Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Сутність та види зовнішньоекономічних операцій

Сутність та види зовнішньоекономічних операцій
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Сутність та види зовнішньоекономічних операцій


Оскільки компанії мають у своєму розпорядженні обмежені ресурси, вони повинні вирішити, використовувати їх усередині країни чи на міжнародному рівні. Переконавшись, що можливості на міжнародному ринку можуть виявитися більшими, ніж на вітчизняному, компанії спрямовують свої ресурси в закордонний сектор. До причин міжнародної торгівлі належать такі:
1.    Використання надлишкових потужностей – коли компанії мають у своєму розпорядженні виробничі потужності в поточному або довгостроковому періодах, що не користуються внутрішнім попитом.
2.    Зменшення витрат виробництва – покриття умовно-постійних витрат за рахунок випуску більшого обсягу продукції; підвищення ефективності за рахунок досвіду, набутого при виробництві великих партій продукції; масовими закупівлями матеріалів і перевезенням їх значними партіями.
3.    Підвищення прибутковості – у зв’язку з відмінністю конкурентного середовища на закордонному від вітчизняного компанії можуть продавати ту саму продукцію з більшою вигодою за кордоном, ніж у себе вдома .
4.    Розподіл ризику – виводячи збут за межі ринку тільки однієї країни, виробник має можливість зводити до мінімуму коливання попиту, оскільки цикли ділової активності країн перебувають у різних фазах.
Імпульс від імпортера полягає в тому, що фірма шукає дешевші й високоякісні сировинні та інші комплектуючі матеріалів, готові вироби, щоб використовувати їх на своїх виробничих підприємствах. Якщо міжнародні постачання сировини, матеріалів і комплектуючих зменшують витрати виробництва чи підвищують якість готових виробів, то компанія, що їх закуповує, має більшу стійкість проти конкуренції з боку імпортованих готових виробів або сама може більш ефективно конкурувати на експортних ринках.

В Україні тривають довгострокові структурні тенденції в експорті й імпорті товарів і послуг:
•    орієнтованість експорту на переважно сировинну спрямованість, що здебільшого складається продукції чорної металургії - 32%, хімічної промисловості - 12%, харчової промисловості - 10%, машинобудівної - 10%;
•    орієнтованість імпорту на життєво необхідну продукцію – нафту, газ – 52%, продукцію машинобудування – 13%, медикаменти, продукти харчування;
•    нерівномірне розміщення експортного потенціалу України, коли 4 із 25 регіонів дають більш ніж 50% експорту (Дніпропетровська, Донецька, Луганська та Одеська області);
•    висока орієнтованість зовнішньої торгівлі від республік СНД.
Зовнішньоекономічна діяльність - це сукупність напрямів, форм і методів торгівельно-економічного, науково-технічного співробітництва, а також кредитних і валютно-фінансових відносин даної країни із зарубіжними державами з метою ефективного використання переваг міжнародного поділу праці.
Управління зовнішньоекономічною діяльністю – це системний вплив на об’єкт (виробничі структури, фірми, організації, колективи людей) для забезпечення їх життєздатності, узгодження в роботі і досягнення кінцевого результату. Важливим елементом управління зовнішньоекономічною діяльністю є формування цілей, котре виступає як передбачення результатів управлінської діяльності.
У напрямку управління зовнішньоекономічною діяльністю розрізняють поняття керуючої та керованої ланок. Керуючу ланку представляють спеціальні органи управління, працівники апарату управління, що безпосередньо здійснюють розробку і реалізують рішення з метою кращого використання потенційних можливостей, закладених у керованій ланці, і досягнення поставленої мети. Керована ланка є елементом системи, що сприймає керований вплив від керуючої ланки.
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на здійснення будь-яких видів зовнішньоекономічної діяльності, якщо інше не передбачене законом.
Перелік видів зовнішньоекономічної діяльності наведений у статті 4 Закону про ЗЕД, серед яких найпоширеніші:
•    експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
•    надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності;
•    науково-виробнича кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності;
•    міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;
•    кредитні та розрахункові операції між суб’єктами ЗЕД та іноземними суб’єктами господарської діяльності;
•    організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, проведення аукціонів, торгів, конференцій та інших подібних заходів, що здійснюються суб’єктами ЗЕД;
•    спільна підприємницька діяльність;
•    підприємницька діяльність, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності;
•    товарообмінні (бартерні) операції;
•    орендні операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності;
•    роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності;
•    інші види ЗЕД, не заборонені законодавством України.
Види зовнішньоекономічної діяльності, перелік зовнішньоекономічних операцій, здійснюваних на території України, умови й порядок їхнього здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а також перелік товарів (робіт, послуг), заборонених для імпорту й експорту, визначається законом.
Реалізація права на заняття зовнішньоекономічною діяльністю може залежати й від спеціального дозволу (ліцензії). Чинним законодавством України передбачаються такі ліцензовані види діяльності, як транспортування природної нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного й нафтового газу трубопроводами, експорт, імпорт устаткування й дисків для лазерних систем зчитування, які можуть здійснюватися тільки при наявності ліцензії, виданої компетентним державним органом.
У випадках, передбачених законом, на окремі товари можуть уводитися обмеження у випадку їхнього переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України здійснюється на підставі дозволів уповноважених органів державних органів державної влади, що виконують відповідні контрольні функції. Переліки товарів, переміщення яких через митний кордон здійснюється на підставі дозволів органів державної влади, а також порядок видачі таких дозволів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Під митним режимом розуміється сукупність норм, установлених законами України з питань митної справи, які залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення й обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються. У зв'язку із цим існують наступні види режиму:
Експорт – продаж товарів (робіт, послуг) українськими суб'єктами ЗЕД іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивозом або без вивозу цих товарів (робіт, послуг) за митну територію України, включаючи реекспорт. Реекспорт - продаж іноземним суб'єктам господарчої діяльності й вивіз за кордон України товарів, раніше імпортованих на територію України [1, ст. 1].
Експорт із України можна умовно розділити на наступні основні стадії:
•    реєстрація фірми-експортера як учасника зовнішньоекономічної діяльності;
•    переговори за узгодженням комерційних, технічних і інших умов контракту;
•    перед контрактна підготовка й підписання контракту;
•    одержання необхідних ліцензій, сертифікатів, дозволів;
•    підготовка товару до поставки: упакування, маркування, підготовка відвантажувальних документів;
•    оформлення паспорта угоди;
•    експортне митне очищення;
•    поставка товару, на умовах, певних у контракті відповідно до правил Інкотермс;
•    розрахунки за поставлений товар відповідно до умов платежу.
Вивіз товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає:
–    подачу митному органу документів, що засвідчують підстави й умови вивозу товарів за межі митної території України;
–    сплату податків і зборів, установлених на експорт товарів.
Розрахунок загальної суми митних платежів при експорті:

(1.1) ;

де С – загальна сума платежів за митне оформлення;
- сума вивізного (експортного) мита для товарів, оподатковуваних вивізним митом;
- митні збори й збори за митне оформлення;
- сума у розмірі нарахованого акцизу для підакцизних товарів.
Згідно п.6.2.1. Закону про ПДВ по операціях по поставці товарів, вивезених (експортованих) за межі митної території України, податок обчислюється по нульовій ставці.
При незначному обсязі зовнішньоекономічних операцій і реалізації основної частини продукції на зовнішньому ринку для здійснення зовнішньоекономічних операцій фірма використовує торговий апарат, який розрахований для роботи на внутрішньому ринку. При збільшенні зовнішньоторгових операцій створюється спеціальний експортний відділ. Замість експортних відділів великі фірми мають підрозділи у закордонних відділеннях, побудовані за регіональним принципом.
Імпорт – придбання (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами ЗЕД в іноземних суб'єктів господарювання товарів (робіт, послуг) із ввозом чи без ввозу таких товарів (робіт, послуг) на територію України, включаючи покупку товарів, призначених для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами. Реімпорт - митний режим, відповідно до якого товари походженням з України й вивезені за межі митної території України відповідно до митного режиму експорту не пізніше встановленого законодавством строку увозяться на митну територію України для вільного обігу [18, с. 184].
Для здійснення імпорту товарів покупець-імпортер (резидент України) повинен пройти наступні основні етапи:
•    зареєструватися як учасник зовнішньоекономічної діяльності;
•    підписати контракт на імпорт;
•    одержати необхідні ліцензії, сертифікати, дозволи;
•    оформити паспорт імпортної угоди;
•    зробити необхідні платежі за контрактом;
•    прийняти товар у погодженому з експортером (продавцем, нерезидентом) пункті або порту призначення;
•    зробити митне оформлення імпортованих вантажів, витрати по сплаті імпортних мит, плати за митне оформлення, ПДВ.
Розрахунок загальної суми митних платежів при імпортному митному очищенні при випуску для вільного обігу провадиться в такий спосіб:

(1.2) ;

де С – загальна сума платежів за митне оформлення;
- сума ввізного (імпортного) мита для товарів, оподатковуваних ввізним митом;
- митні збори й збори за митне оформлення;
- сума у розмірі нарахованого акцизу для підакцизних товарів;                       
- сума податку на додану вартість.
Імпорт послуг має наступні відмінності від імпорту товарів: ніякого митного оформлення не провадиться, митні збори й платежі не сплачуються. Документом, що свідчить про фактичне одержання послуг або результатів робіт, є акт або інший подібний документ.
Транзит - митний режим, відповідно до якого товари й транспортні засоби переміщаються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органа без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України [18, с. 189].
Тимчасовий ввіз (вивіз) - митний режим, при якому товари ввозяться на територію України або вивозяться за її межі з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зносу або втрат при нормальних умовах транспортування.
Митний склад - митний режим, відповідно до якого завезені через кордон митної території України товари зберігаються під митним контролем без стягнення податків і зборів і без застосування до них мер нетарифного регулювання й інших обмежень у період зберігання, а товари, які вивозяться за межі митної території, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їхнього вивозу за межі митної території України.
Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, що ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон через кордон митної території України, а також до товарів, які вивозяться з території зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються митне тарифне або нетарифне регулювання.
Магазин безмитної торгівлі - митний режим, при якому товари, а також супровідні роботи, не призначені для споживання на митної території України, перебувають і реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, інших зонах митного контролю, зазначених митними органами, без стягнення мита, податків, установлених на експорт і імпорт, і без застосування мер нетарифного регулювання.
Переробка на митній території - митний режим, за якого завезені товари, які походять із інших країн, піддаються у встановленому порядку переробці без застосування до них мер нетарифного регулювання за умови вивозу за межі митної території України продуктів переробки відповідно до режиму експорту.
Переробка за межами митної території України - митний режим, відповідно до якого товари, які находяться у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування мер тарифного й нетарифного регулювання з метою їхньої переробки за межами митної території й наступного повернення в Україну.
Знищення або руйнування - митний режим, при якому товари, завезені на митну територію України, знищуються під митним контролем або приводяться в стан, що виключає їхнє використання, без стягнення податків по імпорту товарів, а також без застосування мер нетарифного регулювання.
Відмова в інтересах держави - митний режим, при якому власник відмовляється від товарів, які знаходяться під митним контролем, без будь-яких умов у свою користь.
У зовнішньоекономічній практиці використовуються два основних методи здійснення експортно-імпортних операцій: прямий експорт і імпорт; що передбачає поставку товарів промисловими підприємствами безпосередньо іноземному споживачу або закупівлю у нього відповідних товарів, і непрямий експорт та імпорт, який полягає у продажі та купівлі товарів через торгових посередників.
Прямий метод зовнішньоекономічних операцій використовується:
•    при продажі та закупівлі промислової сировини на основі довгострокових контрактів;
•    при експорті дорогого та габаритного обладнання;
•    при експорті стандартного обладнання через закордонні філії;
•    при закупівлі сільськогосподарських товарів у фермерів;
•    при державному продажі та закупівлі.
Непрямий експорт та імпорт продовжує зберігати своє значення. За деякими оцінками, з допомогою торгових посередників у світовий товарооборот втягується близько половини всіх товарів. Метод використовується:
•    при збуті стандартного промислового обладнання;
•    при збуті споживчих товарів;
•    при реалізації другорядної продукції;
•    на окремих важкодоступних і маловідомих ринках;
•    при просуванні нових товарів;
•    при відсутності власної збутової мережі;
•    за умови, що торгівля монополізована великими торгово-посередницькими фірмами.
Організація експортних операцій. При незначному обсязі зовнішньоекономічних операцій і реалізації основної частини продукції на зовнішньому ринку для здійснення зовнішньоторгових операцій фірма використовує торговий апарат, який розрахований для роботи на внутрішньому ринку.
При збільшенні зовнішньоторгових операцій створюється спеціальний експортний відділ.
Замість експортних відділів великі фірми мають підрозділи у закордонних відділеннях, побудовані за регіональним принципом.
З метою реалізації продукції всіх своїх підприємств великі фірми нерідко створюють центральну контору у вигляді юридично самостійного акціонерного товариства чи дочірньої експортної фірми, при цьому комерційна фірма повністю відділяється від виробничої.
Великі фірми створюють власний зовнішньоторговий апарат за кордоном. До його завдань належать: вивчення ринку, умов угод, смаків споживачів, використання цього підрозділу у взаємостосунках із іноземними контрагентами у випадках, коли законодавство даної країни не дозволяє прямих стосунків із ними.
За кордоном створюються і фірми, які займаються не тільки оптовою, але й роздрібною торгівлею.
Організація імпортних операцій. Імпорт здійснюють тільки великі фірми, муніципалітети, універмаги, ресторанні концерни.
Для проведення операцій вони створюють імпортні відділи, що включають, як правило, два сектори – закупівельний і адміністративний.
У великих центрах, де переважно закуповується товар, засновуються постійні представництва.
В окремих країнах, що розвиваються, створені урядові організації, які займаються експортом або імпортом окремих товарів, котрі виробляються на державних підприємствах або скуповуються в окремих приватних осіб.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить