Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Класифікація ризиків

Класифікація ризиків
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Класифікація ризиків

Методи розробки і ухвалення управлінських рішень багато в чому визначаються характером і джерелом ризику для підприємства. У зв'язку з цим підприємець повинен чітко усвідомлювати множинність видів ризику . Так наприклад, в "Великому економічному словнику", виданому в 1996 році, приводиться 60 різновидів ризику, що зустрічаються в підприємницькій діяльності. Для прикладу розглянемо деякі види ризиків.
1. Валютний ризик – небезпека валютних втрат, пов'язаних із зміною курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти при проведенні зовнішньоторговельних, кредитних, валютних операцій, операцій на фондових і товарних біржах. Виникає за наявності відкритої валютної позиції. Для експортерів і імпортерів Валютний ризик виникає у випадках, коли валютою ціни є іноземна для них валюта. Експортер зазнає збитки по відношенню до його національної валюти в період між укладенням контракту і здійсненням платежу по ньому. Для імпортера збитки виникають при протилежному русі курсу. В обох випадках еквіваленти в національних валютах відрізнятимуться в невигідну сторону від тих сум, на які експортер і імпортер розраховували у момент підписання контракту.
2. Діловий ризик – ризик, обумовлений невизначеністю відносно об'єму інвестицій, грошових потоків від виробничої діяльності і ліквідаційних вартостей активів, незалежно від того, як здійснюється фінансування інвестицій.
3. Ризик заразитися – ризик того, що проблеми дочірніх або асоційованих компаній перекинуться на материнську компанію.
4. Інвентарний ризик – ризик знецінення товарних запасів компанії в результаті зниження цін на морально застарілі зразки.
5. Інвестиційний ризик – ризик знецінення капіталовкладень в результаті дій органів державної влади і управління.
6. Інфляційний ризик – це, по-перше, ризики, викликані непередбаченим зростанням витрат виробництва, унаслідок інфляційного процесу, і, по-друге, ризик знецінення активів або доходів в результаті зростання цін.
7. Курсовий ризик –риск, що виникає через коливання ринкової вартості валют.
8. Ризик морального зносу – вірогідність того, що товар повністю або частково втратить свою споживну вартість до того, як він виробить свій ресурс або прийде в непридатність в результаті фізичного зносу. Цей вид ризику найбільш високий у наукоємкої машинобудівної продукції і є одним з чинників швидкого розвитку лізингу цієї продукції.
9. Некомерційний ризик – ризик, якому піддаються капіталовкладення у зв'язку з наносячи ми їм збиток рішеннями державних органів влади, а також політичними і військовими подіями.

10. Нормальний ризик – у виробництві і господарській діяльності ця обставина, що виключає матеріальну відповідальність працівників за збиток, заподіяний підприємству при виконанні трудових обов'язків. До нормального ризику відноситься, наприклад, дослідження і випробування нових, виправданих в даних обставинах прийомів роботи за умови, що корисні результати не могли бути досягнуті за допомогою звичайних засобів і що були вжиті всіх доступних заходів для запобігання збитку.
11. Ризик споживача – вірогідність приймання партії продукції, частка дефектних виробів в якій має значення, встановлюване планом вибіркового контролю як неприйнятне.
12. Підприємницький ризик – небезпека виникнення не передбачених проектним задумом матеріальних і фінансових втрат, збитків в ході проведення підприємницької діяльності, здійснення операцій. Кількісно підприємницький ризик оцінюється вірогідністю певної величини або певного рівня збитку, прогнозованого на основі розрахунку, експертних оцінок, накопиченого досвіду. Оцінка підприємницького ризику повинна обов'язково передувати рішенню про доцільність даного виду підприємництва.
13. Страхової ризик – ризик, пов'язаний з інвестиціями в даній країні і однаковий для всіх компаній (наприклад інфляційний ризик, ризик виникнення соціальної нестабільності).
14.Товарний ризик – ризик придбання товару низької якості – споживацький ризик; ризик, пов'язаний з подоланням труднощів освоєння виробництва товарів належної якості, що користуються попитом і здатних виграти в конкурентній боротьбі – ризик виробника.
15. Господарський ризик – ризик в комерційній, виробничій діяльності через нестачу інформації, яка не гарантує в таких умовах повного і однозначного досягнення позитивного результату; невід'ємний компонент ринкової економіки. Підприємець в умовах господарського ризику повинен уміти вибирати з набору альтернативних варіантів, оцінюючи їх з позицій прийнятного виправданого рівня ризику. Кількісна оцінка рівня господарського ризику – обов'язковий елемент техніко-економічного обґрунтовування будь-якого проекту, ідеї. Доповнена якісними оцінками кількісна величина господарського ризику дозволяє дати інтегральну оцінку наслідкам реалізації конкретного підприємницького рішення.
Узагальнюючи різні види ризиків, їх можна згрупувати по ознаці походження на чисті і спекулятивні види, по структурній ознаці – на майнові, торгові, виробничі і фінансові. По об'єктивності походження – на вимушені і не вимушені ризики.
Аналіз видів і груп ризиків приводить до одного висновку: ризиком можна і потрібно управляти. Управління ризиком – це і правильне прогнозування настання ризикової події, і рішення йти на ризиковані дії чи ні, і здатність вживати відповідних заходів для зниження ступеня ризику. При цьому під ступенем ризику прийнято розуміти розмір най вірогіднішого економічного збитку, який може понести фірма (організація, установа) в результаті тих або інших дій, здійснюваних відповідно до ухваленого управлінського рішення.
Управління ризиком можна розглядати і як сукупність методів і інструментів мінімізації ризику, процедури зменшення різного роду ризиків, з якими підприємець, менеджер стикається в своїй діяльності. Зменшення ризиків досягається за рахунок використовування різних методів аналізу і моніторингу ризиків, їх хеджування і страхування.
Керівники по відношенню до ризику. Індивідуальні риси особи керівника обумовлюють його велику або меншу схильність до ризику. Відповідно до індивідуальної схильності до ризику в менеджменті виділяють наступні категорії керівників:
- "підприємець" – керівник, що вкладає власний капітал організації при певному ступені ризику, прийнятному для даної організації;

- "інвестор" – керівник, що вкладає капітал, сформований переважно за рахунок привернутих засобів, і прагнучий до мінімізації ступеня ризику;
- "спекулянт" – керівник, що йде часто на підвищений, але наперед прорахований ризик;
- "гравець" – керівник, готовий йти на не вимушений ризик за наявності певної можливості виграшу в порівнянні з альтернативними варіантами.
Всі виділені нами вище за категорію керівників ухвалюють управлінські рішення з урахуванням реального ступеня ризику. Проте, слід сказати і про іншу категорію керівників, "авантюристах", які готові ризикувати навіть за наявності уявної вигоди, без урахування реально існуючого ступеня ризику. Наслідки такої "сміливості", як правило, не примушують себе довго чекати: або підприємство терпить крах, або більш високі управлінські інстанції (рада директорів, збір акціонерів, вищестоящий керівник) усувають таких "менеджерів" від керівної роботи.
Професійний менеджер повинен уміти виводити ситуацію із стану невизначеності, правильно оцінювати ризик і ухвалювати ефективне управлінське рішення. Найскладнішою є задача подолання невизначеності умов ухвалення управлінського рішення. Для її вирішення можуть використовуватися такі методи як перевірка стійкості, коректування параметрів проекту і економічних нормативів, формалізований опис ситуації невизначеності. Розглянемо ці методи в порядку підвищення їх точності.
Метод перевірки стійкості припускає завчасну розробку сценаріїв для різних варіантів розвитку управлінської ситуації. За кожним сценарієм виконується оцінка показників прибутковості, втрат (збитків) і ефективності.
Проект відноситься до стійких і ефективних у тому випадку, коли дотримуються інтереси всіх учасників, а несприятливі наслідки компенсуються за рахунок наявних запасів або покриваються виплатами страховок. Граничним значенням проекту вважається те значення, при якому чистий прибуток придбаває нульове значення.
Метод коректування параметрів проекту і економічних нормативів заснований на заміні їх проектних значень і економічних нормативів на очікувані. Даний метод реалізується за допомогою виконання наступних операцій:
 - збільшується тривалість всіх робіт по реалізації проекту на середню величину можливих тимчасових затримок;
 - вартість проекту збільшується на величину, обумовлену можливими помилками розробників проекту, переглядом управлінських і технічних рішень в процесі реалізації проекту, а так само іншими непередбаченими витратами;
 - враховуються такі несприятливі чинники реалізації проекту як непередбачені відмови устаткування, порушення технології при виконанні робіт, зрив графіків поставки сировини і матеріалів, штрафи і інші санкції за порушення договірних зобов'язань і т.п.;
 - до складу витрат включаються можливі втрати від незастрахованих видів ризику;
 - на випадок погіршення фінансової ситуації збільшуються норма дисконту і необхідна внутрішня норма прибутковості.
Метод формалізованого опису ситуації невизначеності є найточнішим з даних методів. Він включає наступні етапи:
1) формалізоване представлення умов реалізації проекту, витрат, результатів і показників ефективності його реалізації;
2) перетворення описаних на першому етапі показників проекту в інформацію про вірогідність окремих умов або показники ефективності або інтервали їх можливих змін;
3) розрахунок показників очікуваної ефективності проекту в цілому.
Реалізація розглянутих нами методів дозволяє менеджеру подолати умови невизначеності ситуації при розробці і ухваленні управлінського рішення, перевести її в розряд ситуацій ризику з відомою вірогідністю настання тих або інших подій в процесі розробки і реалізації управлінського рішення.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить