Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Сутність та особливості міжнародного акредитива

Сутність та особливості міжнародного акредитива
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Сутність та особливості міжнародного акредитива


Сутність акредитива. Акредитив є найуніверсальні-шим і дієвим інструментом забезпечення платежів. У ділових зв'язках із державами, що контролюють зовнішню торгівлю, застосування акредитива багато в чому є попередньою умовою для здійснення імпортних та експортних операцій.
Акредитив (лат. accreditivus — довірчий) — розрахунковий або грошовий документ, який містить доручення імпортера його банкові (банку-емітенту) сплатити певну суму коштів експортерові (бенефіціарові), на користь якого відкрито акредитив, за умови що експортер надасть відповідно до вимог акредитива документи у. встановлений термін.
Крім функції забезпечення платежів, акредитив може також виконувати кредитну функцію. Зобов'язання банку покупця здійснити платіж полегшує продавцеві одержання від свого банку кредиту, наприклад на виробництво товару. За певних обставин акредитив може бути для банку імпортера також підставою для надання кредиту, наприклад тоді, коли банк при здійсненні акредитивної операції очікує, що матиме у своєму розпорядженні документи, які засвідчують власність на товар (товаросупроводжувальні документи засвідчують вимогу на видачу відправленого вантажу). Шляхом передачі документів передається також право на володіння товаром.
За визначенням Міжнародної торгової палати акредитив є письмовим зобов'язанням банку-емітента, яке виконується на вимогу і на основі інструкцій клієнта (заявника акредитива):
—  здійснити оплату бенефіціарові чи на його вимогу третій особі;
— акцептувати та оплатити переказні векселі (тратти), складені на бенефіціара;
— уповноважити інший банк виконати оплату, акцептування чи негоціацію (купівля тратти, виставленої бенефіціаром на наказодавця акредитива) таких переказних векселів (тратт).
Він надає значно більші можливості захисту інтересів експортера, ніж інкасо.
Вже на момент висунення пропозиції чи укладання угоди про купівлю-продаж продавець повинен чітко собі уявити, які ризики і вимоги йому потрібно враховувати стосовно:
— надійності та кредитоспроможності покупця;
— політичних, економічних та юридичних умов у країні покупця;
— власної ліквідності.
Для безперешкодного здійснення акредитивної операції продавець повинен мати точне уявлення про обраний її вид акредитива, а також щодо його конструкції, терміну дії, шляху та засобів транспортування, страхового захисту, базису цін.
Порядок оформлення документарного акредитива. За способом використання акредитиви поділяють на документарні та грошові.
Акредитив документарний (товарний) — акредитив для розрахунків за товари та послуги, згідно з яким банк зобов'язується виплатити відповідно до інструкцій покупця певну суму коштів продавцеві після пред'явлення товаророзпорядчих документів.
Документарний   акредитив   виконує   три   основні ФУНКЦІЇ:
1) є однією з форм міжнародних розрахунків (головна ФУНКЦІЯ);
2) забезпечення захисту від можливих ризиків продавця і покупця у міжнародній торгівлі;
3) кредитна функція.
Акредитив грошовий (циркулярний або фінансовий) — іменний документ, виданий банком особі, яка, внісши певну суму, має намір отримати її в іншому місці впродовж певного часу.
Виплата за цим акредитивом не обумовлена наданням документів.
За формою акредитиви поділяють на документарні акредитиви та акредитивні листи. У більшості країн терміни «документарний акредитив» та «комерційний акредитивний лист» — синоніми. Але, наприклад, у СІЛА, Великобританії та Китаї, а також у закордонних відділеннях найбільших банків Англії та США технологічні процеси та можливості акредитивних листів суттєво відрізняються від запропонованих документарними акредитивами.
Розрахунки у формі акредитивних комерційних листів повинні бути погоджені сторонами у контракті купівлі-продажу. Особливість цих листів полягає у тому, що їх надсилають не банку в країні продавця, а безпосередньо бенефіціарові, використовуючи іноді банк лише як проміжну інстанцію. Венефіціар після відправлення товару та отримання усіх необхідних, передбачених в акредитивному листі документів може або передати їх банкові, обраному на власний розсуд, або надіслати для сплати безпосередньо банку, який виписав акредитивний лист.
Експортер, який погодився на розрахунки з використанням акредитивних листів, повинен взяти до уваги, що йому не буде відмовлено у негоціації тратт банком його країни лише у тому випадку, якщо акредитивний лист виписано солідним (першокласним) банком та його гарантія купити виставлені тратти вважатиметься іншими банками достатньою.
Суб'єктам господарської діяльності України варто погоджуватися на розрахунки за акредитивними листами лише за умови, що вони виписуватимуться банками-кореспондентами НБУ та іншими першокласними іноземними банками, платоспроможність яких не викликає сумніву, а також з урахуванням того, що така форма розрахунків здійснюватиметься обома сторонами на принципах взаємності. В усьому іншому акредитивні листи аналогічні документарним акредитивам.
Банк-емітент відкриває акредитив на користь бенефіціара. Якщо його документи відповідають поставленим вимогам, він отримає від банку-емітента кошти (оплату), незалежно від можливостей та бажання імпортера.
Термін та умови акредитива мають бути узгоджені до здійснення оплати (негоціації чи акцептування). Угода з документарним акредитивом передбачає наявність таких документів:
— вексель (с.58, 59);
—  коносамент чи інший транспортний документ, що може бути товаророзпорядчим (с. 60);
—  комерційний рахунок,  рахунок-фактура,  інвойс (с.62);
— свідоцтво про походження товару (с. 59, додаток 3);
— страховий поліс чи сертифікат (с. 61, додаток 4). Перед тим як експортер подасть документи до банку,
він повинен переконатися, що вони за всіма пунктами відповідають умовам акредитива.
Всі необхідні документи мають бути в наявності, вони не повинні порушувати умови акредитива, або суперечити один одному, оскільки банк, вирішуючи питання про прийняття чи неприйняття документів, чітко дотримується принципів суворої відповідності документів та термінів.
Документи, що мають недоліки, банк повинен протягом певного часу повернути бенефіціарові, який має змогу виправити їх чи виставити знову відповідно до вимог у визначені терміни. Отже, акредитив не припиняє своєї дії, якщо банк повинен повернути документ. У більшості випадків шукають можливе інше рішення, оскільки загальне повернення суперечило б економічним інтересам як бенефіціара так і покупця.
Правові основи акредитивних розрахунків. Використання акредитивної форми розрахунків у міжнародній практиці регулюється Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів (Uniform Customs and Practice for Documentary Credits, UCP), розробленими Міжнародною торговою палатою. З 1 січня 1994 року запроваджені МТП №500 (UCP №500), редакція 1993 р. Вони застосовуються до всіх документарних акредитивів, у тому числі — резервних UCP містять:
— визначення і види акредитивів;
— способи і порядок їх виконання і передання;
— зобов'язання і відповідальність банків;
—  вимоги до документів, які надаються за акредитивом, і порядок їх подання;
—  інші питання, що виникають у практиці розрахунків за акредитивами;
— тлумачення різних термінів;
Кожен документарний акредитив містить примітку про те, що він підпорядкований UCP.
UCP дотримуються банки понад 160 країн світу, в тому числі СПІА. Оскільки більшість акредитивів підпорядкована UCP, всі сторони (імпортер, експортер, експедитор, брокер тощо) повинні бути ознайомлені і правильно розуміти їх перед укладанням угоди. UCP містять вичерпну інформацію про правила та звичаї, але не мають законної сили у всіх відношеннях.
Стаття 5 Міжнародних Комерційних Термінів МКТ (Uniform Commercial Code, UCC) встановлює для акредитивів державну мову СПІА.
Здебільшого банки випускають комерційні та резервні акредитиви, які відповідно до UCP можуть бути внутрішні чи міжнародні. Однак за запитом заявника або бенефіціара внутрішній акредитив може підлягати UCC.
4.2. Види акредитивів
Існують різні критерії класифікації акредитивів: залежно від способу повідомлення бенефіціара, ступеня гарантованості оплати, способу використання, характеру платежу, місця та суб'єкта виконання, виду зовнішньоекономічної діяльності тощо.
За способом повідомлення бенефіціара про відкриття акредитиви поділяють на прямо авізовані та авізовані через авізуючий банк.
Прямо авізований акредитив — акредитив, який банк-емітент надсилає безпосередньо бенефіціарові без втручання іншого банку.
Бенефіціар, у свою чергу, повинен звернутися з вимогами до іноземного банку, що його обслуговує. Ця форма авізування має деякі недоліки, характерні при розрахунках. Передусім бенефіціар не має необхідних умов для контролю справжності акредитива, ускладнюється процес з'ясування платоспроможності банку-емітента.
Акредитиви, які надсилаються безпосередньо бенефіціарові, тобто без втручання іншого банку, часто використовуються підробниками документації навіть щодо надійних банків, які мають досконалу технічну базу. Експортер, який бажає захистити себе від подібної практики, повинен вимагати авізований акредитив або підтверджений банком у його власній країні.
Авізований акредитив — акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку (авізуючого), щоб сповістити бенефіціара про відкриття акредитива без будь-якого зобов'язання з боку як авізуючого банку, так і банку-емітента.
За ступенем гарантованості оплати сум, які мають бути сплачені експортерові, акредитиви поділяють на відзивні та безвідзивні.
Відзивний акредитив.
Відзивний акредитив — акредитив, який може бути в будь-який час змінений, або відізваний (анульований) банком-емітентом за дорученням імпортера без обов'язкового повідомлення бе-нефіціара.
Оскільки відзивний акредитив не забезпечує обов'язкових зобов'язань імпортера щодо оплати куплених ним товарів, експортери не вважають його достатньою гарантією, і у зовнішньоторговельних розрахунках він використовується зрідка. Якщо імпортер та експортер дійдуть згоди щодо використання у міжнародних розрахунках відзивного акредитива, він може бути використаний як інструмент, який завдяки своїй простоті, точності та невеликій вартості порівняно з безвідзивним акредитивом забезпечить:
—  платіж у встановлені терміни та зручніше управління грошовими ресурсами продавця;
—  контролювання банком розпоряджень продавця, щодо документів про відправку товару.
Юридичне зобов'язання банку-емітента, який відкрив безвідзивний акредитив, не може переглядатися у межах встановленого терміну дії без згоди усіх заінтересованих сторін (покупця, його банку та продавця). Однак у цій конструкції відсутній прямий зв'язок між покупцем та продавцем. Лише торговельний контракт пов'язує їх та накладає зобов'язання на експортера за поставку товару, а на імпортера — за його оплату.
Безвідзивний акредитив.
Безвідзивний акредитив — 1) акредитив, який не може бути анульований до завершення терміну, на який він виданий; 2) акредитив, який не може бути змінений або анульований без попередньої згоди з боку бенефіціара.
Відповідно до наявності (або відсутності) підтвердження за акредитивом з боку авізуючого або іншого банку без-відзивні акредитиви поділяють на підтверджені та непід-тверджені.
Безвідзивний акредитив може бути авізований бе-нефіціарові через інший банк без будь-якої відповідальності з боку авізуючого банку. Водночас безвідзивний акредитив за дорученням банку-емітента може бути підтверджений іншим банком (безвідзивний підтверджений акредитив). Банк, який підтвердив акредитив, зобов'язаний перед бенефіціаром своєчасно здійснити обумовлені акре-
дитивом платежі. Тому підтвердженим може бути тільки безвідзивний акредитив.
Підтверджений безвідзивний акредитив — акредитив, за яким банк-емітент доручає іншому банкові (часто — авізуючому банку) взяти безпосередню участь в акредитивній операції шляхом надання власного зобов'язання до безвідзивного зобов'язання банку-емітента.
Підтверджуючий банк пов'язаний із банком-емітентом. Останній повинен здійснити рамбурс (оплату купленого товару) на банк, який підтверджує здійснення платежу.
Перевагою підтвердженого безвідзивного акредитива для експортера є те, що перед ним відповідає не тільки банк-емітент, а й банк, який підтвердив акредитив. Експортер отримує додаткові гарантії від деяких ризиків, яким не може запобігти банк-емітент (наприклад, ризиків, пов'язаних із забороною в країні імпортера виплати іноземної валюти за торговельним зобов'язанням).
Банки, які підтверджують акредитиви, як правило, страхують себе від зазначених ризиків, вимагаючи при підтвердженні від банку-емітента негайного перерахування коштів у рахунок покриття платежів за акредитивом, а це призводить до заморожування коштів імпортера на період від відкриття акредитива до виплати коштів за ним. Враховуючи це, українським імпортерам доцільно уникати підтверджених акредитивів. За нормальних умов торгівлі підтвердження акредитивів вимагається лише за відсутності абсолютної довіри банку-емітента.
Англійські банки та банки деяких інших держав практикують відкриття у себе безвідзивних акредитивів з одночасним їх підтвердженням. У даному разі експортер отримує додаткові гарантії, однак таке підтвердження не має нічого спільного з UCP та практикою більшості країн. Відповідно до UCP безвідзивний акредитив, підтверджений банком-емітентом, може розглядатися як звичайний безвідзивний акредитив. Тому, якщо український експортер хоче отримати додаткові гарантії за акредитивом, він повинен вказати в контракті, яким банком (своєї або третьої сторони) цей акредитив повинен бути підтверджений.
Якщо уповноважений банк не є кореспондентом банку-емітента, в платіжних умовах контракту доцільно вказати рамбурсуючий банк, який розташований у країні валюти платежу та є кореспондентом цього уповноваженого банку. При використанні рамбурсних інструкцій акредитив повинен містити інформацію про те, що рамбурс здійснюється згідно з «Уніфікованими правилами» для рамбурсів за документарними акредитивами, розробленими та затвердженими Міжнародною торговою палатою (публікація МТП №25). У деяких випадках українські банки можуть підтверджувати акредитиви банків-кореспондентів, які мають стабільне фінансове становище та з якими вже існує позитивний досвід співпраці у різних галузях банківських діяльності. Такі акредитиви можуть підтверджуватися у межах лімітів та правил, встановлених банком. Правила підтвердження акредитивів — це дотримання таких умов:
1) за акредитива на експорт виконуючим банком повинен бути уповноважений український банк;
2)  рамбурсні інструкції повинні передбачати якнайшвидше надання уповноваженому банку покриття. Тобто банк-емітент при відкритті акредитива мусить надати право дебетувати свій рахунок в українському банку, якщо такий є, або право рамбурсу на один із банків-кореспондентів (з яким український банк має позитивний досвід співробітництва), або повинен заздалегідь перерахувати валютне покриття;
3) за акредитива на імпорт (для оперативнішого виконання акредитивної операції) українським банкам при отриманні підтвердження за конкретним акредитивом від іноземного банку-кореспондента необхідно керуватися законодавством конкретної країни, яке регулює здійснення експортно-імпортних операцій.
Так, згідно з практикою діяльності деяких іноземних банків (зокрема швейцарських та англійських) до надання їхнього підтвердження необхідно не тільки депонувати кошти за акредитивом у підтверджуючому іноземному банку, а й укласти заставну угоду. Ліберальнішим стосовно цього є валютне законодавство Німеччини. Взаємодіючи з найнадійнішими українськими банками, авторитетні німецькі банки «Дойчебанк» і «Комерцбанк» у деяких випадках надають своє підтвердження за відкритими українськими банками акредитивами навіть без грошового покриття.
Непідтверджений безвідзивний акредитив — акредитив, за якого авізуючий банк обмежується тільки авізуванням експортера щодо відкриття акредитива та платить лише у тому разі, коли банк-емітент перерахує йому відповідну суму.
За валютою платежу акредитиви поділяють на такі, що сплачуються:
— у національній валюті бенефіціара (експортера);
— у національній валюті імпортера;
— у третій валюті.
Якщо за акредитивом платіж передбачено в іншій валюті, ніж та, в якій відкрито акредитив, у його умовах повинен чітко зазначатися курс перерахунку з валюти акредитива у валюту платежу, який необхідно використовувати при здійсненні виплат з акредитива.
За характером платежу (можливістю здійснювати часткові поставки продукції) акредитиви бувають подільні та неподільні.
Подільний акредитив — акредитив, яким передбачається виплата експортерові відповідно до контракту певної суми після кожної часткової поставки.
Такий акредитив є досить гнучкою формою розрахунків. Вигідний передусім експортерові.
Неподільний акредитив — акредитив, яким передбачається, що вся сума, яка належить експортерові, буде сплачена після завершення поставок або після останньої часткової поставки.
Такий акредитив використовується здебільшого при постачанні окремими партіями обладнання, технологічно тісно пов'язаного, тобто коли непоставка однієї або кількох партій унеможливлює використання обладнання, яке надійшло раніше. Отже, неподільний акредитив захищає інтереси імпортера.
За місцем та суб'єктом виконання акредитиви поділяють на такі, що:
— виконуються банком-емітентом у країні імпортера;
—  виконуються авізуючим або підтверджуючим банком у країні бенефіціара;
— виконуються за участю третьої сторони.
У тих випадках, коли виконуючим банком є банк-емітент, термін дії акредитива закінчується у країні бан-ку-емітента, і акредитив оплачується тільки після отримання та перевірки документів, необхідних для розкриття акредитива.
Якщо виконуючим банком є авізуючий банк, можливі декілька видів оплати документів залежно від способу оплати, зазначеного в умовах контракту.
За видом зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарської діяльності (експорту чи імпорту товарів та послуг) акредитиви поділяють на акредитиви на імпорт та акредитиви на експорт.
Акредитив на імпорт — акредитив, який використовується для розрахунків за імпортовані іноземними фірмами товари та надані послуги.
Він відкривається українськими банками за дорученням українських фірм-імпортерів. При розрахунках за імпорт доцільно використовувати акредитиви, якими передбачено платіж в українському банку-емітенті проти документів, що надходять від іноземного експортера. Це дає змогу запобігти можливому заморожуванню валютних коштів суб'єктів господарської діяльності України та банків на рахунках в іноземних банках для наступних платежів за акредитивами. Останніми роками НБУ не рекомендує використовувати такі акредитиви.
Одним з видів акредитивів на імпорт є транзитні акредитиви. Вони можуть авізуватися, підтверджуватися та виконуватися уповноваженими банками за дорученням іноземних банків-кореспондентів, які відкривають ці акредитиви в інших країнах. Як правило, транзитні акредитиви авізуються за рахунок іноземного банку-емітента.
Акредитив на експорт — акредитив, який використовується для розрахунків за експортовані інофірмами товари та надані послуги і відкривається іноземними банками за дорученням іноземних фірм імпортерів.
У розрахунках за український експорт акредитиви відкривають здебільшого іноземні банки з авізуванням їх через українські банки. Найвигіднішим у цьому випадку є призначення виконуючим банком уповноваженого українського банку.
Крім зазначених, у міжнародній банківській практиці використовують специфічні види акредитивів.
Переказний (трансферабельний) акредитив. Експортер може виявити ініціативу повністю чи частково передати свої права за акредитивом іншій стороні, якщо він є не постачальником товару, а посередником між постачальником та імпортером.
Переказний акредитив — акредитив, що дає змогу бенефіціарові (експортерові) передати повністю чи частково свої права за акредитивом іншій стороні (індосатові), яка мусить дотримуватися термінів та умов акредитива для отримання платежу.
Щоб зробити акредитив переказним, експортер повинен домовитися з імпортером про те, що при відкритті ак-
редитива це буде обов'язково обумовлено. Такі терміни, як «подільний», «подрібнюваний» для цього не застосовуються. Перед здійсненням передачі експортер повинен надіслати до переказуючого банку письмовий запит. Проте переказуючий банк, незалежно від того, чи підтвердив він акредитив, не зобов'язаний впливати на переказ, за винятком випадків, на які він погодився, і доки не буде здійснено банківські комісійні платежі.
Уніфіковані правила та звичаї документарних акредитивів (UCP) визначають умови їх переказу і встановлюють права та обов'язки сторін. Зокрема, передача акредитива можлива тільки один раз. Отже, акредитив не може бути переданий за запитом другого бенефіціара третьому бенефіціарові.
Компенсаційний акредитив. Як і в ситуації з переказним акредитивом, експортер може бути посередником між постачальником та імпортером. Він може доручити авізу-ючому чи третьому банку випустити другий акредитив на користь постачальника як альтернативу переказного акредитива, використовуючи для забезпечення акредитив, випущений імпортером на користь експортера.
Компенсаційний акредитив — акредитив, який використовують як гарантію випуску другого акредитива для покриття тієї ж угоди.
Більшість банків неохоче беруть участь в угодах з використанням компенсаційного акредитива через наявний ризик. Очікуване виконання умов та остаточний платіж за першим акредитивом мають забезпечувати певну гарантію платежу за другим, але виконання умов першого може стати неможливим внаслідок дій сторін або через втручання уряду чи з інших причин. Наприклад, фактичний постачальник (бенефіціар другого акредитива) може діяти за своїм акредитивом, що регулює рух товарів в його країні, а отже володіти правом на платіж. Однак може трапитися, що вантажовідправник (експортер чи бенефіціар першого акредитива) неспроможний виконати умови свого акредитива, наприклад через страйк екіпажу судна, що може зашкодити переміщенню товарів через кордон до закінчення терміну першого акредитива. Це — лише один з багатьох можливих випадків, коли вантажовідправник (посередник) може виявитися нездатним виконати умови акредитива.
Банк-посередник, що відкрив другий акредитив, все ще буде зобов'язаний сплатити бенефіціарові акредитива, якщо всі документи оформлено правильно, і чекатиме на компенсацію від вантажовідправника (посередника). Якщо він не може відвантажити товар кінцевому імпортерові, то не отримає платіж за першим акредитивом і, можливо, не зможе розрахуватися зі своїм банком. З цієї причини, якщо банк погодиться випустити другий акредитив, використовуючи перший як забезпечення, він прагнутиме одержати гарантію того, що в разі необхідності експортер зможе компенсувати витрати зі своїх основних фінансових джерел.
Для подальшого захисту своїх інтересів банк, що випускає другий акредитив, може поставити вимогу, щоб перший акредитив було підтверджено до розгляду питання про випуск другого. З цих та інших причин більшість банків воліє, щоб їхні клієнти використовували домовленості про переказ чи передання надходжень, а не компенсаційні акредитиви.
Акредитив з червоним застереженням. Бенефіціарові може бути потрібне фінансування для завершення виробництва товару чи продажу виробів на конкретне замовлення. Досягти цієї мети допомагає акредитив з червоним застереженням. Назва ця виникла зі звичаю робити записи у цьому акредитиві червоним чорнилом, аби відрізнити його від інших.
Акредитив з червоним застереженням — акредитив, за якого за дорученням імпортера банк-емітент уповноважує авізуючий чи підтверджуючий банк надати бенефіціарові грошовий аванс проти його письмового зобов'язання виставити документи, що підтверджують факт відвантаження відповідно до умов акредитива.
Цей акредитив дає експортерові можливість одержати аванс у розмірі частини суми кредиту. Після одержання акредитива банк-платник чи негоціюючий банк утримують суму авансу та відсоток із свого платежу бенефіціарові. Якщо бенефіціар відмовиться відправити товар чи виконати умови акредитива, банк-платник чи негоціюючий банк простежать, щоб банк-емітент одержав компенсацію за всю суму авансу, а також відсотки. Потім банк-емітент стягує цю суму з рахунка імпортера. Перш ніж погоджуватися за проханням експортера на використання акредитива з червоним застереженням, імпортер повинен порадитися зі своїм банком, щоб усвідомити весь ступінь ризику.
Акредитив на постачання товарів у кілька етапів. Особа, що звертається за наданням акредитива, може вимагати гарантії одержання товару протягом певного періоду ча-
су в кілька етапів. Коли банк надає акредитив на постачання товарів або акредитив, що обумовлює відправлення товарів у кілька етапів у межах певного часового періоду, в ньому повинно бути чітко зазначено: «Відправлення товару має здійснюватися в такі етапи...». Наприклад, якщо в акредитиві зазначено: «Відправити товар №1 не раніше, ніж 1 січня і не пізніше, ніж 31 січня; відправити товар №2 не раніше, ніж 1 лютого і не пізніше, ніж 28 лютого; відправити товар №3 не раніше, ніж 1 березня і не пізніше, ніж 31 березня», — то бенефіціар повинен розглядати це як розпорядження постачати товар в кілька етапів.
Револьверний акредитив. Між акредитивом на постачання товарів у кілька етапів та автоматично відновлюваним акредитивом існують суттєві відмінності та спільні ознаки. Відмінності зумовлюють значний ризик для сторін-учасниць. Наприклад, якщо передбачено акредитив з постачанням товарів у кілька етапів, то пропуск бенефіціаром одного з етапів унеможливлює постачання решти товару.
Заявник та бенефіціар можуть так оформити акредитив, щоб він передбачав постачання товару на постійній основі протягом тривалого періоду. Таку можливість дає автоматично відновлюваний акредитив, який містить вказівки, за якими бенефіціар може отримувати гроші протягом певного періоду.
Револьверний акредитив — акредитив, відкритий на частину суми платежів, який автоматично поновлюється після оплати чергової партії товару.
Цей акредитив:
—  використовується для регулювання запланованих відвантажень товару протягом тривалого періоду без випуску нового акредитива чи внесення поправок до існуючого;
— обмежує суму поставок товару;
— регулює частоту відвантажень та допустиму суму поставки товару.
Автоматично відновлювані акредитиви бувають кумулятивними і некумулятивними. Ця класифікація стосується регулювання отримуваних сум. Наприклад, акредитив дає змогу відправляти товари на суму до 20 000 дол. щомісяця протягом одного року. Це може означати один з двох випадків.
Кумулятивний акредитив. Якщо в процесі одного із щомісячних відвантажень відправлено товарів на суму менше 20 000 дол., то дефіцит, який виник, можна буде додати до суми за наступний місяць. Наприклад, якщо бенефіціар відправить товар тільки на суму 18 000 дол., наступного місяця сума відвантажених товарів може становити 22 000 дол.
Некумулятивний акредитив. Згідно з ним товари, не використані в даному місяці, не можуть бути доданими до наступного. Отже, якщо в певному місяці відвантажено товарів на суму 18 000 дол., бенефіціар не може наступного місяця відправити товарів на суму, більшу від 20 000 дол.
Наслідком пропускання одного з етапів у зовнішньоекономічних операціях з використанням акредитива на постачання товарів у кілька етапів є те, що акредитив припиняє своє існування. За револьверного кумулятивного акредитива така ситуація не обов'язкова (ця сума буде додана до наступного періоду). За револьверного некумулятивного акредитива наслідком буде втрата суми за цей період.
Оплата з відстроченням. Експортер може бути змушений надати покупцеві відстрочення за акредитивом на термін понад 6 місяців. У цьому випадку акредитив, що передбачає випуск термінової тратти для прийняття банком (банківського акцепту), може виявитися неприйнятним, тому що акцепт буде непридатним для дисконтування. Однак оплата з відстроченням може бути використана.
При оплаті з відстроченням після відвантаження експортер надає відповідні документи до негоціюючого (оплачуючого банку). Однак в момент надання документів замість випуску тратти на ім'я банку чи заявника експортер санкціонує передання документів проти зобов'язання банку заплатити згідно з акредитивом у певний момент в майбутньому.
Отже, банк-емітент (підтверджуючий банк) зобов'язується в майбутньому здійснити платіж за пред'явленням. Беручи на себе зобов'язання, банк передбачає комісійні за оплату з відстроченням, як правило, пропорційно до звичайного відсотка за акцепт, перерахований на триваліший період.
Якщо бенефіціар вимагає проміжного фінансування, він, ймовірно, зможе використати зобов'язання банку-емітента (підтверджуючого банку) оплатити в майбутньому, щоб одержати кредит від свого банку. Бенефіціар не зможе дисконтувати жодного документа для цього фінансування, як при угоді з використанням банківського акцепту. Акредитив з оплатою з відстроченням не передбачає створення негоціюючих інструментів, які можна продати
на вторинному ринку. Банку доведеться добувати кошти для позички зі своїх власних джерел, тому відсоткова ставка здебільшого буде вищою від вартості фінансування за акцепту.
Передання надходжень (цесія). На переказному акредитиві необхідно чітко вказати його вид, застосування іншого терміна неприпустиме. Однак, згідно з UCP, якщо акредитив не зазначений як переказний, це не впливає на права бе-нефіціара щодо передання будь-яких надходжень, на які він має право за акредитивом відповідно до цього закону.
Бенефіціар акредитива передає надходження за акредитивом третій стороні (цесіонарієві). Проте, на відміну від передання акредитива, бенефіціар має виняткові права на акредитив і є єдиною особою, що відповідає за виконання його термінів та умов. Для цесіонарія це передання означає, що банк, який здійснює платіж, після одержання повідомлення про передання виконує відповідні інструкції: в якому випадку і коли здійснювати платіж.
Передання надходжень не надає цесіонарієві жодних прав за акредитивом. Він повністю залежить від бе-нефіціара і за такої угоди наражається на більший ризик, ніж при переданні акредитива.
Векселі. За акредитивними операціями поширені певні види векселів (тратт).
Тратта (переказний вексель) (італ. tratta) — письмовий наказ векселетримача (трасанте) векселедавцю (трасатові) сплатити у зазначений термін позичену суму грошей з відсотками третій особі (ремітенту).
Залежно від умов погашення боргу використовують тратту «на пред'явника» або термінові тратти.
Тратта «на пред'явника» — вексель, що зобов'язує трасата сплатити «за пред'явленням».
Він передбачає, що бенефіціар одержить оплату, як тільки документи буде надано і оплачуючий (негоціюючий) банк матиме час для перевірки документів на відповідність термінам та умовам кредиту.
Термінова тратта — тратта, яка підлягає оплаті на вимогу або протягом дуже короткого періоду.
Якщо за акредитивом від бенефіціара вимагається виписати термінову тратту для акцепту із здійсненням платежу в певний момент у майбутньому, очікується, що банк, на який виписано тратту, акцептує, як тільки йому буде представлено документи і він матиме достатньо часу для їх перевірки. За цим типом акредитива зобов'язанням банку-емітента є акцепт тратт і оплата їх після встановленого терміну. Якщо інший банк-трасант відмовиться акцептувати чи акцептує, але відмовиться платити в установлений термін, то банк-емітент зобов'язаний здійснити або акцепт, або оплату.
Акцепт (лат. acceptus — прийнятий) — зобов'язання імпортера (платника) оплатити у встановлений термін переказний вексель (тратту), виставлений на оплату рахунок, задовольнити інші вимоги щодо оплати.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить