Для поиска темы - пользуйтесь СИСТЕМОЙ ПОИСКА


Стоимость дипломной работы


Home Материалы для работы Проблеми здійснення окремих видів валютно-кредитних операцій в сучасних умовах та перспективи їх розвитку

Проблеми здійснення окремих видів валютно-кредитних операцій в сучасних умовах та перспективи їх розвитку
загрузка...
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Проблеми здійснення окремих видів валютно-кредитних операцій в сучасних умовах та перспективи їх розвитку


Новими видами валютних операцій, які починають освоюватись комерційними банками України для зменшення валютних ризиків та їх хеджування, є раніше заборонені українським законодавством операції з валютними деривативами – похідними цінними паперами [20]:
-    форвардні контракти на покупку та продаж валюти;
-    ф’ючерсні контракти на покупку та продаж валюти;
-    опціонні контракти на продаж та покупку валюти;
-    своп –контракти на продаж та покупку валюти.
Діюче на даний час «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою» [15] встановлює наступний порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках:
1. Уповноважені банки мають право здійснювати власні операції за гривні в межах установлених лімітів (нормативних значень) відкритої валютної позиції, у тому числі купувати іноземну валюту без наявності зобов'язань у цій валюті.
2. Уповноважені банки мають право здійснювати операції з обміну іноземної валюти за кошти, що їм належать, у тому числі з обміну іноземної валюти без наявності зобов'язань в іноземній валюті, що придбавається, у межах установлених лімітів (нормативних значень) відкритої валютної позиції.
3. Суб'єкти ринку зобов'язані здійснювати торгівлю іноземною валютою на умовах "тод", "том" або "спот", крім особливо обумовлених випадків виконання форвардних валютних контрактів.
4. Уповноважені банки мають право здійснювати валютні операції на умовах "форвард" для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1-ї групи Класифікатора.
Ці операції здійснюються в межах лімітів відкритої валютної позиції уповноваженого банку.
5. Уповноважені банки мають право на міжбанківському валютному ринку України здійснювати валютні операції за гривні з іноземною валютою 1-ї групи Класифікатора на умовах "форвард" для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо гривні.
Ці операції здійснюються в межах лімітів відкритої валютної позиції уповноваженого банку за умови, що довга (коротка) позиція банку за такими операціями становить не більше 10 % регулятивного капіталу банку.
Валютні операції, зазначені в пунктах 23 і 24 цього розділу, виконуються в строк, що не перевищує один календарний рік.
6. Суб'єкти ринку не мають права проводити операції з валютними деривативами.
7. Суб'єкти ринку не мають права здійснювати обмін іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора на іноземну валюту 3-ї групи Класифікатора [33].
Нині банківська справа в Україні, в тому числі організація кредитування, перебуває на перехідному етапі. Це означає, що в практиці оформлення, видачі і погашення кредиту використовуються як старі, так і нові форми. В роботі банків є, наприклад, такі види кредиту, які були характерні для розподільної системи, і нема нових форм, властивих банківській системі ринкового типу. Через ці економічні відносини українські банки ще не можуть впровадити деяких позичкових рахунків, типових для західних банків. Інфляція, нестабільність фінансового стану клієнтів посилюють кредитні ризики, обумовлюють застосування форм кредитування , які захищають інтереси банку кредитора.
І поряд з цим, сучасна практика суттєво змінилася, як в Україні, так і в Європі. Зміни, що відбулися в останньому десятиріччі в діяльності багатьох європейських банків, пов’зані із глибокими структурними перетвореннями , які обумовили такі явища, як сек’ютеризація, інтернаціоналізація капіталів і звуження сегментаціїї активів. Так, комерційні банки провідних країн світу дедалі частіше стикаються з тиском конкурентів, які надають нові фінансові послуги, і водночас втрачають свій монополістичний вплив на ринку кредитних послуг. Однією із загальних тенденцій, що простежуються нині, є скорочення кредитних операцій комерційних банків через те, що їх клієнти мають реальну можливість застосування євронот. єврооблігацій, єврокомерційних векселів та інших нових фінансових інструментів.
Нині більшість українських банків аналогічно до банків Заходу розпочали активний пошук індивідуального клієнта, розглядаючи даний напрямок роботи як важливе джерело поповнення фінансових ресурсів. Банки за своєю суттю стали комерційними підприємствами . Це надає комерційного характеру їх діяльності з кредитування фізичних і юридичних осіб. Платність кредиту набула більш помітних рис. Намагання отримати дохід, в тому числі від кредитних операцій, стало основним мотивом діяльності кредитних установ.
Особливість сучасної системи кредитування полягає також в її залежності не тільки від власних і залучених ресурсів, але і від визначених нормативів , що встановлює Національний банк для комерційних банків, які здійснюють кредитування.
Суттєвою ознакю сучасної системи є її договірна основа. Між банком і клієнтом укладається кредитний договір , який зміцнює відповідальність як кредитора , так і боржника.
Специфічною ознакою сучасної української практики кредитування є і те, що банки поступово відходять від принципу галузевого підходу при виборі схеми кредитування підприємств і організацій. Переважним стає принцип уніфікованого порядку кредитування, при якому галузеві особливості організації видачі і погашення позик часто нівелюються .
Проблемним в Україні є і Положення Національного банку України “Про кредитування”, затведженого Постановою Правління Національного банку України №246 від 28 вересня 1995 року . Даний документ стверджує, що суб’єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту [3, с. 25]:
•    банківський;
•    комерційний;
•    лізинговий;
•    іпотечний;
•    бланковий;
•    консорціумний.
З цього випливає, що скажімо кредит, який надається банком під заставу нерухомомсті (іпотечний) чи бланковий кредит (без застави) вже не є банківським. Те ж саме стосується і консорціумного кредитування позичальників банками. Такий підхід навряд чи можна вважати правильним. Отже , актуальною проблемою є вдосконалення законодавчої бази.
Сучасні проблеми економічного розвитку розвитку країни зумовлюють значні порушення кінцевих строків погашення банківського кредиту і зростання обсягів заборгованості. Так, зокрема, за даними НБУ на 1.10.2002р. у загальній структурі кредитного порфеля банківської системи нашої країни прострочена заборгованість за кредитними ставками 4,9% , а заборгованість сумнівна щодо погашення – 2%[4, с. 38]. Стає очевидно, що за подібних обставин, окрім реалізації необхідних заходів макроекономічного характеру які б сприяли нормалізації фінансового стану позичальників, завданням банківських установ при організації кредитування є більш ретельний підхід як до оцінки кредитоспроможності клієнтів, атк і до конторлю за використанням наданих позичок.
Як показує практика, робота з оцінювання кредитоспроможності позичальника вітчизняними комерційними банками приділяється недостатньо уваги. Незважаючи на те, що в сучасних умовах банки посилили розрахунки з визначення фінансової стійкості клієнтів, поки що ці операції носять значною мірою формально – епізодичний характер. Тому можна зробити висновки про необхідність урахування таких чиннииків при оцінюванні кредитоспроможності клієнта:
•    аналіз кредитоспроможності має носити характер експрес – аналізу;
•    доцільним є створення незалежних від банків структур , які зайнялися б експрес – аналізом кредитоспроможності підприємств та організацій;
•    “Класність” клієнта повністю залежить від “класності” працівника банку;
•    при аналізі кредитоспроможності банк має розв’язати такі питання: чи здатний позичальник виконати своє зобов’язання вчасно, чи готовий він його виконати?
•    для одержання комплексної оцінки необхідно визначити поточну та перспективну кредитспроможність;
Таким чином, доцільним є включення до Положення про кредитування системи необхідних показників , що дають можливість визначити кредитоспроможність позичальника [12, с. 118].
Надання позик під процент є справою вигідною, але тільки у тому випадку, коли вони не переходять у розряд прострочених, сумнівних, і в кінцевому підсумку не покриваються самим банком. Банку потрібна гарантія, що у випадку неповернення кредиту, він може стягнути позиченну суму, реалізувавши заставу. оголосивши клієнта банкрутом , або одержати страхове відшкодуваня. Таким чином, необхідно розробити заставний механізм і механізм банкрутства підприємств, організацій, які б реально діяли у результаті проведення яких банки одержували б свої гроші з процентами .
Перспективною формою організації кредитних відносин банку з позичальниками , що мають хороший фінансовий стан і високу репутацію, може стати відкриття їм кредитних ліній. Кредитна лінія являє собою угоду між банком і позичальником про надання останньому кредитів протягом певного часу в межах встановленого ліміту. Позичальник має можливість більш точно оцінювати перспективи своєї діяльності в рамках отриманого кредиту, скоротити грошові витрати та час, які необхідні були б для оформлення кожної кредитної угоди зокрема.
Одним із методів кредитуваня, широко вмкористовуваних комерційними банками розвинутих країн світу, преспективних і в нашій країні, є овердрафт, суть якого полягає в тому, що банк може оплачувати розрахункоові документи клієнта на суми, що перевищують кредитовий залишок на його рахунку. В угоді між банком і клієнтом встановлюється максимальна сума овердрафт – ліміт, який визначається банком на основі ретельного аналізу майбутніх грошових надходжень і платежів.


 
загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить