Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Наукові підходи до дослідження прибутковості підприємства

Наукові підходи до дослідження прибутковості підприємства
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Наукові підходи до дослідження прибутковості підприємства


Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.
Поява прибутку безпосередньо пов'язана з появою категорії "витрати виробництва". Прибуток - це та частина додаткової вартості продукту, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.
Додатковий продукт - це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку.
Прибуток - це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми [27, с. 89].
Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток - це форма прояву вартості додаткового продукту.
Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.
Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.
На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності [27, с. 91].
Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.
Прибуток - це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства - це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів.
Отже, кінцевою метою і рушійним мотивом підприємницької діяльності є прибуток. У загальному виді під прибутком розуміється різниця між доходами і витратами виробництва.
Економічна природа прибутку трактується по-різному різними представниками економічної науки. Слід зазначити, що ця категорія цікавила економістів з початку формування самої економічної науки. Так, меркантилісти шукали джерело прибутку в сфері звертання, причому саме в зовнішній торгівлі. Представники класичної політекономії визначали її як надлишок вартості над заробітною платою.
К. Маркс приділив прибутку багато уваги, розглядаючи його як перетворену форму додаткової вартості, а останню - як результат присвоєння неоплаченої праці найманих робітників капіталістом.
У неокласичній теорії прибуток поєднує усі види доходів, отриманих від продуктивного використання різних факторів виробництва їхніми власниками [30, с. 251].
Прибуток - головна мета підприємницької діяльності. В умовах ринкових відносин - це перетворена форма додаткової вартості. Облік прибутку дозволяє встановити, наскільки ефективно ведеться господарська діяльність.
Прибуток як економічна категорія відбиває чистий доход, створений у сфері матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності. Результатом з'єднання факторів виробництва (праці, капіталу, природних ресурсів) і корисної продуктивної діяльності господарюючих суб'єктів, є готова продукція, що стає товаром за умови її реалізації споживачеві.
На стадії продажу виявляється вартість товару, що включає вартість минулої уречевленої праці і живої праці. Вартість живої праці відбиває знову створену вартість і розпадається на дві частини. Перша являє собою заробітну плату працівників, що беруть участь у виробництві продукції. Її величина визначається рядом факторів, обумовлених необхідністю відтворення робочої сили. У цьому змісті для підприємця вона представляє частину витрат по виробництву продукції. Друга частина знову створеної вартості відбиває чистий доход, що реалізується тільки в результаті продажу продукції, що означає суспільне визнання її корисності.
На рівні підприємства в умовах товарно-грошових відносин чистий доход приймає форму прибутку. На ринку товарів підприємства виступають як відносно відособлені товаровиробники. Установивши ціну на продукцію, вони реалізують її споживачеві, одержуючи при цьому грошовий виторг, що не означає одержання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виторг із витратами на виробництво і реалізацію, що приймають форму собівартості продукції. Коли виторг перевищує собівартість, фінансовий результат свідчить про одержання прибутку. Підприємець завжди ставить своєю метою прибуток, але не завжди його одержує. Якщо виторг дорівнює собівартості, то удалося лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції. При реалізації без збитків відсутній і прибуток як джерело виробничого, науково-технічного і соціального розвитку. При витратах, що перевищують виторг, підприємство одержує збитки - негативний фінансовий результат, що ставить його в досить складне фінансове становище, що не виключає і банкрутство [30, с. 234].
Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) характеризує чистий доход, створений на підприємстві.
Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виторгом від реалізації продукції (робіт, послуг) без податку на додану вартість і акцизів і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг).
З приведеного визначення випливає, що походження прибутку зв'язане з одержанням валового доходу підприємством від реалізації своєї продукції (робіт, послуг) за цінами, що складаються на основі попиту та пропозиції. Валовий доход підприємства - виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) за винятком матеріальних витрат - являє собою форму чистої продукції підприємства, містить у собі оплату праці і прибуток.
Трудовий колектив зацікавлений як у підвищенні оплати праці, так і в зростанні прибутку, оскільки остання в умовах конкуренції є джерелом не тільки виживання, але і розширення виробництва, а отже, і росту добробуту працівників підприємства, їхнього життєвого рівня. З цього також випливає, що маса прибутку і валового доходу характеризує не що інше, як розмір ефекту, одержуваного в результаті виробничо-господарської діяльності підприємства.
Прибуток - це частина чистого доходу, що безпосередньо одержують суб'єкти господарювання, після реалізації продукції. Тільки після продажу, продукції чистий доход приймає форму прибутку. Кількісно він являє собою різницю між чистим виторгом (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку й інших відрахувань з виторгу в бюджетні і небюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Виходить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції, тим більше одержить прибутку, тим краще його фінансовий стан. Тому фінансові результати діяльності варто вивчати в тісному зв'язку з використанням і реалізацією продукції.
Обсяг реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, маркетингової і фінансової діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують усі сторони господарювання [57, с. 251].
Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносинах виконує визначені функції.
По-перше, характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства. Але всі аспекти діяльності підприємства за допомогою прибутку оцінити неможливо. Такого універсального показника і не може бути. Саме тому при аналізі виробничо-господарської і фінансової діяльності підприємства використовується система показників.
Значення прибутку полягає в тому, що він відображає кінцевий фінансовий результат. Разом з тим на величину прибутку, його динаміку впливають фактори, що як залежать, так і не залежать від зусиль підприємства. Практично поза сферою впливу підприємства знаходяться кон'юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизаційних відрахувань. Певною мірою  залежать від підприємства такі фактори, як рівень цін на реалізовану продукцію і заробітну плату, рівень господарювання, компетентність керівництва і менеджерів, конкурентноздатність продукції, організація виробництва і праці, його продуктивність, стан і ефективність виробничого і фінансового планування [27, с. 73].
Перераховані фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і собівартість, тому для з'ясування кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції і вартість витрат і ресурсів, використовуваних у виробництві.
По-друге, прибуток має стимулюючу функцію. Її зміст полягає в тому, що вона одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. Частка чистого прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства після сплати податків і інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньої для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників.
По-третє, прибуток є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів. Він надходить у бюджети у виді податків і поряд з іншими дохідними надходженнями використовується для фінансування задоволення спільних суспільних потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.
В умовах ринкової економіки значення прибутку величезне. Прагнення до його одержання орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачеві, зниження витрат на виробництво. При розвинутій конкуренції цим досягається не тільки мета підприємництва, але і задоволення суспільних потреб. Для підприємця прибуток є сигналом, що вказує, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери. Свою роль грають і збитки. Вони відображають помилки і прорахунки в напрямку засобів, організації виробництва і збуту продукції.
Економічна нестабільність, монопольне положення товаровиробників спотворюють формування прибутку як чистого доходу, приводять до прагнення одержання доходів головним чином у результаті підвищення цін. Усуненню інфляційного наповнення прибутку сприяють фінансове оздоровлення економіки, розвиток ринкових механізмів ціноутворення, оптимальна система податків. Ці задачі повинна виконувати держава в ході здійснення економічних реформ.
В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути якщо не до одержання максимального прибутку, то принаймні до того обсягу прибутку, що дозволяв би йому не тільки міцно утримувати свої позиції на ринку збуту своїх товарів і надання послуг, але і забезпечувати динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції. В остаточному підсумку це припускає знання джерел формування прибутку і застосування методів по кращому їхньому використанню.
В умовах ринкових відносин, як свідчить світова практика, маються три основних джерела одержання прибутку:
- перше джерело утворюється за рахунок монопольного положення підприємства по випуску тієї або іншої продукції або(і) унікальності продукту. Підтримка цього джерела на відносно високому рівні припускає постійне відновлення продукту. Тут варто враховувати такі протидіючі сили, як антимонопольна політика держави і зростаюча конкуренція з боку інших підприємств;
- друге джерело зв'язане безпосередньо з виробничою і підприємницькою діяльністю. Практично воно стосується всіх підприємств. Ефективність його використання залежить від знання кон'юнктури ринку й уміння адаптувати розвиток виробництва під цю постійно мінливу кон'юнктуру. Тут усе зводиться до проведення відповідного маркетингу. Величина прибутку в даному випадку залежить, по-перше, від правильності вибору виробничої спрямованості підприємства по випуску продукції (вибір продуктів, що користуються стабільним і високим попитом); по-друге, від створення конкурентноздатних умов продажу своїх товарів і надання послуг (ціна, терміни постачання, обслуговування покупців; післяпродажне обслуговування і т.д.); по-третє, від обсягів виробництва (чим більше обсяг виробництва, тим більше маса прибутку); по-четверте, від структури зниження витрат виробництва;
- третє джерело виникає з інноваційної діяльності підприємства. Його використання припускає постійне відновлення  продукції, що випускається, забезпечення її конкурентноздатності, ріст обсягів реалізації і збільшення маси прибутку [64, с 125].
У практичному плані прибуток являє собою узагальнюючий показник результатів господарської діяльності підприємств будь-якої форми власності.
Розрізняють прибуток бухгалтерський й економічний.
Економічний прибуток - це різниця між виторгом і усіма витратами виробництва (зовнішніми і внутрішніми).
У бухгалтерському змісті прибуток - це різниця між загальним виторгом і зовнішніми витратами.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить