження роботи з кадрами.

Україна як суверенна і незалежна держава формує власний інститут державної служби. Через цей інститут держава реалізовує кадрову політику в державних органах влади та органах місцевого самоврядування з метою забезпечення їх професійним кадровим ресурсом.

Законодавче забезпечення державної служби включає Конституцію України, Закони України “Про державну службу”, “Про боротьбу з корупцією”, “Про місцеві державні адміністрації”, “Про місцеве самоврядування в Україні”; “Про службу в  органах місцевого самоврядування”, укази і розпорядження Президента України, акти Кабінету Міністрів України.

3. Розташуйте у порядку зростання посади державних службовців:

· Посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних по містах Києві та Севастополі держадміністрацій; - 3

· Посади спеціалістів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади; - 1

· Заступників начальників управлінь міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади; - 2

· Заступників глав обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; - 4

· Заступників керівника апарату Кабінету Міністрів України; - 6

· Голів держадміністрацій в областях, містах Києві та Севастополі. - 5

4. Розгляньте конкретні ситуації:

А. Голова міської державної адміністрації видав наказ про звільнення з посади начальника управління внутрішніх справ міста та про призначення на цю посаду іншої особи. Проте звільнений начальник міського УВС не погодився з наказом, заявивши, що його призначив міністр внутрішніх справ України, і тому він буде продовжувати виконувати обов'язки начальника міського УВС до прийняття наказу міністра про його звільнення. Чи законні дії начальника міського УВС і голови адміністрації?

Відповідь: дії начальника міського УВС законні, а дії голови міської державної адміністрації незаконні.

Б. Керуючись правовими та етичними нормами оцініть наступну ситуацію.

Начальник управління державного органу Бровко С.В. забув залишити ключ для свого близького родича, який має приїхати у своїх справах з іншого міста. Оскільки впродовж усього дня Бровко має бути присутнім на засіданнях, він доручає своїй секретарці відвезти ключ для його родича і купити дещо з продуктів для його сім'ї. Чи може він так вчинити керуючись уявленням про те, що час секретарки, використаний не для безпосередньої роботи, коштує для держави дешевше ніж його робочий час?

Відповідь: ні, він не може так вчинити.

 

Более старые статьи:

 

You have no rights to post comments